Роль педагогічної технології у форму на пні екологічної культури дітей і дорослих

Успішне впровадження н практику нового напрямку до­шкільної педагогіки - екологічного виховання дітей - може аді йсіповатися лише в умовах строго визначеної організації еко- лого-педагогічної роботи в дошкільній установі. Істотним фак­тором цієї організації є забезпечення дворівневого технологіч­ного процесу: організаційно-методичного - у роботі з педко- лективом установи (рівень управління) і навчально-виховного

• у роботі з дітьми різних вікових груп. Можна з достатньою долею впевненості допустити, що їхній ієрархічний взаємозв’­язок, їхня змістовна реалізація протягом усього навчального року приведуть до одержання запланованого педагогічного ре- зул ьтату підвищення рівня екологічної культури вихователів і становления основ екологічної культури в дошкільників (иідиищепни ріння їхньої екологічної вихованості).

... Аналіз літератури дозволяє визначити основні поло­ження, що стосуються педагогічної технології, і зробити вис­новки стосовно проблеми екологічного виховання дошкіль­ників:

• поняття педагогічної технології нині торкається голов­ним чином дидактичного аспекту навчання школярів;

• планований результат спроектованого педагогічного про­цесу стосується насамперед когнітивної (розумової) сфери учнів, фактично не торкаючись інших сторін їхньої особистості;

• відсутній аналіз побудови педагогічної технології сто­совно періоду дошкільного дитинства, тобто щодо виховно- освітньої роботи з дошкільниками в умовах дитячого садка;

• відсутній розгляд педагогічної технології в галузі безпе­рервної екологічної освіти на всіх її рівнях.

Впровадження нового напрямку дошкільної педагогі­ки в практику роботи дитячих садків повинне здійснюватися, як ми вже сказали, одночасно на двох рівнях: організаційно- методичному і освітньо-виховному. Кожний з рівнів має свою специфіку: на кожному з них повинна мати місце своя техноло­гія еколого-педагогічної роботи.

Адміністративно-управлінський рівень включає значну кількість заходів, необхідних для постановки нового напрямку педагогіки. Необхідний доцільний розподіл цих заходів протя­гом навчального року. Кожен з цих заходів володіє специфіч­ною змістовною функцією і тому є модулем технології. До цих заходів належать такі:

• педагогічна рада, на якій представлені актуальність, значимість еколого-педагогічної роботи вДНЗ, глобальна мета екологічного виховання, головні шляхи її досягнення і кінцевий результат, який можна одержати шляхом успішної роботи (модуль постановки мети );

• організація і створення в ДНЗ повноцінного еколого-розви- ваючого середовища (різних «екологічних просторів» ) — найваж­ливішої умови в здійсненні освітньо-виховної роботи з дошкіль­никами і їхніми батьками (модуль розвиваючого середовища );

• проведення протягом навчального року систематичної методичної роботи з педколективом у формі щомісячних семі- нарів-практику мів, на яких відпрацьовуються зміст і методи екологічного виховання дітей, технології еколого-педагогічної роботи з дітьми різного віку (методичний модуль);

• визначення, розробка і реалізація протягом року форм еколого-педагогічної роботи з батьками (модуль пропаганди);

’ заключна педрада: обговорення підсумків роботи семіна­ру, результатів освітньо-виховної роботи з дітьми, отрима­них на основі їхньої діагностики, постановка завдань на новий навчальний рік (модуль підбивання підсумків).

Важливою особливістю будь-якої технології є докладний опис усіх її модулів, що дає можливість чітко визначити, що треба робити, як треба робити, у яких умовах і якими прийома­ми мо л ми досягти поставленої мети. Саме докладний опис усьо­го процесу еколого-педагогічної роботи дозволяє багатора­зово відтворювати технологію в різних соціоприродних умо­вах дошкільних установ. <...> Трирічна технологія постановки і впровадження методики екологічного виховання дошкіль­ників. Перший рік роботи — це освоєння змісту і методів еко­логічного виховання дітей; другий рік — це освоєння виховно- освітніх технологій еколого-педагогічної роботи з дітьми різно­го віку, що побудовані па зрозумілому змісті і здійснюються вже знайомими ме тодами; третій рік — це творче освоєння тих же самих технологій екологічного виховання дошкільників (знаходження своїх прийомів, розробка своїх сценаріїв, при­стосування технології до своїх соціоприродних умов).

