1. Мавріна

ВАША ДИТИНА ПІЗНАЄ СВІТ

(Як ознайомлювати малят з природою)

У минулим |»і;і мм з нами говорили про необхідність

111. І • ПІТ. Г\'Л III,НОГО І творчого розпитку дитини через специфіч­нії іі, м и pot ніг ни іі л юд(ч.кок) культурою засіб, яким є умовні зна­ті, ділі ріши, «чомн, плани тощо. Нони можуть використову- патпсн для узагальненні! отриманих знань, їхнього закріплен­ня, організації простору дитячого куточка; на них діти спира­ються, згадуючи ті чи інші події і явища. Так, подивившись на кругову діаграму зміни пір року, діти запам’ятають, скільки мір року, що відбувається в кожну з них; умовний значок на полиці з книгами, іграшками, коробочками з природним мате­ріалом покаже, куди що потрібно складати; картка з зображен­ням крапельки нагадає, що і рослинам потрібна вода, підкаже: «Полий мене!» Звичайно, маляті не під силу самому придумати таких «помічників». Зате батьки, уже залучені до світу культу­ри, завжди допоможуть дитині знайти відповідний замінник.

Нплпи природи на дитину величезний. Діти щодня в і пі чи і и пі пі формі стикаються з її об’єктами чи явищами: на прогулянці спостерігають за птахами і комахами, за тим, як пада к>ть сніжинки; удома слухають вірші і оповідання, дивлять­ся телепередачі про тваринний і рослинний світ Землі; догля- і.поть за рослинами на присадибній ділянці. Об’єкти природи приваблюють малят насамперед красою, яскравістю фарб, роз­маїтістю, вони є джерелом перших конкретних знань і радіс­них переживань, що часто запам’ятовуються на все життя. Таке спілкування з навколишнім, з одного боку, збагачує чуттєвий досвід дитини, з іншого боку - будить її фантазію і сприяє ви­ник ненню різних запитань, відповіді на які вона далеко не зав­жди може знайти самостійно, без допомоги дорослих.

<...> Дітей 3-5 років доцільно ознайомлювати з явищами й об’єктами найближчого оточення, тобто природою тих місць, де вони живуть: з рослинами і тваринами, що живуть у парку, лісі, будинку, у дворі; із сезонними явищами (дощ, сніг, гроза); із властивостями води, піску тощо. Дитині цього віку важливо відчути на собі безпосередній вплив названих об’єктів або явищ: подивитися, поторкати, понюхати, послухати, спробувати на смак, проекспериментувати. При цьому дорослому не слід пере­вантажувати дітей інформацією, тому що це може призвести до хаотичності знань. Розвиткові творчого пізнання природи сприяє не сукупність знань про її об’єкти, а уявлення про основні зако­номірності природи. У молодшому дошкільному віці - це зміню­ваність пір року і залежність змін у живій природі (тобто в житті рослин і тварин) від мінливих умов неживої природи.

Для того, щоб навчити малюка виділяти найпростіші зв’яз­ки в природних процесах, що спостерігаються, роботу з ним можна починати вже в 3 роки. У цьому віці ми розвиваємо в дітей уявлення про окремі явища неживої природи, що часто зустрічаються (учимо розрізняти день і ніч, стан погоди - со­нячно або похмуро, холодно, спекотно, волого; опади — сніг, дощ; виділяти властивості води, піску), а також ознайомлюємо з об’єк­тами живої природи (кімнатними і дикоростучими рослинами, дикими і домашніми тваринами).

При ознайомленні з тими чи іншими об’єктами і явищами природи дорослому насамперед потрібно спиратися на чуттє­вий досвід дитини і використовувати наочність. Наприклад, гуляючи з дитиною, ви звертаєте її увагу на стан погоди («По­дивися, яка сьогодні тепла погода, яскраво світить сонечко, йому радіють пташки, метелики, квіточки... І нам з тобою весело гу­ляти»). Якщо пішов дощ, можна запропонувати дитині підста­вити свої долоньки, і в такий спосіб вона відчує холодний дощ (восени) або теплий (улітку).

