- •Від упорядника
- •Загальні питання методики ознайомлення дітей дошкільного віку з природою
- •Екологічне виховання дошкільників з позиції нової парадигми
- •Соціально екологічний ідеал
- •Теоретичні основи ознайомлення дошкільників із процесами розвитку в живій природі
- •Сучасна екологічна освіта: передумови, принципи, завдання
- •Вітальна цінність природи
- •Роль педагогічної технології у форму на пні екологічної культури дітей і дорослих
- •Методи ознайомлення з природою дітей дошкільного віку
- •Спостерігаючи - пізнаємо
- •Спостереження дітей на городі, у квітнику, ягіднику
- •Наочні посібники - важливий засіб ознайомлення дошкільників із природою
- •II. Виноградова розглядання картин і слухання музики
- •Ознайомлення дітей із тваринами
- •Використання моделей при ознайомленні з природою
- •Мавріна
- •(Як ознайомлювати малят з природою)
- •«Чарівний телевізор»
- •Трудові доручення на прогулянці влітку Молодший дошкільний вік
- •Золотова праця дітей по догляду за тваринами
- •Влаштування терарію
- •Влаштування інсектарію
- •Влаштування акваріума
- •Праця дітей на городі, у квітнику, ягіднику
- •Види робіт
- •Спільна діяльність дорослого і дітей Її значення в процесі екологічного виховання
- •Теоретичні передумови використання гри в екологічному вихованні дітей
- •Дидактичні ігри для ознайомлення дошкільників з рослинами передмова
- •Граючи, пізнаємо природу
- •Організація і зміст дослідницької діяльності дітей у природі друга молодша та середня групи Ознайомлення з об’єктами неживої природи
- •Ознайомлення з рослинним світом
- •Старша група Ознайомлення з об’єктами неживої природи
- •Мовні логічні завдання
- •Де сніжинки?
- •Зимові брати
- •Чарівні крижинки
- •Коли це буває?
- •Що тут трапилося?
- •Перші квіти
- •Чому дерева білі?
- •Що трапилося на прогулянці?
- •Дивні крапельки
- •Бесіди з дітьми про природу
- •Роль слова в ознайомленні з тваринами
- •Екологічне виховання: соціально моральні задачі
- •Соціально-моральні логічні задачі, що передбачають аналіз чужих та власних дій, поведінки, вчинків
- •Читання художньої літератури про природу
- •Екологічні проекти
- •Екологічний проект «здрастуй, дерево»
- •Якби я був деревом...
- •Але найкраще — мені не потрібні були би черевики,
- •Форми організації роботи по ознайомленню дітей з природою
- •Теоретичні основи занять як форми організації розумового виховання і навчання
- •Екскурсії в природу з дітьми дошкільного віку
- •Види, зміст екскурсій у природу,
- •Методика організації і проведення
- •Робота з дітьми на прогулянці узимку Третій рік життя
- •К. Вежновець, вихователь ясел № 759
- •Є.Коробова, вихователь ясел-садка №719
- •О. Мишева, вихователь ясел-садка №°1137
- •С.Шарюкова, вихователь ясел-садка №1252
- •Хід прогулянки.
- •Г. Черноморцева, вихователь ясел №769
- •Практична екологія
- •Екологічні акції в роботі з дошкільниками (з досвіду роботи)
Методика організації і проведення
ЕКСКУРСІЙ. ПІДГОТОВКА ВИХОВАТЕЛЯ І ДІТЕЙ
При календарному плануванні освітньо-виховної роботи вихователь визначає теми екскурсій, їхню мету, програмний зміст, терміни проведення. Для розробки і конкретизації плану кожної екскурсії варто напередодні оглянути місце, куди передбачається повести дітей, виявити стан тих об’єктів, що будуть предметом спостереження, уточнити обсяг знань для зас- воєнна, а також визначити прийоми керівництва діяльністю дітей, сформулювати питання, продумати зміст і характер пояснень, заключного слова, підшукати уривки з художніх творів, прислів’я, народні прикмети, які доцільно використовувати. На місці майбутньої екскурсії вихователь має можливість окреслити завдання, доручення, виконання яких буде посильне дітям. Важливо звернути увагу і на такі організаційні питання, як вибір найбільш зручного і короткого маршруту, місць для спостереження, відпочинку, ігор, збору природного матеріалу. Необхідно також співвіднести фізичні можливості дітей і віддаленість об’єкта спостереження від дошкільної установи, врахувати стан погоди, дороги.