Спеціальне місце в технології управління має бути відведе­не системі консультацій або семінарові «Основи екології», який буде проводити еколог з метою підвищення екологічної квалі­фікації вихователів.

Таким чином, технологія організаційно-методичного уп­равління, якщо вона систематично впроваджується в роботу ДНЗ, дозволяє підвищити, розвинути професійно-екологічну культуру педколективу: освоїти нову методику роботи з дітьми, вникнути в елементарні основи екології, застосувати знання на практиці в процесі створення і підтримки розвиваючого еколо­гічного середовища установи.

Багаторічне впровадження програми «Юний еколог» у прак­тику роботи дошкільних установ дозволило створити модель іншого технологічного процесу - освітньо-виховного, мета яко­го - формування початків екологічної культури у дошкільників. Ця модель включає низку модулів, що мають загальнорозвива- юче значення і використовуються в роботі з дітьми будь-якого віку. До них належать такі.

• Цикли спостережень за мешканцями живого куточка і ділянки дитячого садка.

• Спільна діяльність вихователя з дошкільниками, спря­мована на створення і підтримку необхідних, екологічно зна­чимих умов для мешканців куточка природи.

• Систематичне моделювання в спеціальних календарях довгостроково плинних змін у природі, пов’язаних із сезонни­ми явищами, ростом і розвитком рослин і твари н.

• Проведення доступних за змістом і соціально значимих екологічних акцій.

• Регулярне спільне (вихователі і діти ) виготовлення книг за літературними творами про природу.

• Систематичне проведення різних типів екологічних занять.

Особливими є діагностичні модулі, за допомогою яких ви­являється початковий і кінцевий рівні екологічної вихованості дітей.

Система визначених і докладно описаних модулів, сполу­чена з параметром часу (місяцями і тижнями навчального року), утворює матрицю виховно-освітньої технології. Така матриця - це готове планування матеріалу для вихователя. Саме ця обставина є умовою ідентифікації технологічного про­цесу при його відтворенні різними педагогами в різних умовах дошкільних установ. Заходи й екологічно орієнтовані види діяльності, рівномірно розподілені протягом навчального року й ув’язані з найважливішими подіями і явищами соціально-при­родного характеру, забезпечують успіх кожної вікової технології: її побудова наближається до оптимальної, а реалізація на прак­тиці ефективно підвищує рівень екологічної вихованості дітей.

<...> Стрижнем кожної конкретної технології є закономірні події в природі і суспільстві: зміна і розвиток сезонних явищ, настання Нового року й ін. Технологія для кожного віку зале­жить від еколого-розвиваючого середовища групи. Оптимальна її реалізація відбувається в тому випадку, коли діти постійно оточені об’єктами живої природи. Саме постійно існуючий ку­точок природи дає можливість організувати різні екологічно орієнтовані і відповідні вікові види діяльності (спостереження, створення необхідних умов для живих істот тощо). Технології для дошкільників включають використання великої кількості наочного і предметного матеріалу, що відповідає віковим особ­ливостям дітей - перевазі образної і діючої форм мислення.

Особливе значення має широке включення в освітньо-ви­ховні технології різноманітних ігор (дидактичні, сюжетно-ро- льоні, сюжетно рухливі), спеціально розроблених ігрових на­йми Л Ы111 ч ситуацій, що створюють у дітей позитивний емоцій­ним настрій і забезпечують потрібний рівень засвоєння ними екологічних знань, вироблення правильного, зацікавленого ставлення до природи.

