Чому вчення в.Гумбольдта наз. Аналіт. Напрямком у лінгвістиці.

Гумбольдт вважається основоположником порівняльно-історичного мовознавства. У своїх працях він порівнював мови застосовуючи аналітичний метод, тобто не просто фіксував спільні і відмінні риси споріднених мов,а намагався визначити причини цих спільностей і відмінностей. Шляхом аналізу він встановив , що всі мови мають спільну природу, бо побудовані за загальними законами мислення, які спільні для всіх людей, однак відрізняються між собою «не звуками і буквами, а світоглядом народу». Мову вважав діяльністю духу народу , творчим актом переосмислення і усвідомлення дійсності. Кожен народ бачить і виражає дійсність по своєму , тому й мови різняться, які є виразниками цього бачення. Таким ж методом Гумбольдт розвинув вчення про внутрішню (саме сприйняття дійсності, «дух») і зовнішню(звукове і знакове втілення) форми мови. Саме тому його вчення називають аналітичним.

Розуміння мови як природного організму в лінгвістичній концепції а. Шлейхера

Шлейхер розглядає мову як природний організм. «Мови, ці утворені зі звукової матерії природні організми, до того ж найвищі з усіх, проявляють свої властивості природного організму не тільки в тому, що всі вони класифікуються на роди, види, підвиди і т.ін., але і в тому, що їх зростання відбувається по певним законам» . Мови виникли природним шляхом, незалежно від людської волі. Воля людини безсила змінити що-небудь в мові, як не може вона змінити і будови людського організму, тому закони мови об'єктивні і зовнішні відносно людини, як і закони природи. Шлейхер підкреслює, що закони, встановлені Дарвіном для видів тварин і рослин, в головних своїх рисах застосовуються і до організмів мов. Саме ці загальні закономірності ріднять мови з іншими породженнями природи, роблять мови природними організмами. Тобто це не біологічне трактування мови а як нерозривний зв'язок мови і мислення. Мова як вираження мислення за допомогою артикульованих звуків, мова – це звукове вираження думки, мова вираження думок через слова- це єдина і виключна ознака людини. Створення мови рівноцінно розвитку мозку і органів мовлення. Намагався розвинути матеріалістичну теорію мови, засновану на об’єктивних методах вивчення фактів, але! Не розуміння суспільної сутності мови й історико – матереалістичних закономірностей її розвитку(противага Гегелю). Організм як структура, що виникла природнім шляхом, що розвивається, та має внутрішню організацію.

Історико-генетичний напрямок концепції а.Шлейхера.

Шлейхер розглядав мову як природній організм, а також розмежовував мовознавство від філології. В мовознавстві дослідник виступає в ролі природодослідника, який відноситься до мов так само , як ботанік до рослин. Філологія має справу з історією. Шлейхер розглядає мову як природній організм, яка існує безвідносно до волі людини, її не можна змінити. «Життя» мови як і життя природи , є розвитком, а не історією. Лінгвістика має бути заснована на точному спостереженні організмів і законів їх буття. Шлейхер був першим дослідником , хто запропонував генетичну класифікацію споріднених мов індоєвропейської мовної сім’ї. Він вважав , що не можливо встановити спільну прамову для всіх земних мов, швидше за се існувало багато прамов, але споріднені мови завжди походять із однієї мови-основи. Мови, які походять із однієї мови, утворюють мовний рід або моне дерево, яке потім ділиться на мовні сім’ї/гілки. Завдання мовознавця відновлювати на основі доступних більш пізніх форм форми мови основи, що існувала раніше Це гіпотетичне відновлення звуків, форм, слів прамови називається реконструкцією прамови. Шлейхер створює теорію родословного дерева індоєвропейських мов. За Шлейхером з індоєвропейської мови в доісторичний період виокремилося дві групи прамов – північноєвропейська та південноєвропейська. В історичний період найбільш близькою до індоєвропейської мови є давньоіндійська, найбільш віддаленими – германська і балто-слов’янська прамови.

ЮНКТИВНА ФУНКЦІЯ ВИСЛОВЛЮВАННЯ. Юнктивна функція висловлювання утворена сукупністю його відношень у структурі зв'язного тексту. Активно виражають юнктивну функцію сполучники. Приклад: у висловлюванні Якщо поїдеш на Хрещатик, зайди в ЦУМ підрядне речення Поїдеш на Хрещатик має значення юнктивної функції “умова”. За вищезгаданою моделлю Кіклевича, при юнктивній функції маємо відношення В до тексту. Утворена сукупністю відношень В у структурі зв'язного тексту.