Практична екологія

Місцем ознайомлення дошкільнят з об’єктами і явищами природи може стати територія найближчої до дитячого садка природної або штучної екосистеми. Організовувані вихователем у різні пори року екскурсії та спостереження слугують за дже­рело природничо-екологічних знань дітей. Обравши певну еко­систему, педагог спочатку ґрунтовно вивчає її флору та фауну, визначає обсяг теоретичних знань і практичних умінь та нави­чок, які мають набути його вихованці, й складає дидактичні маршрути до місць, де є об’єкти, варті особливої уваги. Орієн­товна схема маршрутів така:

• старі або рідкісні дерева, їх розміщення, співіснування з рослинами і тваринами;

• цікаві об’єкти рельєфу (скелі, валуни тощо);

• рослини або тварини, яких тут обмаль;

• негативні наслідки недбалої діяльності дорослих;

• біологічні чи абіологічні об’єкти природи - збирання по­трібної інформації, зустрічі з людьми різних професій, пов’я­заних з цими об’єктами.

Доцільно також, послуговуючись літературними джерела­ми, збирати оповіді, легенди, народні загадки, повір’я тощо про дану екологічну систему.

Там, де поблизу є ботанічний чи зоологічний сади, тепли­ця, дендрарій або хоча б присадибні ділянки, слід виділити такі об’єкти, які варто було б вивчати з погляду їхнього оздоровчого, естетичного та рекреаційного значення для довкілля, а також з погляду спрямування на них діяльності дорослих. Ці об’єкти мають відповідати таким вимогам:

• є можливість ходити сюди з дітьми на прогулянку з пізна­вальною метою і задля відпочинку;

• є дидактична основа для спостережень за працею людей, від якої прямо залежить стан цих об’єктів (за роботою на земельній ділянці, збиранням урожаю, знищенням шкідників тощо);

• є можливість спостерігати за вирощуванням рослин і розведенням тварин з метою збереження природи і відтворення її багатств;

• є умови для обміну думками й враженнями, досвідом та матеріалами для вирощування певних рослин;

• територія оберігається і доглядається дорослими.

Скажімо, зразком такої ділянки-об’єкта може бути місце,

де ростуть рослини, що перебувають під охороною. Розглянемо її пізнавально-виховні можливості.

Дітям слід показати рослини, які охороняються законом і ростуть поблизу, а старшим дошкільнятам - ті, які зустріча­ються в різних регіонах України.

<...> Позаяк масове переселення рідкісних культур з при­родного середовища в інше суперечить правилам охорони дов­кілля, їх можна вирощувати штучно, висіваючи насіння у ящич­ки або горщики. Тут необхідно пам’ятати: паростки з весняно­го посіву з’являться лише наступного року. А ще варто зазна­чити, що висівати в ящичках зручніше, адже результати бу­дуть помітніші.

Так, можна досить просто подарувати малим природолюбам радість милування едельвейсом, вирощуючи його в альпінарії. Штучне розведення рослин, які в природі ростуть на гірських вапнякових скелях, покаже дітям, що людина, знаючи особли­вості їхнього існування, здатна створити їм відповідні умови для життя в іншому середовищі. З цією метою в середині люто­го висівають насіння у спеціально приготовлену й трохи втоп­тану землю, заповнивши нею ящичок, укривають грубим ша­ром снігу й залишають надворі, щоб земля добре промерзла. Потім заносять у холодне приміщення. Коли сніг розтанув і ґрунт розмерзся, ящичок з майбутніми едельвейсами ставлять у куточку природи. Щоб запобігти надмірному випаровуванню, його накривають склом або фольгою. З появою паростків землю часто зволожують, а коли вони досягають висоти 1 см, знімають накриття і всередині квітня висаджують у відкритий ґрунт, збагачений пташиним послідом, який, відомо, містить вапно. Кожну рослинку обкладають шматочками вапняку і кілька днів добре поливають. Першого року едельвейс зацвіте у вересні, а наступного - наприкінці червня або на початку липня. Він доб­ре розмножується і є окрасою альпінарію дитячого садка.