Особливість дітей молодшого дошкільного віку полягає в тому, що вони виявляють зацікавленість і турботливе ставлення тільки до тих об’єктів і явищ природи, які викликають у них позитивні емоції. Позитивний емоційний настрій багато в чому залежить від організації роботи з дітьми (спостереження, читан- ми нмир, п ри, найпростіші досліди, бесіди тощо). Привернути уши'у дитини до тих або інших засобів і способів пізнання навко- ниіпнього може будь-який казковий персонаж, наприклад дідусі, лісовичок. Вам буде не важко зробити його з великої яли­нової шишки (тулуб), волоського горіха (голова), тонких вигну­тих гілочок дерев (руки і ноги), шматочків пластиліну для (•кріплення частин і позначення очей, носа, рота. Цей персонаж буде приходити в гості до дитини і запрошувати її на прогулянку в парк чи ліс; приносити різноманітний природний матеріал (пло­ди, насіння, камінці, гілки дерев, черепашки, пера птахів, засу­шені листки і квіти), з якого виходять чудові вироби. <...>

Виготовлення виробів не тільки зближує малят з природою, але і дає радість творення, творчості. Діти розглядають матері­ал, обмацують, досліджують його. У такий спосіб розвивається сприйняття дитини: вона починає розрізняти форму, колір та інші властивості предметів, наприклад, волоські горіхи круглі, ясно коричневі, тверді, із шорсткою поверхнею; кукурудзяний імічпн опальний, жовтий, із блискучими зернами тощо. Робота ,і природним матеріалом розвиває увагу і мислення дитини: вона розглядає, зроблений нами зразок виробу чи малюнок іграшки, аналізує, з яких частин вона складається і з чого її можна зро­бити, продумує, який додатковий матеріал (пластилін, сірни­ки, питки, дріт) буде потрібен. Не забудьте разом з лісовичком щиро похвалити малюка, помилуватися нехай і зробленою з ва­шою допомогою іграшкою. Це викликає в нього бажання вико­чу пати нові, більш складні вироби, допоможе перебороти труд­нощі, буде сприяти розвиткові таких якостей, як наполег­ливість, уміння доводити почату справу до кінця.

Що ще доступно розумінню дитини трьох років у сфері при­роди? Очевидно, це уявлення про рослини і тварин найближчо­го оточення. Ознайомлюючись з рослинами парку, лісу, скве­ру, діти учаться відрізняти дерева від трав’янистих рослин (у дерев товсті і міцні стовбури, у трав - тонкі і гнучкі стебла, вони легко гнуться і ламаються). Зверніть увагу на різноманітну фор­му листя, на забарвлення і запах квітів. Прочитайте дитині не­великі вірші, загадайте прості загадки про ті дерева і квіти, що зустрілися вам на прогулянці.

О. Серова. ОДУВАНЧИК (КУЛЬБАБА)

Носит одуванчик Желтый сарафанчик;

Подрастет - нарядится В беленькое платьице.

Пышное, воздушное,

Ветерку послушное.

КОЛОКОЛЬЧИК (ДЗВІНОЧОК)

Колокольчик голубой Поклонился нам с тобой.

Колокольчики - цветы Очень вежливы... А ты

М. Авдеева

Ромашка, ромашка,

Душистый цветок.

Желтая середка,

Белый лепесток.

С. Єсенін

Черемуха душистая,

Развесившись, стоит.

А зелень золотистая На солнышке горит.

Не вогонь, а пече. (Кропива.)

Білі горошки на зеленій ніжці. (Конвалія.) На галявинці дівчиська в білих льолях, у зелених хусточках. (Береза.)

Іноді дідусь-лісовичок буде надсилати дитині посилки з книгами. Дитяча художня література про природу впливає як на свідомість дитини, так і на її почуття. Яскрава, образна мова творів створює в дітей певний настрій, підвищує пізнавальний інтерес до природи. У казках, віршах, коротких оповіданнях Б. Житкова, А. Варто, С. Маршака, О. Висотської, Л. Толстого, Є. Чарушина емоційно, жваво описані сценки з життя знайо- мич дітям тварин (собака, кішка, горобець, риба), а також iiniidi мі.іи яскраві явища неживої природи (дощ, сніг, гроза). У і ікпіученні з безпосереднім спостереженням природознавча книга допоможе дитині уважніше придивитися до навколиш­ньої природи, навчить правильно сприймати її. Так, спостері­гаючи за тваринами, діти трьох років в основному виділяють у и их одну-дві відмітних ознаки (у зайця - довгі вуха, у їжака - голки, у кішки -м’яке хутро і пухнастий хвіст). Дорослий може допомогти дитині побачити і довідатися набагато більше про зовнішній вигляд, звички тварин, їхнє значення для людини, а також підкаже, чим відрізняються дикі і домашні тварини. Для маляти це перший крок не тільки до розширення кругозору, але і до розвитку логічного мислення, уміння класифікувати об’єкти, спираючись на істотну ознаку. Для дорослого очевид­но, які тварини дикі, які - домашні. Маленька дитина ще не володіє цією складною операцією, не знає, на що їй спертися: на зовнішній вигляд, на звички, на колір. Та й про самих цих тварин вона має дуже неясне уявлення. Як же допомогти їй?

