Канали отримання інформації про індивідуальність.

Інформацію для психологічного дослідження (за Р. Мейлі) можна отримати різними каналами: за лю­диною можна спостерігати у повсякденному житті, їй можна запропонувати пройти тестування, а також дати відповіді на питання анкети. Відповідно до каналу гру­пують методи вивчення індивідуальності.

L-дані (life record data) — дані, що грунтуються на реєстрації пове­дінки людини у повсякденному титті.

Оскільки навіть з науковою метою одному психоло­гу неможливо вичерпно вивчити поведінку людини в різних умовах, звичайно залучають експертів — людей, котрі мають досвід взаємодії з випробовуваним у досліджуваній сфері. L-дані важко зробити валідни-ми, тому що не можна уникнути спотворень, пов'яза­них з особистістю спостерігача, діють ефект ореолу (систематичні спотворення) та інструментальні спотво­рення, зумовлені недосконалістю методик обстеження (некоректно сформульованими питаннями). Ще один недолік L-даних — великі витрати часу. Щоб підвищи­ти валідність L-даних, потрібно дотримуватись таких вимог при експертному оцінюванні:

1) визначати властивості в термінах спостережуваної поведінки (заздалегідь домовитися, що саме фіксуватиметься, наприклад, як прояв тривожності, агресивності тощо);

2)забезпечити тривгілість спостереження;

3. залучити не менше десяти експертів на одного випробовуваного;

3. рангувати випробовуваних протягом однієї зустрічі не більше ніж за однією ознакою, щоб не було ефекту наведення й експерти не повторювали свого списку.

Оцінки мають бути обов'язково формалізовані і виражені кількісно.

Г-дан( (objective test data) —дані об'єктивних тестів (випробувань) з контрольованою експериментальною ситуацією.

Для підвищення валідності й евристичності дослі­дження, на думку сучасної російської дослідниці С. Нартової-Бочавер, корисно застосовувати такі так­тичні прийоми:

• маскування істинної мети дослідження;

• несподівана постановка завдань;

• невизначеність і нечіткість формулювання цілей дослідження для створення зони невизначеності і сти­мулювання активності випробовуваного;

• відвертання уваги випробовуваного;

• створення емоційної ситуації при тестуванні;

—використання емоційного змісту тестової ситу­ації;

—фіксація автоматизованих реакцій;

• фіксація мимовільних індикаторів (електрофізіо­логічних, біохімічних, вегетативних змін);

• фіксація фонових індикаторів (фізичного стану, рівня активності і втоми тощо).

Прикладами використання Т-даних є досліди (Г. Бі-ренбаум і Б. Зейгарник) на запам'ятовування незавер­шених дій, а також з моделюванням ситуацій для вив­чення альтруїстської поведінки. При цьому створюють цілісну об'єктивну ситуацію для прояву певних особли­востей індивідуальності. Цей канал отримання даних теж потребує великих часових витрат та людських ресурсів і використовується переважно на етапі піло­тажного дослідження для визначення гіпотези, яку потім перевіряють за допомогою інших, економічні­ших методів.

Q-даиі (questionnaire data) —дані, одери<узані за допомогою опи-тувальнинів, анкет та інших стандартизованих методів.

Перевага цього каналу — висока економічність (мож­на застосовувати у групі, автоматизовано обробляти результати), проте Q-дані не вважають високонадійними.

Спотворення одержуваної інформації зумовлені такими причинами: низьким культурним та інтелекту­альним рівнем випробовуваних (заповнювати анкети складно сільським жителям і дітям, молодшим за десять років), браком навичок самопізнання і спеціаль­них знань, використанням неправильних еталонів (осо­бливо в обмеженому соціумі, коли людина порівнює себе з близькими, а не з популяцією загалом). Крім того, різна мотивація випробовуваних може призводи­ти до спотворень у бік соціальної бажаності (дисимуля­ції, послаблення симптоматики) або підкреслення своїх дефектів (агравації і симуляції).

Отже, абсолютно досконалого способу пізнання індивідуальності не існує, але, усвідомлюючи вади і переваги кожного методу, можна навчитися одержува­ти за їх допомогою достовірну інформацію.

Запитання. Завдання

1. У чому полягає специфіка психічних феноменів і які методоло­гічні труднощі це спричинює?

2. Охарактеризуйте методологію психологічного пізнання явищ світу. Проілюструі^те свою відповідь.

3. Наведіть різні тлумачення змісту методики психологічного дос­лідження.

4. Як трансформуються загальнонаукові методи в диференціаль­ній психології?

5. Яка з відомих вам моделей типізації психологічних явищ реалі­зує принцип багатомірного і багаторівневого бачення психологічних явищ? Обгрунтуйте свою думку,

є. Які методи, запозичені з Інших наук, використовує диферен­ціальна психологія?

7. У чому полягає специфіка самоспостереження як природного явища психологічного життя людини та як методу психологічного до­слідження?

8. Охарактеризуйте можливості І обмеження ножного з методів диференціальної психології.

9. Намалюйте навчальну генограму для своєї сім'ї за ознаками «успішність у школі», «кількість дітей».

10. Складіть психологічний портрет когось із видатних письменників за враженнями від його творчості; за його біографією. Знайдіть причини розбіжностей у висновках, отриманих із застосуванням методу аналізу продуктів творчості і біографічного методу.

11.У чому полягають відмінності між L-, Q- і Т-даними?

12. З якою метою здійснюють перетворення результатів емпірич­них досліджень?

13. Охарактеризуйте ідіографічний і номотетичний підходи. Який із них адекватніший предмету диференціальної психології?

14. Які результати дає узагальнення за групою респондентів І за групою поведінкових ознак у різних ситуаціях?

1.3. Вплив середовища і спадковості на людину

Визначення джерел індивідуальних варіацій психіч­ного — основна проблема диференцієшьної психології. Індивідуальні відмінності породжені численними і складними взаємодіями між спадковістю і середови­щем. Спадковість забезпечує стійкість існування біоло­гічного виду, середовище — його мінливість і можли­вість пристосовуватися до загальних умов життя. Спад­кові ознаки детермінують гени, які передають батьки ембріону при заплідненні. Хімічна розбалансованість чи неповнота генів спричинює фізичні аномалії або психічні патології. Навіть у звичайних умовах спадко­вість допускає щирокий спектр варіацій поведінки, що є наслідком підсумовування норм реакцій різного рівня — біохімічних, фізіологічних, психологічних, а остаточний результат залежить від впливу середовища.

Отже, на людину впливають спадковість і середови­ще, їй також властиве соціальне спадкоємство — дот­римання культурних зразків, передавання акцентуа­ції, наприклад шизоїдної, від матері до дитини через виховання, формування сімейних сценаріїв, якого по­збавлені тварини.