Читання художньої літератури про природу

У бесідах вихователь часто використовує літературні твори. Але специфіка творів, що розповідають про природу, така, пи­сав К.Д. Ушинський, що в них «багато чого розуміється тільки

304

почуттям і не може бути пояснене розумом». Тому педагог при читанні вірша або оповідання повинен звернути увагу не тільки на його зміст, а й намагатися розкрити його настрій і допомогти дитині перейнятися цим настроєм.

«Саме глибина почуттів, пережитих дітьми при слуханні, їхня емоційна чуйність, - пише Н.С. Карпінська, — свідчать про силу виховного впливу художнього твору. Без цієї почуттє­вої основи, без емоційного ставлення дітей до того, що вони слу­хають, мистецтво як засіб виховання утрачає свою цінність».

Щоб дати дитині відчути красу поетичного слова, вихователь повинен сам відчувати її і вміти передавати у своєму виконанні. Не можна монотонно, невиразно читати твір про природу.

Пейзажна лірика (наприклад, вірш С. Єсеніна «Береза») читається легко, співуче, повільно, вона не вимагає великої кількості логічних наголосів, основними виразними засобами тут повинні бути темп і пауза.

Виконання багатьох прозаїчних творів вимагає, навпаки, швидкого темпу, різноманітних інтонацій і логічних наголосів. Так читаються твори М. Пришвіна, М. Сладкова, Г. Скребицького.

При виборі художніх творів про природу для читання їх дітям вихователеві потрібно пам’ятати про те, що:

1. відомості про природу, які повідомляються автором, по­винні бути правильними, реалістичними;

2. зв’язки і закономірності природи повинні бути розкриті доступно дітям;

3. твір повинен бути цікавим (цікава фабула, чітка сюжет­на лінія);

4. вони повинні бути емоційними, насиченими поетични­ми зворотами, виразними засобами.

Вихователь може широко використовувати як сюжетні тво­ри про природу (В. Біанкі, Є. Чарушина, Н. Павлової, Е. Шима), так і описові (Г. Скребицького, М. Пришвіна, І. Соколова-Ми- китова); може читати дітям вірші російських і радянських по­етів (О. Пушкіна, Ф. Тютчева, О. Фета, С. Єсеніна), у тому числі написані спеціально для дітей (С. Маршака, 3. Александровой В. Сєрової).

<...> Читанням художніх творів вихователь може доповнити не тільки бесіди, але і спостереження, прогулянки. Наприклад,

під час прогулянок у ліс педагог читає рядки оповідань М. Приш­віна.

Улітку:

«Ось був сонячний день, такий яскравий, що промені про­никали навіть і в найтемніший ліс. Йшов я вперед по такій ву­зенькій просіці, що деякі дерева з одного боку перегиналися на інший, і одне дерево шепотіло своїми листиками щось іншому дереву, на тому боці. Вітер був дуже слабкий, але усе-таки він був: і нагорі белькотали осики, і внизу, як завжди, поважно роз­гойдувалися папороті».

Восени:

«У сонячний день восени на узліссі зібралися молоді різно­барвні осики, густо одна до іншої, начебто їм там у лісі стало холодно і вони вийшли погрітися на сонечко, на узлісся».

Навесні:

«Бруньки розкриваються, шоколадні, із зеленими хвостика­ми, і на кожному зеленому дзьобику висить велика прозора крап­ля. Візьмеш одну бруньку, розітреш між пальцями, і потім довго усе пахне ароматною смолою берези, тополі або черемшини...

Вечір теплий, і така тиша, немов повинно щось у такій тиші трапитися. І ось починають шепотітися між собою дерева: бере­за біла з іншою березою білою здалеку перегукуються; осика молода вийшла на галявину, як зелена свічка, і кличе до себе таку ж зелену свічку-осику, помахуючи гілочкою; черемшина черемшині подає гілку з розкритими бруньками.

Якщо з нами порівняти — ми звуками перегукуємося, а в них - аромат».

Твори художньої літератури можуть бути використані у різних ситуаціях.

