Мовні логічні завдання

Мовне логічне завдання - це розповідь-загадка, у даному випадку про природу, відповідь на яку може бути отримана, якщо діти усвідомили для себе певні зв’язки і закономірності природи. Даючи дітям мовне логічне завдання, вихователь ста­вить їх у ситуацію, коли вони повинні використовувати різні прийоми розумової діяльності (порівняння, розглядання явищ з різних боків, пошук шляхів рішення), це стимулює розвиток самостійності мислення, гнучкості розуму. Розв’язання мов­них логічних завдань розвиває найважливішу «ознаку мислен­ня» - здатність виділяти істотне, самостійно підходити до уза­гальнень. Діти визначають і формулюють зв’язки, законо­мірності, умови.

Словесне вираження зв’язків і залежностей предметів і явищ природи вимагає вживання різних лексико-граматичних категорій і синтаксичних структур. Тому мовні логічні завдан­ня мають особливе значення для розвитку мовлення, зокрема монологічного мовлення, тим самим удосконалюється уміння розповідати, чітко й образно формулювати свої думки. Розв’я­занню мовних логічних завдань можуть бути присвячені спе­ціальне заняття або ж вони можуть бути частиною бесіди, роз­повідання по картині. Визначивши дидактичну мету, вихова­тель складає мовні логічні завдання, з огляду при цьому на досвід дітей. Матеріал для складання завдань він знайде в кни­гах: «Пори року» Д. Зуєва, «Рідна природа» Д. Кайгородова, «Вісті з лісу» В. Біанкі, «Лісові розмови» Е. Шима, «У лісах щасливого полювання» М. Сладкова, а також у книгах інших знавців і аматорів природи, письменників-натуралістів.

Зміст і дидактична мета логічного завдання визначаються відповідно до змісту систематично проведених з дітьми занять, спостережень, екскурсій, прогулянок, що мають за мету підве­сти дітей до усвідомлення процесів розвитку в природі, розумін­ня сезонних змін у ній, праці в природі. Розв’язання деяких мовних логічних завдань спирається на знання, отримані без­посереднім шляхом, тому вони не складні для дітей. Однак без завдань цього типу не можна приступити до більш складних, котрі вимагають порівняння, зіставлення різних фактів, що спостерігаються протягом тривалого часу, розкриття взаємо­зв’язку і взаємозалежності явищ, установлення їхньої причи­ни. Найбільш важкі мовні логічні завдання, що вимагають ви­ділення характерних рис різних періодів одного сезону. Наве­демо приклади, у яких можна простежити, як поступово уск­ладнюється зміст логічних завдань.

Мета	Зміст і завдання дітям
І’о'іпипати уміння дітей ш і корнетонувати безпосередній досвід при вирішенні словесного завдання.	«Різнобарвні кораблики» Прийшлая на ставок. Скільки різнобарвних корабликів сьогодні на ставку: жовті, червоні, жовтогарячі! Усі вони прилетіли сюди повітрям. Прилетить кораблик, опуститься на воду і негайно попливе. Багато ще прилетить їх сьогодні і завтра, і післязавтра. А потім кораблики більше не будуть прилітати і ставок замерзне. Розкажіть, що це за кораблики плавають на ставку, у яку пору року бувають такі кораблики.
Розвивати уміння дітей установлювати залежність між настанням сезону і зміною життя тварин, виділяти особливості сезонного життя деяких тварин і розповідати про це.	«Про що розповів їжачок» Кожний по-своєму готується до зими. Стрибає непосида- білка. Збирає горіхи, жолуді, розпихує їх по дуплах, по деревних щілинках, а якщо знайде на землі грибок, зірве його і повісить сушити на дереві -- узимку їй це дуже придасться. Цілий день працює білка, і усе поглядає на сусіда - старого їжака, що до осені ледачим, неповоротким став, мало бігає по лісу, не ловить мншей, забереться в сухе листя та дрімає. «Щось ти, їжаче, зовсім зледащів? - запитує білка. - Чому до зими не готуєшся, їжі не запасаєш? Узимку їсти нічого буде». Розсміявся їжак і щось тихо сказав білці, так тихо, що я не розчула. Що їжак сказав білці? Чому засміявся, почувши її запитання?

продовження табл.

У ЧИТИ дітей виділяти характерні ознаки основних періодів сезону і розповідати про це.