Досвід експериментальної апробації технологій показав: важливу роль у досягненні мети екологічного виховання грає с і н ль сні л купання педагога з дітьми: особистісно орієнтований, /юоро емоп і іі її її її спосіб взаємодії дорослого з дошкільниками забезпечу значну частку ефекту іі успішності в реалізації тех- пологі і у будь якій ні копій групі. Стиль спілкування педагога з дітьми можна підняти до рішія модуля виховної технології. <...> Саме спрп нтдшпій стиль спілкування вихователів з вихованця­ми їм заняттях і в повсякденному житті створює ефект «прий­няття » дітьми знань, їхнього швидкого і легкого засвоєння, пе­ренесення у вільну самостійну діяльність.

Загальний ефект від технологій — очевидне становлення в дошкільників початків екологічної культури, що виявляється за допомогою діагностичних модулів. Вони реалізуються два рази на рік: на початку (у вересні) і в кінці (у травні). Зіставлен- пя результатів обстеження дітей демонструє картину їхніх до- снгпепь розвиток уявлень про природу, екологічно доцільна поведінка и жп йому куточку, правильна взаємодія з рослинами І I^і 1141111111IIМ11, розпиток почуттєвої сфери.

111. 0 І. II ІІ.Л Я К >11. собою ос н і ти ьо-виховні технології?

Напільна спрямованість технологій еколого-педагогічної роботи з дітьми в кожній віковій групі полягає в наступному.

• Орієнтування на широке використання безпосереднього природного оточення дошкільників, еколого-розвиваючого сере­довища. створеного в установі, на поглиблене ознайомлення дітсії .і тими рослинами і тваринами, з якими вони перебува­ють у icon такті протягом усього навчального року.

• Організація регулярної і різноманітної діяльності дітей у зеленій зоні установи: пізнавальної (проведення циклів спос­тережень), практичної (створення і підтримка необхідних умов для живих істот), природоохоронної (зимова підгодівля її тил ів, акції в захист природних об’єктів), діяльності

спілкування (емоційно-доброзичливої взаємодії з живими істо тами ), зображувальної (малювання, гра, конструювання).

• Широке використання спеціально дібраної дитячої ху- дожньо-пізнавальної літератури, зміст якої поєднується зі змістом інших видів діяльності; поглиблене ознайомлення дітей (протягом усього року) з творами окремих авторів, що яскраво відображають події в природі, є прикладом любові до природи, глибокого її розуміння і творчого відображення в літе­ратурно-художніх творах.

• Спільна творча діяльність вихователя з дітьми: створен­ня і використання саморобних книг, альбомів за враженнями від літературних творів і спостережень за природними об’єктами.

• Систематичне ознайомлення дітей усіх вікових груп із сезонними явищами природи за «тижневою методикою», виро­щування в зимово-весняний період овочевих і квіткових куль­тур, регулярні спостереження за ростом рослин; відображен­ня різних спостережень у календарях природи.

• Регулярне включення ігрової діяльності, ігрових навчаль­них ситуацій (ІНС) у систему еколого-педагогічних заходів у всіх групах.

• Оптимальне співвідношення і сполучення педагогічних заходів щоденного життя, що дозволяють дітям нагромади­ти сенсорні враження, конкретні знання про об’єкти природи, з різного типу заняттями, котрі формують широкі і досить глибокі уявлення про деякі екологічні залежності природи, з дозвіллям, святами, походами в природу, які викликають яск­равий емоційний відгук.

Ще одна особливість побудови технологій - докладний ме­тодичний онис усіх заходів (наприклад, будь-яке заняття пред­ставлене програмним змістом, матеріалом і організацією, що необхідні для його проведення, докладним сценарієм його ходу). Така побудова педагогічної технології забезпечує правильне розуміння її вихователями і масове відтворення в практиці дошкільних установ, що знаходяться в різних умовах.

