Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
мет озн дітей з прир горопаха.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆
  1. Методика організації і проведення

ЕКСКУРСІЙ. ПІДГОТОВКА ВИХОВАТЕЛЯ І ДІТЕЙ

При календарному плануванні освітньо-виховної роботи вихователь визначає теми екскурсій, їхню мету, програмний зміст, терміни проведення. Для розробки і конкретизації пла­ну кожної екскурсії варто напередодні оглянути місце, куди передбачається повести дітей, виявити стан тих об’єктів, що будуть предметом спостереження, уточнити обсяг знань для зас- воєнна, а також визначити прийоми керівництва діяльністю дітей, сформулювати питання, продумати зміст і характер по­яснень, заключного слова, підшукати уривки з художніх творів, прислів’я, народні прикмети, які доцільно використовувати. На місці майбутньої екскурсії вихователь має можливість ок­реслити завдання, доручення, виконання яких буде посильне дітям. Важливо звернути увагу і на такі організаційні питання, як вибір найбільш зручного і короткого маршруту, місць для спостереження, відпочинку, ігор, збору природного матеріалу. Необхідно також співвіднести фізичні можливості дітей і відда­леність об’єкта спостереження від дошкільної установи, враху­вати стан погоди, дороги.

Успішність екскурсії багато в чому визначається її оснаще­ністю. Вихователь вчасно готує предмети для збору і збережен­ня природного матеріалу.

Особливої уваги вимагає підготовка дітей. Навчальна діяльність протікає в цьому випадку в особливих умовах, при наявності різних відволікаючих факторів. Її результативність значною мірою залежить від психологічної установки, що ство­рюється в дітей на підготовчому етапі.

Відомо, що І.П. Павлов надавав великого значення «старто­вому» станові організму перед якою-небудь діяльністю. На дум­ку О.П. Усової, навчальна діяльність вимагає особливої психо­логічної установки в порівнянні з іншими видами діяльності, тому що вона заснована на розвитку в дошкільників пізнаваль­ного ставлення до дійсності. Сказане тим більше стосується ек­скурсій, оскільки навчальна діяльність у ході їхнього проведен­ня характеризується багатоплановістю.

Створенню психологічної установки служить система підготовчої роботи. Вона полягає в тому, що в дітей спочатку створюється загальна емоційна спрямованість. Потім перед ними ставиться мета майбутньої діяльності. Далі для реалізації цієї мети уточнюються і розширюються їхні знання, формують­ся необхідні навички. Логіка системи підготовки пояснюється тим, що засвоєння нового матеріалу, актуалізація досвіду найбільш успішно протікають при певному рівні активності дітей, тому необхідно починати зі створення в них відповідного емоційного настрою. Крім того, емоційний вплив є одним з най­більш правильних і діючих шляхів для розвитку пізнавальних інтересів. Найбільш ефективними в цих цілях є такі педагогічні прийоми і засоби:

  • повідомлення нових, надзвичайних відомостей про ті предмети і явища, із якими дітей планують ознайомити на екс­курсії;

  • актуалізація дитячого досвіду;

  • використання творів мистецтва (художня література, реп­родукції картин, музичні твори);

  • попередня підготовка екскурсійного устаткування.

<...> Але незвичайність і новизна матеріалу усвідомлюють­ся дошкільниками тільки в порівнянні з тим, що їм відомо з минулого досвіду. Тому при підготовці до екскурсій важливо різними прийомами актуалізувати наявні в дітей знання й уяв­лення. На практиці широко використовуються бесіди з усією групою.

<...> З цією ж метою можна використовувати завдання, що виконуються на наочному матеріалі. Наприклад, перед літньою екскурсією в ліс діти середньої групи ознайомлюються по кар­тках із грибами і ягодами. Вихователь учить дітей виділяти оз­наки і якості їстівних грибів і ягід, правильно їх називати.

Актуалізація особистого досвіду важлива і для встановлен­ня зворотного зв’язку в навчанні, оскільки створюється мож­ливість для індивідуалізації дидактичних прийомів на екс­курсії, для того щоб кожна дитина виявила активність, відчу­ла, що дізналася про щось нове.