Ось діти стоять і дивляться, як на землю падає перший сніг, як стає його усе більше і більше, і вже не можна розрізнити окремих сніжинок, тому що цілі лапи снігу падають на землю, ^КУЩІ. дерева, дахи будинків. «А давайте, - пропонує вихова­тель, - згадаємо вірші про зиму, що ми учили торік». Діти зга­дують: «У полі хуртовина загуляла...», «У грудні, у грудні усі дерева в сріблі...», «Перший зимовий сніжок білим пухом ле­тить...» - «А тепер послухайте новий вірш»,-говорить вихова­тель і читає «Перший сніг» О. Трутневої:

Что такое за окном?

Сразу в доме посветлело!

Это снег лежит ковром,

Самый первый, самый белый!..

Вихователеві потрібно пам’ятати, що затягнуті, докладні бесіди, що перетворюються в переказ своїми словами тільки що прослуханого оповідання, а то і вірша, порушують цілісність сприйняття, переривають емоційний вплив твору на дитину. Тому бесіда повинна бути короткою, що не стосується деталей оповідання. Як відзначав К.Д. Ушинський, «довгі, докладні пояснення поетичного твору послаблюють його враження на почуття, а з іншого боку, враження на почуття можливі тільки тоді, коли твір добре зрозумілий».

Пам’ятаючи цю рекомендацію К.Д. Ушинського, педагог повинен знайти ту міру запитань, міркувань, пояснень, що до­поможуть дитині зрозуміти твір, але не перешкодять впливові її на почуття. «Перед педагогом, — відзначає Н.С. Карпінська, — стоїть складне, але здійсненне завдання: зберігаючи в дітей свіжість перших вражень від прослуханого, вести їх до більш глибокого розуміння змісту твору в межах, доступних дошкіль­ному вікові».

На підставі сказаного вище можна сформулювати деякі ви­моги до проведення бесід за літературно-художніми творами про природу:

1. бесіда повинна спрямовувати думки дитини на розумін­ня головного в прочитаному творі;

2. у ході бесіди вихователь повинен допомогти дитині зга­дати і використовувати у своєму мовленні окремі образні вира­зи з твору («Як про це сказано у вірші?», «Як це описано в опо­віданні?»);

3. бесіда повинна бути короткою, емоційною і передувати повторному читанню твору.

Читання поетичних творів про природу розвиває емоцій­ність, образність дитячого мовлення. Діти починають викорис­товувати у своїх висловлюваннях і розповідях уривки з прослу- ханого.

<...> У бесідах педагог широко використовує нариси пись­мен пиків-природознавців про надзвичайне у природі, про особ­ливості деяких рослин, звички і сезонне життя тварин.

Наприклад, у ході бесіди про осінь діти розглядають жовті кошики пізньоквітучої рослини кульбаби, а вихователь читає уривок з оповідання П. Дудочкіна «Живий годинник»:

«Один раз Микита з батьком вудили рибу. Обоє так захопи­лися, що думали тільки про окунів, плотиць і підлящиків.

Раптом Микита згадав мамин наказ: «До шести годин при­ходьте, за грибами підемо».

Батько спокійно прищулив очі, подивився на сонце і знову закинув вудку.

• Сиди, синку, рано ще.

• А відкіля ти знаєш, що рано? Адже в тебе годинника немає!

• Є в мене годинник,- сказав батько і посміхнувся.

Микита подумав, що батько жартує, але той не жартував.

Він показав Микиті маленьку квітку, схожу на кульбабу. Її жовтий кошичок був закритий.

• Це кульбаба, - сказав батько. - Вранці, о сьомій годині, кульбаба розкриває свій кошичок, а після обіду, годині о третій, знову закриває його. До самого ранку.

• Ось так кульбаба! - радісно вигукнув Микита...»

Оповідання Г. Скребицького «Зимові гості» можна прочи­тати дітям перед спостереженням за сезонним життям птахів у найближчому до дитячого садку парку або сквері:

«Яка тиша в лісі пізньої осені!

Тільки іноді у вершинах старих ялин пискне малюсінька пташка - королик. Пискне і замовчить.

Більшість крилатих мешканців полів і лісів тепер уже на теплому сонячному півдні.

Деякі птахи залишаються зимувати в наших краях.

Але зате пізно восени на зимівлю прилітають до нас інші пернаті. Нехай цих північних гостей не так вже й багато, нехай вони своїм веселим щебетанням і не руйнують тишу зимового лісу, і все-таки ми радіємо їм...

