- •7. Давньоіндійська філософія: брахманізм, буддизм, індуїзм.
- •8. Філософія давнього Китаю: даосизм та конфуціанство.
- •9. Антична філософія: характерні риси та основні періоди розвитку. Діалектика Сократа. Порівняльний аналіз “західної” та “східної” філософських традицій.
- •10. Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу (Платон. Государство // Платон. Соч.: в 3-х т.- т.3. – ч.І. – м., 1971).
- •12. Філософія Середньовіччя: теоцентризм, реалізм, номіналізм.
- •14. Особливості ф-ї Нового часу: емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання.
- •1616. Ф-я і.Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, етика.
- •20. Діалектика: її сутність та основні історичні форми. Діалектичний матеріалізм як історична форма діалектики.
- •21. Зародження філософських ідей в Київській Русі. (Іларіон Київський. Слово про закон і благодать // Історія філософії України. Хрестоматія. - к., 1993).
- •23. Києво-Могилянська Академія як осередок української і слов’янської культур.
- •25. Соціально-філософські мотиви в творчості т.Г.Шевченка та їх значення для розвитку національної самосвідомості.
- •26. Соціально-філософські погляди і.Франка. (Що таке поступ?)
- •27. Релігійна філософія XX ст. (п.Тейяр де Шарден, п.Тілліх, г.Марсель)
- •28. Антропологічний ренесанс в філософії хх ст. ( м. Шелер Положение человека в космосе. Проблема человека в Западной философии – м., 1989).
- •29. Людське існування як головна тема філософії екзистенціалізму. (ж.П. Сартр. “Экзистенциализм - это гуманизм.” )
- •30. Герменевтика: проблеми інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло.
- •31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, (Один з текстів к.Ясперса, м.Бубера, о.-ф.Больнова, ю.Хабермаса, к.-о.Апеля в роботі Ситниченко л. Першоджерела комунікативної філософії
- •32. Проблема буттяв історії філософії. Уявлення про структуру буття. Монізм, дуалізм, плюралізм.
- •33. Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії.
- •34. Діяльність як спосіб буття людини в світі. Структура і форми діяльності: предметно-практична, духовно-практична, духовно-теоретична. Поняття духовності.
- •35. Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини (буття гуманізму). Культура і цивілізація. Масова культура та її роль в сучасному суспільстві.
- •36. Модерн і постмодерн. Основні риси філософії постмодерну (ж.Ліотар, ж.Дельоз)
- •37. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин. (Марксизм, фрейдизм, к.Юнг). Проблема ідеального.
- •38. Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипів к.Юнга). Свідомість і мова. Національна мова і національна свідомість.
- •39. Філософські категорії, їх специфіка, функції, історичний характер (системи категорій Платона, Аристотеля, Канта, Гегеля).
- •40. Категорії рух, простір, час та їх світоглядне і методологічне значення.
- •42. Категорія “сутність” і “явище” та їх роль в науковому пізнанні.
- •43. Принципи детермінізму та індетермінізму. Категорії детермінації: причина і наслідок, необхідність і випадковість, умова і обумовлене.
- •Категорії форма і зміст, структура і елемент, система і функція. Структуралізм і постструктуралізм.
- •46. Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні (г.Гегель „Кто мыслит абстрактно?”).
- •49. Поняття науки. Критерії наукового знання. Ідеали та норми наукового знання.
- •50. Поняття методології та наукового методу. Методи теоретичного та емпіричного рівнів пізнання.
- •51. Основні форми наукового пізнання: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
- •52. Наука і гуманізм. Етика вченого: проблеми, дискусії, їх розв’язок.
- •53. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія, культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності.
- •54. Класична, некласична та посткласична наука.
- •55. Філософія позитивізму. Постпозитивістське тлумачення науки. (Кун т. Структура научных революций. - м., 1977).
- •56. Соціальне буття як проблема. Філософія історії: специфіка, головні проблеми.
- •57. Проблема типологізації історії. Культура, цивілізація, формація, епоха. (м.Данилевський, к. Маркс, а. Тойнбі, о. Шпенглер, к. Ясперс).
