- •7. Давньоіндійська філософія: брахманізм, буддизм, індуїзм.
- •8. Філософія давнього Китаю: даосизм та конфуціанство.
- •9. Антична філософія: характерні риси та основні періоди розвитку. Діалектика Сократа. Порівняльний аналіз “західної” та “східної” філософських традицій.
- •10. Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу (Платон. Государство // Платон. Соч.: в 3-х т.- т.3. – ч.І. – м., 1971).
- •12. Філософія Середньовіччя: теоцентризм, реалізм, номіналізм.
- •14. Особливості ф-ї Нового часу: емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання.
- •1616. Ф-я і.Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, етика.
- •20. Діалектика: її сутність та основні історичні форми. Діалектичний матеріалізм як історична форма діалектики.
- •21. Зародження філософських ідей в Київській Русі. (Іларіон Київський. Слово про закон і благодать // Історія філософії України. Хрестоматія. - к., 1993).
- •23. Києво-Могилянська Академія як осередок української і слов’янської культур.
- •25. Соціально-філософські мотиви в творчості т.Г.Шевченка та їх значення для розвитку національної самосвідомості.
- •26. Соціально-філософські погляди і.Франка. (Що таке поступ?)
- •27. Релігійна філософія XX ст. (п.Тейяр де Шарден, п.Тілліх, г.Марсель)
- •28. Антропологічний ренесанс в філософії хх ст. ( м. Шелер Положение человека в космосе. Проблема человека в Западной философии – м., 1989).
- •29. Людське існування як головна тема філософії екзистенціалізму. (ж.П. Сартр. “Экзистенциализм - это гуманизм.” )
- •30. Герменевтика: проблеми інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло.
- •31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, (Один з текстів к.Ясперса, м.Бубера, о.-ф.Больнова, ю.Хабермаса, к.-о.Апеля в роботі Ситниченко л. Першоджерела комунікативної філософії
- •32. Проблема буттяв історії філософії. Уявлення про структуру буття. Монізм, дуалізм, плюралізм.
- •33. Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії.
- •34. Діяльність як спосіб буття людини в світі. Структура і форми діяльності: предметно-практична, духовно-практична, духовно-теоретична. Поняття духовності.
- •35. Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини (буття гуманізму). Культура і цивілізація. Масова культура та її роль в сучасному суспільстві.
- •36. Модерн і постмодерн. Основні риси філософії постмодерну (ж.Ліотар, ж.Дельоз)
- •37. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин. (Марксизм, фрейдизм, к.Юнг). Проблема ідеального.
- •38. Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипів к.Юнга). Свідомість і мова. Національна мова і національна свідомість.
- •39. Філософські категорії, їх специфіка, функції, історичний характер (системи категорій Платона, Аристотеля, Канта, Гегеля).
- •40. Категорії рух, простір, час та їх світоглядне і методологічне значення.
- •42. Категорія “сутність” і “явище” та їх роль в науковому пізнанні.
- •43. Принципи детермінізму та індетермінізму. Категорії детермінації: причина і наслідок, необхідність і випадковість, умова і обумовлене.
- •Категорії форма і зміст, структура і елемент, система і функція. Структуралізм і постструктуралізм.
- •46. Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні (г.Гегель „Кто мыслит абстрактно?”).
- •49. Поняття науки. Критерії наукового знання. Ідеали та норми наукового знання.
- •50. Поняття методології та наукового методу. Методи теоретичного та емпіричного рівнів пізнання.
- •51. Основні форми наукового пізнання: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
- •52. Наука і гуманізм. Етика вченого: проблеми, дискусії, їх розв’язок.
- •53. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія, культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності.
- •54. Класична, некласична та посткласична наука.
- •55. Філософія позитивізму. Постпозитивістське тлумачення науки. (Кун т. Структура научных революций. - м., 1977).
- •56. Соціальне буття як проблема. Філософія історії: специфіка, головні проблеми.
- •57. Проблема типологізації історії. Культура, цивілізація, формація, епоха. (м.Данилевський, к. Маркс, а. Тойнбі, о. Шпенглер, к. Ясперс).
- •58. . Поняття традиційного, індустріального та постіндустріального суспільства. Ідея інформаційного суспільства.
- •59. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.
- •67. Громадянське суспільство і держава. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
- •68. Соціальна структура і соціальні відносини. Роль інтелігенції в суспільному розвитку. Проблема формування національної еліти.
- •69. Історичні форми людських спільнот. Етнос і нація. Особливості формування української нації. Національна ідея (Костомаров м.І. “Закон Божий”).
- •70. Проблема суб’єктів історії: особа, народні маси, класи, нації. (Хантингтон с. Столкновение цивилизаций).
- •71. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти та консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •72. Проблема сенсу та спрямованості історії. Основні концепції критеріїв суспільного розвитку. (Фукуяма ф. Конец истории?).