Одним з найбільш звичних способів є читання дитячої літе­ратури. Вона показує маляті, як виглядають ці тварини, які в них звички, поведінка, чим вони допомагають людині. Особли­во гарні і барвисті книжки «На нашому дворі» Є. Чарушина, «Зайченятко-Пухнастик» П. Космікієса, «Васько», «Півник з родиною», «Качечки» К. Ушинського тощо.

Але не можна обмежуватися лише читанням і обговорен­ням літератури, адже діти дуже активно пізнають світ, і самі хочуть поторкати різноманітні об’єкти, пограти з ними. Тоді їхнє уявлення й узагальнення будуть мати усвідомлений і стійкий характер. Пропонуємо наступну гру-заняття.

Виберіть з іграшок собаку, кішку, корову, курку, звертаю­чи увагу на те, щоб вони не були стилізовані (одягнені, непри­родно розфарбовані), а нагадували справжніх. Закрийте їх хус­ткою і запропонуєте дитині впізнати, хто під нею сховався, відга­дуючи загадки.

Волохатенький, вусатенький, молоко п’є, пісні співає.

М’які лапки, а в лапках - цап-царапки. (Кіт.)

Квокче, квокче,

Дітей скликає,

Усіх під крило збирає. (Курка.)

Гладиш - пеститься,

Дражниш - кусається. (Собака.)

Якщо дитина справилася, виймайте з-під хустки ту твари­ну, яку вона відгадала.

Обговоріть з дитиною, хто ж ховався від неї, де живуть ці тва­рини, як вони зв’язані з людиною, пригадайте, кого з них вона бачила на дачі або в селі, як вони поводилися. Така бесіда підведе дитину до того, що тварини, про яких говорили, мають спільні риси - живуть поруч з людиною і допомагають їй; назвіть їх од­ним узагальнюючим словом - домашні тварини. Запропонуйте маляті оселити їх разом в одному будиночку і придумати для цьо­го будиночка значок.

Ознайомлення з дикими тваринами може проходити за тією ж схемою: читання літератури, бесіда, відгадування за­гадок і узагальнення за допомогою значка.

Творів дитячої літератури про диких тварин дуже багато, але ми б рекомендували вам найпростіші книжки з гарними ілюстраціями і невеликим текстом, наприклад «Пересмішник» М. Сладкова, «Бобровийставок», «їжак», «Щозазвір» Є. Чару­шина тощо.

Загадки для дітей трьох років повинні бути простими, опи­сувати зовнішній вигляд і деякі звички тварини, добре відомої дитині. Наприклад.

Грудочка пуху,

Довге вухо,

Стрибає спритно,

Любить морквину. (Заєць.)

Узимку спить,

Улітку вулики ворушить. (Ведмідь.)

Не кравець,

А все життя з голками ходить. (їжак)

Ходжу в пухнатій шубі,

Живу в густому лісі,

У дуплі на старому дубі Горішки я гризу. (Білка.)

Руда крутійка,

Орудує в курятнику спритно. (Лисиця.)

Умовна позначка диких тварин повинна спиратися на особ­ливості їхнього проживання (у лісі, вдалині від людини) на відміну від домашніх (людина про них майже не піклується).

Якщо ви хочете зрозуміти, чи навчилася дитина поділяти тварин на диких і домашніх, можна запропонувати їй таку гру.

Поставте на підлогу іграшки чи картинки з зображеннями диких і домашніх тварин. У різних кутках кімнати покладіть по зеленому килимку-галявинці або аркушу зеленого оксамитного паперу, на які помістіть значки з умовними позначками лісу і бу­динку. Попросіть малюка розселити тварин на двох галявинах. Особливу увагу звертайте на те, чи допомагають йому умовні знач­ки, чи використовує він їх. Якщо дитина зробила все правильно або в одному-двох випадках помилилася, але виправилася, коли Ви звернули її увагу на значки-підказки, можна говорити про те, що найпростіша логічна операція поділу понять нею виконана.

Спої враження від почутого діти відображають в іграх, уяв­ляючи себе то веселими білочками, то полохливими зайчика­ми, то ласкавими кошенятами. Дорослий може доповнити ігри дітей, пропонуючи разом з ним пострибати, як зайчик, або кро­кувати, як ведмідь, подзиркчати, як бджола, або помукати, як корова. Такі ігри ще більше зблизять вас і вашого малюка.