Широке залучення творів мистецтва здійснює сильний емо­ційний вплив на дошкільників, допомагає уточнити їхні уяв­лення, викликати естетичні переживання, загострити сприй­няття, спостережливість, збагатити мовлення, точніше й образ­ніше виразити свої враження. До і після екскурсії доцільно про­водити бесіди з використанням репродукцій картин російсько­го і радянського пейзажного живопису, літературних і музич­них творів. Так, перед екскурсією «За весною» (підготовча до школи група) доцільно показати репродукції картин І. Левіта­на «Березень» чи К. Юона «Кінець зими. Полудень», у яких добре передане хвилююче передчуття наступаючої весни. Ува­га дітей звертається на те, що художники зобразили самий по­

чаток весни, коли промені сонця тільки починають зігрівати землю. Про це свідчать і блакитне бездонне небо, і м’яке соняч­не світло, і глибокі сині тіні на снігу, і осілі замети, що уже втратили свою білизну. Емоційний вплив картини підсилюєть­ся при прослуховуванні музики П.І. Чайковського «Березень», рядків з віршів І. Буніна:

Прозрачно-бледный, как весной,

Слезится снег недавней стужи,

А с неба на кусты и лужи Ложится отблеск голубой.

Спостереження за дітьми на екскурсіях, аналіз їхніх відпо­відей, висловлювань переконують у тому, що використання в підготовчий період творів мистецтва робить дошкільників більш сприйнятливими до світу природи. Порівняння картин приро­ди з раніше сприйнятими художніми творами активізує мис­лення дітей.

Наприклад, на екскурсії в лісі в період золотої осені Сер­гійко А. (6 років 5 міс.) помітив: «Ліс здалеку здається золотим, як на картині Левітана. А коли підійдеш близько, те згадуєш вірші Буніна:

Лес, точно терем расписной,

Лиловый, золотой, багряный.

Для створення позитивного емоційно-пізнавального став­лення до майбутньої екскурсії велике значення має спільна підготовка устаткування. Діти'підготовчої до школи групи з інтересом спостерігають, як їхній вихователь дістає коробочки, лупу, бінокль для екскурсії на луг, задають численні запитання.

Завдяки сукупності зазначених вище прийомів створюєть­ся емоційна спрямованість на майбутню діяльність, і на цьому тлі чітко формулюється її мета. Вона є сполучною ланкою між раніше набутим досвідом дітей і тим, що їм належить пізнати, зрозуміти, осмислити. При активізації минулого досвіду вияв­ляється не тільки запас уявлень, але й уміння оперувати ними. На такому тлі постановка мети майбутньої діяльності спонукує дітей до подальшого пізнання, міркування. Наприклад, перед екскурсією, метою якої було ознайомити дітей із ранньоквіту- чими рослинами лісу, з’ясовувалися умови їхнього розвитку. Старшим дошкільникам це було нескладно зробити за анало­гією з мати-й-мачухою, за якою вони спостерігали на ділянці дитячого садка.

<...> Досвід показує, що якщо в період підготовчої роботи втягувати дітей в активний пошук шляхів реалізації поставле­ної мети, то значно зростає їхня самостійність в аргументації припущень, висновків, міцніє їхній інтерес до природи.

Велике значення має організація практичної і пізнаваль­ної діяльності з метою психологічної підготовки дітей до на­ступного сприйняття знань. Така необхідність пояснюється тим, що зовсім нове, невідоме викликає в них лише гостру сен­сорну допитливість (подивитися, поторкати, послухати), а не пізнавальне ставлення до дійсності. Попередня робота на занят­тях, у куточку природи, на ділянці збагачує їх необхідними знаннями й уміннями.