У доступний спосіб продемонструвати дітям, де саме на те­риторії України зустрінемо рослини, які охороняються, допо­може спеціальна ділянка-мапа, де ці рослини висаджені у відпо­відних географічних зонах. Така «жива» мапа стане своєрідним провідником у віднаходженні цих рослин у природі під час ек­скурсій до різних екосистем.

Добрий пізнавально-виховний ефект матиме також окрема ділянка з глицевими рослинами. Знаємо проблему масового вирубування сосон та ялин до новорічних свят, тож висаджені у визначеному місці молодесенькі ялинки, а в окремих контей­нерах - більші деревця, які можна було б заносити до приміщен­ня дошкільного закладу, не лише прикрашатимуть подвір’я, а й стануть учасниками святкових дійств у садку. Новорічну фун­кцію справно виконає й те глицеве дерево, яке росте перед вхо­дом, - його також прибирають гірляндами та іграшками.

Аби збудити в дошкільнят допитливість, інтерес до пізнан­ня елементарних екологічних чинників, доцільно створювати у дитячих садках куточки охорони природи. У кімнатах для занять, у коридорах, а чи на майданчику відводять певні місця, належно впорядковують їх і обладнують дидактичними засоба­ми, які забезпечують усі вимоги екологічного виховання.

Метою такого куточка - буде він елементом природного се­редовища чи існуватиме самостійно - є:

• забезпечення умов для усвідомлення дітьми необхідності охорони природи завдяки збереженню її об’єктів від знищення;

• догляд за тваринами і рослинами задля виховання в дити­ни доброти, турботливості;

• формування відчуття краси довкілля;

• набуття дошкільнятами наукових екологічних знань для засвоєння ними основних засад захисту природного середови­ща, а також для запобігання негативної поведінки щодо об’єктів природи.

У куточку вміщують такі основні дидактичні засоби:

• кольорові ілюстрації, де зображені рослини і тварини, які охороняються, дендропарки, заповідники, різноманітні ланд­шафти, цікаві об’єкти природи тощо;

• плакати та інші наочні посібники, які демонструють на­лежне ставлення людини до довкілля, правила поведінки у пев­них місцях, вимоги догляду за рослинами і тваринами;

• картини, які допомагатимуть дитині позбутись упередже­ного ставлення до деяких представників тваринного світу, на­приклад, жаби;

• зображення рідкісних об’єктів живої й неживої природи, які можна зустріти у даній місцевості;

• папки-пересувки, тематичні журнали з планами і програ­мами роботи дітей, з результатами природничих дослідів;

• природознавчі дидактичні ігри на зразок ребусів про рос­лини і тварин.

<...> Зацікавить малих практичне ознайомлення з розмно­женням дерев у кімнатних умовах - створення міні-гайків у великих горщиках. їх розміщують у кімнатах, на балконах та верандах і на повітрі. Способи розмноження дерев різні: з на­сіння, із саджанців або ж із листя чи коріння. Як показує прак­тика, гарантований ефект забезпечує одночасне використання зазначених способів з урахуванням природних охоронних пра­вил. Але найкращий усе-таки перший, хоча він дуже повіль­ний, бо сіянців доведеться чекати два-три роки.

Листяні дерева розмножуються легше, ніж глицеві, тому варто вирощувати бук, дуб, клен та каштан. Посудина, де висі­вається насіння, має бути чистою. На дно кладуть шкаралупу та камінці, на них - шар грубозернистого піску, далі - ґрунт, який складається з доброго городнього мулу, торфу і компосту (для глицевих дерев беруть більше піску), наповнюючи ним гор­щик так, щоб до краю залишалися вільними 15 см. Після висі­вання насіння землю трохи ущільнюють і зволожують. Горщик ставлять у місці, яке провітрюється, але не надто освітлюється сонцем, і куди не мають доступу птахи та гризуни.