«Книжка про осінь»

Мама купила Сашкові нову книжку. У ній були три картинки. На першій дерева стояли з жовтим листям.

Таке ж листя вкривало землю. Світило сонце, і дерева здавалися золотими. Весела була картинка. На другій картинці листя на деревах було менше, небо затягли хмари, йшов дощ. Смугна була картинка. А на третій картинці майже усі дерева стояли голі, тільки дуб не скинув своє листя. Опалих листків багато на доріжках, під деревами. У повітрі кружляє і повільно падає на землю перший сніг. «Як називається перша картинка?» - запитав Сашко маму і показав на першу. «Осінь», - прочитала мама. «А ця?» - показав Сашко на другу картинку. «Осінь», - знову прочитала мама. «А ця?» - запитав Сашко про третю картинку. «Осінь», - знову прочитала мама. Чому про осінь намальовані 3 різні картинки? Як розкласти їх одну за одною: що раніш, що потім?

Ускладнення змісту і завдання, пропонованого дитині, при­родно, вимагає від дитини і більш складної у мовному відно­шенні відповіді: від односкладових відповідей (відгадка, виз­начення) діти повинні переходити до докладних, розгорнутих (опис, розповідь) із застосуванням усіх частин мови і різних видів простих і складних речень.

Мовні логічні завдання вихователь може використовувати для підтримки постійного інтересу в дітей до природи, для роз­витку в них уміння спостерігати, помічати зміни, що відбули­ся. Наприклад, навесні на ділянці дитячого саду багато квіту­чих кульбаб. Діти збирають маленькі букетики, але не поміча­ють особливостей цієї квітки - не помічають, що ранком її пе­люстки розкриваються, а ввечері закриваються. Щоб вони звер­нули увагу на таке цікаве явище, вихователь пропонує їм по­слухати першу частину оповіданням. Пришвіна «Золотий луг»:

«Ми жили в селі, перед вікном у нас був луг, весь золотий від безлічі квітучих кульбаб. Це було дуже красиво. Усі говори­ли: «Дуже красиво! Луг - золотий». Один раз я рано встав вуди­ти рибу і помітив, що луг був не золотий, а зелений. Коли ж я повертався близько полудня додому, луг був знову весь золотий. Я став спостерігати. До вечора луг знову позеленів».

Я прочитала тільки початок оповідання, - говорить вихова­тель. Далі письменник пояснює, чому луг ставав то золотим, то зеленим, але я хочу, щоб ви самі здогадалися. Педагог просить дітей протягом декількох днів поспостерігати за тим, як, коли і чому змінюється колір газону, на якому ростуть кульбаби. Діти зауважують, що квіти щовечора закриваються, а ранком знову роз- кринаються. «Коли сонечко прокинеться, кульбаби теж проки­даються »,- говорять діти. Тепер вихователь читає кінець оповідан­ня М. І І ришвіна, що підтверджує правильність дитячих міркувань:

«Тоді я пішов, відшукав кульбабу, і виявилося, що вона стис­нула свої пелюстки, ніби все одно якби в нас пальці з боку до­лоні були жовті і, стиснувши в кулак, ми закрили б жовте. Вранці, коли сонце зійшло, я побачив, як кульбаби розкрива­ють свої долоні, і від цього луг стає знову золотим».

Для підтримки в дітей стійкого інтересу до вирішення мов­них логічних завдань потрібно, щоб вони підносилися в емоційній, цікавій формі.

Наприклад, діти з задоволенням ведуть «листування» з лісником, організоване вихователем.

Одного разу вихователь читає дітям вірш Вс. Рождественсь- кого «На узліссі»:

Лапы елок прикрыли избушку,

Где живет дядя Вася-лесник,

Приходите к нему на опушку,

Вас приветливо встретит старик.

Дядя Вася про птиц вам расскажет,

Вспомнит, как подстерег он лису.

Самый лучший малинник покажет И грибные местечки в лесу.

Використовуючи момент зацікавленості дітей, педагог про­понує їм написати листа лісникові і попросити його розповісти щось цікаве з життя лісу. Так зав’язується цікаве листування, що продовжується в старшій і підготовчій до школи групах. Ли­сти від імені лісника складає вихователь. У них він включає загадки, мовні логічні завдання, оповідання про життя лісу в різні пори року.

Наводимо приклад двох листів із включенням мовних логіч­них завдань. Перший лист - для старшої, другий - для підго­товчої до школи групи.