Друга половина жовтня. Уже зовсім похолодало. Ще тихі­ше й похмуріше стало в лісі. І раптом ціла зграйка якихось ошат­них птахів, весело перегукуючись, усідається на горобину. Про­довжуючи мов би перемовлятися одна з одною, птахи з жадібн­істю беруться до їжі. Вони так захоплені своїм заняттям, що утрачають всяку обережність. У цей час до них можна близько підійти і гарненько розглянути. Це омелюхи. Вони квапливо зривають дзьобом одну ягоду за іншою.

Зграйки омелюхів з’являються в нас пізно восени і в роки врожаю ягід тримаються всю зиму, аж до весни. А навесні ці птахи летять назад на північ».

Отже, коли різноманітнішою за своєю структурою буде бе­сіда про природу і коли емоційніше буде вона проведена, то й більше значення буде вона мати для розвитку мислення і мов­лення дітей.

Сполучення прийомів: різні запитання, розглядання кар­тини, слухання музики, читання художнього твору, дидактич­на гра тощо створює умови для різноманітної розумової діяль­ності, що забезпечує мовну активність та інтерес дітей протя­гом усього заняття.

І Іаводимо зразкові плани двох бесід для підготовчої до шко­ли групи:

Бесіда про зиму

1. Розглядання картини К. Юона «Російська зима» (Яку пору року зобразив художник? Що хотів нам показати худож­ник своєю картиною?).

2. Розкажіть, що ви знаєте про зиму (Яка узимку погода? Чим відрізняються дерева узимку і влітку? Як узимку живеть­ся птахам і звірам?).

3. Читання вірша С. Єсеніна «Береза» (Чим сподобався вам цей вірш? Які слова ужив поет, щоб розповісти про красу берези узимку? Які слова підберете ви? Опишіть зимове убрання дерев).

Бесіда « Що нам осінь подарувала? »

1. Розповіді дітей про те, що осінь подарувала в полі, саду, лісі, на городі (на основі дитячих спостережень).

2. Розглядання дидактичних картин на теми «Збирання врожаю в полі», «Збирання врожаю в саду».

3. Дидактична гра « Яка робота осіння? »(класифікація картинок).

Педагог повинен продумати не тільки хід бесіди, взаємо­зв’язок її частин, але і зв’язок цієї бесіди з попередньою і на­ступною роботою. Доцільно, наприклад, після бесіди планувати розповідання на теми про природу, переказ літературних творів.

Наведемо приклад сполучення різних занять з теми «Вес­на» для старшої і підготовчої до школи груп (в останній усклад - н іості.ся програмний зміст, назва заняття залишається тією ж).

Спостереження, розглядання картин.

Бесіда.

Розповідання.

Спостереження сезонних змін у неживій природі навесні.

Розглядання й опис гілок, що розпустилися в кімнаті.

Збір і розглядання перших весняних квітів (мати-і-мачуха, пролісок).

Бесіда про весну (нежива природа і рослинний світ).

Складання описових розповідей «Весняні квіти» (за кар­тинками або живими квітами).

Прогулянка до ріки, спостереження льодоходу.

Розглядання картини про розлив ріки, про льодохід. Чи­тання вірша М. Некрасова «Дідусь Мазай і зайці».

Бесіда про життя звірів навесні.

Придумування розповіді «Що навесні трапилося на ріці?»

Влітку в підготовчій до школи групі цікаво пройдуть такі взаємозалежні заняття:

1. Екскурсія на луки.

2. Бесіда про літо (з використанням картини А. Пластова «Косовиця»).

3. Переказ оповідання М. Пришвіна «Квітучі трави».

(Виноградова Н.Ф. Умственное воспитание детей в процессе ознакомления с природой. - М., 1982. - С. 41-45 ).

Т.КОНЮХОВА, викл. пед. училища, м. Севастополь

АВТОРСЬКА КАЗКА ПРО ПРИРОДУ

<...> Мета нашої статті - розширити уявлення педагогів про можливість використання таких авторських казок, запропону­вати елементи методики екологічного виховання старших до­шкільнят, в основу якої покладено знання про цілісність еко­систем (на прикладі лісу), а одним із методів є робота з авторсь­кою казкою відповідного змісту.