Відомо, що у дошкільника зустріч із тваринами завжди вик­ликає великий інтерес. Але він швидко вичерпується, оскільки в природних умовах ці зустрічі часто бувають скороминущими і діти не встигають розглянути тварину, виділити її особливості. Попереднє ознайомлення їх із тваринним світом різних ланд­шафтів є основою розвитку більш стійкого до нього інтересу. Для збагачення дітей знаннями про тварин рекомендується викори­стовувати ілюстрації, слайди, діапозитиви, настільні ігри, пла­тівки з записами голосів птахів тощо. Наприклад, умови дозво­ляють організовувати екскурсії в парк, ліс протягом усього року, отже, з’являється можливість ознайомити дітей із місцевим пер­натим населенням. Але без спеціальної попередньої роботи до­шкільники затрудняються навіть назвати птахів або говорять: «У нашому лісі (парку) птахів немає» тощо. Завдяки цілеспрямо­ваній попередній підготовці діти на екскурсіях починають впізнавати снігура, синицю, повзика, дятла, сороку, виділяти характерні риси їхнього зовнішнього вигляду, звички. Так п’я- ти-шестирічні діти називають повзика акробатом, непосидою, «вверх-униз». У них загостріоється спостережливість, активі­зується мислення. Вони, напрйклад, відзначають, що повзик запасливий (корм, що залишивсь він ховає під ялини, пні де­рев) і це дає їм підставу порівнювати його з вороною, білкою, що також роблять запаси. У результаті т'аких спостережень якісно змінюються уявлення дошкільників про лісових птахів, про пер­

натих мешканців міста: вони знають їхні істотні ознаки, уста­новлюють їхні зв’язки з навколишнім середовищем.

Особливої підготовки вимагають екскурсії, на яких дошкіль­ники підводяться до узагальнень, виконують завдання творчо­го характеру. Такі, наприклад, зимові екскурсії в ліс і на поле «Слідами звірів і птахів», на яких старші дошкільники за сліда­ми визначають, кому вони належать, що за зустріч відбулася на цьому місці, чим вона закінчилася тощо. Підготовча робота по­чинається з читання розповіді В. Біанкі «Книга зими»:

Білим рівним шаром покрив сніг усю землю. Поля і лісові галявини тепер - як гладкі чисті сторінки якоїсь гігантської книги. І хто не пройде по них, всяк розпишеться: «Був тут та- кий-то».

Удень йде сніг. Скінчиться - сторінки чисті.

Вранці прийдеш - білі сторінки покриті безліччю таємни­чих знаків, рисок, крапок, ком. Виходить, уночі були тут різні лісові жителі, ходили, стрибали, щось робили.

Хто був? Що робив?..

Потім діти вивчають сліди тварин на ілюстраціях, беруть участь у дидактичних іграх, «вирішують» намальовані вихова­телем завдання тощо. У цікавій формі дошкільники легко зас­воюють знання, що допомагають їм виконати творче завдання на екскурсії. Подібну підготовку доцільно проводити і перед екскурсіями «Шишки - хліб лісовий», «Життя ставка навесні», «Комахи лугу».

З огляду на велику потребу дитини-дошкільника в діях, русі, а також роль останніх у пізнанні навколишнього світу, слід, як уже відзначалося вище, на кожній екскурсії організо­вувати різноманітну практичну діяльність. Виконання прак­тичних завдань вимагає певних знань і умінь. Наприклад, зібра­ти для гербарію по одній бур’янистій рослині, знайти серед опа­лого листя тільки червоне тощо.

При зборі матеріалу для подальшого спостереження діти засвоюють, що важлива його відповідність завданню виховате­ля, тобто якість, а не кількість.

Ретельна, продумана підготовка дітей до майбутньої діяль­ності сприяє розвиткові їхньої самостійності, ініціативи. На ек­скурсії в конкретних ситуаціях вони наочно переконуються в цінності, необхідності засвоєних знань, у тому, що знання «відкривають» очі на світ.

