Когнітивні стилі у структурі індивідуальності

До базових характеристик індивідуальності нале­жать когнітивні стилі, про що свідчить їх тісний зв'я­зок із віком, статтю, особливостями функціонування нервової системи. Наприклад, у дошкільному віці діти, як правило, полезалежні, потім зростає їх поленезалеж­ність (пік припадає на підлітковий і юнацький вік) з подальшим поступовим наростанням полезалежності до старості. Дівчатка і жінки порівняно з хлопчиками і чоловіками виявляються полезалежнішими, п^о по­яснюється як біологічними, так і соціальними детермі­нантами.

Когнітивні стилі пов'язані з психофізіологічними характеристиками людини, зокрема темпераментом. Поленезалежність і широкий діапазон еквівалентності співвіднесені з високим рівнем орієнтовної реакції (у вигляді величини дисперсії альфа-ритму) і швидким її згасанням, а також інтроверсією і переважанням друго-сигнальних способів перероблення інформації (полезал­ежність — навпаки).

Стильові параметри корелюють з безліччю різнома­нітних психологічних характеристик індивідуально­сті, починаючи з особливостей сенсомоторики і закін­чуючи своєрідністю психологічних захистів. Наявність таких зв'язків підтверджує особливу роль когнітивних стилів у регуляції психічної активності. Поленезалеж-ні особистості проявляють високу автономність, ста­більний образ Я, низький інтерес до інших, стійкість до навіювання, критичність, компетентність і відчуже­ність. Полезалежність співвіднесена з такими особи­стісними рисами, як товариськість, життєрадісність, залежність від групи. Водночас (за ТАТ) полезалежні швидше і безпосередніше виражають агресію, більш схильні до ризику. Віткін відзначив, що серед в'язнів (осіб, що вчинили злочин) переважають полезалежні суб'єкти.

Вузький діапазон еквівалентності пов'язаний із підвищеною тривожністю. Ймовірно, тривожність «ана­літиків» є свідченням їх недовірливості, настороженості, зосередженості на власному Я (фактор L за Кеттелом). У них переважають емоції страху, у «синтетиків» — гніву. Вузький діапазон еквівалентності позитивно пов'яза­ний з фактором самоконтролю і негативно — з фактором самодостатності (за Кеттелом). Інакше кажучи, «аналі­тики» прагнуть добре виконувати соціальні вимоги і орі­єнтовані на соціальне схвалення.

Особи з ригідним пізнавальним контролем оцінюють себе як збудливих, чутливих і лабільних, вони менш стійкі до перешкод, але водночас їм властиве прагнення їх подолати. БЗфект інтерференції позитивно пов'язаний з нейротизмом. Нетолерантні до нереалістичного досві­ду особи позначені вищим рівнем тривожності.

Вузькі сканувальники в ситуації стресу використо­вують вгамування і заперечення, а широкі — орієнтова­ні на фіксацію об'єктивних деталей ситуації, а не на свої суб'єктивні враження про неї.

Конкретна — абстрактна концептуалізація яскра­во проявляє себе у відмінностях соціальних орієнта­цій. О. Харві, Д. Хант і X. Шродер виокремили рівні організації понятійної системи залежно від ступеня диференціації та інтеграції понять (зі зростанням її концептуальної складності). Цим рівням концепту­альної складності відповідають різні соціальні орі­єнтації:

I рівень — позитивна орієнтація на соціальні вимо­ги, норми, авторитети, доброзичливість, конформний тип поведінки (полюс «конкретності»);

II рівень — негативна орієнтація на соціальні вимо- ги і норми, агресія і негативізм (проміжний рівень);

3. рівень — орієнтація на дружні стосунки з іншими людьми як спроба уникнути почуття безпорадності і страху, розвинені навички маніпулювання партнерами по спілкуванню (проміжний рівень);

4. рівень — орієнтація на власний внутрішній дос­від, переважання пізнавальної спрямованості, орієнта­ція при оцінюванні людей на їх компетентність (полюс «абстрактності»).

Когнітивну простоту — складність, як правило, ви­вчають стосовно сфери спілкування. Результати дослі­джень свідчать, що когнітивно складні випробовувані є переважно екстравертами; вони тривожні, емоційні, схильні до маніпулятивних форм спілкування. Однак є дані, згідно з якими когнітивно складних працівни­ків колеги вважають здатними до порозуміння. їх сприймають як привабливіших соціально і фізично, а когнітивно простим надають перевагу при ділових контактах.

Когнітивно прості індивіди позитивно оцінюють себе і своїх знайомих, вбачають свою схожість із ними, а когнітивно складні — навпаки. За методикою Саллі-вена було зафіксовано негативний кореляційний зв'я­зок між ступенем когнітивної складності та рівнем соціального інтелекту. Отже, когнітивні стилі є резуль­татом складної взаємодії біологічних і соціокультур­них чинників.

Запитання. Завдання

1. Вкажіть основні теоретичні джерела стильового підхода в психології.

2. Охарактеризуйте основні положення теорії психологічної диференціації.

3. Які внутрішні суперечності змістового та формального характе­ру в теоріях когнітивних контролів і когнітивного темпу покликаний подолати стильовий підхід?

4. у чому полягає взаємозв'язок між психоаналітичними і когні­тивними теоріями особистості з позиції стильового підходу?

5. Із якими психологічними характеристиками особистості взає­модіє когнітивний стиль «полезалежність — поленезалежність»? У чому це проявляється?

6. з якими індивідуальними особливостями мислення пов'язаний вузький — широкий діапазон еквівалентності?

7. Які міжстатееі відмінності спостерігають у проявах когнітивно­го стилю вузькості — широти категорії?

8. Як впливає ригідний — лабільний (гнучкий) пізнавальний кон­троль навчання на школярів?

9. Чи впливає толерантність до нереалістичного досвіду на пове­дінку особистості в ситуації невизначеності?

10. Який внутрішній взаємозв'язок між стилями вузькість — широ­та сканування та загострювання — згладжування?

11. Чи впливає стиль імпульсивність — рефлективність на схиль­ність особистості до ризику?

12. Поясніть причини відмінностей в інтелекті між особами кон­кретної та абстрактної концептуалізації.

13. Поясніть суть зв'язку когнітивної простоти — складності з осо­бистісними і поведінковими проявами.

14. Із якими структурними компонентами психіки найбільше взаємо­пов'язані когнітивні стилі?

15. У чому проявляється співвідношення продуктивних і стильових аспектів інтелектуальної діяльності?

16. Яке місце посідають когнітивні стилі в структурі індивідуаль­ності?

3.5. Диференціальна специфіка феномену креативності

Предметом диференціальної психології є досліджен­ня феномену креативності і особливостей творчої діяль­ності, оскільки творчість — це риса, що відрізняє одну людину від іншої. Природа креативності, особистісні риси, якими наділені творчі люди, можливість розвит­ку талантів, співвідношення інтелектуальних і творчих здібностей, процесуальні і змістові аспекти творчості, специфіка креативного середовища — такі основні напрями диференціально-психологічних досліджень цього інтегрального і багатоаспектного феномену.