Успішність екскурсії багато в чому визначається її оснащеністю. Вихователь вчасно готує предмети для збору і збереження природного матеріалу.
Особливої уваги вимагає підготовка дітей. Навчальна діяльність протікає в цьому випадку в особливих умовах, при наявності різних відволікаючих факторів. Її результативність значною мірою залежить від психологічної установки, що створюється в дітей на підготовчому етапі.
Відомо, що І.П. Павлов надавав великого значення «стартовому» станові організму перед якою-небудь діяльністю. На думку О.П. Усової, навчальна діяльність вимагає особливої психологічної установки в порівнянні з іншими видами діяльності, тому що вона заснована на розвитку в дошкільників пізнавального ставлення до дійсності. Сказане тим більше стосується екскурсій, оскільки навчальна діяльність у ході їхнього проведення характеризується багатоплановістю.
Створенню психологічної установки служить система підготовчої роботи. Вона полягає в тому, що в дітей спочатку створюється загальна емоційна спрямованість. Потім перед ними ставиться мета майбутньої діяльності. Далі для реалізації цієї мети уточнюються і розширюються їхні знання, формуються необхідні навички. Логіка системи підготовки пояснюється тим, що засвоєння нового матеріалу, актуалізація досвіду найбільш успішно протікають при певному рівні активності дітей, тому необхідно починати зі створення в них відповідного емоційного настрою. Крім того, емоційний вплив є одним з найбільш правильних і діючих шляхів для розвитку пізнавальних інтересів. Найбільш ефективними в цих цілях є такі педагогічні прийоми і засоби:
повідомлення нових, надзвичайних відомостей про ті предмети і явища, із якими дітей планують ознайомити на екскурсії;
актуалізація дитячого досвіду;
використання творів мистецтва (художня література, репродукції картин, музичні твори);
попередня підготовка екскурсійного устаткування.
<...> Але незвичайність і новизна матеріалу усвідомлюються дошкільниками тільки в порівнянні з тим, що їм відомо з минулого досвіду. Тому при підготовці до екскурсій важливо різними прийомами актуалізувати наявні в дітей знання й уявлення. На практиці широко використовуються бесіди з усією групою.
<...> З цією ж метою можна використовувати завдання, що виконуються на наочному матеріалі. Наприклад, перед літньою екскурсією в ліс діти середньої групи ознайомлюються по картках із грибами і ягодами. Вихователь учить дітей виділяти ознаки і якості їстівних грибів і ягід, правильно їх називати.
Актуалізація особистого досвіду важлива і для встановлення зворотного зв’язку в навчанні, оскільки створюється можливість для індивідуалізації дидактичних прийомів на екскурсії, для того щоб кожна дитина виявила активність, відчула, що дізналася про щось нове.
Широке залучення творів мистецтва здійснює сильний емоційний вплив на дошкільників, допомагає уточнити їхні уявлення, викликати естетичні переживання, загострити сприйняття, спостережливість, збагатити мовлення, точніше й образніше виразити свої враження. До і після екскурсії доцільно проводити бесіди з використанням репродукцій картин російського і радянського пейзажного живопису, літературних і музичних творів. Так, перед екскурсією «За весною» (підготовча до школи група) доцільно показати репродукції картин І. Левітана «Березень» чи К. Юона «Кінець зими. Полудень», у яких добре передане хвилююче передчуття наступаючої весни. Увага дітей звертається на те, що художники зобразили самий по
чаток весни, коли промені сонця тільки починають зігрівати землю. Про це свідчать і блакитне бездонне небо, і м’яке сонячне світло, і глибокі сині тіні на снігу, і осілі замети, що уже втратили свою білизну. Емоційний вплив картини підсилюється при прослуховуванні музики П.І. Чайковського «Березень», рядків з віршів І. Буніна:
Прозрачно-бледный, как весной,
Слезится снег недавней стужи,
А с неба на кусты и лужи Ложится отблеск голубой.
Спостереження за дітьми на екскурсіях, аналіз їхніх відповідей, висловлювань переконують у тому, що використання в підготовчий період творів мистецтва робить дошкільників більш сприйнятливими до світу природи. Порівняння картин природи з раніше сприйнятими художніми творами активізує мислення дітей.