«Дорогі малята, здрастуйте! Одержав я ваш лист, у якому ви розповідаєте про свою екскурсію до грачівника. Дуже мені сподобалося оповідання Дмитрика про горобця, що усю зиму жив у шпаківні.

А тепер я загадаю вам загадку. Жила в мене під дахом ластів­ка. Одного разу сиджу я на ґанку, бачу, прилетіла моя ластівка, а в дзьобі в неї прутик. Сховала вона його під дахом, знову поле­тіла. Дивлюся, знову щось тягне в дзьобі. Довго так носила вона і ховала під дахом різні прутики, соломини, пушинки. Думав я, думав, навіщо вони їй потрібні, та так нічого і не придумав. Можливо, ви розповісте, навіщо вони їй? Чекаю вашої відповіді.

Лісник дядько Вася».

«Здрастуйте, дорогі малята! Правильно ви мені написали, що настав квітень - другий місяць весни. Місяць цей примхли­вий, ось я і хочу розповісти вам про його примхи. Наприклад, може бути так. Сонце яскраво світить, припікає. Сніг осів, а на пагорбах розтанув. Біжать струмки. Тепло, радісно. Але рап­том білі хмари закрили небо, піднялася хуртовина, повалив ла­патий мокрий сніг. До вечора стало холодно. Усі дерева покри­лися волохатими сніжними шапками. А прокинувся ранком - знову яскраво світить сонце. І снігу на деревах наче й не було. Тільки капають з гілок краплі. Ось які бувають квітневі витів­ки, квітневі примхи. Але як зима не злиться, а весна перемагає її. Після зимового сну прокидається вся природа. На лісових галявинках зацвітають перші весняні квіти: стирчать з-під снігу ніжні, на довгих тонких ніжках блакитні шапочки. Чи знаєте ви, як вони називаються? Які ще весняні квіти ви пам’ятаєте? Напишіть мені про них.

А що відбувається в місті? Як змінилися дерева, кущі? Яких птахів побачили ви на прогулянці в парку? Напишіть мені так, щоб вийшло оповідання про весну. Чекаю вашого листа.

Лісник дядько Вася».

Діти з нетерпінням чекають листів, із задоволенням відпо­відають на них.

Включення мовного логічного завдання в бесіду дозволяє урізноманітити й оживити її, а, крім того, забезпечує активність дитячої думки і мовлення. Так, питання «чому?», «навіщо?», «коли?» вимагають розкриття зв’язку, встановлення законо­мірності і, отже, використання складнопідрядного речення причини, мети. Завдання педагога, спрямоване на з’ясування послідовності або одночасності подій, вимагає відповіді у формі складносурядного речення, а опис - речення з використанням однорідних членів і відокремлення.

Поступово ускладнюючи мовні логічні завдання, потрібно поєднувати їх з діяльністю дітей. Наприклад, можна запропо- нуіштм ім і пі малювати зимову гілку клена, тополі, липи і сказа­ні, чим нони відрізняються (у старшій групі), або запропонува­ти розповісти про початок, середину, кінець весни і розкласти и певній послідовності картинки (у підготовчій до школи групі).

Діти дуже люблять загадки у віршах. Вони легко відгаду­ють такі загадки, у яких у поетичній формі розкриваються найбільш типові видимі ознаки предметів і явищ. Тому спочат­ку потрібно пропонувати прості вірші-загадки про предмети і явища, добре знайомі дітям. Наприклад:

Что за звездочки сквозные На пальто и на платке,

Все сквозные, вырезные,

А возьмешь - вода в руке?

(О.Благініна)

Такі загадки відгадують діти вже в 4-5 років. Більш стар­шим пропонуються і більш важкі загадки, що вимагають уза­гальнення наявних у них знань, більшої мовної практики. Льдины прыгают, кружатся,

Друг на друга громоздятся,

Друг за другом вдаль спешат,

И грохочут и трещат...

(В. Мирович)

У віршованих логічних завданнях, пропонованих дітям

11. і дготовчої до школи групи, поетичний образ не завжди є носієм видимих ознак предмета або явища, це може бути умовний об­раз, для розкриття якого потрібне уміння аналізувати й уза­гальнювати. Такого типу загадка укладена, наприклад, у вірші

І. Дем’янова «Польовий дзвіночок»:

Тихой раннею порой После теплой ночи...

