Сучасна екологічна освіта: передумови, принципи, завдання

<...> Нині, як ніколи раніше, необхідна зміна етичних па­радигм. Людина може добре засвоїти і навіть усвідомити, що так чи так робити недобре, але це ще зовсім не означає, що вона не чинитиме зла. Розуміти завжди легше, ніж діяти. Отже, у моти­ваційно-психологічному вихованні необхідно зробити основний наголос на любові до світу, до людей, до краси природи, наголос на правді й доброті, самоцінності людського та будь-якого іншо­го життя, а не лише на проблемах руйнування довкілля.

Стратегічною метою освіти має стати екологічне мислення, основу якого складають наукові знання, екологічна культура й етика. Тема екологічної свідомості має ототожнитися зі світо­вими життєвими вартостями.

Сучасна екологічна освіта має бути спрямована в майбутнє, спиратися на ідеї гармонії природи та людини, стійкого роз­витку біосфери, сприяти подоланню наявних у суспільстві сте­реотипів шляхом формування духовної, моральної, екологічно освіченої особистості та створення умов для її розвитку і, врешті- решт, стати чинником соціальної стабільності суспільства.

Необхідними передумовами нової системи освіти, крім еко­логічних, природних, є соціальні, економічні, культурні, пси­хологічні та психофізіологічні передумови. Розглянемо їх. Со­ціальні передумови - це виховання людини, здатної жити в соці­альних умовах, які постійно змінюються, здатної адекватно сприймати навколишній світ як цілісний комплекс, де ствер­джуються загальнолюдські вартості. Економічні передумови - це виникнення нового типу виробничих відносин і нової групи виробництва. Культурні передумови - важливість екологічної Сік гем її оеніти у відтворенні й розвитку культурної спадщини ті віл їла ції. Психологічні передумови полягають у формуванні цілісної людської свідомості й багатовимірності мислення. Пси­хофізіологічними передумовами нової системи екологічної осві­ти с необхідність розвитку сприйняття й переробки інформації.

Загалом ідеться не лише про нові форми викладання, а й про ноні спеціальності, які синтезують методи та зміст ряду при- I м >,/■, 11 и ■ 111 ч ти гумішітіїрних наук. Можливо, зурахуванням вчен­ні! II НсріІИДСЬКОГО 111X) ноосферу, такою новою системою освіти мас спіти ноосферіїа освіти, а головною її ознакою - навчання людини мислити, вдосконалювати свою свідомість. У підґрун­тя екологічної освіти необхідно закласти життєву потребу дот­римуватися законів природи розуміти й беззаперечно сприйма­ти вимоги та обмеження, які визначаються ними в усіх сферах життєдіяльності людини, метою якої є здоровий спосіб життя.

До морально-етичних принципів екологічної освіти слід віднести принципи гармонії, любові, золотої середини, оп­тимізму.

Принцип гармонії має проявлятись на всіх рівнях буття: духу, душі й тіла. Гармонію думки, слова і дії визначають три вселенських начала, які лежать в основі нашого світу. Екологіч­на освіта мас відповідати цьому принципові. Передусім ідеться про вихователів та учителів. І Іадто для дітей дошкільного віку саме педагоги (більш ніж батьки) є взірцем для наслідування. А іиіслідуваинл прямий шлях до підсвідомості, де й закла­дені вроджені задатки особистості. Якщо дитина у своєму най- блиясчому оточенні бачитиме високоморальні приклади, то, набувши певних знань та вмінь, шляхом наслідування, гри, пізнавальної діяльності, а далі - освіти, вона зможе скоригува- ти свої потреби. Вихователеві слід постійно пам’ятати, що впли­вати на інших можна лише через себе. Тобто все, власне, зво­диться до одного - як жити самому. Розкриваючи дошкільня­там світ природи, знайомлячи їх з потребами довкілля, педагог може відкрити й зміцнити в кожній дитині такі високі моральні якості, як правдивість, доброта, любов, терпіння, милосердя, ініціатива, мужність, турбота, чуйність.

Нагадаємо, головна заповідь вихователя - любити дітей. Його найважливіше завдання - навчити дитину любити життя, при­роду, людей, себе, активно пізнавати світ, у який вона прийшла.

Принцип оптимізму в екологічній освіті проявляється че­рез пріоритет позитивних ідей, фактів і дій у процесі розв’язу­вання проблем довкілля, а також через усвідомлення кожною особистістю необхідності збереження природного середовища й своєї реальної активної участі в цьому.

Принцип золотої середини «працює» на цілісність си­стеми. Усвідомити золоту середину й відповідно діяти, про яку б справу не йшлося, - головне завдання людини.

