Інтуїція як механізм творчості

Одне з ранніх уявлень щх) психологічні механізми творчої діяльності пов'язано з феноменом інтуїції, яка часто непізнаними шляхами приводить людину до істини.

Гнтуїція (лат. intueri - пильно, уважно дивитися) — евристичний процес, що полягає в знаксщженні розв'язання завдання на основі орієнтирів пошуку, не пов'язаних логічно або недостатніх для отримання логічного висновку.

Несвідоме і свідоме, інтуїтивне і розсудливе у проце­сі творчості доповнюють одне одного. Як стверджує Дж. Діксон, категоріальний синтез та інтелектуальна інтуїція є основними механізмами творчості. Шляхом категоріального синтезу емпірично отриманий матеріал переводять у теоретичні узагальнення, тобто до стану ідеї як форми розвитку теоретичного знання. Однак дос­лідження потребує не тільки інтелектуальна інтуїція, а й чуттєва (просторова) — найпростіша форма інтуїції, що відіграє важливу роль на початкових стадіях твор­чого процесу.

Робота творчої інтуїції — процес неусвідомлюваний, який важко піддається логічному аналізу і вербальному опису. Загальноприйнятої концепції, яка давала б змогу розглядати й аналізувати глибинний механізм її дії, ще не вироблено. На тепер є підстави для виокре­млення таких підходів:

1. Трактування інтуїції як «надсвідомості людини», якої досягають «проривом» крізь ментальну оболонку в інші шари. Для пояснення природи надсвідомостІ вико­ристовують поняття «енграма» (сліди у пам'яті суб'єк­та, трансформація і рекомбінація яких становлять ней­рофізіологічну основу надсвідомостІ). Оперуючи ними і рекомбінуючи їх, мозок породжує небувалі комбінації колишніх вражень. Фонд енграм (зовнішній світ, засвоєний свідомістю людини) забезпечує відносну автономію і свободу осмислення, обмежену цим же фон­дом (психофізіологічний підхід; Д. Хебб).

2. Накопичення всієї історії й передісторії процесів, що не проявляють себе у «світі підсвідомого», пошук різних варіантів рішень за допомогою підсвідомих уста­новок. Оскільки на стадії добору задіяні спонтанність, вільний рух розуму, можливі непередбачувані і випад­кові результати. Ефективність рішення посилюється особливою мотивацією.

3. Розуміння механізму інтуїції як механізму само­організації, самодобудовування візуальних і уявних образів, ідей, уявлень, думок (з погляду синергетики).

4. Пояснення інтуїції як образного наочного мислен­ня, що характеризує дологічну стадію розвитку (Ж. Піа­же), властиву молодим людям. К.-Г. Юнг називав інтуї­цію материнським ґрунтом, з якого зростають мислен­ня й відчуття як раціональні функції.

5. Уподібнення інтуїції мисленню. Інтуїція — це неусвідомлений висновок, процес генерування рішень, що відбувається частково або повністю.

6. Психофізіологічний підхід до інтуїції як механіз­му роботи обох півкуль головного мозку, що охоплює кілька послідовних етапів почергового домінування обох півкуль (Р. Грановська). За домінування лівої пів­кулі результати розумової діяльності можна усвідомити й вербалізувати, у протилежному разі — розумовий процес розвивається у підсвідомості, не усвідомлюється і не вербалізується. Інтуїтивне прийняття рішення є двофазним процесом: спочатку неусвідомлюваний чут­тєвий правопівкульний етап, «стрибок» — і усвідомлен­ня в лівій півкулі.

Комплексний аналіз наведених концепцій допомо­же сформувати новий погляд на інтуїцію як механізм творчої діяльності.

Взявши за основу концепцію синергетичного вчен­ня, можна дійти висновку, ш;о творчий процес відбу­вається в кілька етапів (три або чотири), які розмежову­ють за принципом виокремлення певних особливостей його перебігу. Творчість — це процес одночасного ося­гання її об'єкта і створення норм цього осягання. Вико­ристання нормативного фактора в науковій і навіть у мистецькій діяльності необхідне, оскільки людина має системно оволодіти певними знаннями й методами для переходу на вищий рівень.

Внаслідок альтернативних напрямів розвитку думок і варіювання результатів, асоціацій напрацьову­ється продуктивний ментальний міцелій — складно-організована мережа ходів, що перетинаються. Він є «полігоном» для вільного руху думки і її виходу на нові рівні. Міцелій (грец. mykes — гриб) у цьому контексті фігурує як складне психологічне утворення.

у сферу, в яку занурена людина, «втягуються» еле­менти позасистемного й іншосистемного знання, що містяться глибоко в підсвідомості. Народження нового пов'язане з порушенням звичної системи впорядковано­сті: знання з переструктуруванням або добудовуван­ням, виходом за межі початкової системи. За Юнгом, творчість не тільки ґрунтується на поверхових індиві­дуальних знаннях, а й сягає знань колективних, прихо­ваних — архетипів. Так відбувається перший етап твор­чого процесу, на якому важливе максимальне розши­рення креативного поля, охоплення максимально можливої різноманітності елементів знання.