Експериментування, так само як і гра, є найбільш природ­ним шляхом пізнання в дошкільному віці. Ми часто бачимо, як діти кидають у воду предмети, рвуть папір чи розбирають іграш­ки. Очевидно, їхнє завдання при цьому - не зламати або насміти­ти, а зрозуміти властивості різних матеріалів, дерева, води, піску, металів, розібратися в будові об’єктів, принципах їхньої роботи. Звичайно така діяльність спонтанна і виникає в тому випадку, якщо предмет привернув увагу дитини. Добре, якщо дорослий організує експериментування таким чином, щоб підштовхнути дитину до тих чи інших логічних висновків, навчити її задавати змістовні запитання, розвити пізнавальну активність.

Найбільш привабливими для дітей є досліди з водою. При­несіть миску (або глечик), наповнену водою, розкладіть різно­манітні предмети: гвіздок, паличку, дерев’яний брусок, монет­ку тощо, запропонуйте дитині гру «Хто вміє плавати?» Не забу­

вайте задавати навідні запитання, що допоможуть маляті зро­бити висновок про те, що розмір предмета не має значення для його плавучості; важливо, з чого він зроблений - з дерева, мета­лу, пластмаси тощо. Ваше завдання - допомогти узагальнити уявлення, отримані дослідним шляхом, сформувати їх.

Експериментувати з об’єктами живої природи складніше. Рослини і тварини тендітні і чутливі, вимагають до себе тепло­го і турботливого ставлення. Як же можна зробити так, щоб ма­люк через свій досвід відчув і зрозумів властивості і потреби живого організму? Запропонуйте поспостерігати за рослинами на вулиці під час дощу, у кімнаті і на присадибній ділянці під час поливання. Обговоріть, що потрібно квітам, деревам, тра­вам, куди іде вода з землі. Можливо, дитина здогадається, що її п’ють рослини. Але, швидше за все, їй ще важко встановлювати такі складні причинно-наслідкові зв’язки. Для того, щоб вони стали для неї очевидні, проведемо простий дослід. Попросіть малюка регулярно поливати квіти на вікні. Напевно він забуде це робити. Протягом декількох днів листочки поникнуть. Зверніть увагу на це, запитайте, як він думає, що ж відбулося. Якщо він не здогадається, слід розповісти про те, що все живе п’є воду - люди, тварини і рослини. Запропонуйте показати, якою стала квітка без води (смутною і сумною). Дитина може опустити руки, плечі і голову, зробити сумне обличчя.

Полийте рослину разом і поспостерігайте за тим, як протя­гом дня вона буде розпрямлятися. Пограйте в квітку, нехай маля покаже, як вона відновлюється: потягне руки нагору, підведеть­ся на носочки, посміхнеться.

Для того щоб закріпити уявлення дітей про потреби рослин у воді, можна намалювати значок-пам’ятку. На ньому може бути зображена крапелька.

Поставте значок на підвіконня і звертайте на нього увагу щоразу, коли дитина забуде полити квіти.

Вже в три роки діти бачать деякі сезонні зміни в природі (узимку - холодно, йде сніг; улітку - спека, яскраво світить сонце тощо). При ознайомленні малят з особливостями сезонів також потрібно спиратися на їхній чуттєвий досвід (холодною, вітряною зимою діти і дорослі надягають хутряні шапки і теплі пальта; дощовою осінню беруть із собою парасольки, надягають tv мои і чоботи, щоб не промокнути і не застудитися; улітку мож- но омити її легких сукнях і купатися в річці, вода в ній тепла, мисками тощо).

Ти ким чином, ознайомлюючи трирічну дитину з природою, ми збагачуємо її особистий досвід, надаючи її увазі нові вражен­ня в процесі організованої предметно-чуттєвої й ігрової діяль­ності.

До чотирьох років дитина здобуває певний багаж знань про нерукотворний світ. У неї розвиваються пізнавальний інтерес до об'єктів природи, бажання дізнаватися нове про властивості ре­чей, ак іиііиодів ми ;і ними. Пока 11 оч и нає задавати вам усе більше і бі мі.піг запитані. <■ Чому восени відлітають пташки?», «Деузим- ку к и вуї і. і учкп і метелики?», «Дерева узимку вмирають?», Чому гпіг у кімнаті тане?» У цьому віці увага дітей стає більш стійкою, вони можуть досить довго спостерігати за рослинами і тваринами, розмовляти з Вами як у процесі безпосереднього сирнії ниття об’єкта чи явища, так і після побаченого, слухати не ті миси короткі вірші і потішки, але і довші оповідання і казки, зосереджуватися при розгляданні пейзажних картин, слайдів тощо. Тому якщо ви хочете і надалі розвивати в них здатність до творчого пізнання природи, привчати дбайливо ставитися до її об'єкті її, потрібні спеціальні розвиваючі заняття. На таких за­питі х будуть упорядковуватися розрізнені уявлення і вражен­ня дитини, вона навчиться аналізувати, виділяти істотне. По­ступово, від заняття до заняття, ваше маля буде усвідомлювати пайбільш важливі закономірності природи (як ми вже говорили, це змінюваність пір року і зміна життя рослин і тварин від сезо­ну до сезону). Чотирирічні діти вже здатні зіставити певну пору року і зміни, що відбуваються у зв’язку з цим у рослин і тварин.