310

Роботу, за розробленою нами методикою, проводили в трьох напрямках: з дітьми, з педагогами, з батьками. Були задіяні індивідуальні (консультації, бесіди), групові (заняття, семіна- ри-практикуми, «круглі столи», консультації, бесіди) і колек­тивні (конференції, педагогічні ради, батьківські збори, занят­тя, екскурсії, прогулянки) форми роботи із застосуванням наоч­них (спостереження, показ ілюстративного матеріалу, демон­страція ТЗН, моделювання), словесних (розповідь, бесіда, сто- рітелінг, переконання, читання художньої літератури, пояс­нення), і практичних (праця в природі, досліди, ігри, у тому числі й ділові, створення педагогічних ситуацій, вправи) ме­тодів і прийомів.

Батьки - найперші помічники.

Розуміючи, що ефективність роботи залежить від активної участі в ній батьків та педагогів, провели кілька спільних зуст­річей, на яких обговорили необхідність екологічного вихован­ня дошкільнят, разом дійшли висновку, що байдуже ставлення до цього процесу неприпустиме. Запросили охочих взяти участь у тематичних бесідах на тему «Як ознайомлювати дітей із приро­дою за допомогою авторської казки», «Скарби лісу» таін.; прове­ли батьківські збори на тему «Знай і люби природу» у формі гри «Щасливий випадок»; залучили батьків до оформлення в групах інформаційних куточків за темами « Вода в житті людини », « Хто де живе? » тощо. Окрім того, з татами і мамами проводили бесіди, індивідуальні і за підгрупами, консультації з питань, що їх ціка­вили у межах досліджуваної проблеми, ділові ігри.

Батькам пропонували також і творчі завдання: скласти пра­вила поведінки у природі, записати прикмети різних природ­них явищ, здійснити разом з дітьми прогулянку до лісу, поспо­стерігати за природою і записати, що сподобалося найбільше, що дивного, цікавого побачили, позмагатися з дітьми в пошуку «незвичайного в звичайному». Під час проведення «круглого столу» на тему «Діти і природа» ми запропонували батькам по­слухати в магнітофонному записі розповіді дітей про ці екс­курсії та прогулянки. Батьки, таким чином, змогли зробити висновки, що саме найбільше цікавить їхню дитину, як варто організовувати спілкування з природою, на що звертати увагу малюків - подивитися, як гарно навколо, розглянути квіти,

комах, послухати спів птахів. Можна напередодні прочитати казку про ліс чи лісового мешканця, а потім знайти його в при­роді, порівняти опис у казці із зовнішнім виглядом «об’єкта» у реальному житті. Доречною буде і щира розмова про красу при­роди, її необхідність для людини.

Перший етап роботи - підготовчий.

едагогам запропонували зразки конспектів, дібрали каз­ки природознавчого змісту, розробили рекомендації для робо­ти з ними, проводили також ділові ігри, семінари-практику- ми, педради, консультації, бесіди, вечори запитань і відпові­дей, присвячені застосуванню розробленої методики на прак­тиці, розігрувалися різноманітні педагогічні ситуації.

Робота з літературними творами.

На другому основному етапі всі знання дітей, здобуті під час спостережень, праці у природі, екскурсій, образотворчої діяльності, читання художньої літератури акумулювалися в казках, тобто узагальнювалися знання дітей з усіх названих видів діяльності. Оскільки другий етап основний, розглянемо його хід детальніше.

Спочатку ми дібрали казки, які можна використовувати на заняттях і в повсякденному житті для ознайомлення дошкіль­нят з екосистемами, потім поступово почали включати ці казки у заняття й інші види діяльності. Казки читалися й на поперед­ньому етапі роботи - у процесі підготовки до занять. Ознайом­лення дошкільнят з художніми творами відбувалося, головним чином, на спеціальних заняттях із читання художньої літера­тури і розповіді. Цьому передувала коротка вступна бесіда, яка готувала дітей до сприймання твору, допомагала пов’язати їхній досвід, знання про природу з темою твору. Вихованцям стави­лися також запитання, що мали з’ясувати приховані, неопи­сані безпосередньо зв’язки між різними подіями, явищами, ситуаціями. Педагог заздалегідь планував, що й коли читати­ме дітям. Тісний зв’язок з усією поточною освітньо-виховною роботою забезпечував глибину сприйняття вихованцями ху­дожніх образів, змісту літературно-художнього матеріалу. Ува­га приділялася не лише текстам казок, а й ілюстраціям до них.