- •58. . Поняття традиційного, індустріального та постіндустріального суспільства. Ідея інформаційного суспільства.
- •59. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.
- •67. Громадянське суспільство і держава. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
- •68. Соціальна структура і соціальні відносини. Роль інтелігенції в суспільному розвитку. Проблема формування національної еліти.
- •69. Історичні форми людських спільнот. Етнос і нація. Особливості формування української нації. Національна ідея (Костомаров м.І. “Закон Божий”).
- •70. Проблема суб’єктів історії: особа, народні маси, класи, нації. (Хантингтон с. Столкновение цивилизаций).
- •71. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти та консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •72. Проблема сенсу та спрямованості історії. Основні концепції критеріїв суспільного розвитку. (Фукуяма ф. Конец истории?).
- •73. Людина як суб’єкт власного життя. Життєвий шлях людини: поняття, проблеми, цілісність. (Фромм э. Душа человека. – м., 1992).
- •74. Феномен сучасної глобалізації: економічний, технологічний, екологічний, інформаційний та ін. Аспекти. Концепція “стійкого розвитку” як глобальна стратегія людства
- •75. Наука в контексті формування нової моделі світу сучасної цивілізації: цілісність і багатоманітність, діалог культур, інформаційний простір.
- •76. Техніка і технологія в системі культури. (Збірники: Философия техники в фрг.
- •77. Прогнози і перспективи розвитку сучасної цивілізації. (Тоффлер о. Третя хвиля // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія. - к., 1996).
53. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія, культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності.
Якщо метою наукового пізнання є пошук істини, пізнання сутності, виявлення закономірності, то ціллю технічного пізнання є створення предметів із заздалегідь заданими властивостями. Цим займається інженерний персонал. Суб'єкт - людина, інженер, наукове співтовариство. Об'єкт - техніка.
Об'єкт (техніка, технологія) має двоїсту природу, синтез штучного і природного. Штучне - об'єкт створений людиною, вона спрямоване на досягнення визначеної мети. У технічному об'єкті знаходить вираження його соціальна природа, визначений рівень соціально-економічного розвитку суспільства. Природне - цей об'єкт створений за законами природи, що пізнані природознавством. Технічними характеристиками виступають - механічні, хімічні, фізичні й ін. властивості. Якщо ціль науки - пошук істини, то ціль техніки виражається її ефективністю. Технічна творчість спрямована не на те: що це?, а: як зробити цей предмет? Технічні пізнання є сполучною ланкою між наукою і практикою. Саме технічне пізнання забезпечує зв'язок і наступність наукових теорій і забезпечує безперервність розвиток науки.
Оскільки технічне знання найближче до природничих, то його специфіку найлегше побачити на основі їх порівняння. Техніка більшу частину своєї історії була мало пов’язана з наукою, люди могли робити, і робили пристрою не розуміючи, чому вони так працюють. У той же час природознавство до XIX століття вирішувало в основному свої власні завдання, хоча часто відштовхувалися від техніки. Інженери, проголошуючи орієнтацію на науку, в своїй практичній діяльності керувалися нею незначно. Після багатьох століть такої автономії наука та техніка з’єднуються в XVIII столітті на початку наукової революції. Однак лише до XIX ст. ця єдність приносить перші плоди; в XX ст. наука стала головним джерелом нових видів техніки і технологій.
Виділяються наступні підходи до розгляду співвідношення науки і техніки:
– техніка розглядається як прикладна наука;
– лінійна модель (до сер. ХХ ст.);
– процеси розвитку науки і техніки розглядаються як автономні, але скоординовані процеси (еволюційна модель).
Наука розвивалася, орієнтуючись на розвиток технічних апаратів та інструментів (техніка «веде» науку).
Найбільш зважений підхід: до кінця XIX ст. регулярного застосування наукових знань у технічній практиці не було, але воно характерно для сучасних технічних наук. В даний час відбувається сцієнтизація техніки та технізація науки.