Наприклад, на екскурсії в лісі в період золотої осені Сергійко А. (6 років 5 міс.) помітив: «Ліс здалеку здається золотим, як на картині Левітана. А коли підійдеш близько, те згадуєш вірші Буніна:
Лес, точно терем расписной,
Лиловый, золотой, багряный.
Для створення позитивного емоційно-пізнавального ставлення до майбутньої екскурсії велике значення має спільна підготовка устаткування. Діти'підготовчої до школи групи з інтересом спостерігають, як їхній вихователь дістає коробочки, лупу, бінокль для екскурсії на луг, задають численні запитання.
Завдяки сукупності зазначених вище прийомів створюється емоційна спрямованість на майбутню діяльність, і на цьому тлі чітко формулюється її мета. Вона є сполучною ланкою між раніше набутим досвідом дітей і тим, що їм належить пізнати, зрозуміти, осмислити. При активізації минулого досвіду виявляється не тільки запас уявлень, але й уміння оперувати ними. На такому тлі постановка мети майбутньої діяльності спонукує дітей до подальшого пізнання, міркування. Наприклад, перед екскурсією, метою якої було ознайомити дітей із ранньоквіту- чими рослинами лісу, з’ясовувалися умови їхнього розвитку. Старшим дошкільникам це було нескладно зробити за аналогією з мати-й-мачухою, за якою вони спостерігали на ділянці дитячого садка.
<...> Досвід показує, що якщо в період підготовчої роботи втягувати дітей в активний пошук шляхів реалізації поставленої мети, то значно зростає їхня самостійність в аргументації припущень, висновків, міцніє їхній інтерес до природи.
Велике значення має організація практичної і пізнавальної діяльності з метою психологічної підготовки дітей до наступного сприйняття знань. Така необхідність пояснюється тим, що зовсім нове, невідоме викликає в них лише гостру сенсорну допитливість (подивитися, поторкати, послухати), а не пізнавальне ставлення до дійсності. Попередня робота на заняттях, у куточку природи, на ділянці збагачує їх необхідними знаннями й уміннями.
Відомо, що у дошкільника зустріч із тваринами завжди викликає великий інтерес. Але він швидко вичерпується, оскільки в природних умовах ці зустрічі часто бувають скороминущими і діти не встигають розглянути тварину, виділити її особливості. Попереднє ознайомлення їх із тваринним світом різних ландшафтів є основою розвитку більш стійкого до нього інтересу. Для збагачення дітей знаннями про тварин рекомендується використовувати ілюстрації, слайди, діапозитиви, настільні ігри, платівки з записами голосів птахів тощо. Наприклад, умови дозволяють організовувати екскурсії в парк, ліс протягом усього року, отже, з’являється можливість ознайомити дітей із місцевим пернатим населенням. Але без спеціальної попередньої роботи дошкільники затрудняються навіть назвати птахів або говорять: «У нашому лісі (парку) птахів немає» тощо. Завдяки цілеспрямованій попередній підготовці діти на екскурсіях починають впізнавати снігура, синицю, повзика, дятла, сороку, виділяти характерні риси їхнього зовнішнього вигляду, звички. Так п’я- ти-шестирічні діти називають повзика акробатом, непосидою, «вверх-униз». У них загостріоється спостережливість, активізується мислення. Вони, напрйклад, відзначають, що повзик запасливий (корм, що залишивсь він ховає під ялини, пні дерев) і це дає їм підставу порівнювати його з вороною, білкою, що також роблять запаси. У результаті т'аких спостережень якісно змінюються уявлення дошкільників про лісових птахів, про пер
натих мешканців міста: вони знають їхні істотні ознаки, установлюють їхні зв’язки з навколишнім середовищем.
Особливої підготовки вимагають екскурсії, на яких дошкільники підводяться до узагальнень, виконують завдання творчого характеру. Такі, наприклад, зимові екскурсії в ліс і на поле «Слідами звірів і птахів», на яких старші дошкільники за слідами визначають, кому вони належать, що за зустріч відбулася на цьому місці, чим вона закінчилася тощо. Підготовча робота починається з читання розповіді В. Біанкі «Книга зими»:
Білим рівним шаром покрив сніг усю землю. Поля і лісові галявини тепер - як гладкі чисті сторінки якоїсь гігантської книги. І хто не пройде по них, всяк розпишеться: «Був тут та- кий-то».
