Екологічні акції в роботі з дошкільниками (з досвіду роботи)

У нашій дошкільній установі проведення екологічних акцій з дітьми старшого дошкільного віку стало однією з цікавих форм роботи.

Екологічна акція - ряд дій, що починаються для досягнен­ня якої-небудь мети, насамперед для формування в дітей і до­рослих екологічної культури, екологічної свідомості, екологіч­ного світогляду. Ми проводимо кілька акцій - «Ялинка - зеле­на голочка», «Прикрасимоземлю квітами», що розроблені кан­дидатом педагогічних наук С.М. Ніколаєвою. Крім них, сила­ми педагогів розроблені і впроваджені в життя акції «Береги­ня», «Бережіть первоцвіти», «Допоможемо мавпам московсь­кого зоопарку».

Акція «Берегиня» народилася як реакція на нераціональ­не використання води дітьми і дорослими. У її рамках були роз­роблені заходи з дітьми, співробітниками і батьками.

Для дітей організували серію занять «Це чарівниця вода», «Де живе вода?», «Що нам вода?» Діти ознайомилися з власти­востями води і її чудесними перетвореннями. Одержали знан­ня про те, що на планеті Земля багато води, але води, придатної для питва, дуже мало. Вони довідалися, що вода - це життя. Вода потрібна всьому живому, але тільки чиста. Під час занять проводили різні досліди, наприклад, за допомогою лупи, мікро­скопа діти розглядали брудну і чисту воду, руки, овочі тощо. Після занять дітям пропонувалося (за бажанням) намалювати портрети води, професії води, плакати в захист рік і водойм.

Для підтримки інтересу до теми і закріплення знань про воду ми проводили ігри «Знайди, хто живе у воді», «Ми живемо у воді», «Ми крапельки», «Вода — не вода», розповідали еко­логічні казки Н. Рижової («Жила-була Ріка», «Як люди річку скривдили»), М. Пластова («Як Кап Капич річку рятував»). Обговорювали необхідність дотримання певних правил поведін­ки в побуті і на природі: мити руки перед їжею, не їсти брудні овочі і фрукти, не пити сиру воду, не пити воду з невідомих джерел тощо. Причому намагалися робити акцент не на заборо­ни, а на усвідомлення дітьми правила.

Спираючись на отримані знання, діти обговорювали, що необхідно зробити для того, щоб ощадливо і розумно використо­вувати воду. Домовилися пройти по дитячому садку і перевіри­ти, як користуються водою співробітники і діти, чи немає вито­ку води. Подібного роду перевірки проводили старші дошкіль­ники разом з екологом А.М. Туркіною. Результати зазначали­ся дітьми в спеціальному зошиті значками, а також на стенді.

З працівниками ДНЗ були проведені збори, на яких обго­ворювалося питання охорони і раціонального використання води. Охорона води - це одна з важливих екологічних проблем

Москви. Для підвищення екологічної грамотності педагогів відвідали Музей води. Це допомогло нам краще розібратися в питаннях водопостачання і роботи каналізаційних систем Москви.

Для батьків оформили тематичні ширми: «Вода - це жит­тя», «Давайте берегти воду», провели анкетування «Що ми знаємо про воду?» серед співробітників і батьків.

У результаті в дорослих і дітей зросла відповідальність за використання води.

У нашу дошкільну установу ми запросили «Музей води на колесах». Екскурсовод розповів дітям, відкіля надходить вода в Південне Медведково, який шлях очищення вона проходить, чому треба берегти воду, як нею треба користуватися тощо. Дітям показали уривки з мультфільмів, подарували плакати про дбай­ливе ставлення до води. Екскурсія стимулювала нас продовжи­ти роботу з теми «Вода».

На вечорі «Давайте берегти воду!» проводилися змагання між двома командами - «Крапельки» і «Росинки». Діти визна­чали на слух шум моря і шум струмка, допомагали «лікувати» матінку-річку, ловили рибу в чистій воді, згадували правила поведінки біля водойми тощо.

