109. Специфіка роботи власного кореспондента газети, радіо і телебачення в Україні та за кордоном.

Власні кореспонденти — це журналісти, які проживають постійно на певній території (районі, місті, області) і про події, які відбуваються у межах їхнього району повідомляють у редакції, роблять матеріали. Вони є працівниками відповідних редакцій.  Натомість спеціальні кореспонденти їдуть для написання матеріалів у відрядження, тобто їх спеціально відряджають для виконання певної роботи на певний час.

До власкорів ставлять такі вимоги: висока кваліфікація, досвід; високі морально-етичні норми; максимальна толерантність до співробітників та героїв матеріалу; вміння працювати в екстремальній ситуації; здатність на самопожертву (не розголошення джерела);  авантюрність для збору матеріалу; знання мови і традицій регіону.

Власного кореспондента можна назвати рукою чи очима редакції у певній місцевості. Зазвичай власним кореспондентам або повідомляють про те, що замовляють матеріал, або ж вони самі шукають цікаві події, людей своєї території. Власних кореспондентів мають усі телеканали, усі загальнонаціональні чи регіональні радіо та багато газет.

110. Стаття як жанр журналістики.

Найпоширенішим, найуніверсальнішим жанром журналістики є стаття. Статтею іменують і власне статтю, і рецензію, і діалог, і огляд. Часто вживається як узагальнююче визначення будь-якого журналістського здобутку. Стаття як жанр характеризується глибоким аналізом предмета висвітлення, узагальненням фактів, розкриттям закономірностей у розвитку явищ, багатогранним дослідженням причинно-наслідкових зв'язків (від 200). Жанр статті є головним в аналітичній журналістиці. Поняття«стаття» походить від латинського слова «articulus» і означало спочатку теж саме, що «частина цілого». Це пояснює, чому вжурналістській практиці будь-яка окрема публікація, будучи частиною, наприклад, усього тексту газетного номера, може бути названа «статтею».

Стаття – один із найпоширеніших аналітичних жанрів, у якому автор, ґрунтовно аналізуючи факти та явища життя, доносить до читача певну думку, ідею за допомогою низки аргументів. Екологічна інформація та різні статистичні дані потребують ретельної перевірки. Варто продумати зображальні елементи (фото, графіки, малюнки) до значних за обсягом статей.

У словниках, зазвичай, виріз­няють статті наукові та публіцистичні. Родовими ознаками творів цього жанру є невеликий розмір та місце оприлюднення - збірник, журнал, газета.

Їх обєднює дослідницький підхід до життєвих явищ. І українські, і закордонні вчені наголошують на тому, що головне у статті не повідомлення фактів і новин, а певне питання, проблема. У статті розвивається чітко визначена думка, у ній співвідносяться певні фак­ти, явища, погляди.

"Стаття, - зазначає Олена Кузнецова, - це синтетичний жанр публіцистики, в якому журналіст, використовуючи палітру інфор­маційних, аналітичних і художньо-публіцистичних методів з явною перевагою аналітичних, досліджує актуальну соціальну проблему, щоб показати явище, його причини і наслідки для вдосконалення життя".

Ще точніше можна визначити статтю як жанр призначений насамперед для аналізу актуальних, суспільно значимих процесів, ситуацій, явищ і керуючих ними закономірностей. Аналітичне обговорення предмета в статті повинно бути проведене так, щоб читачі могли, використовуючи публікацію, міркувати далі над цікавлячими їх питаннями. Таким чином, можна говоритипро особливу функцію статті. Вона полягає в тому, що стаття пояснює читачам як суспільну, так і особисту значимість актуальних процесів, ситуацій, явищ, їхні причинно-наслідкові зв'язки, й у такий спосіб ініціює читацькі міркування, дії, зв'язані з предметом відображення в публікації. Крім того, вона звертає увагу аудиторії на ті завдання, проблеми, що виникають у зв'язку з описуваними ситуаціями, показує, як стратегічні чи тактичні інтереси маються в тих чи інших учасників цих ситуацій. Вдала стаття створює реальне представлення про актуальну ситуацію, є основою для виготовлення ідей, імпульсів, що випереджають вживання практичних заходів.

Предмет: Масштабні, суспільно значимі соціальні події, явища, процеси. Наявність протиріччя у високій стадії розвитку. Сильний суб’єктивний елемент, звідси - важливе власне бачення проблеми. Наочно тематична сфера практично нічим не обмежена.

Функції: - глибоке дослідження предмету з метою виявлення його витоків, механізму, рушійних сил і вірогідних наслідків. Вирішується шляхом виявлення причинно-наслідкових зв’язків; - оцінка собитія/явленія, узагальнювальна характеристика предмету; - побудова прогнозів, моделі, варіантів розвитку події.

Композиція містить в основі логіку авторської думки, близька до технології композиції пізнавально-орієнтованого тексту. Стиль публіцистичний, поважно уникати науковості.

Діапазон творінь статейного типу дуже широкий. Якщо йдеться про газету і журнал, то на першому плані фігурує публіцистична стаття, передова стаття, полемічна стаття, науково-просвітницька стаття, проблемна стаття, замітки публіциста. Як загальнополітичні, так і галузеві видання, особливо галузеві, друкують немало теоретичних, науково-популярних статей, а також статей рекламних і практично-ділових.

Передова стаття вирізняється, насамперед, своїм місцем у газеті, важ­ливістю та актуальністю, а також тим, що в ній виражається колективна думка редакції. Передова, здебільшого, друкується без підпису.

Типова стаття у сучасній газеті - це роздуми, міркування, критика, суперечки. Зауважимо, що політичний дискурс статейного типу має в українській періодиці давні традиції.

Широкі можливості публіцистичної статті - в її композиційній гнучкості, у вільній асоціативній будові. У майстерно написаній статті є свій внутрішній  конфлікт, зіткнення, бурління думок і пристрастей. Публіцист завжди щось стверджує і заперечує, він сперечається навіть тоді, коли у нього немає конкретного опонента.