Стать у структурі індивідуальності

Основна ідея теорії інтегральної індивідуальності в. Мерліна і спеціальної теорії індивідуальності В. Руса­лова про ієрархічну супідрядність усіх індивідуальних відмінностей за визначальної ролі чинників біологічного характеру підтверджується і в психології статі.

Вивчаючи проблеми статі, зарубіжні науковці послу­говуються термінами: «sex», якщо йдеться про біологіч­ні основи поведінки, і «gender*, коли мають на увазі соціокультурний зміст поведінки.

Стать як біологічне явище (sex) стосується індивід-них характеристик: вона визначається в момент зачат­тя людини, її неможливо змінити. Проте приймати або відкидати свою стать, переживати її як благо чи покарання людина може під впливом культурно-соціальних чинників: очікувань батьків, уявлень про призначення власної статі, ґї цінності тощо. Тому природні основи поведінки можна посилити або загальмувати, однак це може ослабити продуктивність людської діяльності і призвести до виникнення неврозів.

Стать як соціокультурний зміст поведінки (gen­der) зумовлюють чинники зовніщнього середовища: виховання, найближче оточення, культурні і моральні цінності суспільства, в якому зростає дитина, тощо.

Відмінності в психологічних якостях людей різної статі почали вивчати порівняно недавно. Значною мірою це пов'язано з тим, що загальнолюдську культу­ру, у т. ч. і психоаналіз, створювали переважно чолові­ки, причому слово «чоловік» у різних мовах нерідко збі­гається зі словом «людина» й відрізняється від слова «жінка».

Зрозуміло, що і особливості репродуктивної поведін­ки (шлюбної поведінки, розмноження, догляду за потомством), і якості пізнавальних процесів, емоційної сфери та поведінки різнитимуться в чоловічій і жіночій групах. При цьому уявлення про статеворольові психо­логічні варіації охоплюють і побутові забобони, і куль­турні стереотипи, і науково доведені факти.

У 1942 р. К. Макнемар виявив і підтвердив статистич­но, що в дівчаток розвинутіші естетичні смаки, мова, тонша координація, а в хлопчиків — кращі математичні і механічні здібності. Жінки адаптивніші, краще під­даються вихованню, у них вищий рівень соціальної бажаності, зате чоловіки кмітливіші, винахідливіші. Всі нові види професій спочатку освоюють чоловіки, потім — жінки. Жінки надають перевагу стереотипним видам професійної діяльності, а в чоловіків, які виконують монотонну роботу, можливі нервово-психічні розлади.

Біологічна стать і психологічний складник пов'яза­ні неоднозначно: чоловік може мати жіночий характер, а жінка — поводитися по-чоловічому. Щоб людина прийняла, усвідомила свою стать і навчилася викори­стовувати її ресурси, необхідна статеворольова соціалі­зація — засвоєння в онтогенезі пов'язаних зі статтю ролей, цінностей, форм поведінки і діяльності.

Процес статеворольової соціалізації дітей має такі істотні характеристики:

— зв'язок зі ступенем засвоєння дітьми статевих ролей;

-— зв'язок із формуванням статеворольових цінно­стей, орієнтацій, мотивів поведінки, системи ставлень особистості до себе як представника певної статі і до ото­чення;

—статеворольові уявлення і статева ідентифікація;

• тісний зв'язок з процесом формування Я-концепції дитини і представлення образу Я в когнітивному, емоційному та оцінно-вольовому компонентах;

• неадекватний перебіг статеворольової соціаліза­ції в дошкільному віці як причина порушень статево­рольової і психосексуальної орієнтації на пізніших стадіях онтогенезу, неврозів та інших психотичних процесів.

Структурними компонентами статеворольової соціалізації, на думку дослідників, є: статева ідентифі­кація (зарахування себе до певної статі), статеве марку­вання (розпізнавання статі інших), статеворольові уяв­лення (уявлення про притаманні статі якості й поведін­ку), статеворольові цінності і переваги (засвоєння і прийняття притаманних статі форм поведінки), статеві ролі (засвоєння соціокультурних статеворольових атрибутів — тендеру), статеворольова орієнтація (спря­мованість на засвоєння притаманних статі ролей, цін­ностей, форм поведінки тощо), статеворольова поведін­ка (реалізація статевих ролей в усіх формах життє­діяльності).

Співвідношення чоловічого і жіночого в психологіч­ному портреті людини розглядали по-різному. Маску-лінність (мужність) і фемінність (жіночність) проти­ставляли і розуміли дихотомічно: або одне, або друге. Також ці якості розглядали як полюси одного контину­уму: те, що відводить від мужності, автоматично наближає до жіночності. Ще їх трактували як незалеж­ні автономні виміри, вважаючи, що кожна людина може мати деякі маскулінні й фемінні ознаки. Тому хоча біологічних статей усього дві, психологічних варіацій статеворольової ідентичності набагато більше.

Маскулінність і фемінність впливають на формуван­ня особистості як філогенетично зумовлені властивості психіки і як соціокультурні утворення, закладені в онто­генезі. Статева ідентичність — аспект статевої свідо­мості, який описує суб'єктивне переживання людиною себе як представника статі. Соціальним вираженням статевої ідентичності є статева роль — система середо­вищних стандартів, приписів, нормативів, очікувань, якою повинна бути дитина (людина), щоб її визнавали як хлопчика (чоловіка) чи дівчинку (жінку). Оскільки ідентичність — явище складне, можна виокремити такі його аспекти:

• адаптаційна (соціальна) статева ідентичність описує те, як особистість зіставляє свою поведінку з по­ведінкою інщих чоловіків і жінок;

• цільова концепція Я як набір індивідуальних уста­новок чоловіка і жінки про те, якими вони повинні бути;

• персональна Ідентичність, що полягає в особистіс-ному зіставленні себе з іншими людьми;

• его-ідентичність, тобто глибоке психологічне ядро того, що особистість як представник власної статі означає для самої себе.

