101. Роль змі в масовізації сучасної культури.

Завдання ЗМІ – підтримувати та популяризувати традицію, аргументувати значення й важливість як минувшини, так і сучасної культури. Культура створюється певними соціальними групами. Це система цінностей, уявлень про життя, спільних для людей, пов'язаних спільністю певного способу життя.  Журналіст виступає як культурний посередник. Засоби масової комунікації намагаються розкрити сутність культурних цінностей.

Стандартизація предметного світу людини, масове тиражування предметів мистецтва, зниження естетичної цінності побутової речі - це і є шляхи виникнення "індустрії словесності", "індустрії видовищ" та інших складових масової культури. Кінець ХХ століття приніс з собою нове розуміння культури в цілому і журналістики як культурного посередника зокрема. Завдання журналістики періоду постмодерну бачиться в тому, щоб бути посередником між особистими культурами, об'єднуючи безліч особистих світів в єдиний інформаційний простір. Постмодерн здійснюється саме в культурі і через культуру. Тому незмірно зростає роль і відповідальність журналістики в суспільстві.

ЗМІ в даний час має великий вплив на культуру. У цього впливу є свої позитивні і негативні сторони. Наприклад, підвищення рівня освіти все більш широких верств населення тісно пов'язане із зародженням ЗМІ, тобто із зростанням тиражів друкованого слова - книг, а потім журналів і газет. Але, в той же час, розширення сфери контакту населення змистецтвом і наукою за допомогою ЗМІ викликало цілий комплекс наслідків і для всіх соціальних верств і для самої культури. З цих наслідків виділимо наступні два: Мистецтво, розділене до цього на дві не надто пов'язані між собою частини - елітарне і масове, стало розтягуватися в шкалу, кожна ділянка якої з віддаленням від елітарного полюса адресувався все більш широкому колу "споживачів". Малоосвічені, але вже потрапили в сферу впливу ЗМІ, верстви населення отримують свою моду, побутової дизайн, міський романс, бульварні газети, "романи для куховарок" та інші складові швидко розгортається мас-культури. З точки зору елітарних критеріїв, цей потік складався з ерзац і деструктивних компонентів, що руйнують мораль і культивують "поганий смак". Симбіоз великого мистецтва і вищих класів будувався до епохи ЗМІ в основному на відносинах "пропозицію-замовлення" і в значно меншій мірі на формі "товар-ринок". З культурним перебудовою, що почалася під впливом розвитку ЗМІ, нове, неелітарних, мистецтво стало формуватися під знаком суто ринкових відносин, причому ринку масового - низька ціна, великий тираж і якість "під клієнта".

Таким чином, ЗМІ відіграють велику роль у виникненні і розвитку масової культури, але все сказане вище не враховує ще один важливий фактор формування високої і низької культур: соціальне замовлення, який ще зовсім недавно вважався основною силою, що визначає домінанти розвитку мистецтва і навіть науки. Поточний контекст - панівна ідеологія, мораль, закони - формував орієнтири і шкалу оцінок, визначалися, у кінцевому рахунку, соціальним замовленням.

Високе мистецтво в усі епохи мало насамперед підкреслити право замовника на владу. Основною ж для мистецтва критерій - "зробіть мені красиво" - міг розглядатися як вторинний, оскільки (а) зазвичай є компонентом оформлення величі влади і (б) більш важливий у тих областях, які рідше входили в основний набір атрибутів влади (література, театр, і т.п.).

На низьке ж мистецтво до епохи ЗМІ впливати зверху можна було швидше батогом, тобто заборонами на небажані елементи, ніж заохоченням бажаних. Поява ЗМІ починає процес становлення нової мас-культури, все більше виконує замовлення згори: повчальні і релігійні тексти, пропаганда непорушності устоїв, морализующего і патріотичні олеографії. З якогось етапу еволюції мас-культури фактор ринку починає грати все більшу, а врешті-решт основну роль, все більше ототожнюючи її з кітчем. При цьому загальні орієнтири культури в цілому залишаються за високим мистецтвом.

102. Роль ЗМІ у формуванні політичного іміджу у виборчому процесі.

Політичний портрет як журналістський твір має високий ступінь актуальності і дуже сильний елемент суб"єктивізму, має чітко виражений ревізіоністський характер. На політичний портрет завжди накладає відбиток час і політична ситуація. Автор політичного портрету має відчувати момент. Працівники редакційних колективів мають пам"ятати, що будь-якого політика завжди супроводжують чутки, домисли, часто неправдиві, тому інформація має бути перевірена, адже пол..портрет вносить вклад у формування думки виборців про політика та формує його пол..імідж. й може вплинути на хід виборчого процесу.

-                    при підготовці політичного портрету треба чітко охарактеризувати епоху, в яку працює діяч, дати характеристику суспільству в цілому, - ключове питання: які складові успіху цього політичного діяча.

Журналіст, в основному пишучи пол..портрет мав би бути максимально правдиво-істиним щодо політика, але в основному, негатив опускається й формується окремий образ, типаж. Можна згадати про типологію лідерів за Дженінгтоном (фактично саме в таких напрямках журн. намагаються описувати політиків):

1. Супермен – ламає старі порядки і творить нові цінності

2. Герой – присвячує себе шляхетним справам

3. Принц – діяльність мотивована прагненням панувати, результат не має значення.

Характерні ознаки сучасних пол..портретів у неякісних ЗМІ: *відсутність аналізу діяльності *особлива увага до сімейного життя та життєвих курйозів *позитивне забарвлення

Відрізняються політичні портрети у таких виданнях як День та Дзеркало тижня:*глибша аналітичність *менша увага до особистого життя, більша – до діяльності *відчутна критика, але рідко

Варто зазначити, що таких політичних портретів, про які говорить теорія сьогодні немає. Форма подачі залежить від стилю видання, що серйозніша газета, то аналітичніший портрет, і навпаки. Що важливо, епоха, у якій живе та чи інша особа, яку описують, до уваги не береться.

Паславський:

Є такі форми подачі журналістських матеріалів при перебігу виборчої кампанії:

А) новинні блоки (найбільш вдалі форми, бо фактично не контрольовані ні законодавством, ні ЦВК)

«бонус влади» - перевагу в ефірі має той кандидат, який є при владі. Б) спеціальні передачі про вибори В) платна політична реклама

У суспільствах, які не мають тривалої демократичної традиції, є негативне сприйняття політичної реклами. Причини:- значна кількість виборців проявляє упередження до політичного режиму через низьку популярність політичних партій, - дорога політична реклама, вартість якої політичні партії намагаються приховати. Дослідник іміджу Бебик пропонує дотримуватися таких 5 принципів:

1. В кожному ЗМІ не менше ніж 1 р. на тиждень – іміджевий матеріал

2. Не доцільно подавати великі за обсягом матеріали

3. Друкувати авторські матеріали

4. Одне видання має бути постійно у резерві команди

5. Започаткувати дискусію, щоб на кандидата посилалися, сперечалися, забезпечити постійну присутність у ЗМІ