Робота з теми продовжувалася і під час цільових прогулянок на ставок у Ясному проїзді. Ми розробили цикли спостережень за екосистемою «ставок». Діти ходять на ставок не тільки для спостережень і одержання нових знань, разом з дорослими вони беруть участь у благоустрої території ставка: збирають сміття, саджають квіти. Таким чином, разом з дітьми ми вирішуємо завдання по відновленню і поліпшенню природного середови­ща як одного з факторів екологічної безпеки. У результаті такої роботи діти краще усвідомлюють, що смітити в лісі, парку, на вулиці не можна, тому що це погіршує екологію і негативно позначається на здоров’ї людини, рослин, тварин. За підсумка­ми прогулянок на ставок діти разом з вихователями створили альбом «Таким хочемо бачити ставок».

Співробітники дитячого садка і діти виступили ініціатора­ми робіт із благоустрою території ставка. їхніми силами була розроблена програма «Оазис у місті». У такий спосіб активна життєва позиція дорослих членів нашого колективу послідовно передається дітям. З розмов з дітьми, їхніми батьками ми з’ясу­вали, що діти стали обережніше поводитися на природі, береж­ливіше ставляться до рослин, тварин, намагаються не нашкоди­ти їм, бурхливо реагують на негативні вчинки, роблять заува­ження порушникам, з гордістю заявляють, що вони юні екологи.

Акція «Бережіть первоцвіти» була організована на почат­ку весни. Вихователі ознайомили дітей з первоцвітами лісу і міста. Проводили цикли спостережень за конваліями (садовими і лісовими), примулами, пролісками, що ростуть на території сад­ка. Милувалися їхньою красою, насолоджувалися ароматом. Пе­дагоги розповідали казки і легенди про квіти. Для закріплення знань проводили дидактичні ігри. Вихователі разом з дітьми малювали плакати в захист вісників весни і придумували до них тексти. А потім розвішували плакати в захист первоцвітів у своє­му муніципальному районі «Південне Медведково».

Під час цвітіння конвалії (лісової і садової) вихователі привча­ли дітей до того, що садову конвалію можемо зірвати - це ми її виростили, а ось лісову рвати не можна, ця рослина занесена в Чер­вону книгу. Наше завдання - зберегти це чудо природи. До роботи активно залучали батьків. їм була запропонована тематична шир­ма «Первоцвіти - вісники весни», що змусила іншими очима по­дивитися на проблему охорони первоцвітів. І як підсумок роботи в установі було проведене свято конвалій, на якому звучали вірші і музика, прислів’я і пісні про цю прекрасну квітку.

На екскурсіях у національний парк «Лосиний острів» діти освоюють правила поведінки на природі, проходячи по марш­руту екологічної стежки; ознайомлюються з багатьма рослина­ми, що раніш бачили тільки на картинках; практично закріп­люють правила поводження з незнайомими рослинами, твари­нами; згадують і виконують норми поведінки в природі. У вирі­шенні цих завдань нам допомагають ігри «Отрутне - не от­рутне», «Знайди і назви» тощо. Після екскурсії свої враження діти замальовують. Малюнки оформляють в альбоми, що супро­воджуються дитячими розповідями і фотографіями.

Ідея акції «Допоможемо мавпам московського зоопар­ку» виникла, коли почали ознайомлювати дошкільників з ди­кими і домашніми тваринами. У роботі з дітьми з цієї теми ви­користовуються різні форми: заняття, прослуховування аудіо касет із серії В. Зотова «Лісова абетка», дидактичні ігри, чи-

тання пізнавальної літератури і відвідування Кімнати природи для спілкування з тваринами. Для поглиблення знань дітей про диких тварин і для більш близького знайомства з ними запро­сили в дитячий сад Московський зоопарк. Він привіз своїх звірів і показав виставу «Звірі — герої казок». Цей спектакль звірів залишив незгладимий слід у пам’яті дітей. Багато хто з них після спектаклю почав малювати портрети тварин, які сподоба­лися. На пропозицію дорослих надати допомогу мавпам зоопар­ку (їм не вистачало іграшок) діти відгукнулися охоче: разом з батьками стали приносити з дому старі гумові іграшки. До збо­ру іграшок підключили і дошкільників із прилеглих дитячих садків району «Південне Медведково». Після збору іграшок діти з інтересом дивилися відеокасети з життя мавп, що були надані нам співробітниками зоопарку.

