115. Сучасні тенденції розвитку телерадіожурналістики.

З постійним розвитком інноваційних технологій в інформаційному просторі України, зі становленням недержавного (приватного) телебачення і радіомовлення, а також з появою на мас-медійному ринку нового розуміння професії телерадіожурналіста постає необхідність внесення певних змін щодо системи вузівської підготовки кадрів для радіомовлення і осучаснення самого журналіста, який виявляє свої творчі можливості в галузі телерадіомовлення. Сьогодні важливо зрозуміти, що телерадіожурналіст – це не лише, власне, творець в ефірі, а й організатор творчого процесу в редакції, студії чи станції, бо творчий процес варто розглядати не лише в контексті індивідуальної ефірної творчості, а й в контексті творчої колективної діяльності. Тележурналіст порівняно з радіожурналістом більше "колективіст", аніж "індивідуаліст", бо його праця, його успіх залежать від команди – оператора, режисера, освітлювача тощо. Радіожурналіст у своїй творчості більш самостійний, його творчий потенціал може виявлятися незалежно від так званих "супутніх" професій. І ці нюанси необхідно також враховувати сьогодні під час планування навчальних планів.

Сучасний телерадіожурналіст – це, як мінімум, майбутній програмний директор радіостанції чи головний редактор телекомпанії, який не використовує "свого впливу для того, щоб вести людей туди, куди за інших обставин вони б не пішли" [5]. Саме так потрібно планувати навчальний процес, вводячи надалі курс (спецкурс) основ фінансової, економічної та комерційної діяльності теле- і радіокомпанії, що дозволить налаштувати студентів на максимальну реалізацію власного творчого потенціалу. Приватна теле- чи радіостанція – це ділове підприємство, яке продає власний ефірний час під рекламу з метою отримання прибутку. Власне, таке визначення комерційної телерадіоорганізації цілком можна було б вважати недостатньо повним і завершеним (наприклад, якщо продається ефірний час, значить, продається і аудиторія телерадіостанції, а ефірний час не завжди продається, а й віддається безкоштовно під благодійні акції, розміщення програм інших виробників телерадіопродукції і т. д.), якби не необхідність ще раз довести, що сучасна телерадіожурналістика (а значить, і сучасний телерадіожурналіст) тісно пов'язана з економічними категоріями, основою яких є бізнес. Тому, використовуючи для характеристики сучасного телерадіомовлення формулу товар-гроші-прибуток, важливо також розуміти, що сучасне телебачення і радіо – це не машинка для виробництва грошей, а засіб масової комунікації, який працює в суспільстві, а значить, керується прийнятими в ньому економічними законами.

У цьому визначенні, на перший погляд, немає жодного відношення до творчого процесу, який позначає ефірну роботу теле- або радіокомпанії, тобто немає журналіста як професіонала, як особистості. Однак ще раз варто наголосити, що сучасний журналіст – це не лише творець в ефірі, а й "творець у бізнесі", підприємець, який повинен бути обізнаний не лише з основами менеджменту та маркетингу телебачення і радіомовлення, а й розумітися на деталях фінансової діяльності телерадіокомпанії, відчувати актуальність змін для досягнення спільної мети. Це вміння пов'язане з творчістю і в ефірі, і в управлінні. Результатом цієї творчості є участь у розподілі прибутку від журналістської діяльності. І саме такий підхід до розуміння специфіки сучасної телерадіожурналістики додатково, якщо не першочергово, стимулюватиме під час навчального процесу інтерес студентів до максимального оволодіння основами цих професій.