Подальше переоцінювання набутого досвіду стає підґрунтям для продуктивного вибору ідеї. Це переоці­нювання цінностей можливе тоді, коли знято звичні перешкоди й заборони «лівопівкульного» мислення (у стані сну, засинання, мріяння, фантазування). «Відпу­щена» свідомість рухається вільно, поновлюючи зв яз-ки, порушені в період активного неспання. Цей меха­нізм підтверджують тлумачення багатьох науковців, деякі містичні і релігійні практики (буддизм).

Надалі виникає спрямованість на ціле, яка впливає на добір матеріалу й місце кожного елемента в його структурі. Ціле спрямовує творчу діяльність, є своєрід­ною установкою для людської психіки. Установка як більш-менш цілісний стан психіки людини, яка потра­пила під вплив зовнішніх і внутрішніх психологічних, фізіологічних стимулів, розвивається за власними зако­нами і породжує дискретні реакції.

Відповідно до уявлень психологів-гештальтистів, мисленнєва діяльність підлягає послідовному пере-структуруванню, продовженому аж до знаходження необхідного в ситуації гештальту (структури), що було названо інсайтом , або «осяянням». Так відбувається у підсвідомому другий етап творчої діяльності.

Найскладнішим є момент появи задуму, що виникає як невербалізоване, нерозчленоване, інтуїтивне уявлен­ня (третій етап). Як зауважував Ю. Лотман, розвиток культури й науки може здійснюватися завдяки посту­повим і вибуховим процесам. Знищення одного полюса автоматично призведе до знищення другого, бо реалізу­ватися вони можуть лише у складному динамічному діалозі.

Моментові появи нового задуму властиві:

1. різке підвищення інформативності всієї системи, при чому домінуючим може стати будь-який її елемент. Подальший напрям її руху визначити неможливо ;

2. виключеність моменту вибуху з часового потоку: спалах як найвище розкриття інформативності системи за значущістю не можна зіставити із фактичним перебі­гом часу.

Момент творчості (вибуху) — не тільки вибір одного з можливих шляхів розвитку, а й відмова від інших імо­вірностей, які не будуть реалізовані. Мить натхнення, виняткового піднесення творчої могутності, сила інтуї­ції інколи досягають такої імпульсивності, що автор їх не усвідомлює, і тому плідні результати бувають неочі-куваними для самого митця, вченого. Осяяння, нат­хнення, інтуїція є станом, коли з максимальною могут­ністю розкриваються всі творчі можливості особистості, оживає пам'ять, архетипні образи сплітаються з логі­кою думки, залучається колективний досвід поколінь.

Стадія реалізації творчого задуму (четвертий етап) є довготривалим процесом, у якому миті осяяння, збере­жені в пам'яті творчої особистості, змінюються періода­ми тверезого перегляду створеного. Однак і в цьому разі роль інтуїції буде досить вагомою.

За творчого мислення, інтелектуальної інтуїції від­бувається само добудовування, виникнення нової цілі­сної структури, перехід від простої структури до склад­ної, саморозвиток, ускладнення первинної. У кваліфіко­ваних учених до самодобудовування і високої вибірково­сті сприйняття й переробки інформації приєднуються процеси створення масштабних блоків інформації, клю­чових схем або зразків і операції з ними. Отже, сенсуаль­на й інтелектуальна інформація можуть виводитися з-під контролю свідомості у підсвідомість. Внаслідок цього звільняється простір для вільного конструювання, гри розуму, інтуїтивного бачення й охоплення цілого — спалахів інтуїції.

Креативних, геніальних людей відрізняє від загалу сукупність індивідуальних властивостей. Властиву кре-ативним суб'єктам незвичність світосприймання і пове­дінки зумовлюють:

• незалежність поглядів і неконформність думок;

• прагнення вийти за межі, оригінальність і нестан­дартність;

• стійкість до невизначених ситуацій;

• конструктивна активність у предметній діяльності;

• сила «Я», пов'язана з можливістю автономного функціонування і стійкістю до тиску соціального ото­чення;

• відкритість до всього нового і незвичайного;

• чутливість до краси.

Усі найвідоміші теорії особистості вказують на зв'я­зок креативності з певними особливостями. Вчені детально досліджували психотизм (лат. psiho — душа) — нестандартність поведінки. Г. Айзенк виявив дивний ефект: властивий пересічним людям негативний зв'я­зок між показниками сили Я і психотицизмом (Р) набуває позитивної кореляції у креативних осіб, оскільки ці дві несумісні, зазвичай, риси поєднуються.

У результаті досліджень (Мак-Кінсі) було виявлено негативну кореляцію між нейротизмом (N) і контролем Супер-его; позитивну кореляцію між нейротицизмом і академічною успішністю в групі з високим рівнем Супер-его; негативну кореляцію між цими показника­ми у групі з низьким рівнем Супер-его. Отже, як чин­ник N потребує високого рівня сили я для збереження балансу, що утримує від патологічних аспектів впливу нейротизму, так і виражений чинник Р вимагає високо­го рівня розвитку сили я для збереження балансу вла­стивостей і запобігання патологічним проявам психотизму (Айзенк).

Однак природа і механізми інтуїції як психічного феномену до кінця не розкриті.