Вдруг -

Над самой головой,

Над колхозною землей Зазвенел звоночек!

Весь в потоках света,

В дымке синеватой,

Солнцем обогретый,

Маленький,

Крылатый!

Поднимается в зенит И звенит, звенит, звенит!

Стал не больше точки Полевой звоночек!

Щоб діти могли правильно вирішити будь-яке за складні­стю мовне логічне завдання, вихователь використовує різні ме­тодичні прийоми: пропонує їм згадати, що вони спостерігали на прогулянках і екскурсіях, задає навідні запитання і тим «підштовхує» дітей до розв’язання, виправляє помилки в їхніх судженнях, допомагає правильно сформулювати думку.

У процесі вирішення мовних логічних завдань вихователь поступово підводить дітей до повної правильної відповіді, тобто правильного відображення їхніх знань про предмети і явища природи в чіткому і розгорнутому мовленні. Ось як, наприк­лад, проходить заняття, на якому діти відгадують загадку, що міститься в книжці О. Введенського «Про дівчинку Машу»: «Прокинулася вранці Маша, подивилася у вікно і бачить: уся вулиця стала біла. Одяглася Маша, побігла з Миколкою у двір і бачить: двір став теж білим. Подивилася на дахи, на дере­ва - усе біле-біле.

«Ген скільки для мене снігу насипало,- сказала Маша,- дуже я сніг люблю. Снігу, снігу мій, візьму його додому!» А Коля сказав: «Що ти, дурна, не бери сніг додому, він дома роз­тане. Давай краще зі снігу звірів ліпити». - «Давай, - говорить Маша, - зробимо мишку, зробимо мавпу, осла і теля, козла і порося. Добре? »

Стали вони ліпити. Ліпили, ліпили й ось що наліпили: миш­ку, мавпу, осла і теля, козла і порося.

Наступного ранку прокинулася Маша і кричить з ліжка: «Коля, уставай скоріше, підемо наших звірів дивитися...» Вий-

3. гіи поїш іш мулицю і бачать: вулиця не біла, а сіра, мокра. З дії.чіп к и іші , усюди калюжі. Дивляться, де ж звірі? «Ах, - ска­ні ни М <• 111 її, куди ж вони ділися?» - «А я знаю куди, - сказав І ні ми. Вони зголодніли за ніч і стали один одного їсти.

З’їла мишка мавпу,

З’їла мавпа мишку,

З’їв козел осла,

З’їв осел козла,

З’їло порося теля,

З’їло теля порося».

Иихоиптель: Чи правильно сказав Коля, і куди ділися звірі?

Діти починають міркувати:

Марина: їх, напевно, хтось зламав.

Андрій: Хлопчиська прийшли і поламали.

Вихователь: Згадайте-но, чи змінилася вулиця, коли діти ни йшли на двір на другий день?

Діти мовчать. Тоді вихователь ще раз читає уривок і пропо­нує уважно послухати, яка була погода напередодні, як вона змінилася за ніч.

Вова: І бачать, вулиця не біла, а сіра.

Вихователь: Що ж трапилося?

Вітя: Вони розтанули!

Оксана: Ми відгадали, куди поділися звірі. Вони розтану­ли, тому що стало тепло. Волого стало.

Вихователь: Як можна назвати одним словом погоду, коли після морозу відразу стає тепло? Підберіть таке слово.

Ігор: Відлига. Починається відлига.

Вихователь: А тепер розкажіть, що ж трапилося зі сніжни­ми звірами.

Марина: Удень було холодно, діти зліпили звірів. А вночі наступила відлига, і звірі розтанули.

Уміння педагога спрямувати міркування дітей, вчасно на­гадати потрібний уривок з тексту або явище, що раніше спосте­рігається, правильно задати запитання допомагає їм зрозуміти загадку і сформулювати висновок.

Емоційна, жвава форма проведення занять з використан­ії и м мовних логічних завдань, поєднання їх із грою, чіткі фор­мул іоііііння пропонованих завдань на кмітливість дозволяють

підвести дітей до розуміння складних зв’язків і залежностей у природі (залежність зовнішнього вигляду тварини від умов життя; середовища існування - від сезонних змін тощо), до уміння виразити це у зв’язному мовленні.

