Тема 2. Характеристика методів викладання освітньої галузі „Людина і світ”

Ключові поняття: демонстрація, спостереження, фенологічні спостереження, фіксація спостережень, розповідь-опис, розповідь-пояснення, проблемне викладення, репродуктивна бесіда, евристична бесіда, робота з текстами книг, дидактична гра природознавчого змісту, експеримент, дослід, моделювання, метод моделювання маленькими чоловічками, проектування, творчий проект.

Актуалізація опорних знань:

1. Що називається методом навчання?

2. Які класифікації методів навчання ви знаєте?

3. Назвіть методи навчання за ступінню пізнавальної активності учнів.

4. Наведіть класифікацію методів за джерелами знань.

Основні питання теми

1. Класифікація методів.

2. Наочні методи викладання освітньої галузі „Людина і світ”.

2.1. Демонстрація.

2.2. Спостереження.

3. Словесні методи викладання освітньої галузі „Людина і світ”.

3.1. Розповідь.

3.2. Робота з текстами книг.

3.3. Бесіда.

4. Практичні методи викладання освітньої галузі „Людина і світ”.

4.1. Вправи.

4.2. Дидактична гра природничо-соціального змісту.

4.3. Дослідно-експериментальна робота.

4.4. Моделювання.

4.5. Проектування.

6. Робота з картографічними посібниками та глобусом.

1. Класифікація методів.

Для визначення поняття „метод навчання” скористуємося тлумаченням Є. Козиної. Отже, метод навчання – це система способів взаємопов’язаної діяльності учителя та учня, спрямованих на досягнення загальних цілей та всебічного розвитку останнього [24].

Існує кілька класифікацій методів навчання.

У залежності від джерела отримання знань (Є. Голант, С. Перовський, І. Огородніков, М. Верзилін) визначають наочні, словесні, практичні методи.

У залежності від дидактичних цілей (М. Данилов, Б. Йосипов) розглядають методи вивчення нового матеріалу, методи закріплення та вдосконалення знань, методи перевірки знань.

За дидактичною метою, завданням та діяльністю вчителя (В. Онищук) розрізняють комунікативні, пізнавальні, перетворювальні, систематизуючи, контрольні методи.

В залежності від характеру пізнавальної діяльності учнів (І. Лернер, М. Скаткін) визначають пояснювально–ілюстративні, репродуктивні, проблемні, частково-пошукові, дослідницькі методи.

Наведемо класифікацію методів викладання курсу „Я і Україна” та зобразимо її за допомогою схеми (рис. 7).

2. Наочні методи викладання освітньої галузі „Людина і світ”.

Наочний метод – візуально-чуттєве сприйняття предметів та явищ навколишнього світу в їх натуральному або штучному, символічному зображенні (за Є.Козиною [24]).

До наочних методів навчання природознавства відносять демонстрацію та спостереження.

2.1. Демонстрація – це метод навчання дітей природознавства шляхом показу вчителем певного об’єкту (натурального чи штучного).

Технологія демонстрації передбачає знайомство з повною назвою, зовнішнім виглядом об’єкта, виявленням його окремих властивостей, якостей, функцій. Для демонстрації вчитель може використовувати наочні посібники, натуральні об’єкти, аудіовізуальні засоби, моделі або досліди.

Вимоги до демонстрації (за А.Мироновим [33, с. 146]):

1. Усі учні мають добре бачити об’єкт, що демонструється.

2. Демонстрація має надати можливість учням сприйняти об’єкт різними органами відчуття.

3. Бажано надавати учням можливість пізнавати об’єкт у дії, розвитку.

4. Під час демонстрації необхідно звертати увагу дітей на сутність того, що відбувається.

				д емонстрація
		н аочні		с постереження		пояснювально-ілюстративні
				р озповідь
						репродуктивні
За джерелами знань		с ловесні		б есіда				За типом пізнавальної діяльності
				р обота з текстами книг		проблемні
				вправи		частково-пошукові
		п рактичні
				дид. гра
				д ослід, експеримент		дослідницькі
				моделювання		Рис. 7. Класифікація методів викладання
						курсу „Я і Україна”
				проектування

Усі прийоми, що використовуються під час демонстрації наочних методів навчання можна розподілити на три групи:

1. організаційні: прийоми демонстрації об’єктів із столу вчителя та за рядами, спостереження за планом, підготовка завдань тощо;

2. логічні: постановка проблемних запитань, порівняння, виявлення загальних характерних ознак, узагальнення та висновки;

3. технічні: установлення демонстраційних об’єктів для порівняння, демонстрація фільму без дикторського тексту, повторення фрагменту тощо.

2.2. Спостереження – це цілеспрямоване, планомірне сприймання об’єктів навколишньої дійсності, яке підпорядковане конкретно-визначеним цілям й вимагає вольових зусиль (за Т.Байбарою [4]).

Класифікацію спостережень зобразимо за допомогою схеми (рис. 8).

Фенологічні спостереження (спостереження за сезонними змінами) відносяться до довготривалих та передбачають спостереження за:

• висотою сонця над горизонтом;

• станом неба;

• опадами;

• температурою повітря;

• напрямком та силою вітру;

• зовнішнім виглядом рослин;

• поведінкою та зовнішнім виглядом тварин.

На початку кожного сезону учні одержують завдання перевіряти народні прикмети щодо погоди.

Результати фенологічних спостережень фіксуються в календарі природи.

Під час спостережень у природі використовуються різні прийоми: візуальний огляд, вимірювання за допомогою приладів, відбір та подальший огляд зразків.

Види спостережень

Рис. 8. Класифікація спостережень