Завдання молодшого дошкільного віку - закласти перші орієнтири у світі природи, у світі рослин і тварин як живих істот, забезпечити розуміння первісних зв’язків у природі - розумін­ня необхідності однієї-двох умов для їхнього життя.

Голошиїм фактором в інтелектуальному розвитку дитини иі.пго піку < конкретний образ предмета, дії з ним. Слова по- м п її 111 іти :<л ними - тоді ситуація в цілому стає зрозумілою ма­ляті, засвоюється ним. Звідси випливає: провідною діяльністю и екологічному вихованні молодших дошкільників є неоднора­зово повторюване сенсорне обстеження предметів, об’єктів при­роди і практичне маніпулювання з ними. Усе, що можна дати дітям у руки, пропонується їм для обстеження, у якому «заді­ті 11,in . якнайбільше органів чуттів. Діти беруть у руки нату­ри и із 111 їв .фрукти, гладять і оглядають їх, тиснуть, нюхають,

куштують, с му хм ють, як вони скриплять або шарудять, - обсте­жують їх усі ми сспсорі і п ми способами. Кожне відчуття вихова­тель позначає словом, просить дітей повторювати за ним.

Важливу роль у пізнанні малятами об’єктів природи відігра­ють практичні моделюючі дії: вихователь руками зображує фор­му, розмір, висоту чи довжину об’єктів природи: «малює» у по­вітрі круглий помідор, яблуко, довгу морквину, великий круг­лім"! кавун чи капустину. Просить дітей руками зробити те ж саме рухи і дії підкріплюють те, що вони бачать і чують позна­ченими словами.

Вихователь (обережно) вводить гру як метод екологічного виховання. Найкраще для цієї мети підходять образи перших казок «Курочки Ряби», «Ріпки», «Колобка» - Дід чи Баба, що то з одіїії ї казки, то з іншої з’являються на заняттях. Дід, що виростив у своєму городі велику ріпку, «приходить» на заняття і фруктово-овочевою тематикою, ознайомлює дітей з різними п подими, Поре участь у їхньому обстеженні, дає спробувати і вза­галі доброзичливо ставиться до дітей.

Тему домашніх тварин легко представити за допомогою Баби і Діда з «Курочки Ряби»: крім курей, у них живуть корова, коза, кіпьта інші тварини. На заняття «приходить» або Дід, або Баба, і ю 11 и роз 11 ові дають то про корову з телям, то про козу з козенята- ми, показують, як вони годують їх травою, сіном, напувають водою. Вихователь дає можливість дітям на правах помічників взяти участь у цих операціях - вони годують сіном іграшкових (або зображених на картині) корів і кіз, пасуть їх, будують для них сараї, самі наслідують їх дії і звуки. Така гра дозволяє ма­йї та м почати пізнавати сільськогосподарську дійсність, розви­ти і : и і і гроні уміння, уяву, закріплює знання казок.

Структура технології екологічного виховання молодших дошкільників включає такі компоненти.

• Цикли спостережень у повсякденному житті - за акварі умною рибою, декоративним птахом, ялиною на ділянці в зимо­вий час, осінніми квітучими рослинами, весняними первоцвіта ми. Кожен з циклів включає 3-5 спостережень і дозволяє дітям одержати перші конкретні знання про ці об’єкти природи.

• Щомісячні протягом одного тижня спостереження за погодними явищами, що супроводжуються щоденним веденням піктограмного (у вигляді картинок) календаря і вдяганням картонної ляльки.

• Участь у підгодівлі зимуючих птахів і спостереження за ними, що фіксуються в спеціальному календарі картками- картинками з їхнім зображенням щодня протягом 1-2 тижнів у розпал зимової підгодівлі.

• Пророщення цибулі ріпки на зелень у зимовий час і ство­рення календаря її росту: спостереження за зростаючою цибу­лею ведуться протягом 4-5 тижнів, один раз у тиждень вихо­вателем у присутності дітей і з їхньою допомогою робляться замальовки.