Особливу роль у вихованні дбайливого ставлення до природи відіграє вирощування тварин. Більшість авторів методичних ре­комендацій вважає, що в дитячому садку в куточках природи можуть мешкати кролик, хом’ячок, морська свинка, декоративні птахи, екзотичні рибки, білка, черепаха тощо. Ми вбачаємо знач­ний пізнавальний ефект у вирощуванні безхребетних - молюсків та комах. Суперечливою, на нашу думку, є проблема утримуван­ня качок та курей. Участь дітей у процесі догляду за тваринами посильна й різнобічна. Малі разом з дорослими обирають зручне місце, де житимуть їхні підопічні; встановлюють акваріум, те­раріум, віваріум абощо; конструюють годівнички, напувальниці, «тренажери»; готують поживу (вирощують, збирають і запаса­ють рослинний корм); годують тварин, чистять їхні клітки; спо­стерігають за ними, проводять досліди за допомогою малюнків, аплікацій, фігурок з пластиліну.

Різновидом природоохоронної роботи з дошкільнятами є також організація екологічних виставок до кожної пори року. Вони дохідливо висвітлюють працю людей, спрямовану на збе­реження й охорону навколишньої природи. До підготовки ма­теріалів експозиції активно залучають батьків: виставляються натуральні об’єкти живої і неживої природи; дидактичні по­сібники; дитячі роботи з природного матеріалу, малюнки, фіто­грами й альбоми; виготовлені дітьми разом з батьками годуваль­ниці й напувальниці; магнітофонні записи голосів птахів; різноманітні ігри, природне доміно, карти, ребуси; плоди рос­лин з ділянки дошкільного закладу, рідкісних або тих, які охо­роняються; мапи лікарських рослин довкілля, заповідників і заказників, екологічних стежин.

Добір експонатів залежить не лише від пори року, а й від мети їх показу. Зокрема, кожного сезону можна організовува­ти одно- і різнотемні виставки, пов’язуючи їхній зміст з днем птахів, місяцем тиші, тижнем чистої води, днем лісника тощо.

Організація виставок екологічної тематики допоможе до­шкільнятам глибше пізнавати об’єкти та явища природи, усві­домлювати доцільність сезонного догляду, ознайомлюватися з формами участі у практичному збереженні довкілля.

Пізнанню дітьми природи сприяють також екологічні кон­курси, організовувані в різні пори року, аби дошкільнята вия­вили своє ставлення до природи і до людської праці, від якої за­лежить її стан. З погляду виховного й освітнього впливу най­ефективнішими є конкурси, які тривають від двох до чотирьох тижнів. їх проводять у два-три етапи, й залежно від кількості учасників вони бувають колективні та індивідуальні. Форми про­ведення різні: словесна, графічна, пантомімічна й політехнічна.

Словесні конкурси - то відповіді дітей на пропоновані за­питання, описи малюнків, натуральних об’єктів природи або її явищ; загадування загадок, розв’язання проблемних ситуацій і мовних логічних завдань; наслідування голосів птахів, тварин тощо.

Під час графічних конкурсів діти можуть малювати якусь (не обов’язково дану) пору року; розгадувати ребуси; відбувати тестування, добираючи парні малюнки або відсутні фрагмен­ти, віднаходячи схоже й відмінне; малювати листівки, поштові марки природоохоронного змісту.

Пантомімічні конкурси передбачають наслідування дітьми характерної поведінки різних тварин за певних сезонів, яка відбиває їхнє пристосування до умов існування.

«Політехнічні» конкурси влаштовуються для набуття й зак­ріплення дошкільнятами вміння складати букети й рослинні композиції, збирати цілюще зілля, чистити годівниці й напу­вальниці для тварин, майструвати шпаківні, синичники тощо. Сюди ж увіходить виготовлення пташиних годівничок з підго­товлених елементів, моделювання з глини, пластиліну та пап’є- маше фігурок тварин, вирізування, склеювання і замальовуван­ня картонних, паперових або тканинних моделей для ігор та за­бав , пов ’ язаних з пізнанням та охороною довкілля. З найкращих дитячих робіт оформляють виставки для дошкільнят і батьків.

(Лисенко Н. Практична екологія // Дошкільне виховання. - 1997.- №2. -С. 6-7).

Т.ЗЕНІНА, завідувачка ДНЗ №403, Москва