Наприклад, бесіду про звички тварин, про пристосування їх до навколишнього середовища в різні пори року вихователь може почати з того, що запропонує дітям загадку, складену ним на основі оповідання В. Біанкі з «Книги зими»:

«Білим рівним шаром покрив сніг усю землю. Поля і лісові галявини тепер як гладкі чисті сторінки якоїсь величезної кни­ги. Удень йде сніг. Скінчиться - сторінки чисті. Вранці прий­деш - білі сторінки покриті безліччю таємничих знаків, рисок, крапок, ком. Як ви думаєте, що це таке?»

Запитання, вказівки педагога під час бесіди спрямовані не тільки на те, щоб діти відгадали цю загадку, але щоб вони, зга­дуючи колишні бесіди, читання книжок, спостереження, мог­ли якоюсь мірою систематизувати отримані раніше знання і зрозуміти залежність життя тварин від пори року. При цьому вихователь постійно стежить за мовленням дітей, допомагає їм скласти фразу.

Пропонуємо вам запис подібної бесіди в одному з дитячих садків Москви:

Олена: Сліди.

Вихователь: Відповідай, Олено, реченням, а не одним сло­вом.

Олена: На снігу намальовані сліди.

Вихователь: Хто намалював ці сліди?

Олена: їх намалював заєць.

Марина: Ще, можливо, собаки.

Вова: Можуть намалювати сліди білки.

Андрій: Вовки, лисиці.

Вихователь: Білки, лисиці, вовки. Як усіх можна назвати одним словом?

Галя: На снігу сліди звірів.

Вихователь: А можна побачити на снігу сліди ведмедя, їжака, ховрашка?

Андрій: Не можна, адже вони узимку сплять під снігом.

Вихователь: Чому деяких звірів важко побачити на білому снігу?

Ігор: Ви нам читали про птахів - куріпок. Вони влітку ру­денькі, а узимку білі. Ось їх на снігу і не видно. Вони зариються и сніг, їм там тепло.

Галя: Зайці узимку теж білі, щоб їх лисиця не побачила. І ще мисливці. Вони восени сіру шубку знімають, а білу надягають.

Вихователь: Напевно, сіру шубку знімуть і повісять на кущ, її білу надягнуть.

Діти сміються.

Ігор: ІІі, нони линяють. Одна вовна вилазить, а інша росте. Дядько Вася, лісник, писав нам, що заєць свої клаптики по всьо­му лісу розгубив.

Вихователь: Правильно. Восени в лісі на кущиках можна по­бачити сірі клаптики вовни, а навесні білі. Хто ще змінює вовну?

Лесик: Білка. Тільки в неї узимку сіра вовна.

Вихователь: А чому в білки узимку сіра вовна?

Діти мовчать.

Вихователь: Порівняйте, де живе білка і де живе заєць.

Ігор: Білка живе на дереві.

Вихователь: Дерева узимку голі, без листя. Сяде білка на сірий стовбур, ось вона і не помітна. Не можна їй бути білою. Потрібно, щоб її вовна була під колір дерев. А ось цвіркунчик усе життя зелений. Чому він зелений? Хіба не можна йому бути червоним?

Світлана: Білка одягає сіру шубку, тому що дерева теж сірі. А цвіркунчик - він у траві живе. Ось він і зелений. Його в траві не видно. А якби він був червоний, його відразу помітили б.

Закінчити бесіду вихователь може читанням уривків із книги Ю. Дмитрієва «Хитруни і невидимки», у якій і розпові­дається про пристосування тварин до середовища існування.

Вирішення мовних логічних завдань благотворно впливає на розвиток у дітей логічного мислення, що знаходить висвіт­лення в удосконалюванні їхнього мовлення: воно стає більш послідовним, логічним, у певній мері достовірним, доказовим.

Активізуючи розумову діяльність дітей, педагог може за­лучити їх до самостійного складання мовних завдань. Пропози­ція вихователя придумати загадку самим сприяє появі в дітей бажання сказати краще, зрозуміліше, оцінка відповіді товари- інп підвищує критичне ставлення до мовлення.

Наприклад, діти складають завдання «Хто обідав у пта­шиній їдальні?». «У понеділок, - починає вихователь, - до нас у їдальню прилетіли маленькі сіренькі пташки, що люблять хлібні крихти». Далі придумують діти: «У вівторок ми побачи­ли, що на годівниці сидить маленька пташка з жовтенькою груд­кою і такою чорненькою смужкою»; «У середу прилетіли три пташки з червоними грудками. Вони в нас тільки узимку жи­вуть, а влітку летять до себе на північ»; «А в четвер у пташиній їдальні обідали великі птахи. Вони бувають сірі, білі й іншого кольору. Вони люблять зернятка і хліб. їх було чотири».

