2. Упровадження інтерактивних технологій на уроках курсу «я і Україна».

У побудові класифікації інтерактивних методів скористаємося класифікацією інтерактивних технологій О. Пометун і Л. Пироженко, які виокремлюють:

• технології кооперативного навчання (навчання відбувається в робочих групах);

• технології колективно-групового навчання (фронтальні форми роботи);

• технології ситуативного моделювання (симуляції або імітаційні ігри);

• технології опрацювання дискусійних питань (тобто форми організації та проведення дискусій) [45].

У межах технології кооперативного навчання автори розглядають наступні методи: робота в парах, ротаційні трійки, карусель, акваріум.

Метод “Карусель” за своєю сутністю є роботою в змінних парах. Використання цього методу забезпечує обмін думками між усіма учнями класу: учні сідають по колу, обличчями дини до одного. Після того, як вони обмінялись думками, зовнішнє коло рухається, тоді як внутрішнє залишається нерухомим. Таким чином, усі учні мають змогу обмінятися думками.

На уроках курсу «Я і Україна» у початковій школі цей метод часто використовують для проведення взаємоопитувань: кожен учень отримує (або формулює самостійно) питання з теми та по черзі задає його учням, із якими опиняється у парі. Цей метод може також використовуватись для обговорення у парах проблемних питань, які вимагають нестандартних рішень. Наприклад: «Що треба робити, щоб під час ожеледиці люди не падали?», «Навіщо кішці вуса?», «Як можна побудувати дім без цегли?» тощо.

Метод “Акваріум” передбачає роботу однієї групи, тоді як інші учні спостерігають за процесом її діяльності, а потім аналізують її ефективність та результативність.

Наприклад, на уроці група учнів може будувати школу майбутнього, використовуючи всі ідеї, що були висловлені колективно. Решта учнів спостерігають та оцінюють роботу групи.

Під час використання цього методу необхідно враховувати психологічні особливості молодших школярів, які не можуть тривалий час пасивно спостерігати за діяльністю інших. Тому тривалість такої вправи не має перевищувати 7-10 хвилин.

До технології колективно-групового навчання відносять методи обговорення проблеми в загальному колі (полілоги), мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, аналіз ситуації, броунівський рух.

Полілог є одним з основних інтерактивних методів, який ми розуміємо як модифікацію евристичної бесіди. За класифікацією О. Пометун, цей метод має назву “обговорення у загальному колі”. Його сутність полягає в організації інтерактивного обговорення певної проблеми, в ході якого кожен може висловити свою думку. Наприклад, у колі можуть обговорюватись такі питання: „Які справи краще робити одному, а які - разом?”, „Чи кожна людина може стати успішною?”, „Від чого залежить мода?”

Мікрофон є різновидом цього методу: висловлювати позицію можна тому, хто має в руках мікрофон. Цей метод дозволяє організувати відповіді дітей.

Метод мозкової атаки передбачає розв’язання проблеми шляхом колективного обговорення. Його особливість полягає у тому, що діти можуть висловлювати будь-які припущення, які приймаються без критики. Тільки після того, як висловлені всі припущення, версії підлягають аналізу, в ході якого формується правильне рішення проблеми.

Сутність броунівського руху полягає у тому, що учні вільно рухаються по кімнаті, хаотично об’єднуються в пари з метою отримати відповідь на запитання; або рухаються цілеспрямовано: із метою знайти парну картинку, продовження висловлювання тощо. На уроках курсу „Я і Україна” для цієї вправи можна ставити такі завдання: „Зібрати тварин у класи”, „”Об’єднати тварину та її дитину”, „Знайти для кожної тварини відповідну їжу”.

Технології ситуативного моделювання передбачають симуляції імітаційні ігри. “Імітаціями (імітаційними іграми) називають процедури з виконанням певних простих відомих дій, які відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію в рамках заданої програми, чітко виконуючи інструкцію…”.

З метою опрацювання дискусійних питань використовують методи ПРЕС, “займи позицію”, “неперервна шкала думок”, дебати тощо.

Метод ПРЕС передбачає побудову висловлювання за таким алгоритмом: Я вважаю… Тому що… Наприклад… Таким чином…

За таким алгоритмом можна вчити дітей будувати докази. Наприклад, необхідно довести, що Землі має форму кулі. Використовуючи означений метод, це можна зробити таким чином: „Я вважаю, що Земля має форму кулі. Тому що, якщо вийти з однієї місцевості та рухатися в одному напрямку, потрапиш знову і цю місцевість. Наприклад, це довів своєю подорожжю Магеллан. Таким чином, Землі має форму кулі”.

Метод “Займи позицію” спрямований на поляризацію думок стосовно певної проблеми. Він застосовується на початку дискусії. Наприклад, може бути поставлене таке питання „Миша польова – це корисна чи шкідлива тварина?”.

Неперервна шкала думок є методом, що дозволяє висловити думку усім членам групи. Найчастіше використовується ланцюг питань-відповідей.

Кооперативне навчання є основною формою організації діяльності, що існує паралельно з груповою (фронтальною) формою та визначається як організація навчання у малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою. Реалізація означеної форми навчання вимагає об’єднання дітей у групи, склад яких може змінюватись протягом року. Проблемні завдання для всіх груп можуть бути однаковими або взаємодоповнювальними. У відповідності до характеру завдання визначається зміст груп: гетерогенний (складається з учнів із різними пізнавальними можливостями) або гомогенний (складається з учнів із приблизно однаковим рівнем пізнавальних можливостей). Організація роботи в групі може бути паралельно-спільною (кожен член групи розв’язує одне із завдань, що входить до складу загальної учбової задачі); або власне спільною (коли одну задачу розв’язують всі разом).

Оптимальний склад груп дослідники інтерактивних технологій визначають від трьох до п’яти учнів, але на початкових етапах допускається поділ на групи з двох осіб. Під час організації роботи в групах пропонується наступний розподіл ролей: спікер (або керівник групи), який зачитує завдання групі, організовує порядок виконання, підбиває підсумки роботи, визначає доповідача; секретар, який веде записи та має бути готовий висловлювати думки як член групи; посередник, в обов’язки якого входить стежити за часом та заохочувати групу до роботи; доповідач, який доповідає про результати роботи групи.

Важливою відмінністю інтерактивних форм роботи від традиційної фронтальної чи групової є постановка мети вчителем перед дітьми. Якщо в традиційній технології переважає постановка однакової мети для кожного, що сприяє конкуренції, змаганню, то інтерактивна технологія передбачає “наявність спільної мети, що вимагає об’єднання зусиль учнів для її досягнення, розподілу функцій та обов’язків між учасниками діяльності, співробітництва, яке засноване на взаємодопомозі в процесі діяльності, взаємонавчання”.