• Спільна діяльність вихователя з дітьми в куточку при­роди, по догляду за кімнатними рослинами, акваріумом - діти прилучаються до трудових операцій і розуміння їхнього зна­чення для життя живих істот, слухають, як вихователь лас­каво розмовляє з ними.

<...> Технологія екологічного виховання дітей середньо­го дошкільного віку має ті ж самі структурні компоненти: цик­ли спостережень за мешканцями куточка природи і квітучих рослин ділянки, ялиною; щомісячні (по одному тижню) спос­тереження за сезонними явищами природи й одночасне веден­ня піктограмного календаря, що включає картонну ляльку; спільна діяльність дітей і вихователя в куточку природи, що дозволяє формувати в них уміння спілкуватися з живими істо­тами, трудові навички з підтримки необхідних умов життя для них; зимова підгодівля птахів і спостереження за ними, веден­ня спеціального календаря в січні (у кульмінаційний період); «город на вікні», вирощування двох «дидактичних» цибулину різних умовах, щотижневі спостереження за ними і замальов­ки в календарі.

І Іочииніочи із середньої групи, у технологіях з’являється

• стрижневий» письменник-природознавець. У середній групі протягом усього навчального року проводиться читання корот­ких оповідань Є. Чарушина про тварин, розглядання книг з його ілюстраціями, а наприкінці року організовується занят­тя , присвячене цьому авторові. Багаторазове звертання до пись­менника, що описував і малював симпатичних дитинчат, доз- ноляс почати формувати в дітей стійкий інтерес до спостере­ження природи, розуміння 'того, що отримані враження можна творчо представити іншим у формі оповідань і малюнків.

У цій груш щотижня проиодяться екологічні заняття, на яких діти закріплюють і поглиблюють уявлення про природу, ОТрІІМЯІІІ І! щоденному житті, чи здобувають нові. Діти серед­ньої групи <■ піддаються* грі, вона їх захоплює, тому вихователь особливо ретельно готується до занять, включає в них ігри-по- дорожі, діалоги з літературними персонажами, обігравання ігра- шок-аналогів.

<...> Технологія еколого-педагогічної роботи з дітьми стар­шого піку має і подібність, і відмінність від системи попередньо­го року. У щоденному житті проводяться цикли спостережень за тваринами, що живуть у куточку природи. Спостереження м і стять п е тільки елементарні відомості про те, що тварини їдять, яку мають будову, але і відображають взаємозв’язок із середови­щі 'м іспуіімпня, морфофупкціональну пристосованість до нього. ('і іеі і,і п.м ы і і спостереження присвячуються тому, щоб з’ясувати, ні. і щобачмть, чують риба, птах, хом’як (тобто як функціонують і яку пристосувальну роль у житті грають органи чуттів), як пе­ресукаються, доглядають за собою, як дихають, як реагують на різний корм, голосні звуки, різкі рухи, несподівані предмети. Такі спостереження - це не тільки з’ясування особливостей спо­собу життя, поведінки тварин, це визначення того, як люди (ви- хоиатель, діти) повинні реагувати на їхній стан, за якими озна­ками помічати їхнє нездужання, як створювати найбільш спри- ятливі умови життя, тобто як ставитися гуманно і дбайливо на основі розуміння особливостей їхньої життєдіяльності. Усі цик­ли спостережень нероздільно поєднують компоненти розумо­вого і морального виховання: діти сенсорно-чуттєвим шляхом здобувають конкретні знання, що забезпечують становлення едино правильного, діючого ставлення до живих істот.

Це ж саме стосується і циклів спостережень за рослинами: кімнатними, трав’янистими квітучими рослинами ділянки, що проводяться в теплі періоди року, за овочевими і квітковими культурами, які зростають на вікні, у городі. Простежуються особливості взаємозв’язку рослин з умовами їхнього життя. Для більшої переконливості проводяться елементарні досліди (на­приклад, цибуля вирощується трьома різними способами: за наявності всіх умов, у темряві, у холоді). Вихователь включає в цикли спостереження естетичного характеру: діти вчаться по­мічати красу рослин, що виявляється тільки в дуже сприятли­вих умовах. Таким чином, вони починають розуміти естетику живого з екологічних позицій: красива рослина - це така рос­лина, що має багато соковитих листків, розгалужені, але не ви­тягнуті стебла і яка, звичайно, цвіте. Такою красивою рослина стає тільки в середовищі, що цілком відповідає її потребам.