- •73. Людина як суб’єкт власного життя. Життєвий шлях людини: поняття, проблеми, цілісність. (Фромм э. Душа человека. – м., 1992).
- •74. Феномен сучасної глобалізації: економічний, технологічний, екологічний, інформаційний та ін. Аспекти. Концепція “стійкого розвитку” як глобальна стратегія людства
- •75. Наука в контексті формування нової моделі світу сучасної цивілізації: цілісність і багатоманітність, діалог культур, інформаційний простір.
- •76. Техніка і технологія в системі культури. (Збірники: Философия техники в фрг.
- •77. Прогнози і перспективи розвитку сучасної цивілізації. (Тоффлер о. Третя хвиля // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія. - к., 1996).
56. Соціальне буття як проблема. Філософія історії: специфіка, головні проблеми.
Бытие изучает онтология в контексте обустройства мира. Если рассматривать этот вопрос 56, то бытие связанно с обустройством общества. Понятие социальное обозначает общественное, совместное, общее, объединяющее. Т.е. социальное относится с естественным, природным, универсальным. Но социальное бытие отделяется от универсума или универсального бытия. Т.к. у соц. Бытия есть круг своих проблем. Основной проблемой является как это соц. пространство будет обустраиваться. Т.к. социальное связанно с общественным, хорошо бы дать определение термина Общество. О.- это система общественных отношений (экономических, политических, нравственных и др.); или это соц. Реальность, над органическая, надприродная; или это система взаимосвязанных элементов (материальных, духовных, социальных). Под материальными понимается материальное производство как часть общественного производства (это производство идей, потребностей, вещей, норм). Под социальным элементом понимается система взаимоотношений между индивидами, общностями, классами, стратами. Социальное бытие является проблемой, т.к. общество постоянно находится в динамике, а не в статике. Как проблема является вопросы, на каких доктринах общество пытается себя обустроить, или интересует как проблема историческое развитие общества на определённых этапах.
Термин философия истории ввёл Вольтер в 18 в. Хотя именно Гераклит сделал историю предметом, его работа «О природе». Одной частью его работы была тема Социальной истории. Предметов Ф. истории есть общество в его модификации и трансформации. Главными проблемами являются: влияние истории на человека, проблема осмысления истории (концепции, интерпретация, типологизация исторического процесса), цель исторического развития, смысл истории (существуют регрессистские, прогрессистские концепции), движущие силы исторического процесса, проблема конца истории. Что является спецификой – думаю то, что Ф. истории изучает общество и его проблемы (не совсем уверена в этом.) Весь материал в ответе продиктован Т.Д. на семинаре.
57. Проблема типологізації історії. Культура, цивілізація, формація, епоха. (м.Данилевський, к. Маркс, а. Тойнбі, о. Шпенглер, к. Ясперс).
В этом вопросе необходимо выделить типы, т.е нечто общее в многообразном историческом развитии. Можно классифицировать совершенно по-разному. К примеру, - формационный подход, - цивилизационный (Шпенглер, Тойнби, Данилевский), - монадный (объединяет 2 выше названных), - технологический (например, по способу и средствам производства), - осевой подход (по Ясперсу), - волновой (Тоффлер). Можно охарактеризовать один из подходов. Например, Тоффлер в его работе «Треть Волна» поделил развитие цивилизации и общества на три стадии: стадия традиционного общества, индустриального и постиндустриального. Умберто Эко считает, что в границах каждой эпохи можно выделить премодерн, модерн и постмодерн. Например, в античный период можно назвать премодерном досократовскую эпоху, модерном – сократовскую. И постмодерном – Аристотеля, Платона. В Новое время: ренессанс – премодерн, немецкая классика – модерн, шопенгауер, нцше, кьеркегор – постмодерн. Либо премодерном можно считать христианскую эпоху (средневековье), модерном – от нем.классики до 60 гг. 20 в., постмодерном – с сер. 20 в.
Формация (от лат. formatio — образование, вид). Категория социальной философии ориентирована на способ производительных сил и производственных отношений.
Эпоха - период, етап, отрезок времени в истории. Исторический период, «меньший, чем эра»; например, эпоха Ренессанса, эпоха царизма.
Цивилизация (от лат. цивилис — гражданский). Противопоставляется варворству.
Культура (от лат. – обработка, возделыванеи; от греч. – плетение ковра). Противопоставляется природе.
В 18-19 в. Понятия Цивилизация и культура отождествляются. В категорийальном смысле культура несёт в себе смысл потенции, возможности. Ц. – фиксирует реальность. К. – это способ овладения человеком своей собственной самости, культуры, это освоение самого себя. Ц. – это освоение мира. Если говорить словами Бердяева (работа Воля к жизни и Воля к культуре) то, К. – символична, созерцательна, Ц – технологична; К – ориентирована на духовное начало. Ц – это жизнь ориентируемая на комфорт и потребности, Ц. обеспечивает комфортное бытие человека. Ц. – это всегда количество. К. – качество.
