Основні питання теми

1. Види уявлень та понять у курсі „Я і Україна”.

2. Методика формування уявлень та понять у курсі „Я і Україна”.

3. Методика формування вмінь у курсі „Я і Україна”.

1. Види уявлень та понять у курсі „я і Україна”.

Усі види знань засвоюються учнями початкових класів у формі конкретних фактів, уявлень, понять. Загальна логіка розвитку знань: від уявлень до понять та закономірностей.

Факти – це конкретні, одиничні відомості, їх фрагменти або події, явища, предмети, що сприймаються безпосередньо.

Уявлення – це форма наочно-образного знання, образ об’єкту у його відсутності

Факти та уявлення відносяться до емпіричного рівня знань.

Усі уявлення в курсі „Я і Україна” можна розділити на дві групи (А. В. Миронов):

• такі, що є доступними для безпосереднього сприймання (корисні копалини, ґрунт, рослини);

• такі, що недоступні для безпосереднього сприймання (історичні факти, географічні уявлення) [33, с. 71-72].

За обсягом уявлення можуть бути одиничними або загальними.

Поняття – це узагальнена форма відображення у свідомості людини навколишньої дійсності (на рівні абстрактного мислення).

Поняття разом із розумінням причинно-наслідкових зв’язків та закономірностей відносять до теоретичного рівня знань.

У понятті як логічній категорії відображаються дві взаємопов’язані та взаємопротилежні сторони: зміст і обсяг.

За змістом поняття в курсі „Я і Україна” поділяються на такі групи (за Є. Козиною) :

• філософські (простір, час);

• фізичні та хімічні (тіло, речовина, молекули, атоми);

• географічні (гідросфера, гори, рівнини, океани);

• фенологічні (погода, клімат, хмарність);

• астрономічні та уфологічні (Сонячна система, Всесвіт, зірка, комета);

• біологічні (рослина, корінь, стебло, лисиця);

• сільськогосподарські (овочі, фрукти, добрива, посів);

• екологічні (ланцюг живлення, екосистема, охорона природи);

• антропологічні (людина, нирка, скелет, вухо);

• соціальні

  • загальні (країна, місто, нація)

  • правові (права, обов’язки, закон)

  • національні (традиція, обряд, свято)

  • наукові (наука, дослідження) [24].

За обсягом поняття поділяються на: одиничні, загальні і категорії

(наприклад: ромашка – одиничне поняття, квітка – загальне, рослина – категорія)

На методологічному рівні формуються знання про способи вивчення природи (спостереження, експеримент, моделювання) та прийоми навчальної діяльності (порівняння, класифікація тощо).

2. Методика формування уявлень та понять у курсі „я і Україна”.

Як ми зазначали вище, поняття є більш високим рівнем знань (теоретичним), ніж уявлення (емпіричне знання).

У розвитку понять виділяють наступні етапи:

узагальнення поняття на більш високому рівні

Так

Рис. 2. Етапи формування понять

Таким чином, формування поняття відбувається на основі сформованого уявлення.

Для формування уявлення на шкільному уроці необхідно створити такі умови:

1. організація цілеспрямованого відчуття і сприймання ознак, властивостей об’єктів, їх зовнішніх зв’язків;

2. поєднання чуттєвої суті уявлення зі словесним визначенням;

3. організація усвідомлення змісту уявлення;

4. організація запам’ятовування чуттєво-наочного образу об’єкта чи групи об’єктів;

5. організація закріплення сформованого уявлення шляхом репродуктивного відтворення його змісту без наявності об’єкта;

6. організація застосування сформованого уявлення при розв’язанні задач за зразком, у подібній та новій ситуаціях [4, с. 65].

Поняття нерозривно пов’язані з мовою. Вони формуються за допомогою індуктивних або дедуктивних умовиводів.

Індуктивний умовивід – це спосіб міркування від часткових суджень до загального висновку. Наведемо приклад такого міркування:

У шпака тіло вкрите пір'ям; у сороки тіло вкрите пір'ям; у солов'я тіло вкрите пір'ям. Отже, тварина, тіло якої вкрите пір'ям, називається птахом.

Дедуктивний умовивід – це спосіб міркування від загального до конкретного. Наведемо приклад такого міркування:

Усі ранньоквітучі рослини мають коріння цибулинкою. Конвалія має корінь цибулинку, отже конвалія ранньоквітуча рослина [4, с. 69].

Над поняттями можна здійснювати такі логічні операції (за методикою Т.Байбари):

узагальнення, що являє собою перехід від понять із меншим обсягом, але більшим змістом, до понять із більшим обсягом і меншим змістом. Воно здійснюється навколо встановлення родо-видових зв’язків.

рослина

дерево

листяне дерево

липа

Рис. 3. Узагальнення поняття „липа”

обмеження понять – це дія, протилежна узагальненню, тобто перехід від роду до виду.

природа

жива природа

тварини

звірі

лисиця

Рис. 4. Обмеження поняття „природа”

поділ поняття веде до розкриття його обсягу, зумовлює розподіл усіх об’єктів, які узагальнюються в ньому, на групи за певними істотними ознаками.

Рис. 5. Поділ поняття „рослини”

Шляхи розвитку понять (за Т.Байбарою):

1. виникнення нових;

2. розширення (за обсягом)

3. поглиблення (за змістом):

верхній шар землі, на якому ростуть рослини

- чорного кольору;

-багато перегною, повітря, води

Рис. 6. Поглиблення поняття „ґрунт”

[4, с. 74].

На шкільних уроках із курсу „Я і Україна” необхідно створити такі умови формування понять:

1. організація чуттєвого сприймання ознак, властивостей предметів або явищ, формування уявлень про них або актуалізація раніше сформованих;

2. організація розумової діяльності, спрямованої на виділення істотних ознак;

3. забезпечення узагальнення і словесного визначення суті поняття, позначення його відповідним терміном;

4. організація закріплення сформованого поняття шляхом репродуктивного відтворення його змісту;

5. організація застосування засвоєного поняття у подібних і нових ситуаціях [4, с. 76-77].