Диференціація уявлень і уяви

Не обмежившись дослідженням території первинних психічних образів (відчуттів і сприйняттів), диферен­ціально-психологічний аналіз став методом пізнання специфіки вторинних образів: характеристик уявлень і уяви, у т. ч. марень, мрій, фантазій. Уже в найзагальні-шій здатності суб'єкта продукувати образи виявляється широкий діапазон індивідуальних відмінностей.

Уявлення — наочний образ предмета, явища, події, що виникає на основі минулого досвіду (відчуттів і сприйняттів) шляхом його відтворення в пам'яті або уяві.

У зв'язку з цим розрізняють уявлення пам'яті та уяв­лення уяви. Оскільки уявлення виникають за відсутності об'єктів, що їх стосуються, вони зазвичай менш яскраві і детальні, ніж сприйняття, але більш схематизовані й уза­гальнені: у них відображаються найхарактерніші наочні особливості, властиві класу схожих об'єктів. Ступінь уза­гальнення в уявленні може бути різним, тому розрізня­ють одиничні і загальні уявлення: одиничні уявлення індивідуальніші і конкретніші за наочністю, ніж загаль­ні, але в одиничних міститься узагальнення, оскільки вони є підсумовуванням образів багатьох сприйняттів окремих об єктів.

В образній сфері є відмінності у домінуванні образів певної модальності і у мисленнєвому оперуванні об­разами.

Про індивідуальні особливості формування образів певної модальності свідчать дані, наведені у табл. 3.2.

Спосіб отримання інформації людиною, що є осно­вою продукування образів, визначають багато сенсор-но-перцептивних модальностей. Добре досліджено три їх типи: дотикові (дотиково-кінестетичні), зорові і вер­бальні (аудіомоторні). Протиставлення «дотик — зір» ґрунтується на фундаментальній відмінності у кон­тактно-фізичному і просторово-символічному способах маніпулювання інформацією. Проте дані про відмінно­сті, обумовлені перевагою у використанні дотикових або зорових образів, поки що недостатньо досліджені.

Дихотомія «візуалізатори» — «вербалізатори» дослі­джена краще. «Візуалізатори» кодують інформацію без­посередньо через органи чуття, а «вербалізатори» — через різні форми символічно-смислового кодування, вербалізуючи матеріал будь-якого типу. Жінки більше схильні до «візуалізації», що деякі психологи пов'язу­ють з відмінностями в активності півкуль мозку, а отже — у пізнавальних стратегіях.

При мисленнєвому оперуванні образами виникають відмінності, пов'язані з елементами образів, що викли­кають труднощі при пригадуванні, — одні насилу прига­дують рухомі сцени та об'єкти, інші — кольори. Відмін­ності виявляються в яскравості — чіткості образів, лег­кості і швидкості їх формування, зміни і руйнування.

Предметом диференціального аналізу є також уява як процес створення образів тих явищ, які не сприйма­ються у певний момент.

Уява — універсальна людська здатність до побудови нових цілі­сних образів дійсності шляхом перероблення змісту практично­го, чуттєвого, інтелектуального і емоційно-смислового досвіду суб'єкта.

Форми уяви намагався виявити ще Ф. Гальтон, Суча­сні дослідники активно вивчають марення і мрії. Ви­являється, особи, яких можна назвати «мрійниками», добре усвідомлюють себе, пам'ятають свої нічні бачення, менше пригнічують свої думки, виразніше уявляють те, що їх турбує, і з бажанням повідомляють про це.

Американський психолог Джордж Сінгер (нар. 1922) у 1966 р. на основі факторного аналізу даних виявив сім патернів, що характеризують індивідуальні відмінності у сфері вторинних уявлень — марень.

Перші два фактори відображали частоту (схильність мати часто різні марення або рідко лише деякі) і задово­лення (сприйняття марень як нормальної частини свого життя, визнання способом, що допомагає розв'язувати деякі проблеми). Решта факторів була пов'язана зі змі­стом марень самозвинувачення (теми провини, мук совісті, депресії властиві людям з високими показника­ми за цим фактором); невротичного самозаглиблення (надмірна увага до характеристик і реакцій власного тіла, пов'язана з тривожністю); химерності (наприклад, чиясь голова, що пливе в космічному просторі); калей­доскопічності (потік фрагментарних шматочків обра­зів, що «проходить крізь свідомість» (характерно для людей, які легко відволікаються, нудьгують)); реалі­стичності (позитивно корелює з емоційною стабільністю і допитливістю стосовно фізичного світу; сприятливо впливає на процес планування і наукового аналізу).

Загалом пізнання й аналіз вторинних уявлень допо­магають різнобічніше побачити, збагнути індивідуальні особливості і відмінності, вибудувати стратегію пове­дінки в конкретних ситуаціях.