6.2. Завдання для самостійної роботи на основному етапі заняття:

1. Провести фізичне обстеження пацієнта, визначити вид і ступінь тяжкості ГДН.

2. Скласти план обстеження та інтенсивної терапії.

3. Дати клінічну оцінку результатам лабораторних та інструментальних методів дослідження.

4. Провести прийом Сафара на манекені.

5. Ввести повітровід через рот.

6. Продемонструвати прийом Геймліха.

7. Провести ШВЛ на манекені «з рота в рот», мішком Амбу через ротоносову маску.

8. Провести на манекені оротрахеальну інтубацію трахеї.

6.3. Матеріали для контролю кінцевого рівня знань

6.3.1. Тестові завдання кінцевого рівня знань

1. Якою має бути оптимальна вологість вдихуваного через трахеостому або інтубаційну трубку газу?

1. 30%;

2. 40%;

3. 60%;

4. 95-100%;

5. Не має значення

2. Які з наведених препаратів мають селективну β₂ адренергічну дію?

1. Адреналін;

2. Ізадрин;

3. Беротек;

4. Атропін;

5. Ефедрин.

3. Під час бронхіолоспазму найбільш доцільний шлях введення м-холіноблокторів:

1. Внутрішньовенний;

2. Внутрішньом’язевий;

3. Інгаляційний;

4. Усередину;

5. Підшкірний.

4. Найчастіше ТЕЛА розвивається у випадках:

1. Тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок;

2. Тривалої імобілізації;

3. Нещодавно проведеної ортопедичної операції;

4. Ожиріння;

5. Наявності ТЕЛА в анамнезі.

5. Синдром Мендельсона зумовлений аспірацією:

1. Крові;

2. Води;

3. Кислого вмісту шлунка;

4. Гною;

5. Слиною.

6. Яким повинен бути мінімальний тиск на піку вдиху при апаратній ШВЛ у пацієнта зі здоровими легенями, нормальною масою, щоб забезпечити введення необхідного дихального об’єму газу?

1. 8-10 см.вод.ст.;

2. 14-20 см.вод.ст.;

3. 20-30 см.вод.ст.;

4. 30-40 см.вод.ст.;

5. 40-50 см.вод.ст.

7. За якими з наведених показників доцільніше оцінювати адекватність ШВЛ?

1. Показниками гемодинаміки;

2. рН артеріальної крові;

3. Газового складу артеріальної крові;

4. рН венозної крові;

5. Газового складу венозної крові.

8. Що потрібно зробити в першу чергу, якщо під час ШВЛ виникла гіпоксемія без гіперкапнії?

1. Збільшити хвилинний об’єм вентиляції;

2. Збільшити постачання киснем;

3. Дихати в інтубаційну трубку ротом;

4. Змінити співвідношення між фазами вдиху та видиху;

5. Нічого не робити.

9. За наявності у хворого тяжкої бронхіальної астми, для загальної анестезії з використанням міорелаксантів не слід застосовувати:

1. Кетамін;

2. Фторотан;

3. Дитилін;

4. Ардуан;

5. D-тубокурарин.

10. Пневмоторакс не може виникнути в таких випадках:

1. Пункції та катетеризації підключичної вени;

2. Нефректомії;

3. Накладання трахеостоми;

4. Верхньої серединної лапаратомії;

5. Екстирпації стравоходу.

11. Для гострого респіраторного дистрес-синдрому не характерні симптоми:

1. Збільшення внутрішньолегеневого шунтування;

2. Порушення проникності альвеоло-капілярної мембрани;

3. Збільшення об’єму вільної води в легенях;

4. Збільшення розтяжності (комплайсу) легень;

5. Утворення пневмосклерозу та гіалінових мембран.

12. Основна рентгенологічна ознака пневмотораксу:

1. Колапс легені;

2. Наявність газу в плевральній порожнині;

3. Зміщення середостіння у здоровий бік;

4. Підвищення прозорості легеневого поля;

5. Немає ознак.

13. Отруєння оксидом вуглецю є, як правило, летальним, якщо він зв’язує гемоглобін мінімум на:

1. 20%;

2. 40%;

3. 54%;

4. 76%;

5. 90%

14. При напруженому пневмотораксі необхідно:

1. Збільшити концентрацію кисню у вдихуваному повітрі;

2. Провести пункцію та дренування плевральної порожнини на боці пневмотораксу;

3. Ввести серцеві глікозиди;

4. Негайно перевести хворого на ШВЛ;

5. Нічого не робити.

15. Яка ознака є найбільш властивою для напруженого пневмотораксу?

1. Зміщення середостіння на рентгенограмі;

2. Зміщення трахеї в протилежний бік;

3. Брадикардія;

4. Набухання шийних вен.

5. Позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга.

Еталони відповідей:

1 – 4; 2 – 3; 3 – 3; 4 – 1; 5 – 3; 6 – 2; 7 – 3; 8 – 2; 9 – 5; 10 – 4; 11 – 4; 12 – 2; 13 – 4; 14 – 2; 15 – 3.