Основою моделі ідентичності є: рівень співвідношен­ня її аспектів; незалежність, ортогональність маскулін-ності і фемінності як вимірів ідентичності.

Базова статева ідентичність поєднує філогенетичні й онтогенетичні аспекти особистості. Другий рівень пред­ставлений персональною статевою ідентичністю, у якій втілено синтез власних особистісних характеристик з «кальками» особистостей чоловіків і жінок узагалі. Третій рівень — статева ідентичність (адаптаційний образ Я як представника статі), четвертий — статеворо­льові ідеали, орієнтації.

Формування психологічної статі — це реальне опа­нування атрибутів поведінки, особливостей емоційних реакцій, установок, уявлень, пов'язаних з чоловічою або жіночою статевою роллю, набуття статевої ідентич­ності (статевої самосвідомості); думка індивіда про себе як представника певної статі порівняно зі статевим ета­лоном.

Статева ідентифікація — поєднання соціального процесу (засвоєння хлопчиком, дівчинкою відповідних статевих соціальних ролей і пов'язаних з ними прав та обов'язків) і психологічного (усвідомлення своєї статі і психосексуальної ідентичності). Кожне суспільство, кожна культура виробляють певний комплекс ознак, яким повинна відповідати поведінка представників кожної статі. Такі ознаки представлені як статеворо­льові стереотипи маскулінності й фемінності, зміст яких зумовлений рівнем розвитку суспільства, поділом праці в ньому, культурою, релігією, звичаями.

Статеворольові стереотипи — цінності, мотиви, типи поведінки, які вважають прийнятнішими для представників однієї статі, ніж для іншої. Статеворо­льові стереотипи суспільства визначають стиль поведін­ки чоловіків (хлопчиків) і жінок (дівчаток) і відобража­ють зразки, орієнтуючись на які, люди реагують на представників кожної статі. Формування індивідуаль­них статеворольових стереотипів відбувається в процесі соціалізації дитини через засвоєння суспільного досві­ду. Основну роль у ній відіграють статеворольові уявлен­ня. Вони безпосередньо впливають на формування стате­вих ролей і статевої ідентичності, будучи когнітивною структурною частиною цих елементів психологічної статі. На основі статеворольових уявлень (стереотипів), засвоєння статевих ролей (ідентичностей) формується статева самосвідомість індивіда — усвідомлення себе чоловіком чи жінкою і необхідності виконання відповід­них соціальних ролей.

Переважно чоловічий стиль поведінки і спілкування характеризують як більш активний, змагальний, пред­метно-інструментальний, а жіночий — як експресив­ний, залежний, пасивний, емпатійний.

Дослідники намагалися з'ясувати: ці відмінності маскулінності-фемінності генетично зумовлені чи сфор­мовані внаслідок середовищних впливів. Щодо цього американський психолог Сандра Бем запропонувала тест маскулінності-фемінності й на основі його результа­тів виокремила вісім статеворольових типів. Вона запро­вадила поняття « андрогінний тип »,

Андрогінія (грец. androgynos — двостатевий) — багатомірна інте­грація проявів емоційно-експресивного (жіночого) та інструмен­тального (чоловічого) стилів діяльності, свобода тілесних експре­сій, відсутність жорсткого диктату статевих ролей, емансипація обох статей,

У психологічному розумінні з андрогінією пов'язу­ють високі можливості соціальної адаптації. Так, С. Маккобі і К. Джеклін звертали увагу на те, що висо­ка фемінність у жінок часто пов'язана зі заниженою самоповагою і підвищеною тривожністю. Пізніше дове­ли, що високомаскулінні чоловіки і високофемінні жінки мають більше труднощів у тих видах діяльності, які не відповідають традиційним статеворольовим сте­реотипам, тоді як андрогінні особистості з високими потенціями маскулінності і фемінності легше змінюють тип і стиль діяльності залежно від умов, менше підда­ються дистресам.

С. Бем так характеризує статеворольові типи:

• маскулінні чоловіки (нечутливі, енергійні, често­любні);

• маскулінні жінки (наділені сильною волею, схильні змагатися з чоловіками і претендувати на їх місце у професії, соціумі, сексі);

• фемінні чоловіки (чутливі, цінують людські сто­сунки і досягнення духу, нерідко належать до світу мистецтва);

• фемінні жінки (архаїчний тип абсолютно терпля­чої жінки, що охоче погоджується бути «фоном» у житті близьких людей, характеризуються витримкою, вірністю і відсутністю егоїзму);

• андрогінні чоловіки (поєднують у собі продуктив­ність і чутливість, нерідко обираючи гуманні професії лікаря, педагога тощо);

• андрогінні жінки (здатні розв'язувати цілком «чоловічі» завдання, використовуючи жіночі засоби (гнучкість, комунікабельність);

• недиференційовані чоловіки і жінки (часто не ви­стачає лібідо в широкому значенні слова, вони стражда­ють від нестачі життєвих сил).

Отже, стать — багатогранне біологічне, психічне і соціокультурне утворення, яке пронизує всі рівні (орга­нізм, індивід, особистість) інтегральної індивідуально­сті. Предметом диференціально-психологічного аналізу передусім є міжстатеві відмінності, обумовлені не куль­турними чинниками, а індивідним рівнем.