Вплив на особистість соціоекономічних чинників

Характеристики статусу

Ситуативні та особистісні змінні

Соці ально -економі чний рівень життя батьків. Спадкові ознаки. Догляд за матір'ю під час вагітності (у т. ч. харчу­вання).

Харчування новонародженого

і догляд за ним.

Сусіди і найближче оточення.

Шкільне середовище.

Можливості для вибору родузанять.

Професія і рівень доходу.Досягнення певного статусу

Домашня обстановка: звички, установки, особливості шлюбу, готовність до появи дитини, наііближчі родичі. Потенціал та обмеження вроджених характеристик. Вилив на організм дитини в пренатальний оеріод. Вплив на здоров'я, життєздатність і активність.

Розвиток інтелекту і креативностІ Формування емоцій і характеру. Вплив на установки, знайомства. Знання, навички, підготовленість, Підтримувальні або блокувальні тенденції.

Відповідність очікуванням. Характеристики поставлених цілей

Представники різних груп усвідомлюють наявність соціальної ієрархії, хоча чіткі критерії для оцінюван­ня становип];а людині назвати важко, бо вона вказує переважно на своїх знайомих, які перебувають вище або нижче її рівня. Психологи виокремили компонен­ти, які можуть бути критеріями визначення статусної позиції: ранг професії чоловіка з огляду на її престиж­ність, дохід сім'ї, якість домашнього господарства, репутація району проживання, зв'язки з громадськи­ми організаціями, відвідини перкви, освіта чоловіка і дружини.

Особливо помітно на індивідуальні відмінності впливають особливості внутрісімейної взаємодії.

Вплив суспільної стратифікації на сімейне середовище

Сімейне середовище нерідко залежить від соціально-економічного статусу — у сім'ях, що мають вищі показ­ники СЕС, батьки (чоловіки) схильні частіше бувати вдома, брати активну участь у шкільному житті дітей і їх подальшій професіоналізації.

Рівень освіти матері і батька, професійний статус батька (показники СЕС) пов'язані з оцінюванням бать­ківської турботи про дітей. Кожен індикатор позитивно пов'язаний зі ступенем благотворного впливу на сім'ю, розвитку в дитині незалежності та індивідуальної своє­рідності. Матері з високим освітнім статусом заохочува­ли ці якості в дочках, однак пов'язаність їх статусу з характеристиками синів незначна. Неприйняття дити­ною батька негативно позначається на вираженості всіх трьох показників.

Низькостатусні батьки більш авторитарні, матері З—5-літніх дітей із сімей з низьким статусом частіше обмежують свободу.

Деякі ефекти соціально-класових відмінностей впливають на емоційне життя і пов'язану з ним пове­дінку. Представники середнього класу частіше пере­живають почуття провини і схильні власну агресію спрямовувати на себе, що виявляється, наприклад, у кількості суїцидів. Представники нижніх прошарків проявляють агресію у формі фізичних дій, вчинених щодо інших. Дітям з низькостатусних сімей властива висока змагальність як можливість демонструвати свою перевагу, із середніх верств — прагнення до дося­гнень.

Сім'ї з різних прошарків суспільства відрізняються ціннісними орієнтаціями, цілями і стилями взаємодії. Відповідно формуються відмінності між дітьми, а по­тім — дорослими. Згідно зі шкалою градації соціальних класів можна охарактеризувати найважливіші особи­стісні особливості, що залежать від СЕС:

1) «неблагополучні» (подружжя емоційно й соціаль­но ізольовані; акцентування обов'язків жінки; нездат­ність чоловіка виконати маскулінну роль; прямий роз­поділ обов'язків за статевою належністю; усвідомлення неконтрольованості свого життя);

2. «блакитні комірці» (сильні статеві розмежуван­ня; жінки ізольовані, пасивні, підпорядковані, прив'я­зані до домівки. Сучасна тенденція виявляється у пра­гненні до більшої рівності в розподілі обов'язків, прий­нятті рішень, сексуальних стосунках);

3. «білі комірці» (надмірне зосередження на респек­табельності; сильні сімейні зв'язки; статус дружини як молодшого помічника чоловіка);

4. «вище середнього» (орієнтація на кар'єру, особливо серед чоловіків; фінансова незалежність і стабільність; соціальний престиж; дружина часто займається само­вдосконаленням для допомоги чоловікові в його кар'єрі);

5. «високий рівень» (безтурботне життя, фінансова стабільність; дотримання традицій, зокрема у професії; повна «ідентифікація» дружини з чоловіком).

Відповідно до цих базових життєвих установок бать­ки виховують дітей. Підлітки із сімей з високим і серед­нім соціоекономічним становищем частіше продовжу­ють освіту після закінчення вищої школи і прагнуть досягнути високого рівня особистих і соціальних успі­хів, адже батьки надають їм економічні ресурси, часто недоступні для малозабезпечених дітей.

Прагнення до досягнень пов'язане з самооцінкою, комплексом мотивів індивіда, очікуваннями оточення, зумовленими рівнем СЕС. Учителі по-різному будують свої взаємини з дітьми, від яких чекають неоднакових успіхів у навчанні. Учнів, від яких сподіваються висо­ких досягнень, частіше хвалять за правильну відповідь, рідше критикують. Такий тип взаємодії посилює пра­гнення до вищих досягнень дітей, на яких сім'я покла­дає великі очікування, знижує мотивацію у тих, від кого особливих здобутків не чекають.

За інтеракціоністською моделлю людських відмін­ностей на індивідуальні особливості однаково вплива­ють спадкова схильність, специфіка внутрісімейної взаємодії, зумовленої параметрами СЕС. Важлива і суб'єктивна детермінація цих явищ, виражена у життє­вому досвіді як системотвірному чиннику формування людської індивідуальності.