ВИКОРИСТАННЯ ПРОБЛЕМНО-ПОШУКОВИХ СИТУАЦІЙ

У психологічній літературі підкреслюється, що найважли­вішим спонукальним стимулом розумової діяльності людини ви­ступає пізнавальна проблема, що визначається як протиріччя між знанням і незнанням і яка вирішується тільки шляхом пошуків відповіді на питання, що виникає. «Мислення, - пише С.Л. Ру- бінштейн, - звичайно починається з проблеми чи запитання, із подиву чи здивування, із протиріччя. Цією проблемною ситуа­цією обумовлюється залучення особистості в розумовий процес; він завжди спрямований на вирішення якогось завдання».

Радянськими вченими доведено, що створення на екскур­сіях проблемно-пошукових ситуацій сприяє розвиткові праг­нення в дітей дошкільного віку до поглибленого пізнання при­роди, а вирішення цих ситуацій дозволяє озброїти дітей деяки­ми способами такого пізнання.

Зміст знань про природу приховує у собі найбагатші мож­ливості для включення проблемно-пошукових ситуацій, для постановки проблемних питань, тому що буяє внутрішніми зв’яз­ками, відносинами, які знаходяться в постійному розвитку, зміні.

На екскурсіях проблемні ситуації складають органічну ча­стину процесу пізнання і знаходяться в нерозривній взаємодії зі спостереженням, практичною діяльністю, із поясненням ви­хователя. Проблемне завдання формулюється з урахуванням рівня розвитку і підготовленості дітей. Воно встановлює зв’я­зок нових знань із колишнім досвідом дітей.

Створення проблемної ситуації, її усвідомлення, процес вирішення відбуваються в спільній діяльності вихователя і дітей. У спільному пошуку, спрямованому на вирішення про­блемного завдання, педагог надає допомогу у формі загальних указівок, роз’яснень, окремих проблемно-пошукових запитань навідного, а іноді і характеру, що підказує. Пізнавальна діяльність супроводжується евристичною бесідою. У ній вихо­ватель ставить запитання, що спонукають дітей на основі спос­тережень, раніше набутих знань порівнювати, зіставляти певні факти, шляхом міркувань приходити до висновків, припущень.

Вони вільно висловлюють свої думки, сумніви, стежать за відпо­відями товаришів, переконуються в правильності чи помилко­вості суджень один одного. Така бесіда додає пошуковій діяль­ності характеру колективного добування знань. Запитання, що виникають, свідчать про активність мислення.

При створенні проблемно-пошукових ситуацій пошук вирі­шення значно активізується, якщо дошкільники безпосеред­ньо сприймають предмети, явища чи виконують із ними прак­тичні дії для знаходження невідомого.

Найширше на екскурсіях у природу використовуються про­блемно-пошукові ситуації, які допомагають дітям розкрити причинно-наслідкові зв’язки, що є однією з найбільш глибо­ких форм розумового пошуку. «Відкриття» кожної причини для дошкільника — завжди крок до більш глибокого пізнання: від сприйняття зовнішніх властивостей предметів, явищ він пере­ходить до розуміння в них істотного, важливого, необхідного.

<...> На екскурсіях у природу створюється можливість для навчання дошкільників вирішенню проблемно-пошукових си­туацій, що допомагають розкрити причинно-наслідкові зв’яз­ки. При цьому дітей послідовно ведуть від вирішення проблем­них ситуацій на основі безпосереднього сприйняття предметів, явищ до вирішення таких при опорі на часткову наочність, а потім — через активізацію колишнього досвіду. У результаті та­кого навчання формуються узагальнені способи розкриття істот­них зв’язків і відносин між предметами і явищами природи. Отже, у дітей з’являється не тільки прагнення до поглибленого пізнання, але і реальні для того можливості. На екскурсіях до­цільно створювати такі проблемно-пошукові ситуації, коли діти безпосередньо й одночасно сприймають причину і наслідок.

Наведемо приклад. На полі (кінець серпня) старша група дошкільників.

Вихователь. Чому на полі стало так багато птахів? Пригадай­те наші екскурсії і прогулянки влітку. Чи бачили ми тоді тут так багато птахів? Подумайте, навіщо птахи сюди прилетіли.

