VIII. Матеріали для самостійної аудиторної роботи

4.1. Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

• Обстежити хворого з гострою серцево-судинною недостатністю

• Проаналізувати історії хвороб з оцінкою лабораторних і додаткових методів обстеження

• Налагодити моніторне спостереження за фізіологічними параметрами хворих

• Виконати необхідні лікарські лікувальні маніпуляції (налагодити кисневі інгаляції, провести туалет верхніх дихальних шляхів, забезпечити венозний доступ, ввести шлунковий зонд і уретральний катетер тощо)

• Скласти план додаткового обстеження і написати листки призначень для інтенсивної терапії обстежених хворих

VIII. Рекомендована література:

1. Навчальна

А) Основна:

1. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О. Анестезіологія та інтенсивна терапія. Підручник для ВМНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації. К.: Вища школа, 2003. – 399 с.

2. Руководство по интенсивной терапии. Под ред. А.И. Трещинского, Ф.С. Глумчера К.: Вища школа, 2004. – 582 с.

3. Невідкладна медична допомога. За ред. Ф.С. Глумчера, В.Ф. Москаленка К.: “Медицина” – 2006. – 632 с.

Б) Додаткова:

1. Основи інтенсивної терапії. Під ред. Л.В.Усенко. Тернопіль: "Укрмедкнига", 2002. – 328 с.

8. Неотложная медицинская помощь. Справочник практического врача. Под ред. З. Мюллера. М., 2005. – 323 с.

9. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. Частини І та ІІ / За ред. Л.В.Усенко. - К.: Здоров'я, 1993, 1995.

2. Методична:

1. Мілерян В.Є. Методичні основи підготовки та проведення навчальних занять в медичних вузах (метод. посібник): - Київ, 2006.

Тема 13: шокові стани та травматичні ушкодження (4 години)

І. Актуальність теми: шок – одна з найбільш частих причин тяжкості стану і летальності у хворих у ВІТ. Не дивлячись на прогрес медицини, летальність при шоці залишається високою. Так, при травматичному і геморагічному шоці вона досягає 18 – 24 %, при септичному - 40 – 60%, при кардіогенному – 30 – 90%. Від травматичного шоку щорічно в Україні вмирає 44 тисячі чоловік, що на 32,7% більше, ніж 10 років тому.

Згідно з сучасними уявленнями шок являє собою стан неадекватної оксигенації та гіпоксії тканин внаслідок порушень системної гемодинаміки та мікроциркуляції. Оскільки всі процеси життєдіяльності організму є енергоємними, а гіпоксія різко знижує синтез АТФ і, відповідно, продукцію енергії в клітинах, тому доречно запропонувати визначати поняття шок як типовий патологічний процес, що розвивається у відповідь на гостро виниклу глибоку невідповідність між енергопотребою організму і здатністю життєво важливих систем забезпечити адекватну енергопродукцію.

Для майбутніх лікарів-анестезіологів, хірургів, терапевтів і спеціалістів інших профілів особливо велике значення має вивчення шокових станів для успішного освоєння методів їх інтенсивної терапії (ІТ).

ІІ. Навчальні цілі заняття:

• Навчити студентів клінічній діагностиці стану шоку в залежності від етіологічного чинника його розвитку (a-І).

• Навчити студентів використовувати клініко-функціональні дані для корекції шокових станів в конкретній клінічній ситуації (a-ІІ).

• Розглянути патофізіологічні розлади при різноманітних видах шоків і травматичних уражень (a-ІІІ).

• На основі сучасних наукових уявлень про патогенез розвитку шокових станів навчити студентів принципам і засобам протишокової терапії (a-ІІІ).

Знати:

• загальні патофізіологічні механізми шоку та особливості його розвитку при окремих видах;

• кисневий режим організму та механізми його порушення при шоці;

• етіологію та клініку геморагічного, травматичного, опікового, анафілактичного та септичного шоків;

• діагностику та тактику інтенсивної терапії (ІТ) з особливостями інфузійно-трансфузійної терапії різних видів шоку;

• характеристику інфузійних середовищ;

• основні причини розвитку незворотності шоку та типові ускладнення шоку;

• заходи запобігання розвитку поліорганної недостатності та інших ускладнень шоку;

Оволодіти навичками:

• клінічного обстеження хворих в стані шоку: виявлення порушень центральної гемодинаміки та мікроциркуляції;

• оцінки функціонального стану дихальної системи, нирок та інших систем;

• лабораторно-функціонального обстеження постраждалих;

Вміти:

• поставити попередній діагноз та скласти план клінічного та лабораторно-функціонального обстеження хворих та постраждалих в стані шоку;

• провести диференційну діагностику шоку на основі виявлення етіологічного чинника окремого виду шоку;

• надати негайну допомогу хворим на догоспітальному етапі та етапі транспортування;

• скласти план ІТ шокового стану.

Виховні цілі заняття:

1. Формування у студентів настороженості про можливий розвиток термінальних станів у шокових хворих та усвідомлення необхідності алгоритмізації дій при ІТ шокових станів та травматичних уражень.

2. Навчання деонтологічним стосункам між лікарем та постраждалим або рідними хворого з метою обгрунтування необхідності своєчасного проведення відповідної ІТ для профілактики розвитку ускладнень.

3. Ознайомлення з правовими аспектами відповідальності лікарів у випадках надання неадекватної допомоги шоковим хворим.

Цілі розвитку особистості: молодим спеціалістам необхідно оволодіти методиками збору анамнезу у потерпілого або його родичів, встановлюючи з ними позитивний психоемоційний зв’язок, вміти застосувати на практиці отримані знання щодо діагностики та лікування різних видів шоку та травматичних ушкоджень як на до госпітальному етапі, так і в умовах стаціонару.