Удень йде сніг. Скінчиться - сторінки чисті.
Вранці прийдеш - білі сторінки покриті безліччю таємничих знаків, рисок, крапок, ком. Виходить, уночі були тут різні лісові жителі, ходили, стрибали, щось робили.
Хто був? Що робив?..
Потім діти вивчають сліди тварин на ілюстраціях, беруть участь у дидактичних іграх, «вирішують» намальовані вихователем завдання тощо. У цікавій формі дошкільники легко засвоюють знання, що допомагають їм виконати творче завдання на екскурсії. Подібну підготовку доцільно проводити і перед екскурсіями «Шишки - хліб лісовий», «Життя ставка навесні», «Комахи лугу».
З огляду на велику потребу дитини-дошкільника в діях, русі, а також роль останніх у пізнанні навколишнього світу, слід, як уже відзначалося вище, на кожній екскурсії організовувати різноманітну практичну діяльність. Виконання практичних завдань вимагає певних знань і умінь. Наприклад, зібрати для гербарію по одній бур’янистій рослині, знайти серед опалого листя тільки червоне тощо.
При зборі матеріалу для подальшого спостереження діти засвоюють, що важлива його відповідність завданню вихователя, тобто якість, а не кількість.
Ретельна, продумана підготовка дітей до майбутньої діяльності сприяє розвиткові їхньої самостійності, ініціативи. На екскурсії в конкретних ситуаціях вони наочно переконуються в цінності, необхідності засвоєних знань, у тому, що знання «відкривають» очі на світ.
ВИКОРИСТАННЯ ПРОБЛЕМНО-ПОШУКОВИХ СИТУАЦІЙ
У психологічній літературі підкреслюється, що найважливішим спонукальним стимулом розумової діяльності людини виступає пізнавальна проблема, що визначається як протиріччя між знанням і незнанням і яка вирішується тільки шляхом пошуків відповіді на питання, що виникає. «Мислення, - пише С.Л. Ру- бінштейн, - звичайно починається з проблеми чи запитання, із подиву чи здивування, із протиріччя. Цією проблемною ситуацією обумовлюється залучення особистості в розумовий процес; він завжди спрямований на вирішення якогось завдання».
Радянськими вченими доведено, що створення на екскурсіях проблемно-пошукових ситуацій сприяє розвиткові прагнення в дітей дошкільного віку до поглибленого пізнання природи, а вирішення цих ситуацій дозволяє озброїти дітей деякими способами такого пізнання.
Зміст знань про природу приховує у собі найбагатші можливості для включення проблемно-пошукових ситуацій, для постановки проблемних питань, тому що буяє внутрішніми зв’язками, відносинами, які знаходяться в постійному розвитку, зміні.
На екскурсіях проблемні ситуації складають органічну частину процесу пізнання і знаходяться в нерозривній взаємодії зі спостереженням, практичною діяльністю, із поясненням вихователя. Проблемне завдання формулюється з урахуванням рівня розвитку і підготовленості дітей. Воно встановлює зв’язок нових знань із колишнім досвідом дітей.
Створення проблемної ситуації, її усвідомлення, процес вирішення відбуваються в спільній діяльності вихователя і дітей. У спільному пошуку, спрямованому на вирішення проблемного завдання, педагог надає допомогу у формі загальних указівок, роз’яснень, окремих проблемно-пошукових запитань навідного, а іноді і характеру, що підказує. Пізнавальна діяльність супроводжується евристичною бесідою. У ній вихователь ставить запитання, що спонукають дітей на основі спостережень, раніше набутих знань порівнювати, зіставляти певні факти, шляхом міркувань приходити до висновків, припущень.
Вони вільно висловлюють свої думки, сумніви, стежать за відповідями товаришів, переконуються в правильності чи помилковості суджень один одного. Така бесіда додає пошуковій діяльності характеру колективного добування знань. Запитання, що виникають, свідчать про активність мислення.
При створенні проблемно-пошукових ситуацій пошук вирішення значно активізується, якщо дошкільники безпосередньо сприймають предмети, явища чи виконують із ними практичні дії для знаходження невідомого.
Найширше на екскурсіях у природу використовуються проблемно-пошукові ситуації, які допомагають дітям розкрити причинно-наслідкові зв’язки, що є однією з найбільш глибоких форм розумового пошуку. «Відкриття» кожної причини для дошкільника — завжди крок до більш глибокого пізнання: від сприйняття зовнішніх властивостей предметів, явищ він переходить до розуміння в них істотного, важливого, необхідного.