З 1998 р. ми щорічно беремо участь у фестивалях Московсь­кого зоопарку «Екологія - творчість - діти», де наші вихованці показують екологічні казки, написані і поставлені вчителем- логопедом дитячого садка В.І. Мирясовою. Після спектаклю ра­зом з дітьми здійснюємо прогулянки по зоопарку. Свої вражен­ня від зустрічі з тваринами діти відтворюють у малюнках.

Ці акції є лиш частиною тієї роботи з екологічного вихован­ня, що проводиться з дітьми в нашій дошкільній установі.

Додаток 1

Екологічна акція «Берегиня»

План проведення:

Підготовча робота.

ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З ДІТЬМИ

1. Це чарівна вода. Малювання: портрет води.

2. Де живе вода? Малювання: плакати в захист рік і води.

3. Що нам вода? Малювання: професії води.

4. Загадування загадок про воду і її різні стани.

5. Розповідання екологічних казок про воду.

6. Ігрова діяльність. Рухлива гра «Ми крапельки». Дидак­тична гра «Знайди, хто живе у воді». Рухлива гра «Ми живемо у воді». Дидактична гра «Вода - не вода».

РЕЙД «БЕРЕГИНЯ»

Протягом місяця діти разом з екологом перевіряють, як вит­рачається вода в ДНЗ, чи немає витоку води у всіх приміщен­нях дитячого садка. Результати рейду зазначаються щодня.

Робота після рейду.

1. Бесіди з дітьми на тему «Як ми бережемо воду дома? »

2. Відвідування з дітьми «Музею води на колесах».

3. Оформлення тематичної ширми для батьків «Давайте бе­регти воду!»

4. Окремі вибіркові перевірки стану водопровідних кранів на предмет витоку й ощадливого використання води.

ЕКОЛОГІЧНЕ ДОЗВІЛЛЯ «БЕРЕЖІТЬ ВОДУ».

Додаток 2

Екологічна акція «Ялинка — зелена голочка»

План проведення:

1. Заняття « Через добрі справи можна стати юним екологом ».

2. Заняття «Виготовлення плакатів на тему «Збережемо ялинку - красуню наших лісів».

3. Проведення циклів спостережень за ялиною (на ділянці дошкільної установи).

4. Розвішування плакатів на захист живих ялин у громадсь­ких установах району «Південне Медведково».

Спілкування з жителями району з питань збереження жи­вих ялинок (під час розвішування плакатів).

5. Новорічне свято в дитячому садку навколо штучної ялинки.

6. Новорічне свято для ляльок (дозвілля для дітей); прово­диться після свята для дітей.

7. Обхід території району «Південне Медведково». Мета: по­рахуємо, скільки ялинок викинули після Нового року.

8. Прикрасимо живу ялинку на ділянці дитячого садка.

9. Новорічне свято навколо живої ялини на ділянці (прово­диться після Нового року).

Додаток З

Первоцвіти поруч з нами! (анкета для батьків).

Прізвище, ім’я батька, група.

1. Чи любите Ви здійснювати прогулянки в ліс?

2. У яку пору року волієте бувати в лісі?

3. Чи приваблює Вас ліс навесні? Чим? (Красою, пробуджен­ням від зимової сплячки, прагненням до життя, поетичністю тощо) (потрібне підкреслити, дописати свій варіант відповіді).

4. Чи знаєте Ви назви лісових квітів? Якщо так, перелічіть їх.

5. Які первоцвіти Вам відомі? Лугові, садові.

6. Чи знаєте Ви, чому первоцвіти мають яскраве забарвлен­ня і приємний запах? З чим це пов’язано?

7. Чи любите Ви збирати квіти? Чи заохочуєте дітей у їхньо­му захопленні збирати «букети»?

8. Як Ви вчините, побачивши галявину з красивими квіта­ми? (Нарву великий букет; зірву одну квіточку; помилуюся і піду). (Потрібне підкреслити, дописати свій варіант відповіді).

9. Чи знаєте Ви, які наслідки масового збору квітів? (Нічо­го страшного в цьому немає; порушується рівновага в природі; відбувається загибель рослин; рослини пропадають, зникають). (Потрібне підкреслити, дописати свій варіант відповіді).

10. Чи задумувалися Ви над тим, що зірвана квітка - це «бранка, присуджена до смерті»?

11. Чи включаєтеся Ви в роботу ДНЗ по захисту первоцвітів?