11. а приклад, восени стає холодніше, погода похмура, часто йдуть дощі, затихає активне життя рослин, зникають комахи, що мо- к уть жити тільки в траві або на деревах, перелітні птахи відліта­ють через відсутність корму.

Ускладнюється і зміст знань, пропонованих дітям. Ми не н рі>сто ознайомлюємо їх з тими чи іншими явищами природи, а

і ш маємо узагальнені уявлення про певну, циклічну зміню-

іиіпість пір року. Дитина переходить від безпосереднього чуттє­вої 'о с 11 рн й няття до уміння бачити зв’язки і закономірності в при­

роді. Вона здатна не тільки спостерігати, але і згадати, що було раніше, порівняти зміни, що відбулися, проаналізувати їх.

Нижче ми наводимо приблизний зміст знань про пори року, доступний дітям чотирьох років. <...>

Осінь. Настає після літа.

Погода. Дні стають коротшими, а ночі довшими. Прохолод­но. На небі з’являються сірі хмари, що заважають сонцю яскра­во світити. Йдуть довгі, холодні дощі, після них на землі зали­шаються калюжі, які довго не висихають.

Рослини. Листя на деревах жовтіє і опадає (листопад). Жовтіє і в’яне трава. Люди збирають врожай: на городі - овочі, у саду - фрукти. На деревах (клен, липа, ясен) дозріває насіння. У лісі багато грибів (Гриби - це самостійне «царство»).

Тварини. Комахи сховалися. Перелітні птахи (граки, шпа­ки, качки, журавлі, ластівки) летять на південь. Звірі здобува­ють більш тепле, пухнате хутро, у зайця і білки міняється забар­влення хутра, щоб їх не було видно хижакам. Білки, миші роб­лять запаси на зиму, деякі тварини (ведмідь, їжак) засинають.

Зима. Настає після осені.

Погода. Ночі дуже довгі, дні зовсім короткі. Морози. Небо затягнуте сірими хмарами, через які дуже рідко виглядає сон­це,, воно не гріє. З хмар падає сніг. Часті вітри, заметілі наміта­ють замети. Вода в ріках, ставках замерзає.

Рослини. Листяні дерева стоять без листя, на хвойних — цілий рік зелені голки.

Тварини. Птахи (синиці, ворони, дятли, снігурі) злітають­ся до людського житла, годуються хлібними крихтами, зернят­ками, насінням дерев.

Весна. Настає після зими.

Погода. День дорівнює ночі. Сонце починає світити яскраві­ше. Теплішає. Тане сніг, біжать струмки. Перші грози.

Рослини. На деревах набухають бруньки, розпускається лис­тя. З’являються зелена травичка і первоцвіти (медунка, пролісок, мати-і-мачуха). Люди сіють жито, пшеницю, насіння овочів.

Тварини. З’являються комахи. Пробуджуються ведмідь і їжак. Повертаються перелітні птахи, в’ють гнізда. У білки, зай­ця — коротке, легке хутро, змінюється забарвлення хутра.

Літо. Настає після весни.

llomdu. День довший за ніч. Сонце світить яскраво. Спека.

рідкі, теплі. Грози. Град. Веселка.

/'ос чини. На деревах зелене листя. Багато ягід, квітів (по- ін.і ніи х, садових). Люди заготовляють сіно, збирають врожай. У піп богато грибів (їстівних і неїстівних).

Тварини. У тварин з’являються дитинчата. Пташенята ви­ростають, учаться літати. Багато комах.

Я и по о.'інпйомити дитину з порами року і їх відмінними рік имїї Говорячи про заняття з дітьми, ми не маємо на увазі 11 ч и її 11 и повній пін урочного типу. Довгі міркування дорос­лого і мім міомті. миля, воно стає неуважним, постійно відволі- і їй ті.пі І'ониіиаюче заняття - це своєрідний «сплав» бесіди, гри і чудо,і пі.о ми разних засобів. Тут дитина є не пасивним слу-

\ і и иь і пішим учасником, що вміє не тільки слухати, але і

постинги запитання, доповнити вас.