<...> На екскурсіях у природу створюється можливість для навчання дошкільників вирішенню проблемно-пошукових ситуацій, що допомагають розкрити причинно-наслідкові зв’язки. При цьому дітей послідовно ведуть від вирішення проблемних ситуацій на основі безпосереднього сприйняття предметів, явищ до вирішення таких при опорі на часткову наочність, а потім — через активізацію колишнього досвіду. У результаті такого навчання формуються узагальнені способи розкриття істотних зв’язків і відносин між предметами і явищами природи. Отже, у дітей з’являється не тільки прагнення до поглибленого пізнання, але і реальні для того можливості. На екскурсіях доцільно створювати такі проблемно-пошукові ситуації, коли діти безпосередньо й одночасно сприймають причину і наслідок.
Наведемо приклад. На полі (кінець серпня) старша група дошкільників.
Вихователь. Чому на полі стало так багато птахів? Пригадайте наші екскурсії і прогулянки влітку. Чи бачили ми тоді тут так багато птахів? Подумайте, навіщо птахи сюди прилетіли.
Мишко. Я думаю, що після збирання жита на полі залишилося колосся, зерно, ось птахи і прилетіли їх клювати.
Вихователь. А хто думає інакше?
Діти згодні з хлопчиком, тому вихователь послідовно задає окремі проблемні питання: яких птахів ви впізнали і можете назвати? Як літають птахи: по одній чи зграєю? Подивіться уважно на зграї граків: чи усі вони однакові?
Після цих навідних запитань діти намагаються розкрити причину прильоту птахів на поле.
Іра. Старі граки учать молодих літати, шукати корм.
Вихователь. Чому старі граки учать молодих літати?
Сашко. Настає осінь, а граки незабаром полетять на південь. Це далеко, тому старі граки учать молодих, готують до польоту.
Вихователь. Яких перелітних птахів ви бачите на полі, крім граків?
Діти. Шпаків.
Вихователь. А навіщо шпаки прилетіли на поле? Що вони роблять?
Маша. Вони підготовляють молодих шпачків до відльоту.
Вихователь. Старих граків ви відрізнили від молодих по дзьобу. А як ще можна відрізнити молодих шпаків від старих?
Світлана. У зграї шпаків є птахи великі - це батьки, а є менші - це їхні діти.
Таня. Ще у пташенят пір’я темніше.
Вихователь. Навіщо ж птахи прилетіли на поле?
Катя. Вони готуються до відльоту в теплі краї.
Андрійко. Вони учать підрослих пташенят.
Вихователь. А що ж Мишко був неправий, коли сказав, що птахи прилетіли на поле клювати зерна?
(Думки дітей розділилися. Вихователь звертається до тих, хто вважає відповідь Мишка помилковою.)
Чому вам здається, що Мишко помилився?
Катя. Граки і шпаки їдять комах і черв’яків, а не зерно.
Вихователь. А хіба на полі немає інших птахів, крім граків і шпаків?
Коля. На полі є ще горобці, ворони.
Світлана. А ген галки чорні ходять.
Вихователь. А навіщо галки, ворони, горобці прилетіли на поле? Теж готуються на південь летіти?
Юра. Вони не летять, вони тут зимувати будуть.
Маша. Горобці прилетіли на поле зерна клювати, а про галок і ворон я не знаю.
Вихователь. Горобці прилетіли поклювати зерна. А хто знає, галки і ворони люблять зерно?
Оля. Ворони з галками все їдять.
Вихователь. Правильно, вони все їдять. Це всеїдні птахи. Подумайте, хіба на полі багато зерен залишилося після збирання врожаю? Колгоспники намагалися забрати кожен колосок. Якщо й обсипалося зерно, то небагато. Подумайте, чи є на полі ще який- небудь корм для птахів. Нахиліться, подивіться уважно.
Діти ходять по краю поля. Отут і там вигуки: «Цвіркунчик! Жук! Ще цвіркунчик! Павук! А ось гусениця!»
Вихователь. Чому на полі багато комах? (Діти затрудняють- ся відповісти.) Ми з вами теж зараз із задоволенням стоїмо на полі, так приємно сонечко пригріває. А в лісі вже прохолодно.