Так, на занятті на тему «Як живе дерево?» педагог розпові­дав вихованцям про особливості різних видів дерев (дуба, бере­зи, осики, сосни), навчав знаходити різні дерева за описом; уточ­нював, що діти знають про будову дерев; намагався прищепити дошкільнятам емоційно-позитивне, дбайливе ставлення до рос­лин, уміння бачити їхню красу й неповторність. Перед цим дітям було прочитано казку Н. Павлової «Зимова прогулянка», а на занятті - казку М. Скребцової «Добрі сосни», проводилася також пізнавальна бесіда за цим твором.

Щоб показати дітям взаємозалежність усього в природі, навчити їх слухати художній твір, розуміти його та відповідати на запитання, виховати доброзичливе ставлення до тварин, на одному із занять ми прочитали їм екологічну казку «Як ведмідь пень загубив».

Про ліс як про цілісну систему і залежність життя його меш­канців від стану природи йшлося на занятті на тему «Лісовий календар». При цьому було поставлено такі завдання: уточни­ти й розширити уявлення дітей про ліс (у лісі росте багато різних дерев, чагарників, трав’янистих рослин, лісових ягід, грибів; там живуть різні тварини (хижі і травоїдні). Наголошувалося, що ліс - спільний дім для рослин і тварин, які знаходять у ньо­му їжу, місця для гнізд, нір. Ліси бувають різні (мішані - в яких ростуть хвойні й листяні дерева; березові й дубові гаї тощо), ліс по-різному виглядає у різні пори року. Казкові образи допо­магали акумулювати знання дітей у цілісну систему.

На занятті «Лісові мешканці» ми провели бесіду про диких тварин, які живуть у лісах. Хлопчики і дівчатка пригадали, в яких авторських казках трапляються персонажі-звірі, які вони зовні, їхні звички. Перед цим дошкільнятам було прочитано авторські казки про тварин, зокрема: О. Буцень «Неприємна пригода», О. Іваненко «Чорноморденький», С. Козлов «Зимова казка», «Ведмідь», М. Сладков «Цілюща ванна» та інші.

Заняття «Підземні мешканці» присвятили ознайомленню дітей з особливостями будови та поведінки підземних меш­канців (крота і хробака), завдяки яким вони пристосовані до ґрунтового середовища. На цьому занятті були закріплені й роз­ширені уявлення дітей про взаємозв’язок живих об’єктів при­роди з умовами їхнього життя. Напередодні вихователь прочи­тав у групі казки О. Трофимова «Білі мухи» і Г. Скребицького «І Іайупертіший».

З великим інтересом поставилися діти до теми «Ліс - бага­топоверховий дім». їм було цікаво уявити ліс у вигляді багатоповерхового будинку для рослин і тварин, які, пояснював вихователь, і є господарями в лісі. Засвоєнню цих складних знань сприяли сформовані у процесі читання казок образні уяв­лення про ліс та його мешканців. <...>

Казка в інтегрованому занятті.

Планомірно ознайомлюючи дітей із казкою, ми вико­ристовували літературний матеріал не тільки на спеціальних заняттях, а й на інших: з розвитку мовлення, при розгляданні картин, складанні розповідей, ознайомлення дітей із природою. Використання літературного матеріалу сприяло узагальненню та кращому засвоєнню здобутих знань. На заняттях з малюван­ня, ліплення дошкільнята виконували роботи за сюжетами про­читаних казок. <...>

Змістовним та емоційно насиченим було інтегроване занят­тя з розвитку мовлення, ознайомлення з художньою літерату­рою та образотворчої діяльності на тему «Казкові герої Віталія Біанкі». Після розповіді вихователя діти мали пригадати, які твори цього автора вони знають, і проілюструвати епізод з якоїсь казки письменника. Усі роботи вихованців були зібрані у спільний альбом.

Основним джерелом природознавчих знань на занятті на тему «Чому восени листя кольорове» була однойменна казка Ганни Бєлєнької. Після читання й бесіди за її змістом діти мали на вибір або намалювати осінні дерева так, як це зробив хлоп­чик Олесь у казці, або зробити аплікацію аналогічного змісту. Читання казок і наступне малювання за їхніми сюжетами сприяє кращому засвоєнню інформації, оскільки знання фор­муються не як розрізнені факти для запам’ятовування, а у виг­ляді яскравих образів, що відповідає психологічним особливос­тям дошкільнят, в яких переважає наочно-образне мислення.

