Розуміння мови як д-сті людського духу у концепції в.Гумбольта

За Гумбольтом, мова тісно пов′язана з духовним розвитком людства. Саме ця концепція визначала антропоцентричний характер його лінгвістичного вчення. Мова відображає культурний та інтелектуальний розвиток, без мови людина не здатна ні мислити, ні розвиватись. Дух народу та його мова неподільні. Саме в мові знаходить своє відображення концептуально-неповторна картина світу того чи іншого народу. Гумбольт вважав, що мова в устах того чи іншого людства відображає не дійсність, а сприйняття цієї дійсності людиною. Мова за Гумбольтом складається з матеріалу і форми, остання є сутністю мови. Форма становить індивідуальний порив, завдяки якому народ втілює в мові свої думки. Мова є зовнішній вияв духу, а разом з тим дух творить мову. Саме дух слугує основою відмінності тих чи інших мов одна від одної.

Зв’язок мови і дійсності у концепції гумбольдта.

Гумбольдт вважав, що мова – це діяльність, а не результат діяльності. Це діяльність духу народу – тобто кожному народу властиве своє специфічне мислення(яке потім втілюється у мові), обумовлене дійсністю, в якій цей народ перебуває. Виходить, що певна дійсність впливає на мову, роблячи її унікальною , несхожою на інші. Разом з тим, те як ми мислимо(а ми мислимо своєю рідною мовою) теж впливає на дійсність, тобто на те, як ми її розуміємо, інтерпретуємо. Мова існує між людиною і зовнішнім світом , який її оточує; за Гумбольдтом мова умовно «описує» навколо людини коло, якщо людина хоче вийти за це коло, їй потрібно вивчити іншу мову. Перехід на іншу мову спричиняє зміну світобачення. Предмети дійсності викликають у нас чуттєві імпульси , які потім кожен народ витворює у слова, які мають внутрішню форму(дух, розуміння певним народом певних реалій) і зовнішню форму (звукове і граматичне оформлення внутрішньої форми) Гумбольдт висуває гіпотезу проміжного світу мов. Мова – проміжний світ, що знаходиться між людиною і природою. Цей проміжний світ накладає свій відбиток на світогляд людини. Будь-яке слово не є відбитком предмету як такого, а є відбитком образу предмету , породженого душі людини.

Нове розуміння порівняльного методу у функціональному підході празького структуралізму.

До наших днів порівняльне вивчення слов’янських мов обмежувалось лише одними генетичними проблемами. Порівняльний метод повинен більш ширше вкористовуватись. Він дозволяє розкривати закони структури лінгвістичних систем і їх еволюції. Цінним матеріалом для такого роду порівняння ми знаходимо не тільки у не рідних мовах, різних по своїй структурі,а і в мовах однієї сім’ї, наприклад у слов’янсьних мовах. У розвитку яких ми бачимо як і спільні риси так і відмінні. Значення структурного порівняння для споріднених мов. Порівняльне вивчення еволюції слов’янських мов поступово розвіює уявлення про випадковий і епізодичний характер конвергуючої і дивергуючої еволюції, які проявляються протягом історичного розвитку цих мов. Еволюція слов’янських мов створює свою типологію,групує ряд взаємнообумовлених явищ в одне ціле. Це дає, з одної сторони-цінний матеріал для спільної лінгвістики, а з другої-збагачє історію. Порівняльне вивчення відкидає не правдивий метод дослідження ізольованих фактів. Порівняльне вивчення розкриває головні тенденції розвитку тієї або іншої мови і дозволяє з великим успіхом використовувати принцип відносної хронології. Тереторіальні групи. Певні тенденції еволюції різних слов’янських мов в різні епохи і зіставлення цих тенденцій з другими, засвідчиними в еволюції сусідніх слов’янських і не слов’янських мовах.

НОМІНАТИВНА ФУНКЦІЯ ВИСЛОВЛЮВАННЯ. Номінативну функцію висловлювання формують можливі буттєві ситуації. Номінативний зміст висловлювання реалізується в декількох часткових функціях: ситуативній, дискурсивній, пропозиційній, фінітивній і темпоративній. Часткова ситуативна функція висловлювання має два значення: “референтність” і “нереферентність”. Референтні висловлювання відображають конкретні, визначені в часі і просторі ситуації. Нереферентні висловлювання позначають нефіксований у часі і просторі зв'язок ситуацій. Часткову дискурсивну функцію формують так звані онтологічні дискурси, тобто реальні ситуації, настрої, стани, можливі напрямки розвитку подій, вказівка на місце тощо. Часткову пропозиційну функцію висловлювання утворюють різні ситуативні типи. І гнеться дерево від плоду (М. Рильський) полягає в тому, що воно характеризує позначувану ситуацію як таку, що складається із вказівки на суб'єкта дії (дерево) — предиката (гнеться) — причину (від плоду).

Часткова фінітивна функція висловлювання полягає у визначенні лише одного значення із сукупності відношень, які виникають між референтними ситуаціями. Ці відношення пов'язані з часом. Фінітивна функція має два основні значення: а) закінченості (результативності, обмеженості, перфектності) та б) незакінченості (необмеженості, імперфектності) ситуації. Часткова темпоративна функція висловлювання дає можливість встановити часове відношення позначуваної ситуації до комунікативної ситуації (абсолютний час) або до якоїсь іншої точки відліку (відносний час). Ця функція представлена трьома значеннями: теперішній час (референтна і комунікативна ситуації збігаються в часі); минулий час (референтна ситуація передує комунікативній); майбутній час (комунікативна ситуація передує референтній). Нереферентні висловлювання (Вода кипить при 100 градусах), як правило, позбавлені темпоративної функції.