Юра. Сонце пригріло поле, отут тепло, ось комахи і прилетіли сюди погрітися.
Оля. А деякі пристрибали на сонце погрітися.
Вихователь. У лісі зараз прохолодно, а тут відкрите місце, тому тепло. А комахи люблять тепло. Так чому ж так багато птахів стало на полі наприкінці літа?
Іра. Перелітні птахи прилетіли учити пташенят, поклювати комах, а зимуючі - клювати зерна і комах.
Наведений вище приклад показує, що в процесі пошуку невідомого (установлення причини і наслідку) діти завдяки безпосередньому сприйняттю уточнили і розширили свої уявлення (про зовнішній вигляд птахів, про спосіб їхнього життя і його зміну у зв’язку з наближенням осені, про потреби комах у теплі). Вони знайшли невідомі їм властивості, відносини шляхом установлення нових зв’язків із уже відомим (знанням про перелітних і зимуючих птахів). Створення подібних проблемних ситуацій забезпечує сприятливі умови для активного набуття знань, для формування планомірності спостереження, для розвитку розумових операцій (порівняння, конкретизація, узагальнення, класифікація).
На повторних екскурсіях доцільно створювати проблемні ситуації, які дошкільники вирішують при частковій опорі на наочність чи зовсім без неї. У даному випадку вони виявляються перед необхідністю вибрати з засвоєних раніше знань ті, котрі допоможуть правильно відповісти на поставлене запитання. При цьому зростає роль особистого досвіду дітей, підвищується їхня самостійність у висловленні припущень, умовиводів, висновків. <...>
Основна рушійна сила проблемного навчання - це система запитань і завдань, що ставляться перед дітьми. На екскурсіях найчастіше використовуються запитання, що вимагають установлення подібності і відмінності між предметами і явищами. І це цілком закономірно. К.Д. Ушинський підкреслював, що усе у світі людина дізнається не інакше, як через порівняння. Завдяки порівнянню дитина не тільки глибше пізнає навколишню природу, але і виділяє в предметі, явищі нові якості, властивості, що дає можливість по-іншому глянути на те, що здавалося звичайним, добре знайомим.
У процесі екскурсій вихователь поступово розвиває в дітей уміння порівнювати предмети і явища природи. Запитання, що спонукають до порівняння, ставляться таким чином, щоб діти послідовно виділяли спочатку ознаки відмінності, потім - подібності. Далі їхня увага спрямовується на порівняння окремих частин, елементів предмета, явища (наприклад, спочатку порівнюють стебла, потім листя, потім — квітки і насіння рослини). Заключне запитання спонукає дітей визначити, чого більше в предметі, який спостерігається: подібності чи відмінності.
Розглянемо приклад вправи в порівнянні галки і ворони на осінній екскурсії в сквер (середня група).
Вихователь. Діти, багато хто з вас часто плутає галку і ворону. Давайте порівняємо: чим вони схожі і чим несхожі. Спочатку розглянемо, чим ворона і галка відрізняються одна від одної. По розміру вони однакові?
Інна. Галка менша, ніж ворона.
Вихователь. Правильно, ворона крупніша за галку. Подивіться на їхнє пір’я. По забарвленню пір’я галка і ворона відрізняються?
Олесь. Так, галка вся чорна, а у ворони тільки на голові і хвості пір’я чорне.
Соня. Ворона вся сіра, а хвіст, крила і голова чорні.
Вихователь. Галка вся чорна, тільки на шиї, як комірець, пір’я світліше. А у ворони купка і живіт сірим пір’ям покриті, а на голові, хвості, крилах пір’я чорне. А тепер подивитеся, чим вони схожі.
Павлик. У них дзьоби довгі і міцні.
Вітя. На голові очі чорні і блискучі.
Олеся. Ноги ще у ворони і галки схожі, вони чорні і міцні.
Вихователь. Правильно, ворона і галка схожі міцними дзьобами, ногами, чорними блискучими очима. А як вони пересуваються?
Соня. По землі ходять важно.
Костя. Ще стрибають: скік-скік.
Юра. У небі літають.
Вихователь. Правильно ви відзначили, що пересуваються галка і ворона однаково. Вони ще можуть сідати на дерева, паркан, дах будинку. Ось ми і розглянули, чим галка і ворона схожі, а чим відрізняються. А за якою ознакою ви тепер відразу будете впізнавати галку?