При складанні своїх мовних завдань діти намагаються так передати характерні ознаки знайомих їм птахів, щоб можна було угадати їх за описом. Зразком для опису птахів можуть служи­ти уривки з творів М. Пришвіна, що вихователь читає дітям:

«Сьогодні з ранку стали збиратися до нас гості. Перша при­бігла трясогузка, просто так, щоб тільки на нас подивитися. Прилетів до нас у гості журавель і сів на тому боці річки, у жов­тому болоті, серед купин, і став там розгулювати.

Ще скопа прилетіла, рибний хижак, ніс гачком, очі зіркі, ясно-жовті, виглядала собі здобич зверху, зупинялася в повітрі для цього і пряла крилами. Шуліка з круглою виїмкою на хвості прилетів і парив високо».

«Видно, як птах співає на сучку, і кожна пір’їнка тремтить у нього від зусилля. Але все-таки слова, як ми, вони сказати не мо­жуть, і їм доводиться виспівувати, викрикувати, вистукувати.

Тек-тек! - ледве чутно постукує величезний птах глухар у темному лісі.

ІПварк-шварк! — дикий селезень у повітрі пролетів над річкою.

Кряк-кряк! - дика качка кряква на озері.

Гу-гу-гу! - червона пташка снігур на березі...

Ми - мисливці давно, з дитинства свого чуємо ці звуки і впізнаємо їх і розрізняємо. Ми радіємо і добре розуміємо, над яким словом усі вони трудяться і не можуть сказати. Ось чому ми, коли прийдемо в ліс на світанку і почуємо, так і скажемо їм, як людям, це слово: «Здрастуйте!»

І начебто вони тоді теж зрадіють, начебто тоді вони теж усі підхоплять чудесне слово, що злетіло з мови людської. І закря- кию ті. у відповідь, і зачуфикають, і затетекають, і зашварка- юті,, і лшспркають, намагаючись усіма голосами цими відпові- ( іи нам: «Здрастуйте, здрастуйте, здрастуйте!»

Що бабуся розповіла Сашкові?

На Новий рік маленький Сашко поїхав з мамою до бабусі в село. Він ніколи не був у селі узимку і тому не впізнав села, де відпочивав улітку. Не було трави і квітів, дерева стояли голі. Усе було покрито снігом. Здивувався Сашко, побіг скоріше в .їїіс, де він збирав ягоди і гриби і слухав, як співають птахи. Але в лісі було тихо, не чутно було птахів, не видно звірів.

Тоді побіг Сашко на річку, щоб подивитися, як грають риб­ки, як стрибають жаби і купаються каченята. Але він не знай­шов річки, тому що навкруги була тільки біла галявина та сніг.

Дуже здивувався Сашко, став питати бабусю: «Куди ділися квіти, трава, ягоди? Чому не співають птахи? Чому не видно звірів? Куди сховалася річка? Де усі риби і жаби? »

Бабуся посадила онука на коліна і стала розповідати Саш­кові про зиму.

Що ж вона йому розповіла?

Хто обідав у пташиній їдальні?

Поклав я в пташину годівницю гілку сушеної горобини. І Ірилетіли маленькі сіренькі пташки (ми багато бачимо їх узим­ку в місті), хліб склювали, а горобину не чіпають.

Дивлюся, сіли на годівницю інші пташки. Грудка в них червона, хвіст, кінці крил і голова темно-сині, на крилах по білій смужці. Ягід на гілці не залишилося.

Що це були за птахи?

У понеділок до нас у їдальню прилетіли маленькі сіренькі пташки, що люблять хлібні крихти.

У вівторок до нашої годівниці прилетіли пташки з жовтень­кими грудками. Вони дуже люблять ласувати салом.

У середу і четвер прилітали невеликі пухнаті пташки з чер­воними грудками і білою смужкою на темно-синіх крилах. Нони, настовбурчившись, сиділи і клювали ягідки горобини.

Л в п’ятницю в пташиній їдальні обідали великі птахи. Вони і >у ви к >ть сірі, білі, біло-чорні, з пухнатими чубчиками на голові.

Як називаються птахи, що обідають у пташиній їдальні?