43. Принципи детермінізму та індетермінізму. Категорії детермінації: причина і наслідок, необхідність і випадковість, умова і обумовлене.

Детермінізм від лати determino - визначаю, філософське вчення про об'єктивний закономірний взаємозв'язок і взаємозумовленість речей, процесів і явищ реального світу. Д. припускає наявність різноманітних об'єктивно існуючих форм взаємозв'язку явищ, які виражаються у вигляді співвідношень, що не мають безпосередньо причинного характеру. Сюди входять просторові кореляції, функціональні залежності, відношення симетрії, взаємодії частин у системах, взаємодетермінація частин і цілого, зв'язок станів у русі і розвитку й ін. (приклад теорія Дарвіна). Принцип детермінізму лежить в основі діалектико-матеріалістичного вчення про активно-практичну сутність людини та її свободу.

Детермінізму протистоїть індетермінізм, що відмовився від визнання об'єктивності причинного зв'язку (онтологічний індетермінізм), або універсальний характер, що заперечував її, пізнавальну цінність причинного пояснення в науці (методологічний індетермінізм). У історії філософії індетермінізм і детермінізм виступають також як супротивні концепції по проблемах обумовленості волі людини (проблема свободи волі), його вибору, проблемі відповідальності людини за досконалі вчинки. Індетермінізм трактує волю як автономну силу, стверджує, що принципи причинності не застосовані до пояснення людського вибору і поведінки.

У сучасній західній філософії набули поширення різні форми індетермінізму. Так, баденська школа неокантіанства обмежувала принцип детермінізму тільки областю наук про природу і заперечувала його застосовність до "наук про дух" (Віндельбандт, Ріккерт). Неопозитивизм, прагматизм і персоналізм намагаються обмежити детермінізм тільки логічною сферою. Іншою формою заперечення детермінізму є ідеалістична телеологія (вчення про цілі і доцільність), що проголошує, ніби течія усіх процесів зумовлюється дією нематеріального начала.

Еволюційна теорія Дарвіна, що дала матеріалістичне пояснення відносної доцільності в живій природі, розвиток кібернетики, що створила вчення про саморегульовані системи, у свою чергу були спростуванням ідеалістичної телеології, фаталізму, вчення про визначення.

Причина – це система зв'язків і відносин, що зумовлює зміни, виникнення, руйнування предметів, явищ, зв'язків. Наслідок – це результат дії причини. Наслідок завжди заключає в собі новий зміст, чого не було в причині. Причина не існує до наслідку. До наслідку існують зв'язки і відносини, в яких виникає можливість появи певного наслідку. Але вони ще не причина, а тільки умова. Умова перетворюється в причину тільки тоді, коли з'являється наслідок. Важливо зазначити, що іноді багато причин зумовлюють один загальний наслідок. У той же час одна причина може проявитися в безлічі наслідків. Причина і наслідок у процесі розвитку часто міняються місцями. Те, що було наслідком у даному конкретному зв'язку, конкретної причини, стає причиною стосовно тих наслідків, що породжуються ним. Причинно-наслідковий зв'язок є всезагальним і виявляється у всіх сферах дійсності.

Необхідність і випадковість. Який характер буття? У буття усі необхідно або випадково? Ця проблема пост-на ще в античності. Склалося тверде переконання, що у світі діють сила, що викликають визначені слідства. З'явився Лапласовский детермінізм. Лаплас вірив що світ це “парова машина” весь рух якої можна описати. Тобто людина потрапляє в жахливий світ, у якому нічого змінити не можна. Цей погляд наз-ся фаталізмом, коли усе фатально визначено.

Необхідність – це система зв'язків і відносин, що зумовлює зміну, поступальний рух, розвиток у жорстко визначеному напрямку з жорстко визначеними результатами. Іншими словами, необхідність - це такий зв'язок, що обов'язково призводить до певної події. Раскрывают принцип самодвижения предмета как многокачетсвенного, многоуровнего процеса. Фіксує в процесі розвитку такий тип зв'язку який визначається стійкою основою. Необхідність - стійкий, істотний зв'язок, заснований на закономірному розвитку предмета.

Випадковість – це система зв'язків і відносин, при якій поява певної події може відбутися, а може і не відбутися. Можна також сказати, що випадковість – це такий зв'язок, при якому поява події не випливає загальних тенденцій розвитку, його не можна передбачати. При безлічі альтернативних можливостей і безлічі причин може реалізуватися будь-яка можливість. Випадковість фіксує тип зв'язків визначаємий зовнішніми, побічними для даного явища процесами, причинами.

Необхідність і випадковість тісно взаємозв'язані між собою. Однією з найважливіших особливостей їх взаємозв'язку є те, що випадковість становить форму прояву необхідності. Необхідність виявляється не інакше як через безліч випадковостей. Підчас грози блискавки вдаряють у певні предмети на поверхні землі. Сама блискавка - це необхідний результат різниці електричних потенціалів між хмарами і землею. Те, куди саме потрапить блискавка: у дерево, у будинок – випадковість.

Часто випадковість розглядають як перетинання двох необхідностей. Усяка випадковість зумовлена причинами.

Умова - те, від чого залежить дещо інше (обумовлене), що робить можливим наявність речі, стану, процесу, на відміну від причини, яка з необхідністю, неминучістю породжує щонебудь (дія, результат дії), і від основи, яке є логічним умовою слідства. Розглядаються як два моменти одного предмету, як дві сторони єдиного поняття .

Умова - суттєвий компонент комплексу об'єктів, з наявності якого з необхідністю випливає існування даного явища . Весь цей комплекс в цілому називають називають достатньою умовою явища. Якщо з усіх можливих наборів достатніх умов відібрати загальні, отримаємо необхідні умови, тобто умови, які представлені кожен раз, коли має місце обумовлене явище. Повний набір необхідних умов, з яких не можна виключити ні одного компонента, не порушивши обумовленості, і до якого не можна додати нічого, що не було б зайвим з точки зору обумовлення даного явища, називають необхідними і достатніми умовами. Наприклад , для проростання насіння вода , тепло і кисень складають набір необхідних і достатніх умов; додавши до цього набору світло і гравітацію , отримаємо також достатній , але вже не необхідний набір умов.

Існують ще категорії можливість і дійсність.