Концепція взаємозв'язку креативності та інтелекту м. Воллаха і н. Когана

Наслідком перенесення тестових моделей вимірюван­ня інтелекту на вимірювання креативності стало діагно­стування тестами креативності IQ. При цьому, як ствер­джують американські психологи М. Воллах і Н. Коган, не потрібні жорсткі ліміти часу, атмосфера змагальності і єдиний критерій правильності відповіді. Дослідження і тестування творчих здібностей бажано проводити у зви­чайних життєвих ситуаціях, з вільним доступом людини до додаткової інформації при виконанні завдання.

Під час тестування креативності випробовуваним надавали необхідну кількість часу для розв'язання зав­дання, формулювання відповіді на питання. Тестуван­ня проводили у формі гри, змагання між учасниками було мінімальним, експериментатор приймав будь-яку відповідь. За цих умов кореляція креативності і тесто­вого інтелекту наближалася до нуля.

А. Воронін, досліджуючи студентів економічного коле­джу у лабораторії психології здібностей Інституту психо­логії Російської АН, отримав аналогічні результати: чин­ник інтелекту і чинник креативності є незалежними.

Тестуючи інтелект і креативність учнів 11 —12 років, виявили чотири групи дітей з різними рівнями розвитку інтелекту і креативності (табл. 3.7).

Діти з високим рівнем інтелекту і високою креативні­стю впевнені у своїх здібностях, адекватні в самооцінках. Вони можуть здаватися маленькими, але залежно від ситуації поводитися по-дорослому. Виявляють цікавість до нового і незвичайного, ініціативні, успішно пристосо­вуються до вимог, зберігаючи особисту незалежність.

Таблиця 3.7

Особистісні властивості школярів з різними рівнями інтелекту і творчих здібностей

Інтелект

високий

низький

• віра у свої можливості;

• хороший самоконтроль;

• хороша соціальна інтеграція;

• висока здатність до концентрації уваги

і великий інтерес до нового

• постійний конфлікт між власними уявленнями про світ і шкільними вимогами;

• недостатня віра в себе;

• острах оцінок з боку оточення

— енергія спрямована на досягнення успіху

в навчанні;

• невдачі сприймаються як катастрофа;

• боязнь ризику

і висловлювання власної думки;

— знижена товариськість; боязнь самооцінки

• хороша (принаймні за зовнішніми ознаками) адаптація і задоволеність життям;

• недостатній інтелект компенсується соціальною товариськістю або деякою пасивністю

Діти З високим рівнем Інтелекту і низьким рівнем КреативностІ прагнуть відмінних оцінок, важко сприй­мають невдачу, уникають ризику, не люблять висло­влювати публічно свої думки. Вони стримані, замкнуті, дистанціюються від своїх однокласників, прагнуть зов­нішнього схвалення.

Дітям з низьким рівнем інтелекту і високим рівнем креативності важко адаптуватися до шкільних вимог і однокласників. Вони відвідують різні гуртки, мають незвичайні хобі тощо. Часто тривожні, страждають від комплексу неповноцінності; учителі нерідко характери­зують їх як «тупих», неуважних, оскільки вони неохоче виконують рутинні завдання і не можуть зосередитися.

За низького рівня інтелекту і творчих здібностей добре адаптуються, тримаються в «середняках» і задо­волені своїм становищем, мають адекватну самооцінку.

Низький рівень предметних здібностей компенсується розвитком соціального інтелекту, товариськістю.

Креативність та інтелект взаємозв'язані у цілісний пізнавальний процес. У дослідженні (школярі 9—10 класів) було виявлено взаємодоповнюваність креатив­ності та інтелекту при розв'язанні пізнавальних зав­дань (Є. Григоренко). За допомогою тестів Векслера й Амтхауера, Торранса і тестів на визначення когнітив­них стилів з'ясували, що кількість гіпотез, висунутих під час розв'язання завдань, корелює з креативністю за Торрансом (для вербальної частини г = 0,43, для невер­бальної — г = 0,52). Оригінальність гіпотез до початку розв'язання мала вищу кореляцію з креативністю за Торрансом (для вербальної частини тесту г = 0,57, для невербальної — г = 0,38), кількість гіпотез під час розв'язання корелює з IQ за Амтхауером (0,46) і оригі­нальністю під час рішення тесту — з IQ за Амтхауером (0,50).

Отже, на ранніх стадіях розв'язання задачі у випро­бовуваних актуалізується дивергентне мислення, а на пізніх — конвергентне.