2. Поліцентричні фсп, які є слабко центровані, оскільки спостерігаються певні труднощі у виявленні ядра поля.

У межах поліцентричного поля виділяють два основні підвиди: а) ФСП “розсіяної” (дифузної) структури; б) ФСП компактної поліцентричної структури. У першому випадку спостерігається ряд таких особливостей: 1) слабкий зв’язок різнорідних компонентів поля або повна їх ізоляція один від одного; 2) слабкі межі між центром і периферією, їх зонами (поле означеності / неозначеності). Поле суб’єктності / об’єктності належить до поліцентричного ФСП компактної структури і базується на ГК відмінка, проте, як відомо, ця категорія не єдиний центр поля, оскільки воно охоплює і ті елементи категорії персональності, що пов’язані з характеристикою суб’єктно-об’єктних відношень. Для прикладу наведемо поле кількості, що спирається і на ГК числа, і на граматичний клас числівників, кількісно-іменникові сполучення, тобто є теж поліцентричним.

Структура функціонально-семантичного поля персональності у функт.Грам бондарка.

Семантика особи має ієрархічну структуру , семантику простору. Центром цієї семантики є семантика участі в акті мовлення . В першу чергу це сем 1ї і 2ї ос. однини , яким підпорядковані 1і2 ос множини, які включають в себе суб’єкта і адресата мовлення.

Ближня периферія – семантика неучасті в акті мовлення , це обов’язково 3тя ос або яка вказує на істоту, що говорить з урахуванням того, що ця особа може брати участь в акті мовлення.

2 Аспект периферії – семантика 3ї особи але обов’язково з предметною семантикою або істота ,яка не говорить. Вказівка на цю особу за допомогою займ 3 ос, ніколи не може бути учасником акту мовлення.

Крайня периферія – безособові значення предикатів, це дії які характеризуються не ідношення до суб’єкта, а відношенням до дійсності.

СТРУКТУРА ФСП ТАКСИСУ У ФУНКЦІОНАЛЬНІЙ ГРАМАТИЦІ БОНДАРКА. ФСП таксису належить до полісемантичного типу. Двоцентрична структура фсп зумовлена різними функціями залежного і незалежного таксису. 2 поля фсп мають свої центральні і периферійні компоненти. Залежний таксис: центральні компоненти – це конструкції з дієприслівниками доконаного і недоконаного виду. Периферійні компоненти залежного таксису: 1) конструкції з дієприкметниками (н.п. відправлений з конкретною метою,лист прийшов вчасно). Не всі конструкції з дієприкметниками можуть виражати семантику дії. Дієприкметник у таксисній функції розглядається як вторинна предикація, де виражена атрибутивна, атрибутивно-предикативна функція. Між дієприкметниковими і дієприслівниковими конструкціями є суттєва відмінність щодо ступеня їх спеціалізації стосовно практичної функції. Конструкції з дієприслівниками є спеціальною синтаксичною формою з категоріальним значенням залежного таксису. Дієприкметникові конструкції виражають не тільки таксисну функцію, їхня головна функція пов’язана з атрибутивними відношеннями, а функція таксису може супроводжуати ці відношення або ні.(н.п. Листівки, підписані Петром, тепер валяються у столі. --- не має самого часового поля => атрибутивна функція, не показано порядку дій). Дієприкметники належать до периферійних форм. 2) відмінком-прийменникові конструкції, віддієслівні іменники.(н.п. розглядати питання – розгляд питання) Залежний таксис має периферію і центр. У незалежному таксисі немає єдиного центру. Форми незалежного таксису: 1)співвідношення видо-часових форм у складнопідрядних реченнях часу та у безсполучникових реченнях між частинами яких можна встановити причинно-умовні відношення. (н.п. Вийде батько на вулицю – син уже біжить за ним) 2) співвідношення видо-часових форм у реченні з однорідними присудками у складносурядних реченнях за участі таких лексичних маркерів як : спочатку, потім, а також порядку слів. Менш продуктивні: * співвідношення видо-часових форм у складнопідрядному реченні з підрядним умови, причини, наслідку й допустовими. * співвідношу. вид.-час. форм у складнопідрядному реченні з підрядним з’ясувальним.(н.п.я бачив,як він вийшов) У незалежного таксису немає єдиного центру, всі засоби стоять на одному щаблі, тобто ця сфера сама по собі поліцентрична , але найбільш спеціалізованим для f таксису є підрядні часу та безсполучникові речення з умовно-часовими відношеннями. -Структура таксисних ситуацій: Категоріальна ситуація таксису – це висловлювання з полі предикативною структурою в одному часовому просторі.(речення або однорідні присудки або складне реч.). Відповідно категоріальні ситуації таксису бувають двочленними і багаточленними. До двочленних кат.сит. належать випадки: 1) залежного таксису вираженого дієприслівниковим зворотом і присудком. 2) для незалежного таксису – це складнопідрядне речення з 1 підрядним і однорідні присудки з дома присудками. Багаточленний таксис характерний тільки для незалежного таксису. Він може визначатися у випадках речень з однорідними присудками.(н.п. Я підійшов, подивися і все зрозумів.) А також складносур. і безсполучн. складні речення. (н.п. Сусід підійшов ближче, ми глянули і все зрозуміли)