І Іриродознавчі бесіди розвивають мислення і мову дошкіль­ника. Щоб бесіда проходила успішно, вам необхідно заздалегідь підготуватися до неї, продумати запитання до дитини. Зміст бесі­ди повиннії бути цікавим і доступним маляті. Залучити його ува- гу до бос іди можна загадкою чи віршем на відповідну тему, ввівши елементи гри. Наприклад, у гості до дитини приходить знайомий лісовичок і приносить кошик з дарунками осені. Для того, щоб довідатися, що лежить у кошику, потрібно відгадати загадки. Росту и землі па грядці я,

' Іі'риопа, доигп, солодка. (Морква.)

• 'пні й мундир, жоита 11 ідісладка, у середині солодко. (Слива.) У полотий клубочок (Сховався дубочок. (Жолудь.)

Маленький,

Спритненький,

крізь землю пройшов,

червону шапочку знайшов. (Гриб.)

У процесі спільного з вами відгадування загадок, лісовичок дістає «відгадку», подарунки Осені розглядаються: зовнішній вигляд, де ростуть, як використовуються в їжу. Достатньо, якщо в кошику виявляться 3-4 види овочів, фруктів, грибів, насіння.

11і,об дитина могла свідомо відгадувати загадки, їй необхідні по­передні знання про ті явища або об’єкти, про які йде мова. Тому, перш ніж загадувати загадки про дарунки осені, сходіть з дити­

ною в магазин або на ринок, купіть овочі, фрукти, гриби; у дворі зберіть плоди і насіння дерев. Удома розгляньте їх з малюком, нехай він доторкнеться, понюхає їх, спробує на смак тощо. А че­рез один-два дні можна загадати про них загадки. Введенню по­нять «овочі», «фрукти», «гриби», «насіння» допоможуть знач­ки, що ви можете придумати разом з дитиною.

Трохи докладніше зупинимося на умовних значках. Ми вже говорили про те, що умовний знак є тим засобом, що допомагає дитині узагальнювати і зберігати інформацію. Знак - це не про­сто та чи інша картинка, а таке зображення, за яким стоїть певне коло яких-небудь конкретних явищ і об’єктів. Наприклад, знач­ком «Ялинка» позначаються всі хвойні дерева (ялини, сосни). Ці знаки максимально схожі за зовнішнім виглядом з об’єкта­ми, що заміщаються. Але дитина може зрозуміти і знаки, що мають більш умовне значення. Деякі знаки дитина бачить по телевізору під час передачі прогнозу погоди (дощ, сніг).

Більшість значків будуть чорно-білими, колір уводиться тільки тоді, коли він несе значеннєве навантаження (забарв­лення листя, трави, стан води в різні сезони).

Позначаючи знаками характерні прикмети пір року, діти можуть наочно простежити зміни, що відбуваються з тими са­мими об’єктами. Наприклад, стан листяних дерев.

Спочатку значки пропонує дорослий. Пізніше дитина змо­же придумувати їх за аналогією зі знайомими. Так, якщо дити­на вже знає знак, яким позначається стан листяних дерев восе­ни («листопад»), то їй неважко буде догадатися, як їх зобразити узимку («дерева без листя»).

Отже, поступово, від заняття до заняття, маля буде дізнавати­ся все нові і нові відомості про характерні прикмети сезонів і по­значати їх відповідними значками. Пам’ятайте, що вони вводять­ся тільки після того, як дитина так чи інакше «проживе» ситуа­цію, що позначається: поспостерігає, почує вірш або розповідь, проекспериментує, побачить на картинці тощо. На одному занятті можна вводити по 2-3 знаки. У кожному сезоні їх не повинно бути багато (приблизно по 10), адже ми позначаємо тільки характерні, типові прикмети пір року (їх ми вказали вище).

Наочно простежити зміни в неживій і живій природі, що відбуваються від сезону до сезону, дитині допоможе своєрідний календар природи:

Це кругова діаграма, що моделює зміну пір року. Кожен сектор пофарбований у певний колір (жовтий — осінь, білий — зима, зелений — весна, червоний — літо). На цьому «чарівному колі» ви разом з дитиною будете відзначати знаками ті прикмети сезону, про які говорилося на занятті.

Як же ввести цей календар природи? Тут також можна ви- іи>|іііс тоиуппти дідуся лісовичка. Він запитує дитину: «Яказа-

ні рику?» (ІІмм'ятаііте, що починаємо ми з того сезону,

мі" її .і. і п и и у' дай и і і момси і), і Іа приклад, це зима. Лісовичок

11. Р< • 11 • > 11 \ ‘ дім піп сказали, чому нона так думає, як вона довіда­лася, що зараз зима (багато снігу, холодно, дмуть сильні вітри mum) Узагальніть все сказане дитиною, доповнивши її підіинііді, і покладіть перед нею картинку з зображенням зимо- num псчізажу. Аналогічно поговоріть з малям про весну, літо, осінь, при цьому пейзажні картинки краще розташувати в та­ки іі спосіб:

ЗИМА		ВЕСНА
ОСІНЬ		ЛІТО

А далі поставте запитання: «А що буває після осені?» Так ви разом з дитиною з’ясуєте, що після осені знову настає зима, після зими - знову весна тощо; усі пори року йдуть одна за од­ною мов би по колу. Тепер можна показувати «чарівне коло». Розгляньте його разом з малюком, нехай він подумає, де яка пора року живе і чому (восени в природі багато жовтої фарби - жовті листя і трава; узимку - усе вкрито білим снігом тощо).