Олеся. По кольору пір’я: у неї усе пір’я чорне, а у ворони купка і живіт покриті сірим пір’ям.
Розвиток у дошкільників уміння порівнювати спостережувані предмети та явища сприяє нагромадженню в них конкретних уявлень про навколишню природу.
Активізації мислення дітей допомагають запитання, що вимагають установлення змін, які відбулися з предметами, явищами в порівнянні з тим, якими діти їх бачили минулого разу. При такому порівнянні раніше набуті знання застосовуються в новій обстановці, з новими цілями, завдяки чому об’єкти, що спостерігаються, пізнаються повніше, глибше; діти учаться поступово згадувати потрібні відомості, відбирати з них тільки ті, котрі потрібні для вирішення поставленого завдання, і активно використовувати їх. Пригадування, пов’язане з добором, аналізом і активним застосуванням знань у нових умовах, - складна пізнавальна діяльність, тому дошкільники дуже емоційно реагують на свої удачі і невдачі.
<„.> Серед проблемних запитань особливе місце займають ті, котрі спонукають розкривати протиріччя між сформованими уявленнями і знову одержуваними знаннями. Спонукальна сила таких запитань пояснюється тим, що вони сприяють виникненню емоцій, які лежать в основі пізнавального інтересу, а саме подиву, здивування, прагнення розв’язати це протиріччя. Для цього діти повинні переглянути свої колишні уявлення, перебудувати їх на новій основі. Так, старші дошкільники спостерігали птахів і називали найбільш великих ворон воронами. Тоді перед дітьми було поставлене запитання: а чи знаєте ви, що ворона і ворон - це зовсім різні птахи? Діти пожвавилися, стали задавати питання: а тут ворони водяться? А зараз на полі є ворони? А як вони кричать? А чим харчуються? А діти у ворон і воронів називаються однаково - воронята? А де їхнє гніздо? А ворони перелітні чи зимуючі? Вони приносять користь?
Поставлене педагогом запитання, наступні його пояснення спонукали дітей до активних пошуків, самостійних спостережень.
Розумова активність тісно зв’язана з роботою уяви. Тому на екскурсіях рекомендується ставити перед дітьми запитання, що активізують їхнє образне мислення й уяву. Старшим дошкільникам доцільно іноді запропонувати уявити собі наступні зміни, стадії розвитку знайомих явищ, об’єктів. Так, при спостереженні косовиці дати їм подумати, які комахи залишаться на лузі, а які перестануть прилітати. Чому бджоли, джмелі після косовиці не будуть прилітати на луг? А на екскурсії в ліс при спостереженні молодої порослі ялинок і берізок, які піднялися на узліссі, запропонувати пошукати відповідь на запитання: що скоріше виросте - ялинки чи берізки? Чи довго вони зможуть рости поруч? Чому вони будуть боротися? Хто переможе в боротьбі?
У процесі пошуку відповіді на такі запитання діти повинні визначити майбутні зміни в сприйманих явищах, предметах. Сама постановка подібних запитань активізує розумову діяльність, загострює інтерес до об’єкта спостереження, підводить до усвідомлення того факту, що одна зміна в природі (наприклад, косовиця квітучих рослин) призведе до нової зміни (бджоли і джмелі будуть літати за нектаром на інше поле, у ліс, сад). Запитання спрямовують думку дитини на аналіз конкретних фактів (наприклад, не просто засвоїти умови розвитку і росту рослин, а диференціювати потребу ялин і беріз у світлі і волозі). Передбачення подій шляхом аналізу конкретних фактів - це вже ознака творчого мислення. Нарешті, серед пошукових запитань, що активізують мислення, фантазію, повинні бути і такі, котрі переключають пошук з дійсної обстановки на уяв- лювану. Так, дітям пропонується уявити, що вони знаходяться не в зимовому лісі, а у весняному чи осінньому, і розповісти про те, які зміни відбудуться в зв’язку з цим навколо.
<...> Таким чином, створення на екскурсіях у природу про- блемно-пошукових ситуацій і залучення дітей у їхнє вирішення благотворно позначаються на розвитку мислення, забезпечують глибоке пізнання явищ, що спостерігаються, об’єктів.
(Куликова ТЛ. Экскурсии в природу с детьми дошкольного возраста. - М., 1985. - С. 5-26, 32-39).
С. ТЕПЛЮК
