53. Мішель Монтень – фундатор жанру есе.

Мішель Ейкем де Монтень (28 лютого 1533 — 13 вересня 1592) — французький богослов, філософ і письменник, есеїст-мораліст, громадський діяч.

Не прагнучи створити власну філософську систему, виступив основоположником жанру філософсько-моралістичного есе в європейській культурі. Був загальновідомий як глибокий знавець і тонкий інтерпретатор класичної традиції. Метою творчості Монтеня було написання своєрідного «підручника життя», оскільки на думку Монтеня «немає нічого прекраснішого й виправданого, ніж добре й чесно виконати роль людини».

Не прагнучи створити власну філософську систему, виступив основоположником жанру філософсько-моралістичного есе в європейській культурі. Був загальновідомий як глибокий знавець і тонкий інтерпретатор класичної традиції. Метою творчості Монтеня було написання своєрідного «підручника життя», оскільки на думку Монтеня «немає нічого прекраснішого й виправданого, ніж добре й чесно виконати роль людини».

Засновником першого есею одноголосно визнано Мішеля Монтеня (1533-1592). Його твір “Досліди” (що, власне, і дав назву новому жанру, адже “есе” – з фр. еssаі – спроба, випробування, досліди,

аналіз), який складається з трьох книг, уперше опублікованих у 1588 р.,

вирізнявся фрагментарністю. Твір «Проби» ("Досліди") він насамперед намагався відповісти на запитання, яке стало його гаслом: «Що я знаю?» Героєм «Проб» можна вважати саму людську думку, вільну від догматизму і схоластики, не залежну від сильних світу цього, безстрашну, критичну. Завдяки розкутій манері викладу у творі представлено різні літературні жанри: і філософську розвідку, і критичне есе, і повістярське побутописання, і навіть вірші у прозі.

Книга Монтеня, написана наче «з нудьги», відрізняється дивною примхливістю побудови. Ніякого чіткого плану не бачимо, виклад підпорядковується польоту думки, численні цитати чергуються і переплітаються з життєвими спостереженнями. Зовсім короткі глави чергуються з розлогими. Найбільша глава «Дослідів» - має цілком самостійну цінність «Апологія іспанського богослова Раймунда Сабундского" Спочатку книга нагадувала компіляцію античної вченості кшталт «аттичних ночей» Авла Геллі, але потім знайшла своє неповторне обличчя. Монтень - родоначальник жанру есе, якому було призначено велике літературне майбутнє.

Мовою оригіналу твір Монтеня називається «Есеї». Але в українській мові слово «есей» має вже зовсім інше значення. Отже, перекладач вирішив повернутись до часів французького філософа, коли ще не було формалізованої наукової термінології.

54 Мовна особистість журналіста та шляхи її вдосконалення.

Кожен журналіст повинен працювати над виробленням своєї мовної особистості, повинні стежити за культурою мови, постійно її удосконалювати.

Залежно від виду ЗМІ журналіст повинен акцентувати свою увагу на вивченні та удосконаленні різних аспектів мови.

Наприклад працівник газети повинен особливу увагу звертати на правильність побудови речення, правильність написання слів, дотримання стилю матеріалу, на багатство та літературні елементи у матеріалах, якщо це дозволяє жанр. Працівники ж радіо та телебачення більше уваги повинні приділяти фонетиці, тобто правильній вимові звуків. Особливо вони повинні стежити за  правильним наголошуванням слів. Також важливо працювати над своїм голосом: виробляти правильний темп, тембр, інтонацію. Працівники телебачення повинні стежити за мімікою та жестами як видом невербального спілкування.

Шляхи удосконалення:

1. дивитись до словників, коли є сумніви

2. читати багато художньої літератури, українських класиків

3. стежити за виходом і читати нові книжки у мовознавстві

 Яцимірська:

Нині зростає потреба індивідуалізації журналістських текстів, отже кожен має прагнути віднайти свій стиль спілкування з масовою аудиторією, сформувати своє обличчя комуніканта-професіонала.

Культура мови починається з самоусвідомлення мовної особистості. Вона успішно розвивається тоді, коли носіям національної літературної мови не байдуже, як говорять і пишуть їхньою мовою, як сприймається вона у різних культурних середовищах, яке становище вона займає серед інших мов світу.

Сучасні умови розширення практики прямих репортажів, коментарів, безпосереднього спілкування зі слухачами, збільшують вагу тих навчально-практичних методик, які орієнтують на вироблення мовного автоматизму, на збільшення та поглиблення індивідуальної мовної пам’яті.

Поняття мовної особистості переплітається з етнокультурними та національними рисами індивідуальності, мовна особистість є глибоко національним феноменом.  Важливим складником національної свідомості є ставлення до мови, оцінка ї окремішньої, самобутньої, здатної до культурного акумулювання знань, досвіду інших народів і до найповнішого вираження національної мовної картини світу.

Мовну особистість формує мовне середовище. Без такого довкілля людина не має змоги практично оволодіти механізмом мови, довести його до автоматизму.