Мишко. Я думаю, що після збирання жита на полі залиши­лося колосся, зерно, ось птахи і прилетіли їх клювати.

Вихователь. А хто думає інакше?

Діти згодні з хлопчиком, тому вихователь послідовно задає окремі проблемні питання: яких птахів ви впізнали і можете назвати? Як літають птахи: по одній чи зграєю? Подивіться уважно на зграї граків: чи усі вони однакові?

Після цих навідних запитань діти намагаються розкрити причину прильоту птахів на поле.

Іра. Старі граки учать молодих літати, шукати корм.

Вихователь. Чому старі граки учать молодих літати?

Сашко. Настає осінь, а граки незабаром полетять на південь. Це далеко, тому старі граки учать молодих, готують до польоту.

Вихователь. Яких перелітних птахів ви бачите на полі, крім граків?

Діти. Шпаків.

Вихователь. А навіщо шпаки прилетіли на поле? Що вони роблять?

Маша. Вони підготовляють молодих шпачків до відльоту.

Вихователь. Старих граків ви відрізнили від молодих по дзьо­бу. А як ще можна відрізнити молодих шпаків від старих?

Світлана. У зграї шпаків є птахи великі - це батьки, а є менші - це їхні діти.

Таня. Ще у пташенят пір’я темніше.

Вихователь. Навіщо ж птахи прилетіли на поле?

Катя. Вони готуються до відльоту в теплі краї.

Андрійко. Вони учать підрослих пташенят.

Вихователь. А що ж Мишко був неправий, коли сказав, що птахи прилетіли на поле клювати зерна?

(Думки дітей розділилися. Вихователь звертається до тих, хто вважає відповідь Мишка помилковою.)

  • Чому вам здається, що Мишко помилився?

Катя. Граки і шпаки їдять комах і черв’яків, а не зерно.

Вихователь. А хіба на полі немає інших птахів, крім граків і шпаків?

Коля. На полі є ще горобці, ворони.

Світлана. А ген галки чорні ходять.

Вихователь. А навіщо галки, ворони, горобці прилетіли на поле? Теж готуються на південь летіти?

Юра. Вони не летять, вони тут зимувати будуть.

Маша. Горобці прилетіли на поле зерна клювати, а про га­лок і ворон я не знаю.

Вихователь. Горобці прилетіли поклювати зерна. А хто знає, галки і ворони люблять зерно?

Оля. Ворони з галками все їдять.

Вихователь. Правильно, вони все їдять. Це всеїдні птахи. Подумайте, хіба на полі багато зерен залишилося після збирання врожаю? Колгоспники намагалися забрати кожен колосок. Якщо й обсипалося зерно, то небагато. Подумайте, чи є на полі ще який- небудь корм для птахів. Нахиліться, подивіться уважно.

Діти ходять по краю поля. Отут і там вигуки: «Цвіркунчик! Жук! Ще цвіркунчик! Павук! А ось гусениця!»

Вихователь. Чому на полі багато комах? (Діти затрудняють- ся відповісти.) Ми з вами теж зараз із задоволенням стоїмо на полі, так приємно сонечко пригріває. А в лісі вже прохолодно.

Юра. Сонце пригріло поле, отут тепло, ось комахи і приле­тіли сюди погрітися.

Оля. А деякі пристрибали на сонце погрітися.

Вихователь. У лісі зараз прохолодно, а тут відкрите місце, тому тепло. А комахи люблять тепло. Так чому ж так багато птахів стало на полі наприкінці літа?

Іра. Перелітні птахи прилетіли учити пташенят, поклюва­ти комах, а зимуючі - клювати зерна і комах.

Наведений вище приклад показує, що в процесі пошуку невідомого (установлення причини і наслідку) діти завдяки без­посередньому сприйняттю уточнили і розширили свої уявлен­ня (про зовнішній вигляд птахів, про спосіб їхнього життя і його зміну у зв’язку з наближенням осені, про потреби комах у теплі). Вони знайшли невідомі їм властивості, відносини шля­хом установлення нових зв’язків із уже відомим (знанням про перелітних і зимуючих птахів). Створення подібних проблем­них ситуацій забезпечує сприятливі умови для активного на­буття знань, для формування планомірності спостереження, для розвитку розумових операцій (порівняння, конкретизація, узагальнення, класифікація).

