7. Конкурс знавців народних прикмет.

- Які прикмети ви знаєте? (діти відповідають)

Прикмети: Якщо на Стрітення півень води під порогом нап'ється, то у травні віл напасеться.

Коли на Стрітення капає зі стріхи, то в липні так капатиме мед.

Якщо бурульки на стрісі довгі, то літо буде дощовим; якщо бурульки на стрісі малі, то літо буде сухим і погожим; лютий казав: якби мені та сила, що в січні, то я б бикові роги зломив. Але сили в нього не додається, а, навпаки, зменшується. Ось-ось, Зимонько, пропаде твоя силонька. Подивись, хто зібрався Весну-красну шукати.

8. Інсценізація.

(На галявину виходить «зайчик».)

Зайчик: Ох і надокучили мені морози та завії! Наголодувався я взимку. Кожушок геть обносився. Піду-но весну-красну шукати.

(Назустріч летить синичка.) ї

Зайчик: Синичко! Ти всюди літаєш, усе примічаєш. Скажи, чи не зустрічала де весну?

Синичка: Ще в нашому лісі сніги лежать. Та перший струмочок сьогодні продзвенів мені, що весна вже близько.

Зайчик (радісно підстрибнувши): То швиденько ходімо їй назустріч.

Ведуча: І помандрували вони удвох. Аж тут викотилось на небо ясне сонечко.

Сонечко: Добрий день, друзі!

Синичка й зайчик: Здрастуй, любе Сонечко!

Сонечко: А куди це ви поспішаєте?

Зайчик: Весну зустрічати.

Синичка: Чи не видно тобі її згори?

Сонечко: Ану, надішлю свої гінці-промінці на всі стежки-доріжки, що ведуть до лісу...

Зайчик (нетерпляче): Чи бачив ти весну?

Сонечко (радісно): Ой, бачу! Ген-ген вона, за високими дубами. Розсіває квіти, трави і сюди вже повертає.

Ведуча: Діти, давайте разом із зайчиком та синичкою покличемо весну. Будемо весну закликати, будемо весну благословляти.

9. Поява пташок.

(Звучать пташки-свистульки. Діти на паличках несуть пташок.)

Діти (усі разом): Благослови, мати, весну закликати,

Весну закликати, зиму проводжати.

Дівчинка: Ой жайворонку, ти ранній пташок,

Й чого так рано з вирію вийшов?

Хлопчик-«жайворонок» (з ключиком у руках):

. Не сам же я вийшов,

Дажбог мене вислав.

В праву рученьку ключика видав.

З правої рученьки літо відмикати,

З лівої рученьки зиму замикати.

1-ша дитина:

По всіх усюдах пісня лине,

Усе пробуджує від сну.

І всі комашки, всі рослини

Вітають дівчинку-весну

2-га дитина:

Весна іде, весна іде!

Весну вітайте, діти!

Вона пісні нам принесе,

Вінки, чудові квіти.

10. Поява Весни

Весна:

(Заходить Весна)

А ось і я, Весна-красна.

Куди ступлю я — сонце сяє,

Усе навколо оживає,

І ще пробуджую від сну

Я нашу землю чарівну.

Зима: Ой! Ой! Та це ж весна іде, тепло несе. Треба мені нею силоньку зібрати, щоб з Весною до бою стати.

(Зима підходить до весни і намагається вирвати квіти, потім знесилено присідає).

Діти:

Утікай, утікай, біла зимонько!

Вже нема, вже нема в тебе силоньки.

Йде весна, йде весна-чарівниченька,

Потемніє, почорніє твоє личенько!

11. Прощання із Зимою.

Ведуча: Зимонько, Веснянонько! Не сваріться. Ви обидві добрі і хороші, приносите радість людям. Ти, Зимонько, томилась, і треба тобі відпочити, щоб Весні дорогу звільнити.

Зима:

Що ж, прощавайте, милі діти!

За зиму ви поздоровіли,

Пішли на користь і мороз, і сніг,

І щічки ваші як порожевіли, Неначе маки розквітли на них Прощай і ти, Весно-красна!

Я чую, як дзвенить вже твій струмок!

Тож зараз я залишу дитсадок.

Отож, маленькі хлопчики й дівчатка,

Прощаюсь з вами усіма.

Щасливі будьте! Через рік я знову

Свою вам казку принесу зимову

Дитина:

Ясне сонечко усміхається,

Зима білая вже лякається, Зима білая з хуртовинами

За горами вже, за долинами.