Протягом усього навчального року один тиждень на місяць діти спостерігають сезонні явища природи. Велику роль у розу­мовому розвитку грає календар нового типу, що з чисто пікто­грамного перетвориться в піктограмно-символічний: діти ма­люнком зображують рослинний і тваринний світ даного періо­ду цього сезону, значками-піктограмами - параметри погоди, колірним символом - дні тижня. Аналогічно ведуться кален­дарі спостережень за зимуючими птахами, за ростом і розвит­ком городньої культури - вони також з’єднують у собі образне і символічне відображення явищ, що спостерігаються.

Щодня, починаючи з жовтня, здійснюється спільна діяльність вихователя з 2-3 дітьми в куточку природи - це по­чаток їхнього прилучення до виконання обов’язків чергових. Діти беруть участь у цій діяльності не менше трьох днів підряд

• за цей час вони починають усвідомлено ставитися до справи, здобувають навички, деяку самостійність.

Новою формою роботи є природоохоронні акції, у проведен­ня яких включають вихованців старшої групи: «Зелена ялиноч­ка-жива голочка» (з початку грудня до середини січня), «При­красимо Землю квітами» (присвячена до Дня Землі - 22 квітня). Діти разом з дорослими прилучаються до загальнозначущих подій, практично беруть участь у них: малюють плакати в за­хист ялин, розвішують їх, вирощують квіткову розсаду і виса­джують її на території дитсадка і за її межами.

У грудні бере старт «Панорама добрих справ» - загально- групове панно, у якому індивідуально (на основі фотографії дити- ііи) представлені всі гарні вчинки кожного, це «матеріалізова­на» моральність кожної маленької особистості. Діти бачать на панно себе й інших, починають усвідомлювати значення гарно­го вчинку, їм стає небайдужою оцінка їхньої поведінки дорос­лими і дітьми - це початок становлення тих якостей, що стиму- лішоть моральний розвиток особистості. «Панораму» вихователь і н • /11 • до іч и п. и і щипального року, тому в дошкільників є час зро- іуміти, осмислити, протупати на неї, свідомо змінювати свою понедіпісу.

Літературним стрижнем технології екологічного вихован­ня старших дошкільників є твори Віталія Біанкі, пізнавальні казки якого відповідають екологічному змістові і можливостям нагноєння його дітьми. Казки цікаві за формою і сюжетом, тому никликають емоційний відгук, а власне кажучи демонструють морфофункціональну пристосованість тварин до середовища іенунання. Повчальне і становлення Біанкі як письменника: у дитинстві батько привчив його уважно спостерігати природу, потім пописувати свої спостереження. Численні дитячі щоден­ники в дорослому житті послужили основою для літературних творів. Про це діти дізнаються на святі, що присвячене пись- МсІІПИКОИІ і проводиться в день його народження (11 лютого).

І Іаралельно вихователь провадить два види діяльності: читає протягом усього навчального року оповідання і казки письмен-

11. и і а, тюрми: разом п дітьми саморобні книги й альбоми. До­тыпышки малюють свої враження, розповідають фрагменти капок, вихователь збирає малюнки, оформляє висловлювання дітей і разом з ними за всіма правилами брошурує книгу, що є спільною гордістю - її показують батькам, гостям, ставлять у книжковий куточок для користування. Ця творча діяльність прилучає дошкільників до розуміння письменницької праці, значення книги в житті людини, розвиває інтерес до природи і спостережень. У середній групі покладений початок - діти по­глиблено ознайомилися з творчістю Є. Чарушина, у старшій групі ця лінія продовжується. Особливе значення має «Синич­чин календар» - його читають цілий рік, до дітей регулярно

• прилітає» синичка, вони створюють модель року - усе це бу­дить емопіі, розвиває інтелект, уяву.