На повторних екскурсіях доцільно створювати проблемні ситуації, які дошкільники вирішують при частковій опорі на наочність чи зовсім без неї. У даному випадку вони виявляють­ся перед необхідністю вибрати з засвоєних раніше знань ті, котрі допоможуть правильно відповісти на поставлене запитання. При цьому зростає роль особистого досвіду дітей, підвищується їхня самостійність у висловленні припущень, умовиводів, вис­новків. <...>

Основна рушійна сила проблемного навчання - це система запитань і завдань, що ставляться перед дітьми. На екскурсіях найчастіше використовуються запитання, що вимагають уста­новлення подібності і відмінності між предметами і явищами. І це цілком закономірно. К.Д. Ушинський підкреслював, що усе у світі людина дізнається не інакше, як через порівняння. Зав­дяки порівнянню дитина не тільки глибше пізнає навколиш­ню природу, але і виділяє в предметі, явищі нові якості, власти­вості, що дає можливість по-іншому глянути на те, що здавало­ся звичайним, добре знайомим.

У процесі екскурсій вихователь поступово розвиває в дітей уміння порівнювати предмети і явища природи. Запитання, що спонукають до порівняння, ставляться таким чином, щоб діти послідовно виділяли спочатку ознаки відмінності, потім - подіб­ності. Далі їхня увага спрямовується на порівняння окремих частин, елементів предмета, явища (наприклад, спочатку по­рівнюють стебла, потім листя, потім — квітки і насіння росли­ни). Заключне запитання спонукає дітей визначити, чого більше в предметі, який спостерігається: подібності чи відмінності.

Розглянемо приклад вправи в порівнянні галки і ворони на осінній екскурсії в сквер (середня група).

Вихователь. Діти, багато хто з вас часто плутає галку і воро­ну. Давайте порівняємо: чим вони схожі і чим несхожі. Спочат­ку розглянемо, чим ворона і галка відрізняються одна від одної. По розміру вони однакові?

Інна. Галка менша, ніж ворона.

Вихователь. Правильно, ворона крупніша за галку. Поди­віться на їхнє пір’я. По забарвленню пір’я галка і ворона відрізняються?

Олесь. Так, галка вся чорна, а у ворони тільки на голові і хвості пір’я чорне.

Соня. Ворона вся сіра, а хвіст, крила і голова чорні.

Вихователь. Галка вся чорна, тільки на шиї, як комірець, пір’я світліше. А у ворони купка і живіт сірим пір’ям покриті, а на голові, хвості, крилах пір’я чорне. А тепер подивитеся, чим вони схожі.

Павлик. У них дзьоби довгі і міцні.

Вітя. На голові очі чорні і блискучі.

Олеся. Ноги ще у ворони і галки схожі, вони чорні і міцні.

Вихователь. Правильно, ворона і галка схожі міцними дзьоба­ми, ногами, чорними блискучими очима. А як вони пересуваються?

Соня. По землі ходять важно.

Костя. Ще стрибають: скік-скік.

Юра. У небі літають.

Вихователь. Правильно ви відзначили, що пересуваються галка і ворона однаково. Вони ще можуть сідати на дерева, пар­кан, дах будинку. Ось ми і розглянули, чим галка і ворона схожі, а чим відрізняються. А за якою ознакою ви тепер відразу будете впізнавати галку?

Олеся. По кольору пір’я: у неї усе пір’я чорне, а у ворони купка і живіт покриті сірим пір’ям.

Розвиток у дошкільників уміння порівнювати спостережу­вані предмети та явища сприяє нагромадженню в них конкрет­них уявлень про навколишню природу.