Сьогодні все більше число філософів техніки дотримуються точки зору, що технічні та природничі науки повинні розглядатися як рівноправні наукові дисципліни. Кожна технічна наука – це окрема і відносно автономна дисципліна, що володіє низкою особливостей. Технічні науки – частина науки і, хоча вони не повинні далеко відриватися від технічної практики, але не збігаються з нею [7].
Я побачив, як змінювалося сприйняття людьми співвідношення науки і техніки на різних етапах їх розвитку, а також зрозумів, що складність проведення паралелей між наукою, технікою і практикою обумовлена особливостями їх історичного розвитку.
Т.В. Адорно. Про техніка і гуманізм.
Та обставина, що основні питання, від яких залежить картина життя в цілому, адресуються різним сферам, саме по собі є симптомом приголомшуючого відчуження людей один від одного і відчуження кожного окремо від себе самого. Чи може сьогоднішня техніка розумітися як деякий автономний процес, чи володіє вона власною закономірністю. І так, і ні. Не існує технічних задач, що не стосувалися би суспільства. Замовлення приходять у виді замовлення від суспільства. Навіть там, де ви почуваєте хазяїнами себе у своєму будинку, ви знаходитеся в конфронтації із суспільними вимогами. Загальний розвиток самої техніки соціально детермінований. Новітній соціально-психологічний розвиток виявляється дуже залежним від сьогоднішніх форм технічного виробництва. Особливо не дістає суспільного вивчення самих процесів технічного виробництва, стало бути, того способу, якої суспільні, особливо економічні, мотивації входять у конкретний образ технічних операцій. Та обставина, що техніка і суспільство одночасне і збігаються і начебто прірвою відділений друг від друга, у кінцевому рахунку саме свідчить про ірраціональний, безплановий і анархічний стан суспільства. Концепція духовної культури, що відкидає техніку, сама відбувається лише від незнання суспільством своєї власної сутності. Усе духовне має технічні елементи; лише той, хто знає дух як спостерігач, як споживач, може дозволити обдурити себе тим, начебто духовні продукти упали з неба. Йому здається, що швидше за все, самосвідомість допомагає технікам просуватися у своїй роботі. До проблеми техніки і культури, безсумнівно, відноситься також і те, що техніки важче сприймають культуру; вони не вважають розслаблення справою. Особисті переконання він повинний використовувати як деякий вид контролю над своєю науковою працею. Поділ суспільного і технічного розуму не може бути переборене тим, що від нього відхрещуються, навпроти, благо полягає в тому, що саме технік застерігає від непередбачених наслідків, якими його винаходу загрожують сьогодні людству. Чи приносить сучасна техніка, у кінцевому рахунку, чи користь шкоду людству, залежить не від техніків і не від самої техніки, а від того, як вона використовується суспільством. Кращою реакцією на страх за використання винаходів була би спроба сприяти встановленню суспільства, що відповідає людському достоїнству.
Техніка не є ні головною суспільною сутністю, ні людською, а тільки чимось похідним, формою організації людської праці. Зображення нового ідеалу утворення як синтезу людини-гуманітарія і людина-техніка малопродуктивні. Утворення не можна ввести за допомогою декрету. Воно повинно виникати з об'єктивних історичних умов.
Форма, у якій ми принаймні сьогодні і тут можемо реально пізнати гуманізм це непідкупність думки і безстрашність перед обличчям нелюдськості, що виходить не від техніки і не від окремих людей, а від фатальності того, у що ми всі, кожен людина в усьому світі, упряжені.
Цитати: (Адорно "Про техніка і гуманізм")
Суспільство і техніка переплетені з початком Нового часу, нагадує питання про те, що було раніш - яйце чи курка.........Усе духовне має технічні аспекти, лише той, хто знає дух як спостерігач, може обдурити себе тим, начебто духовні продукти упали з неба.... чи Приносить техніка чи користь шкоду, залежить не від техніки, а від того, як вона викор. суспільством.......Форма, у якій ми сьогодні можемо пізнати гуманізм - це непідкупність думки і безстрашність перед обличчям нелюдськості, що виходить не від техніки і не від окремих людей, а від фатальності того, у що ми всі, кожна. людина в усьому світі, впряжені."