Кольорові позначення пір року будуть запам’ятовуватися дитиною поступово. Допоможе їй у цьому гра «Коли це буває? » Ви даєте дитині чотири картки, пофарбовані відповідно до ко­льорів діаграми, говорите, що це маленькі друзі кожної пори року. Далі пояснюєте правила гри: ви показуєте картинку з зоб­раженням якої-небудь прикмети сезону, дитина знаходить кар­тку того кольору, коли це буває. Матеріалом для гри можуть « лужити картинки лото, календарики, набори листівок, ілюст­

рації, вирізані зі старих журналів, рекламних плакатів. Досить підібрати по 2-3 картинки на кожен сезон, наприклад, для літа - це «Квітучий луг», «Веселка», «Діти, що купаються»; для осені — «Золота осінь», «Відліт птахів», «Люди, що збирають гриби»; для зими - «Снігова баба», «Зимовий ліс», «Діти на ковзанах»; для весни - «Льодохід на річці», «Квітуча вишня» «Птахи на гніздах». Цю гру потрібно проводити кілька разів, обновляючи ілюстрації, тоді дитина почне добре орієнтуватися в круговій діаграмі. Такий календар природи буде висіти в кімнаті дитини постійно, протягом року він повністю заповниться значками, і дитина, спираючись на нього, легко зможе розповідати про ха­рактерні прикмети сезонів і про те, як залежить життя рослин і тварин від тої чи іншої пори року. Переходячи до нової пори року, спочатку краще поговорити про зміни в неживій природі, потім - у живій, у рослин і тварин.

Не забувайте про спостереження, читання творів дитячої літератури, діафільми, ігри за участю лісовичка. Як діти, так і дорослі дуже люблять ігри типу лото. Ви можете виготовити їх самі. Наприклад, на аркуші паперу по краях намалюйте рамоч- ки-квадрати, а в середині - коло.

К

□ п

ГГТГ ~л~Ц □ □

У вас вийшла універсальна картка для гри зі знаками. Веду­чий (дорослий) поміщає в коло який-небудь знак, наприклад, комаху, а дитина вибирає з безлічі картинок ті, на яких зобра­жені комахи, і розкладає їх у віконцях по краях.

Також можна пограти зі знаками «Гриби» (їстівні і неїстівні), «Овочі», «Фрукти», «Ягоди» (їстівні і неїстівні). Можна поміщати в центр кольорові картки (тоді по краях бу­дуть прикмети певного сезону). Ведучим може бути і маля. Кількість «віконець» варіюється в залежності від обсягу знань, що є у вашої дитини. Пригадайте, як у дитинстві ви грали в «струмочок», «Я садівником родився...» У ці ігри можна грати всією родиною, а також запрошувати друзів вашої дитини. Не забувайте також про емоційне проживання дитиною отриманих уявлень. Наведемо приклад заняття, на якому маля ознайом­люється із сезонними змінами в природі взимку. Таке заняття можна провести в другій половині дня. Поки дитина спить, пе­ретворіть кімнату: накиньте на диван, шафу, стіл білі прости­радла (це будуть замети); у середині кімнати покладіть на підло­гу оргскло або прозорий папір, під ним - вирізані з паперу риб- ки і водорості (вийшов замерзлий ставок); звільніть трохи місця для ч ого, щоб маля могло потанцювати (підготуйте заздалегідь запис вальсу і ялинкову мішуру). Коли дитина прокинеться, запросіть її від імені лісовичка в зимову казку. Пригадайте, як ви спостерігали заметіль на прогулянці. Включіть мелодію валь­су, дайте маляті ялинкову мішуру і покрутіться разом з ним, зображуючи заметіль. Зверніть його увагу на замети, що наме­ла заметіль. Потім підійдіть з дитиною до замерзлого «ставка». Лісовичок пояснює, що вода до дна не промерзає, там добре зи­мують риби, водорості. Він обіцяє дитині покататися на справ­жньому гтаїпсу, коли вони вийдуть гуляти.

Повернувшись з зимової подорожі, ви разом з малям зобра­жуєте на чарівному колі те, що побачили: заметіль, замети, лід.

