55. Мовні засоби увиразнення журналістського тексту

Основні мовні засоби:

• синтез елементів наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів;

• лексика насичена суспільно-політичними та соціально-економічними термінами, закликами, гаслами (електорат, багатопартійність, приватизація та ін.);

• використовується багатозначна образна лексика, емоційно-оцінні слова (політична еліта, епохальний вибір та ін.), експресивні сталі словосполучення (інтелектуальний потенціал, одностайний вибір, рекордний рубіж), перифрази (чорне золото – вугілля, нафта, легені планети – ліси та ін.);

• уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів (орбіти співробітництва, президентський старт і под.);

• із морфологічних засобів часто використовується іншомовні суфікси і ст. (ист), - атор, - акція та ін. (полеміст, реваншист, провокатор); префікси псевдо; - нео-, сурес-, ін тре- та ін. (псевдотеорія, неоколоніалізм, супердержава, інтернаціональний);

• синтексисові публіцистичного стилю властиві різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками ті ні.);

• ключове, вирішальне значення мають влучні, афористичні, інтригуючи заголовки;

• ключове, вирішальне значення мають влучні, афористичні, інтригуючі заголовки;

56. Моральний тип мислення в публіцистиці (на прикладі р.Емерсона, т.Карлейля, т.Масарика, є.Сверстюка).

Ми опи­ни­ли­ся пе­ред ви­бо­ром: або по­спі­хом ух­ва­лю­ва­ти рі­шен­ня про ін­фор­ма­цій­не су­с­пі­ль­с­т­во (во­но іс­ну­ва­ло зав­жди — про­с­то на­си­че­ність ін­фор­ма­ці­єю бу­ла рі­з­ною), або на ос­но­ві “мудрості на­ших пред­ків” (Е. Берк) оці­ни­ти пе­ре­ва­ги та не­до­лі­ки да­них нам мо­ж­ли­во­с­тей. Не слід за­бу­ва­ти осно­во­по­ло­ж­но­го: тіль­ки мо­раль­ний тип ми­с­лен­ня спро­мо­ж­ний ство­ри­ти фа­хо­ву жу­р­на­лі­с­ти­ку; ду­хо­в­на си­ту­а­ція на­шої епо­хи ви­ма­гає по­шу­ку по­зи­ти­в­но спо­в­не­но­го сві­ту. Ав­тен­ти­ч­на лю­ди­на і на­ція (ко­ле­к­ти­в­на ду­ша) не по­вин­ні да­ва­ти се­бе тра­к­ту­ва­ти як пре­д­мет. Слід під­ня­ти свою сво­бо­ду, свою ек­зи­с­те­н­цію, свою тра­нс­цен­ден­т­ність. А вче­ним і жу­р­на­лі­с­там-­пра­к­ти­кам — пле­ка­ти по­чут­тя ети­ч­но твор­чої від­по­ві­даль­но­с­ті за Іс­ти­ну.

Емерсон – концепція «оверсоул», природа – метафора людської душі, її неможливо застати неохайною – вона завжди прекрасна. Про рівень цивілізації треба судити за тим, яку людину виховувало суспільство, а не за розміром міст та врожайністю.

Карлейль – закликає журналістів не бути рабами слів, глибоко замислюватися над долею людей і народів. Розробив класифікацію героя : як божество, як пророк, як пастир, письменник і вождь.

Масарик - зазначив: «Демократія, тобто демократична політика в суспільному житті має виявлятися у вигляді толерантності, вміння дискутувати, а не сваритися. Нам подобається скаржитись на відносини і на республіку, але нам не можна забувати, що республіка буде такою, якою є більшість її громадян. Мислити політично означає мислити розумно; рахуватися з реаліями означає не безтурботно і байдуже приймати те, що нам пропонує час і обставини, а енергійно і розумно впливати на реалії, де і коли в цьому виникає потреба». Ці слова мудрого політика є актуальними й досі.

Сверстюк: Демократія - це терпеливість до іншого і право кожного на життя і на свою думку. - Євген Сверстюк, Суворість демократії. У нас духовність — часто ялове поняття, що прикладається до явищ, причетних і непричетних до культури. І все це називається духовністю: і політика, і еротика, і танці, і графоманство. Так багато духовності, що фактично ядра і глибини цього поняття немає. Я за те, щоби це поняття обережно вживати і простежувати, чи має воно спільне з тим всетворящим і всезапліднюючим Духом — чи воно просто спекуляція словом.  У нас перервано зв'язок поколінь, і це найбільша біда нашої літератури. Спадкоємність у нашій культурі переривалася заборонами. Революція диктувала розрив. «Вишневі садки під сокиру» — це не є у Блакитного тільки фраза, а це дуже широка метафора