Взаємозв'язок загального інтелекту і шкільної успішності

У багатьох дослідженнях інтелект розглядають як здатність, що є основою научуваності, але не є істотним фактором, який зумовлює успішність навчання. Коре­ляція тестів загального інтелекту з критеріями научува­ності коливається від -0,03 до 0,61. Для тесту «Прогре­сивні матриці» Равена кореляція загального інтелекту з рівнем шкільної успішності дорівнює 0,70 (англійські школярі). Дані, отримані в інших країнах за тестом Равена, менш значущі: кореляції коливаються від -0,33 до 0,61 (успішність із математики німецьких школярів) і 0,72 (загальна успішність радянських школярів). Тест Векслера дає нижчі кореляції з успішністю: вербальна шкала — до 0,65, невербальна — від 0,35 до 0,45, загаль­ний інтелект — 0,50.

Найчастіше для прогнозування шкільної успішності використовують тести структури інтелекту або їх окре­мі субтести. Наприклад, кореляція сумарних показни­ків субтестів «Вербальне мислення» і «Числові здібно­сті» тесту ДАТ з успішністю за окремими предметами змінюється в межах 0,70 — 0,80.

Російський психолог є. Голубєва виявила кореляції між успішністю із різних навчальних предметів і результатами тестування інтелекту «Батареєю Вексле­ра» в учнів 7-го класу. Отримані коефіцієнти кореляції змінювалися в діапазоні від 0,15 до 0,65 (успішність із креслення і невербальний інтелект). Кореляція загаль­ного інтелекту і сумарних оцінок успішності дорівнюва­ла 0,49 (для вербального інтелекту г = 0,50, для невер­бального інтелекту г = 0,40).

Позитивні, але не надто великі кореляції між на­вчальними оцінками і результатами тестування не дали змоги дослідникам однозначно стверджувати, що інте­лект детермінує успішність навчання. Недостатньо високі кореляції пояснювалися нерелевантністю оцінок як критеріїв успішності навчання, невідповідністю матеріалу тестів змісту навчальних програм тощо.

Аналіз співвідношення «шкільні оцінки — величи­на IQ» свідчить про наявність складнішої залежності між інтелектом і успішністю, ніж лінійний зв'язок. Існує позитивна кореляція між IQ і шкільною успішні­стю, але для школярів з високим рівнем інтелекту вона мінімальна.

Залежність шкільної успішності від рівня інтелекту (тест Векслера) досліджували Л. Бурлачук і В. Блейхер. До малоуспішних школярів потрапили учні і з високим, і з низьким рівнем інтелекту. Проте особи з інтелектом нижче середнього ніколи не належали до добре або дуже успішних. Основною причиною низької успішності дітей з високим IQ була відсутність мотивації до навчання.

Отже, існує нижній «поріг» IQ для навчальної діяль­ності: успішно вчитися може тільки школяр з інтелек­том, вищим за рівень, визначений зовнішніми вимогами діяльності. Однак успішність не підвищується нескін­ченно, Гї обмежують системи оцінок і вимоги педагогів.

Інтелект визначає лише верхню, а діяльність — нижню межу успішності навчання, на учня впливають не когнітивні фактори, а особистісні властивості, пере­дусім навчальна мотивація і такі риси «ідеального учня», як старанність, дисциплінованість, самокон­троль, відсутність критичності, довіра до авторитетів.