Сутність креативності як особистісної властивості (риси)

Про креативність у контексті психологічного знання почали вести мову на початку 50-х років XX ст. Однак точного загальноприйнятого Гі визначення в психології немає, як і однозначного підходу до вимірювання цього феномену.

У намаганні витлумачити сутність креативності одні психологи вважають, що продукти творчості неодмінно повинні мати соціальну цінність, схвалення людей, інші — концентруються на процесі творення. Креатив­ність також розглядають як унікальне досягнення, здатність, атрибут людини чи спільноти людей. Кожне визначення передбачає наявність досягнення, корисно­сті або оригінальності. При цьому припускають, що одні люди, групи, процеси чи об'єкти можуть бути більш творчими, ніж інші. Отже, з позицій більшості західних психологів, термін «креативність» може поз­начати процес створення чогось нового внаслідок усві­домлення прогалин у людському знанні, їх чіткого виз­начення, пошуку рішень для їх заповнення, формулю­вання гіпотез із їх подальшою перевіркою і донесення до людей кінцевого продукту.

Креативність (лат. creatio — створення, творення) — минулі, супутні і (або) подальші характеристики процесу, внаслідок якого людина (група людей) створює продукт із якісно новими, оригі­нальними властивостями.

Креативність можна досліджувати як продукт, про­цес, здібність і рису особистості.

Як продукт творчості креативність характеризують кількістю, якістю і значущістю (Дж. Мак-Ферсон, К. Тейлор, Д. Тейлор). Однак ці показники можуть бути наслідком не тільки креативності, а й загальної продук­тивності роботи.

При вивченні креативності як процесу виокремлюють різні стадії, рівні й типи творчого мислення, В. Воллес, використовуючи дані самоспостереження відомих уче­них, розмежував такі стадії творчого мислення: підготов­ка, дозрівання, натхнення і перевірка істинності. Рівні креативного процесу пов'язують з психоаналітичним розумінням творчого акту як результату сублімації (лат. sublimo — підіймаю, піднощу) лібідозної енергії. Тест на визначення рівнів креативності вимірює:

1. оригінальність — здатність продукувати віддале­ні асоціації, незвичайні відповіді;

2. семантичну гнучкість — здатність виокремити функцію об'єкта і запропонувати нове його викори­стання;

3. образну адаптивну гнучкість — здатність змінити форму стимулу так, щоб побачити в об'єкті нові можли­вості;

4. семантичну спонтанну гнучкість — здатність про­дукувати різноманітні ідеї, не обмежуючись конкретною ситуацією.

Тести для вимірювання цих здібностей створив Дж.-П, Гілфорд.

Креативність розглядають і як здібність до загостре­ного сприйняття вад, прогалин у знаннях, елементів дисгармонії тощо. Саме з відчуття труднощів почина­ється творчий акт. Далі відбуваються пошуки рішень і формулювання гіпотез. Для вимірювання креативності Торранс створив вербальні та образні (з взаємозамінни­ми варіантами) тести за показниками побіжності, гнуч­кості, оригінальності і досконалості. На їх основі він запровадив узагальнену шкалу творчих здібностей.

Висококреативним особам притаманні впевненість у собі, енергійність, почуття гумору, підвищена увага до власного Я, прагнення до пригод, лідерства, супер­ництва.

Дослідники, які розглядають креативність як вла­стивості особистості пов'язують творчий процес із сам-оактуалізацією.