(Зенина Т. Экологические акции в работе с дошкольниками II Дошкольное воспитание. - 2002. - № 7. — С. 18-21).

Г. ТАРАСЕНКО

УРОКИ МИЛУВАННЯ ПРИРОДОЮ

Чи спроможна маленька дитина відчувати красу навколиш­нього світу? Безумовно. Діти жваво й безпосередньо реагують на природу, прекрасне в ній. І роблять вони це щиріше й безпо­середніше, ніж дорослі. Тонкий співець природи письменник Костянтин Паустовський влучно зауважив, що в дитинстві й сонце жаркіше, й трава густіша, й дощі рясніші, та й небо яск­равіше. Справді, чим менша дитина, тим природніший гармо­нійний баланс у її спілкуванні з природою, що сприймається як радісне, сповнене барв, звуків, рухів єдине ціле.

Отже, в дитячій свідомості спонтанно формується суб’єк­тивний образ природи, що є результатом емоційно-чуттєвих контактів з навколишнім світом. Проте досвід цей є здебіль­шого хаотичним нагромадженням вражень. Завдання педагога - виховати в дітей культуру естетичного сприймання природи, допомогти їм зрозуміти такий складний феномен, як естетич­на виразність Всесвіту. Дуже важливо, щоб діти усвідомили: природа — не лише об’єкт практичної діяльності людини, а й предмет безкорисливого споглядання та милування.

Милування природою - досить складний процес. Це не про­сто спостереження її об’єктів та явищ, не лише фіксація змін. Милуватися красою - означає робити її предметом особливої, захопленої уваги, духовно єднатися з нею. Милування наро­джується з афективної (тобто максимальної за інтенсивністю емоцій) реакції людини на природу. При цьому обов’язково пе­редбачається момент оцінки, в якій домінують естетичні пара­метри.

Естетичне народжується із зовнішнього образу, що сприй­мається чуттєво (зором, слухом, на дотик, нюх) як цілісна фор­ма у гармонійному співвідношенні зі змістом. Це - сукупність інформативно насичених ознак. Серед них можна виділити такі вагомі структурні компоненти краси й виразності навколиш­нього світу, як розмаїтість форм, звуків та запахів; світло й колір, пропорція, ритм тощо.

Щоб правильно організувати процес милування природою з дітьми, вихователь має заздалегідь з’ясувати для себе, які оз­наки об’єкта чи явища зумовлюють його естетичну своєрідність. Варто навіть виокремити певну естетичну домінанту — ті конк­ретні чуттєві ознаки, які надають особливої виразності об’єкту чи явищу. Так, осінній краєвид позначений розмаїттям кольо­рів. Узимку панує форма. Весні притаманні динамізм та багат­ство звукових характеристик тощо.

Як же конкретно організувати з дітьми процес милування природою? По-перше, слід подбати про належну культуру сен­сорного, тобто чуттєвого сприймання вихованцями навколиш­нього.

Поступово і терпляче вчитимемо дітей тонко відчувати при­роду на дотик, смак, запах. Це особливо актуально у вихованні

міських дітей, оскільки розвиток сенсорного апарата маленьких мешканців міста дещо загальмований, що пов’язано з певними об’єктивними умовами. Так, у колірній гамі міст переважають ахроматичні тони, що негативно позначається на розвитку зо­рового сприймання кольорів. Постійний шумовий фон призво­дить до зниження гостроти слуху. Педагог має обов’язково до­магатися точної диференціації дітьми кольорів та відтінків, форм, запахів, звуків у природі, дбати про активізацію у вихо­ванців зорових, слухових, нюхових, дотикових, смакових аналі­заторів.

Кілька порад щодо організації та проведення уроків ми­лування природою.

Технологія таких уроків значно відрізняється від звичайних занять або навчальної екскурсії. Вони розраховані на отримання дітьми не стільки номінативної, скільки емоційно-образної інформації про природу. Головний стратегічний напрямок уро­ку милування - постійне звернення вихователя до інтелектуаль­ної, насамперед емоційно-чуттєвої сфери дитини. Проводячи такі заняття, треба дбати про активізацію аналізаторів чуттів дітей, підносити їхнє сприймання на належний емоційно-образний рівень, правильно організовувати оцінну діяльність. Обов’язко­ва умова — вихід за межі статичного споглядання, надання про­цесові динамізму. У цьому дуже допоможуть цікаві завдання оцінно-творчого характеру (музичні та пластичні імпровізації, словотворчість, робота з природним матеріалом), а також активні форми емоційно-естетичного пізнання навколишнього світу (ігри, змагання, конкурси, трудові справи та ін.).

