Соціально-моральні логічні задачі, що передбачають аналіз чужих та власних дій, поведінки, вчинків

Задача 1.

Одного разу Миколка і Сашко пішли до лісу, взявши із со­бою собаку. Собака весело біг попереду, обстежуючи кожний кущ, кожну травинку. Сяяло сонечко. В лісі стояла тиша. Аж раптом тишу порушив гавкіт. Хлопчики підбігли до собаки - він стояв біля пташиного гнізда. Самої пташки там не було. У гнізді лежало двоє яєчок. Хлопчики взяли ще теплі яєчка в руки, по­тримали, а потім знову поклали до гнізда. Забрали собаку і пішли собі стежкою далі. Як би ти вчинив у такій ситуації?

Задача 2.

Петрик з мамою часто виїжджають до приміського лісу. От і цієї травневої неділі вони прийшли на улюблену галявину. Аж ось хлопчик вгледів на галявині конвалії і захоплено вигукнув: Давай нарвемо!

• Не слід їх рвати, синку.

• Чому? Дивись, які гарні! А пахнуть як!

• Саме тому, що гарні й так ніжно пахнуть...

Поставимо їх у вазу, будемо милуватися, радіти ...

• Чи ж довгою буде для нас та радість? За два-три дні квіти зів’януть. А тут вони ще довго даруватимуть людям радість.

• Так інші ж їх усе одно зірвуть, - не погоджувався Петрик.

Як, на твою думку, хто справді любив конвалії - мама чи

Петрик?

Задача 3.

Сергійко йшов стежкою до саду. А назустріч йому вибіг чор­ний кудлатий пес. Сергійко злякався, хотів тікати. Та раптом до його ніг притулилося маленьке кошеня. Воно, мабуть, теж злякалося і просило у хлопчика захисту.

Стоїть Сергійко, дивиться на кошеня. А воно позирає на нього й жалібно нявчить.

Хлопчикові стало соромно. Він узяв кошеня на руки.

Чому Сергійкові стало соромно?

Задача 4.

Собака сердито гавкав. Прямо перед ним, притиснувшись до тину, сиділо маленьке каченя. Трохи осторонь стояли двоє хлопців і спостерігали, що ж воно далі буде. Дорогою йшла жінка. Вона прогнала собаку і сердито гукнула до хлопчиків:

• Як вам не соромно!

• А чого соромитися? Ми нічого не зробили, - здивувалися ті.

Чому жінка насварилася на хлопчиків?

Задача 5.

Батько подарував своїм синам-близнюкам - Павлику і Дмит- рику - на день народження два дубки.

Хлопчики разом із татом викопали біля хати ямки і посади­ли деревця. Павлик старанно доглядав за своїм дубком: підв’я­зав його, зробив загорожу, щоб ненароком не зачепити. А Дмит- рик забув про деревце. Тато нагадував йому, що воно ще малень­ке і його треба доглядати, та Дмитрик не зважав на це. «Вирос­те, як у лісі, без догляду» - казав він.

Хто із хлопчиків мав рацію? Чому?

Розмірковування над розв’язанням задач, пошук відпові­дей на поставлені запитання спонукало дітей не тільки оціню­вати вчинки інших, а й замислитися над своїми діями, поведін­кою в природі. Відповіді дітей досить неоднозначні.

<...> Пропоновані ситуації дають дітям змогу подивитися на себе збоку. Відповіді однолітків допомагають їм усвідомити, як треба чинити, щоб було добре і тобі й іншим, особливо щодо тих, хто не може захиститися.

Аналізуючи відповіді дітей, слід ураховувати, психологічну закономірність, за якою дитина не може постійно поводитися відповідно до загальновизнаних вимог, оскільки це потребує від неї великого психічного напруження, що його вона через обме­женість своїх вікових психофізичних можливостей не може ус­пішно подолати.

Розроблені нами соціально-моральні задачі пропонувалися дітям під час екскурсій, прогулянок, що, в свою чергу, часто ста­вало поштовхом для створення нових соціально-моральних задач.

(Маршицька В. Екологічне виховання: соціально-моральні задачі // Дошкільне виховання. - 2003. - №11.-С. 7-9).

Н. ВИНОГРАДОВА