1.4. Людина як представник біологічного виду Homo sapiens

У диференціальній психології поняття «людина», «індивід», «особистість» і «індивідуальність» викори­стовуються найчастіше. Щоб уникнути спотворень і двозначних трактувань, слід чітко визначити їх зміст.

Вихідним, родовим для всієї психології, і для дифе­ренціальної зокрема, є поняітя «людина». Людину роз­глядають як біологічну істоту, що належить до класу ссавців виду Ношо sapiens. Саме ця класифікація вста­новлює межу при вивченні відмінностей між людиною та іншими живими істотами, зокрема йдеться про так званих вищих тварин.

Інтерпретувати зміст таких відомих понять, як «інстинкт» і «свідомість», «автоматизований поведін-ковий акт» і «вольовий учинок», «доцільність» і «роз­судливість у прояві вибіркової активності» тощо досить складно. Проте, навіть якщо немає впевненості в чітко­сті критеріїв основних відмінностей, за якими можна розмежувати структурно-функціональні особливості організації нелюдських і людських істот, це необхідно зробити. Можна виокремити три групи досить незапе­речних відмінностей (табл. 1.2).

Якісний аналіз цих відмінностей є переважно пред­метом порівняльної психології, соціобіології та психо-біології. Диференціально-психологічний аналіз зосере­джується на відмінностях у взаємодії зі світом.

Психобіологічний і соціобіологічний аспекти важ­ливі при встановленні детермінант (тобто визначаль­них чинників) індивідуальних відмінностей, співвідно­шення спадковості (еволюційно-генетична змінна) і середовища (соціокультурна змінна) в розвитку особи­стості, з'ясуванні проблеми взаємодії біологічного і соціального в людині.

Таблиця 1.2

Основні відмінності між людиною і вищими тваринами (за О. Лібіним)

	Вищі тварини	Людина
Анатомо-морфологіч-ні відмін­ності	— зачатки прямоходіння у приматів; — менш розвинена структура мозку; — органи відтворення звуків не пристосовані для мовлення	— прямоходіння; — складна мозкова організація (наявність розвинених лобових доль та ін.); — наявність довершеного мовленнєвого апарату
Відмінності в органі­зації пси­хіки	Інстинктоподібна пси­хіка: — не розвинуте понятій­не і абстрактне мислення; — у психіці не виділена структура Я як основа свідомості і самосвідо­мості	Є вищі рівні ментальної Ієрархії: — понятіііне мислення; — свідома регуляція; — моральні переживання; — Я-концепція; — світогляд
Відмінності у взаємодії зі світом (як суб'єк­тів)	пристосувальна і адап­тивна активність на ос­нові переважно автома­тизованої поведінки	Усвідомлена конструк­тивна і перетворювальна активність; наявність культури, мистецтва, творчості; розумне пізнання себе і світу

Мотивація завжди біологічна. Усі дії тварин спрямовані на задоволення їхніх біологічних потреб. Конкретне, практичне мислення тварин робить їх залежними від безпосередньої ситуації. Лише в процесі орієнтувально­го маніпулювання тварина здатна розв'язати проблемні завдання. Людина завдяки абстрактному, логічному мисленню може передбачати події, чинити відповідно до пізнаної необхідності — свідомо. Мислення тісно пов'язане з мовленням. Тварини лише подають сигнали своїм родичам з приводу власних емоційних станів, а людина за допомогою мови інформує інших у часі та просторі, передаючи суспільний досвід. Завдяки мові кожна людина може користуватися досвідом, який виробило людство протягом тисячоліть і якого вона ніколи не сприймала безпосередньо.

2. Тварини використовують предмети як знаряддя, але не здатні створити знаряддя праці. Вони не живуть у світі постійних речей, не виконують колективних знаряддєвих дій. Людина створює знаряддя за проду­маним планом, застосовує їх за призначенням, зберігає на майбутнє, користується знаряддями спільно з інши­ми людьми, переймає їх досвід тощо.

3. Відмінність у психіці тварин і людини полягає також в здатності переживати почуття. Тварини також можуть переживати позитивні чи негативні емоції, та лише людина здатна співпереживати в горі чи радості, насолоджуватися картинами природи, переживати інтелектуальні почуття.

4. Розвиток психіки в тваринному світі підкорено біологічним законам, а розвиток психіки людини детермінують суспільно-історичні умови.

І людині, і тварині властиві інстинктивні реакції на подразники, здатність набувати досвід у життєвих ситуаціях, проте привласнювати суспільний досвід, який розвиває психіку, може лише людина.

З народження дитина опановує способи використан­ня знарядь і навички спілкування. Це розвиває почут­тєву сферу, довільність, логічне мислення, формує осо­бистість індивіда. Мавпа в будь-яких умовах проявляє себе як представник свого виду, а дитина може не набу­ти людських рис, якщо її розвиток відбувається не серед людей. Це підтверджують випадки виховання людських дітей тваринами (діти-мауглі).

Реакція симпатико-адреналової системи людини на впливи середовища зовні виявляється в певних особли­востях поведінки. На цій основі визначають біотип людини.

Біотип людини — різновид у типології людини, який виокрем­люють за нейрогуморальним критерієм, тобто за особливостями реагування симпатико-адреналової системи людини на впливи середовища, що зовні виявляються в певних особливостях пове­дінки.

За особливостями реагування на впливи середовища виокремлюють три види біотипу людини.

1. А-тип — адреналовий. Його представників ха­рактеризує підвищена тривожність, загострене почуття відповідальності, серйозне ставлення до справи. Зазви­чай ці люди не вміють відпочивати, оскільки ними постійно керують сумніви і незадоволеність. Надмірні, неадекватні нервові навантаження часто призводять до серцево-судинних захворювань. Серед чоловіків цей тип становить 37,8%, серед жінок — 30,1%.

2. НА-тип ~ норадреналовий. Представники типу характеризуються підвищеною внутрішньою напру­женістю. Це переважно замкнуті, небагатослівні люди, серйозні, скритні і владні; їх достоїнствами є цілеспрямованість, здатність добиватися високих результатів у своїй діяльності, долаючи труднощі і перешкоди. Однак якщо досягнення честолюбних пла­нів переростає в самоціль, то за невдачі вони можуть надмірно фіксуватися на неприємних переживаннях. Пригнічені емоції і підозрілість часто приводять їх до нервових зривів, серцево-судинних захворювань. Серед чоловіків цей тип становить 17%, серед жінок — 26,1%.

3. А-ЬНА-тип — змішаний. Представникам типу властиві підвищена емоційність і постійні коливання настрою. Вони артистичні, прагнуть бути на виду, при­вертати увагу. їм властиві багаті уява і відчуття, здат­ність до співпереживання. Від неприємностей вони нерідко тікають у хворобу. Серед чоловіків цей тип ста­новить 34,2%, а жінок — 22,8% .

Визначаються біотипи за допомогою спеціального методу адренограми, розробленого В. Васильєвим. Суть методу полягає у визначенні шляхом функціональних проб співвідношення гормонів адреналіну (А) і норад-реналіну (НА), що виділяються організмом в різний час доби. Це співвідношення має свою клінічну інтерпре­тацію, графічне зображення і норми для людей різ­ного віку в стані спокою і за різних стресових наван­тажень.

Найяскравіше біотипові особливості поведінки ви­являються в екстремальних ситуаціях. Біотипи різня­ться також за клінічними, біохімічними, імунологіч­ними та іншими показниками.