Спиратися на цей принцип особливо важливо в екологічній освіті, де будь-які крайнощі у виборі ідеології, у змісті та стра­тегії навчання, в оцінці діяльності можуть зашкодити. Згада­ний принцип допомагає розвивати дитину духовно-морально й інтелектуально, не принижуючи її індивідуальність.

Сучасна екологічна освіта зазнала істотних якісних змін, а саме: вже є розуміння того, що не досить володіти певним обся­гом екологічних знань. Необхідна чітка етико-екологічна пози­ція та відповідна діяльність людини. Всі освітні предмети мають бути екологічно зорієнтовані й спрямовані на розвиток інтелек­туальної та духовної сфер особистості. Саме така інтеграція дає змогу не лише підготувати дітей до системного, наукового сприй­няття світу та наявних у ньому екологічних проблем, а й до по­треби його пізнання та активних природоохоронних дій.

Екологічну освіту можна визначити як систему послідов­ного неперервного формування екологічної культури людини, що здійснюється через соціалізацію особистості у процесі на­вчання, виховання, самоосвіти, набуття життєвого досвіду. Вона має охоплювати всі верстви населення і всі рівні освіти, макси­мально враховувати всі функції екології в суспільному житті і ґрунтуватися на традиціях та звичаях українського народу.

<...> Головний зміст екологічної освіти дошкільнят поля­гає у формуванні мотиваційних основ екологічної свідомості дитини. Екологічні знання мають стати засобами, які входять у практичну діяльність і відповідно її мотивують.

В екологічному вихованні дітей дошкільного віку чимало важать формування культури почуттів, постійне закріплення їх у конкретних життєвих ситуаціях. Саме завдяки емоційно­го у иідч уі'тю довкілля дитина може природно сприймати явища пі об’єкти, виявляти свої почуття. Екологічна освіта має збу­джувати емоційний відгук на найрізноманітніші об’єкти та яви­ща природи, викликати бажання милуватися, насолоджувати­ся природою, берегти її як основу життя людини. Дитина по- нинна прагнути передавати свої почуття від спілкування з природним оточенням засобами мистецтва, художнього слова.

(/пппниісипя і формування екологічної культури дошкіль-

іі и ти і і ас осіннюю ліпші, про морально-етичні норми та правила і роїчп ь і\ (хіііііііі пм регулятором ііого поведінки. Лише систе­ма внутрішні х відносин етас основою особистості і виникає лише в світі культури. Ідеологічне виховання - це екологія особис­тості, свідомості, душі, культури.

Саме екологічна освіта дає змогу розкрити дитині значення природи як частини культури, як універсальної цінності, ос­кільки допомагає виявляти ціннісне ставлення до власної домів­ки, до планети на ймення Земля взагалі і до найближчого дов­кілля, зокрема, до явищ духовної культури - казок, пісень, на­родних ігор, звичаїв, традицій тощо. Що ж до ставлення до при­роди, то екологічне виховання орієнтує на культурно-націо­нальні й загальнолюдські цінності.

Основними завданнями екологічної освіти дошкільнят мають стати: розвиток естетичного відчуття світу природи; суб’єкти віла ці н стосу ніс і в л ним; засвоєння елементів екологіч­ної культури (історія, державність, народна медицина свого і. раю тощо); розвиток уявлень про взаємозв’язки у природі; фор­мування постійної потреби у зміцненні й збереженні власного здоров’я та здоров’я інших людей; засвоєння перлин народної мудрості про дбайливе ставлення до природного оточення; ви­ховання справжньої любові до природи, бажання піклуватися про рослини і тварин, різко негативне ставлення до їх знищен­ня; стимулювання допитливості та зацікавлення у пізнанні природи; формування навичок культурної поведінки у довкіллі.

Вирішальна роль у розв’язанні цих завдань належить сім’ї. Сім’я - важливий життєвий ланцюжок, у якому екологічні ліілипя, набуті дитиною в дитячому садку, її перші уявлення про природу й довкілля поєднуються з практикою повсякден­ного життя.

Вагомим внеском в екологічну освіту дітей є робота з бать­ками. Зокрема, йдеться про використання програми екологіч­ного виховання (автор JI. Іщенко), яка ґрунтується на змісто­вих принципах її складових — «Екологія і культура», «Природа навколо нас», «Різноманітність зв’язків у природі», «Охорона природи», «Екологія і здоров’я».

Належить також широко послуговуватися виховним арсе­налом етнопедагогіки, методами стимуляції моральної поведін­ки дітей. <.„>

(Грицан М., КурикМ. Сучасна екологічна освіта: передумови, прин­ципи, завдання // Дошкільне виховання. - 2001,- №10.- С. 6-7).

3. ПЛОХІЙ, канд. пед. наук, зав. лаб. дошк. виховання Ін-ту проблем виховання НАПН України