Особливе значення мають заняття - вихователь починає по­глиблювати й узагальнювати добре знайомий дітям матеріал. За попередній період дошкільники нагромадили багато конк­ретних знань про овочі і фрукти, про домашніх тварин, зимую­чих птахів, сезонні явища природи - тепер у них можна сфор­мувати узагальнені уявлення, провести з ними заняття поглиб- лено-пізнавального типу, за допомогою моделей та інших форм наочності показати екологічні залежності природи. Велику роль на таких заняттях відіграють календарі, що відображають спостереження за сезонними явищами, ростом і розвитком рос­лин, зимуючими птахами. В усіх календарях самими дітьми змодельовані явища і об’єкти природи, які змінюються. На цих заняттях діти вперше вчаться «прочитувати» графічну модель

• розгортати хід подій за значками і малюнками. Важливу роль відіграють комплексні заняття: вони мають усебічно розвиваю­че значення, побудовані на зміні видів діяльності. Наприклад, минула осінь, діти три місяці спостерігали за погодою, живою природою, вели календар - тепер за ним можна виділити всі істотні ознаки, на основі яких сказати, що таке осінь як сезон (цьому присвячується перша частина заняття). Потім вихова­тель показує осінь з естетичного боку - специфічну красу її явищ, демонструє дітям репродукції відомих художників, читає вірші класиків про осінь, включає для прослуховування музичні твори на цю тему, тобто показує красу природи, відтво­рену в мистецтві. Потім діти самі стають «художниками» — ство­рюють творчі роботи на тему осені.

Не зменшується значення гри в цьому віці: вихователь про­водить заняття у формі подорожей, використовує іграшки-ана- логи при розгляданні картин, включає в різні заходи улюблені ігрові персонажі. Особливе значення має Лікар Айболить - він «проводить» профілактичні огляди дітей, рослин, тварин, дає рекомендації по збереженню здоров’я, фізичному розвитку, оцінює турботу дітей про мешканців куточка природи.

Таким чином, технологія еколого-педагогічної роботи з дітьми старшої групи, базуючись на матеріалі попереднього віку, розвиває, ускладнює його, тобто є новим витком у загальній системі екологічного виховання дошкільників - формування усвідомленого ставлення до природи, до взаємодії людини з природою.

Виготовлення саморобного глобуса - на першому за­питі і діти набувають елементарних уявлень про Землю, мате­рики, моря йокеани, про полюси й екватор, про місце розташу­єш ня своєї країни і свого міста. Вони дізнаються про деякі еко­логічні проблеми планети, своєї країни. Потрібний саме само­робний глобус великого розміру, тому що на цьому занятті і далі протягом усього року діти працюють з ним - вони практично моделюють свої перші географічні знання: наклеюють матери­ки, прапорцями позначають полюси, наносять друкованими літерами окремі назви (країни, столиці, свого міста чи селища), приклеюють зображення тварин у місцях їхнього природного нр< >жиинп н я, значком SOS позначають екологічно несприятливі території на Землі. Робота з глобусом поєднана з читанням пізна­вальної літератури.

Велике значення в технології <...> мають заняття по­глиблено пізнавального й узагальнюючого типу. До цього віку діти нагромадили багато конкретних чуттєвих знань - на їхній основі можна здійснювати класифікацію об’єктів природи, по- сднувати їх у групи на різних підставах, демонструвати всілякі екологічні залежності, учити дітей самостійно використовува­ти узагальнене знання в нових ситуаціях. Це гарна можливість широкої розумової підготовки дітей до навчання в школі. На таких заняттях дошкільники здобувають перші навички на­вчальної діяльності: слухають пояснення вихователя, його за- ПИТНИІІН, ВІДПОВІДІ однолітків, вбудовують свої судження в ко­лективну бесіду. Активно учаться порівнювати, аналізувати, будува ти умовиводи, робити висновки.

