29. . Засоби експресивності та їх роль у публіцистичному тексті.

Це: порівняння, епітет, метафора, гіпербола, персоніфікація, терміни, неологізми, скорочення, професійний жаргон, інтернаціональні слова, реалії, риторичні питання, паралельні конструкції, емфатичні конструкції.

 

Публіцистичний стиль. Сфера використання – громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання.

Основне призначення:

v     інформаційно-пропагандистськими методами вирішувати важливі актуальні, суспільно-політичні проблеми;

v     активний вплив на читача (слухача), спонукання його до діяльності, до необхідності зайняти певну громадську позицію, змінити погляди чи сформувати нові;

v     пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій та активна агітація за втілення їх у повсякдення.

Основні мовні засоби:

• синтез елементів наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів;

• лексика насичена суспільно-політичними та соціально-економічними термінами, закликами, гаслами (електорат, багатопартійність, приватизація та ін.);

• використовується багатозначна образна лексика, емоційно-оцінні слова (політична еліта, епохальний вибір та ін.), експресивні сталі словосполучення (інтелектуальний потенціал, одностайний вибір, рекордний рубіж), перифрази (чорне золото – вугілля, нафта, легені планети – ліси та ін.);

• використання у незмінному вигляді приказок, прислів'їв, фразеологізмів, цитат;

• уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів (орбіти співробітництва, президентський старт);

• із морфологічних засобів часто використовуються іншомовні суфікси: -ст.(-ист), -атор, -акція та ін. (полеміст, реваншист, провокатор); префікси псевдо-; - нео-, сурес-, ін.-, тер- та ін. (псевдотеорія, неоколоніалізм,супердержава, інтернаціональний);

• синтаксисові публіцистичного стилю властиві різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками ті ні.);

• ключове, вирішальне значення мають влучні, афористичні, інтригуючі заголовки; наближення заголовних структур до структур розмовної мови.

Публіцистичний стиль за жанрами, мовними особливостями та способом подачі інформації поділяється на такі підстилі:

а) стиль ЗМІ – засобів масової інформації (часописи, листівки) радіо, телебачення. тощо);

б) художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо);

в) есе (короткі нариси вишуканої форми);

г) науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).

30. Значення інтернет-щоденників (блогів) в мережевій журналістиці.

Типи блогерства:

- щоденники (як первісна ідея блогу),

- народна/громадянська журналістика (люди з нежурналістською освітою, які мають що сказати іншим),

- журналістські блоги на відомих сайтах (там самі журналісти розповідають про те, чого не змогли сказати у публікації в силу обмеження площі, жанру, завдання, яке ставила редакція),

- журналістські блоги, які виконують функцію самостійного видання.

Основа блогу − повна свобода не тільки слова, але й суджень, емоцій, висновків, у той час як у традиційній журналістиці свобода слова журналіста може бути обмежена редакційною політикою, фактаж повинен бути перевіреним, виклад неупередженим та неемоційним. Блогери з одного боку намагались усувати ті неточності, які з’являлись у традиційних ЗМК, з іншого боку сповідували політику: публікуй все, що хочеш, спростування прийде від інших блогерів.

Відомі видання як українські, так і зарубіжні  пропонують своїм читачам блоги як відомих журналістів, так і народних блогерів.  Народні блоги презентують своїм читачам такі видання як „Українська правда” (блог „Народна правда”), „Корреспондент”(„Я-Кореспондент”), CNN(„I-Report”) та ін. Творці „Народної правди” на сайті „Українська правда” запрошують будувати іншу віртуальну реальність, де менше політики і максимум потреб та проблем реального життя. Сайт американського телеканалу CNN, запрошуючи до співпраці на блозі „I-Report” свою глядацьку аудиторію, каже, що саме така співпраця дозволить глибше зрозуміти явище чи повніше описати ситуацію.

Новини на блогах переважно ексклюзивні, над ними не тяжіє нічий вплив, що й дозволяє йому швидко завойовувати симпатії читачів. Блогери-очевидці першими повідомили про стихійні та техногенні катастрофи, долучаючи власні відео- чи фотоматеріали, більше того, вони одночасно організовували допомогу постраждалим. Саме ці описи подій, безпосередніми свідками яких були блогери, і викликали інтерес професійних традиційних ЗМІ. Блогосфера все частіше буде перетинатися з професійною журналістикою, а авторитетні традиційні ЗМІ будуть залучати до співпраці авторів цікавих та популярних блогів.

Отже блогери не претендують посісти місце професійної журналістики, проте суттєво доповнюють її. Тому потребу грати за спільними правилами пропонують не лише професійні сайти, які опублікували поради своїм дописувачам. Їх (правила) поділяють самі блогери. Журнал „Корреспондент” пропонує підказки: як писати для їхнього блогу, що брати до уваги, чого уникати. Сайт американського каналу CNN теж пропонує своїм  громадянським репортерам, які захочуть надіслати власний текст, відео чи фото для I-Report, поради-підказки, як запропонований текст зробити цікавішим, відео чи фото − досконалішими.

Нині існує чимало неписаних  правил, які поділяють чесні дописувачі як професійної, так і народної журналістики: цечесність, дотримання авторських прав. До речі, нині саме блогери все частіше звинувачують представників традиційної журналістики у плагіаті, використанні цитат з блогів без дозволу та посилання на них.