Важливе застереження: ні в якому разі не перетворювати милування у щоденні «чергові» вправляння, бо внаслідок цього дитячі оцінки неминуче втратять свіжість, природність і бу­дуть приречені на умисну пишномовність, що зрештою при­зведе до фальшу, нудьги та байдужості. Уроки милування вар­то проводити раз на місяць, пов’язуючи їх із своєрідним станом природи, як-от: листопад, перший сніг, ожеледиця, іній, відли­га, льодохід, перші струмочки, повінь, веселка та ін. Визнача­ючи тривалість занять, слід гнучко враховувати вікові можли­вості дитячого сприймання: від п’яти-десяти хвилин для до­шкільнят і першокласників, до тридцяти для школярів наступ­них років навчання.

Підготовку до уроку милування варто поділити на два ета­пи: визначення об’єктів милування та осмислення їхньої есте­тичної виразності; добір запитань оцінного характеру, проду­мування творчих завдань, пошук художнього матеріалу для ак­тивізації уяви дітей (вірші, казки, загадки, пісні тощо). Серед об’єктів милування чільне місце можуть посідати так звані «зна­ки» рідної природи, наприклад, рослини, що набули символіч­ного значення у світовідчутті українців і оспівані у народній художній творчості (калина, верба, тополя, дуб, барвінок, рута, чорнобривці та ін.). Це значно наблизить дітей до розуміння естетичної своєрідності українського краєвиду, поглибить і зміцнить емоційний зв’язок із рідним краєм.

УРОКИ ХУДОЖНЬОГО ПІЗНАННЯ ПРИРОДИ

Милування природою породжує в дитини потребу виявити своє захоплення. Такі спроби варто всіляко заохочувати. Більше того, потяг дітей до творчого осмислення краси довкілля треба спеціально розвивати. Спробуємо обґрунтувати доцільність організації художнього пізнання природи в ракурсі екологіч­ного виховання особистості. Ось деякі положення.

1. Ставлення людини до природи визначається не тільки абстрактним мисленням. Великий вплив на його вироблення справляє також розвинена чуттєвість. Художнє ж пізнання при­роди владно впливає саме на сферу почуттів, збагачує емоційні зв’язки людей із Всесвітом. Ні в якому разі не конкуруючи з природничими науками, воно доповнює і завершує цілісну кар­тину уявлень про навколишній світ. Як відомо, плідність нау­кового вивчення природи залежить від точності та гнучкості інтелектуальних процесів, а ефективність її художнього пізнан­ня тісно пов’язана з глибиною морально-естетичної оцінки, що виявляється безпосередньо у процесі творчості.

2. Мистецтво завжди допомагало людині збагнути красу природи. Кожний художник - своєрідний «природофіл», що пізнає світ швидше почуттями, ніж інтелектом. Проте для ство­рення художнього образу природи лише спостережливості не­достатньо. Адже справа не тільки в тому, щоб сприйняти оз­наки предмета або явища. Завдання в тому, щоб завдяки ефекту Уподібнення, думки та почуття, навіяні мистецтвом, сприйма­лися людиною як власні. Це зумовлює довіру до естетичної інформації, яку передає мистецтво, а також допомагає подола­ти необґрунтовано негативне ставлення до тих чи інших при­родних об’єктів, явищ. Отже, художній образ природи є еколо­гічним за своєю суттю.

3. Пізнання світу засобами мистецтва здатне змінювати уяв­лення людини про природу та про свою роль у ній, що зрештою зумовлює розвиток екологічно цінних особистісних орієнтацій.

Кілька порад щодо організації та проведення уроків ху­дожнього пізнання природи.

Добирати художній матеріал для такого уроку слід ретель­но та зважено, приділяючи особливу увагу творам, в яких ідеть­ся про екосистеми, що їм загрожує найбільша небезпека.