Так, від заняття до заняття, ви ознайомите дитину з усіма характерними прикметами пір року, навчите бачити найбільш очевидні зв’язки і відносини між явищами живої і неживої при­роди, виділяти причини і наслідки ситуацій, що спостерігають­ся, дбайливо ставитися до природи. Поступово маля почне розу­міти, що в природі немає нічого зайвого - і докучливі комарі, і слизькі дощові хробаки, і гниючі пні теж приносять користь; усе взаємопов’язане одне з одним.

Ознайомлення із сезонними змінами в природі відкриває широкі можливості для дитячого експериментування. Як бага­то цікавого відбувається з водою і повітрям восени, узимку, на­весні, улітку: йде дощ, холоднішає, замерзають калюжі, тануть бурульки. Дитині хочеться зрозуміти, що ж це за незвичайні і такі мінливі об’єкти, що з ними відбувається.

Пізно восени й узимку особливо цікаво спостерігати за різ- ііими станами води. Діти ще не знають, що лід, сніг, дощ, пара

• усе це вода. Спробуємо пограти так, щоб вони самі зробили такий висновок.

Почати найкраще з читання дитячої літератури, що опи­сує, як може виглядати вода - у ріках, озерах, морях, на ковзан­ці, у чайнику тощо. Обговоріть їх з дитиною, пригадайте, яку воду і де ви бачили на дачі, біля моря, дома, поспостерігайте за замерзанням води, її таненням, бурульками, калюжами.

З настанням холодів проведіть простий дослід. Приготуйте разом кілька мисочок із пофарбованою водою і поставте їх на ніч на вулицю. Ранком, побачивши, що вода перетворилася в лід, запитайте в дитини, хто підмінив ваші мисочки. Дуже важли­во, щоб вона сама прийшла до висновку, що холод заморозив воду. З’ясуйте, чи назавжди вона такою залишиться, поспосте­рігайте за її таненням. Пригадайте, чи бувають такі явища в природі (тануть бурульки, сніг, лід), чому це відбувається. Підведіть дитину до висновку, що при похолоданні вода замер­зає, при потеплінні - тане.

Цікаво провести ще один фокус з водою. Скип’ятіть чайник і розгляньте пару, що виходить з нього. Поцікавтеся, що стало­ся з водою, залитою в чайник, відкіля з’явилася пара. Якщо дитина не зможе відповісти, піднесіть до носика чайника таріл­ку або блюдце так, щоб на ньому конденсувалися краплі. Відкіля вони з’явилися, адже з чайника виходить пара?

Міркуючи разом з дитиною, можна прийти до висновку, що пара - це і є вода, тільки дуже сильно нагріта. Коли вона висти­гає на тарілці, то знову перетворюється з пари у воду.

На закінчення необхідно узагальнити уявлення дітей про властивості води, її здатність змінюватися в залежності від тем­ператури: якщо мороз — вона замерзає; якщо теплішає - тане; при сильному нагріванні перетворюється в пару.

Іншим цікавим об’єктом експериментування може стати по­вітря. Обговоріть з дитиною його властивості (воно усюди, навко­ло людей і усередині них; воно невидиме, легке, але сильне - це вітер, буря). Повітря - невидимка, але його можна знайти, якщо подути на флюгер, ялинковий дощик. У природі воно намітає замети, нахиляє до землі навіть міцні, товсті стовбури дерев. Іноді воно ласкаве, тихе, злегка колише листочки на деревах.

Ознайомлення дітей із природою - досить складна тема. З одного боку, це зв’язано з тим, що вона не укладається в суворі рамки формальної логіки. Освоєння і розуміння її законів вима­гають не тільки раціональних підходів і знань. Необхідний чут­тєвий досвід дітей, та й самих дорослих. З іншого боку, ваша ро­бота буде ускладнюватися тим, що дитина може бачити, як до­рослі порушують елементарні норми і правила поведінки стосов­но природних об’єктів: ламають гілки дерев, залишають сміття в місіі,и \ відпочинку, включають голосну музику. У таких випад-

і.пч, иь що дитини звернула на це увагу, можна не соромлячись говорити їй проте, що дорослі роблятьнеправильно. Людиніпо- трібпо розумію й обережно користуватися багатствами природи, і тоді вона щедро винагородить її. Ми упевнені, що ваші зусилля по вихованню екологічної культури дитини не пройдуть марно.

(Денисенкова Н., Маврина И. Ваш ребёнок познаёт мир // До­школьное воспитание. - 2000. - М2. - С. 91-104).

Л. СМИРЕННИКОВА, логопед, ДНЗ №16 «Сонечко», м. Асіно, Томська область