Не менше важливі комплексні заняття, на яких організо­вуються виставки творів мистецтва - вихователь розвиває есте­тичне сприйняття дітей, їхню здатність почувати і переживати красу природи, відбиту художником тим чи іншим способом. Огляд мінівиставок, якщо вони організовані за всіма правила­ми виставкової справи, - це пропедевтика відвідування музеїв, початок прилучення до цінностей культури, а по суті - загаль­ний розвиток особистості дитини.

Протягом року дорослі організовують вихід дітей у най­ближчі екосистеми — екскурсії і походи в ліс, на луг, водойму, lie дуже важливі заходи еколого-оздоровчого характеру: діти дихають чистим повітрям, отримують естетичну насолоду від

краси природи в будь-який сезон, пізнають співтовариство рос­лин і тварин, спостерігають сліди їхньої діяльності, беруть участь у природоохоронній справі чи акції. <.„> Походи й екскурсії дають багато емоційних вражень - їх треба закріпити, тому всі учасники походу, готуючись до нього, роблять собі іграшкові фо­тоапарати, якими «фотографують» усі цікаві і красиві явища природи. Після повернення дошкільники «проявляють» фото­графії - малюють, а дорослі роблять справжні фотографії, демон­струють відео, якщо в похід брали фотоапарат, відеокамеру.

Ставлення до природи, сприятливого навколишнього сере­довища, здоров’я формується також під час свят і дозвіль еколо­гічного характеру. Свято Нового року для дітей дорослі органі­зовують на початку січня на ділянці (у найближчому природно­му оточенні) навколо живої ялинки. Це справжній гімн життю

• прекрасному дереву, яке не зрубали, якому удалося вижити в пору передноворічного ажіотажу. Свято, присвячене воді, органі­зовується на початку червня (збігається з Днем навколишнього середовища). Вода - це життя, без неї не може обійтися жодна жива істота, вода доставляє багато радості людям, особливо дітям

• свято дає можливість це відчути.

Але найголовнішим екологічним святом у підготовчій до школи групі є всесвітній «День Землі» 22 квітня. У цей день з дошкільниками проводиться друге заняття по глобусу, присвя­чене екологічним проблемам. Вони вже багато знають, їхні уяв­лення можна розширити і поглибити - нехай напередодні шко­ли задумаються про життя на планеті. У цей день проводиться акція «Прикрасимо Землю квітами» - діти висівають насіння, висаджують вирощену ними розсаду квіткових культур на ділянку й у місця найближчого оточення (щоб скрізь було кра­сиво). Увечері цього дня проводиться свято, на якому підбиваєть­ся підсумок першим у житті гарним справам малят, їхньому ставленню до природи <...>.

Усі заходи, пов’язані з Днем Землі, виховують у дітей на екологічній основі почуття патріотизму, розширюють поняття любові до природи, до своєї планети. Це кульмінація всієї мето­дичної системи.

Отже, технологія — це система екологічного виховання, що містить у собі низку взаємозалежних і докладно описаних заходів, спланованих на весь навчальний рік. Технологія - це методичне забезпечення до програми, що конкретно реалізує її головні ідеї і положення. У результаті застосування техно­логії на виході (наприкінці року) змінюється рівень екологіч­ної вихованості дітей, що встановлюється за допомогою спеці­ального діагностичного обстеження.

Важливо зазначити, що до однієї і тієї ж програми може бути розроблено кілька технологій, які різняться між собою набором і характером конкретних педагогічних заходів, їх спо­лученням и роти гом нанчал ьного року, але які обов’язково реа­лізують голоііііі ідеї програми.

(Николаева ('. Роль педагогической технологии в формирова­нии .тологической культуры детей и взрослых //Дошкольное вос­питание. 2000. №6. — С. 19-30 ).