ОСНОВИ СТРУКТУРАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО ВИВЧЕННЯ МОВНИХ ЯВИЩ У КОНЦЕПЦІЇ Ф. ДЕ СОСЮРА. Сосюра вважають засновником структуралізму. Він чітко розмежовував завдання синхронії і діахронії у мовознавстві, переносить акценти з дослідження фонетики на інші ознаки мови. Визначає тріаду мова, мовлення і мовленнєва діяльність. Мова – це система чистих лінгвістичних відношень; мовлення – індивідуальний акт волі й розуму; мовленнєва діяльність – фізіологічно-психологічна за своїм характером. Мова – це сукупність елементів , пов’язаних між собою відношеннями, тобто структура і мета, яку виконують ці елементи, реалізуючи цю структуру. Мовленнєва діяльність – це реалізація мови у мовленні. Будь-яка структура мовної системи є гіпотетичною , то ми її перевіряємо на мовлення (чи справді є). Мова як система базується на понятті «значущості», що дозволяє визначати понятті «форми» , незалежне від субстанції, тобто від матерії. Сосюр узаконює поняття «структури». Особливість мови залежить від її форми, в його розумінні це форма мови. В межах системи мови одиниці входять у парадигматичні, синтагматичні та асоціативні відносини. Сосюр вводить синтагматику і парадигматику. Визначає багатоплановість мови – має не один, а декілька об’єктів дослідження. Мова як знакова система входить в семіотику, бо має двобічні одиниці. С. писав, що мова - лише частина (щоправда, найважливіша частина) мовленнєвої діяльності. Вона є соц продуктом, сукупністю необхідних умовностей, прийнятих колективом, щоб забезпечити реалізацію, функціонування здатності до мовленнєвої діяльності, яка існує у кожного носія мови. Мова являє собою цілісність сама по собі'. Мова - це граматична с-ма і словник, тобто інвентар мовних засобів, без оволодіння якими неможливо мовне спілкування. Мова як граматична і лінгвістична с-ма потенційно існує у свідомості індивідів, що належать до однієї мовної спільності. Вивчення мови - чисто психологічний процес. Тим самим вперше реалізується підхід до мови як до явища зовнішнього по відношенню до дослідника і вивчається з позиції ззовні. С. наводить приклад, що ми не говоримо на мертвих мовах, але можемо опанувати їх механізмом'. Проблеми, поставлені й розглянуті С. у “Курсі загальної лінгвістики”, - мова й мовлення, системність мови, її знаковий характер, синхронія й діахронія і внутр лінгвістика – вже багато в чому були сформульовані його попередниками й сучасниками: В. фон Гумбольдтом, Бодуеном де Куртене, М. Крушевським, В. Уїтні та ін мовознавцями. Проте заслуга Соссюра полягає в тому, що він, поєднавши ці проблеми, створив заг теорію мови, хоча багато в чому суперечливу й позбавлену остаточного вирішення всіх питань. Гол методом побудови лінгвіст теорії Соссюр обрав метод антиномій, який широко використовував В. фон Гумбольдт та ін лінгвісти ХІХ ст.