Важливо пам’ятати, що мистецтво України в розмаїтті його жанрів узагальнило багатющий досвід художнього пізнання природи на рівні загальносвітового значення. Сьогодні школа має долати стереотипи, виходити за межі «традиційного набо­ру» прикладів (скажімо, пейзажний жанр у живописі чи відтво­рення пір року в музиці), сміливіше вводити своїх вихованців у світ прекрасного. Розмаїтість художніх вражень допоможе дітям глибше відчути незабутню красу природи, яка щоразу постає у нових, несподіваних формах.

Виняткову цінність становить народознавчий матеріал. Ук­раїнські легенди та перекази яскраво відтворюють погляди на­роду на природу, містять елементи дохристиянських вірувань наших предків. Сучасному школяреві не завадить відчути таєм­ничу принадність колишнього пантеїстичного обожнювання сил природи, яке й нині живе у піснях, казках, приказках, за­гадках, закличках, примовках. Художнє мислення народу яс­краво закарбувалося в мові. Назви дерев, квітів, явищ природи - могутня образна інформація, яка накопичувалась упродовж віків і в такий спосіб передавалася нащадкам. Варто згадати і українську народну ботаніку, оповиту релігійно-міфічним сер­панком. Кожна назва, казка, загадка, пісня - то згусток ху­дожнього мислення народу, що спрямовує думку сучасної ди­тини на сутність певного об’єкта чи явища природи. Народні вірування, звичаї та свята календарно-обрядового циклу відкри­вають перед школярами цілий світ, в якому панують глибоке відчуття краси та екологічність мислення українців.

Звертаючись до художнього образу природи, вчитель має знайти найголовніше почуття, яке цей образ виражає. Саме його й треба донести до учнів. Екологізувати дитячу свідомість не означає використовувати художній твір як «наочність» до по­вчальних міркувань про збереження природи. Тут не може бути прямолінійних, грубих аналогій, які вульгаризують при­значення мистецтва. Учні повинні відчувати, що художній об­раз природи - не просто ілюстрація чи її мертва копія, а на­самперед почуття: подив, захоплення, співчуття, гнів, заклик чи будь-що інше. Осмислити твір мистецтва допомагає система заздалегідь продуманих запитань. Саме в такий спосіб найкра­ще спонукати дітей до активного пошуку естетичної та еколо­гічної суті цього образу.

Прилучаючи дітей до мистецтва, не можна, звичайно, обій­тися без аналізу художньо-виразних засобів, що аж ніяк не є самоціллю. Мета такого аналізу - вчити через форму розуміти зміст, яким вона народжена. За зображенням дерева чи квітки дитина повинна побачити ту думку, відчути ті почуття, заради яких вони дістали саме таке мистецьке втілення, а не інше. Ознайомлюючи учнів з відтворенням природи в народних ре­меслах не варто переобтяжувати їхню увагу технічними по­дробицями. Краще акцентувати на національних коренях, сим­воліці та художньому значенні виробів.

Дуже важливо враховувати дитячий потяг до яскравих не­стандартних форм. Краса природи зобов’язує вчителя шукати нові, урочисто-піднесені ритуали радісного спілкування з нею, які всіляко сприятимуть вільній самореалізації дитини, допо­магатимуть звільнитися від зайвого прагматизму і корисливості щодо природи. Моменти творчості, радісне збудження, щирість переживань, піднесений настрій - саме таке концентроване від­чуття насолоди красою і довершеністю природи надовго збері­гається в пам’яті як щастя і щедро проростає згодом у свідомос-

ті дитини екологічними мотивами ставлення до навколишньо­го. Цікавими формами дитячої творчості, на наш погляд, мо­жуть бути театралізовані свята, ігри-подорожі, вікторини і про­сто творчі хвилинки («хвилинки-перлинки»).

і

Додатки

Передбачаємо питання: де і коли це все робити? Відповідь проста - було б бажання. Екскурси в природу через твори мис­тецтва можна «вкрапляти» у будь-які заняття художньо-есте­тичного циклу (читання, музика, образотворче мистецтво, ху­дожня праця тощо). Вони можуть існувати і як самостійна фор­ма позаурочної виховної роботи. <...>

(Тарасенко Г.С. Дивосвіт. Технологія естетико-екологічного виховання. - К., 2000. -С. 9-11,19-22, 29-32, 48-50, 69- 71).

1