Активізації мислення дітей допомагають запитання, що вимагають установлення змін, які відбулися з предметами, яви­щами в порівнянні з тим, якими діти їх бачили минулого разу. При такому порівнянні раніше набуті знання застосовуються в новій обстановці, з новими цілями, завдяки чому об’єкти, що спостерігаються, пізнаються повніше, глибше; діти учаться по­ступово згадувати потрібні відомості, відбирати з них тільки ті, котрі потрібні для вирішення поставленого завдання, і активно використовувати їх. Пригадування, пов’язане з добором, аналі­зом і активним застосуванням знань у нових умовах, - складна пізнавальна діяльність, тому дошкільники дуже емоційно реа­гують на свої удачі і невдачі.

<„.> Серед проблемних запитань особливе місце займають ті, котрі спонукають розкривати протиріччя між сформованими уявленнями і знову одержуваними знаннями. Спонукальна сила таких запитань пояснюється тим, що вони сприяють виникнен­ню емоцій, які лежать в основі пізнавального інтересу, а саме подиву, здивування, прагнення розв’язати це протиріччя. Для цього діти повинні переглянути свої колишні уявлення, перебу­дувати їх на новій основі. Так, старші дошкільники спостеріга­ли птахів і називали найбільш великих ворон воронами. Тоді пе­ред дітьми було поставлене запитання: а чи знаєте ви, що ворона і ворон - це зовсім різні птахи? Діти пожвавилися, стали задава­ти питання: а тут ворони водяться? А зараз на полі є ворони? А як вони кричать? А чим харчуються? А діти у ворон і воронів назива­ються однаково - воронята? А де їхнє гніздо? А ворони перелітні чи зимуючі? Вони приносять користь?

Поставлене педагогом запитання, наступні його пояснен­ня спонукали дітей до активних пошуків, самостійних спосте­режень.

Розумова активність тісно зв’язана з роботою уяви. Тому на екскурсіях рекомендується ставити перед дітьми запитання, що активізують їхнє образне мислення й уяву. Старшим дошкіль­никам доцільно іноді запропонувати уявити собі наступні зміни, стадії розвитку знайомих явищ, об’єктів. Так, при спостереженні косовиці дати їм подумати, які комахи залишаться на лузі, а які перестануть прилітати. Чому бджоли, джмелі після косовиці не будуть прилітати на луг? А на екскурсії в ліс при спостереженні молодої порослі ялинок і берізок, які піднялися на узліссі, зап­ропонувати пошукати відповідь на запитання: що скоріше виро­сте - ялинки чи берізки? Чи довго вони зможуть рости поруч? Чому вони будуть боротися? Хто переможе в боротьбі?

У процесі пошуку відповіді на такі запитання діти повинні визначити майбутні зміни в сприйманих явищах, предметах. Сама постановка подібних запитань активізує розумову діяль­ність, загострює інтерес до об’єкта спостереження, підводить до усвідомлення того факту, що одна зміна в природі (наприк­лад, косовиця квітучих рослин) призведе до нової зміни (бджо­ли і джмелі будуть літати за нектаром на інше поле, у ліс, сад). Запитання спрямовують думку дитини на аналіз конкретних фактів (наприклад, не просто засвоїти умови розвитку і росту рослин, а диференціювати потребу ялин і беріз у світлі і волозі). Передбачення подій шляхом аналізу конкретних фактів - це вже ознака творчого мислення. Нарешті, серед пошукових за­питань, що активізують мислення, фантазію, повинні бути і такі, котрі переключають пошук з дійсної обстановки на уяв- лювану. Так, дітям пропонується уявити, що вони знаходяться не в зимовому лісі, а у весняному чи осінньому, і розповісти про те, які зміни відбудуться в зв’язку з цим навколо.

<...> Таким чином, створення на екскурсіях у природу про- блемно-пошукових ситуацій і залучення дітей у їхнє вирішен­ня благотворно позначаються на розвитку мислення, забезпе­чують глибоке пізнання явищ, що спостерігаються, об’єктів.

(Куликова ТЛ. Экскурсии в природу с детьми дошкольного воз­раста. - М., 1985. - С. 5-26, 32-39).

С. ТЕПЛЮК