Читаючи та обговорюючи з дітьми казки, педагог разом з вихованцями придумував за їхніми сюжетами театралізовані й лялькові вистави та різні ігри. Театралізовані ігри - діяльність надзвичайно емоційно насичена, що й робить її привабливою для дошкільнят і найбільше відповідає специфіці розвитку пси­хічних процесів дошкільника.

Перед заняттям на тему «Як білка, заєць і лось проводять зиму в лісі» вихователь читав дітям казки Оксани Іваненко «Чор- номорденький» та Віталія Біанкі «Перше полювання», з яких вони дізналися про пристосованість диких тварин до зими, про те, що білка живе в дуплі, живиться жолудями, грибами, горі­хами зі своїх запасів, лущить шишки. У неї гострі пазурі, пух­настий хвіст, узимку - сіро-сріблясте хутро, вона може легко лазити по деревах, робити великі стрибки. Заєць має гострі зуби, біле хутро, довгі задні лапи, може швидко скакати, петляти, зачаюнатися; узимку обгризає кору дерев. Лось - великий, ви­сокий, у нього довгі ноги, дужі ратиці, він легко дістає гілки дерев, ходить по глибокому снігу, може швидко бігати. Під час заняття дошкільнята дійшли висновку про залежність будови тіла, способу життя тварин від умов проживання, училися вста­новлювати причинно-наслідкові зв’язки між природними яви­щами, робити висновки. Після заняття малюки за допомогою вихователя драматизували казку В. Біанкі «Перше полюван­ня ». Інсценівками прослуханих казок супроводжувалися й інші заняття. У другій половині дня під час самостійної художньої діяльності малювали персонажів, що полюбилися, діти з влас­ної ініціативи знову повторили власну інсценівку, але вже по­мінялися ролями. <„.>

Гортаючи сторінки...

Казки читалися малятам і під час екскурсій, цільових про­гулянок та опісля них. Так, після екскурсії до осіннього лісу вихователь прочитав казку Олександра Лопатіна «Як дерева до зими готуються », потім діти порівняли те, що почули, зі своїми власними спостереженнями. Вихователь нагадав, що вони вже знайомі з казкою цього автора «Невтомні трудівники», разом пригадали її зміст, а потім послухали уривки з твору. Дітям ставилися такі запитання: Хто автор цих двох казок? Як нази­ваються казки? Як ви думаєте, чому автор назвав першу казку «Невтомні трудівники»? Про що казки Лопатіна? Що робило листя влітку? Що змінилося в лісі з приходом осені і як про це сказано у прочитаних казках? Читання казок передувало зап­ланованим спостереженням і проводилося відразу після них. Діти під час прогулянки побачили, що нижнє листя на деревах уже пожовкло, а на верхівках ще лишилося зеленим. Вихова­телі. запропонував поспостерігати за тим, як падає листя, роз-

глянути й назвати кольори, в які осінь забарвила листочки. Після цього дошкільнята мали пригадати, в якому літературному творі розповідалося про те, як один веселий листочок пишався своїм зеленим кольором, а коли пожовк, побачив на верхівці такий самий зелений листочок, яким він сам був раніше. Діти відпо­віли, що це казка Гроздани Олуїч «Ясеновий листок» і попро­сили виховательку прочитати їм цю казку ще раз. Під час само­стійної художньої діяльності у другій половині дня дошкільня­та спочатку за допомогою вихователя, а потім і самостійно дра­матизували казки М. Скребцової «Добрі сосни», І. Сенченка «Як Олеся заснула у квітці», грали в режисерські ігри за мотивами прочитаних казок, засобами міміки й пантоміми передавали зміст казки Олуїч «Ясеновий листок». Для закріплення знань дітям у другій половині дня та в ранкові години пропонували дидактичні ігри: «Відгадай, де чий хвіст», «Відгадай тварин за описом», «Хто літає?», «Грибна галявинка», «Коли це буває?», «Знайди дерево за описом», «Знайди дерево», «Квіти», «Позна­йомтеся із квітами», а також у гру-психогімнастику «Кульбаба» тощо. В іграх використовувались уривки з казок про природу, казки читалися і під час підготовки до ігор. Так, аби навчити дітей знаходити й правильно називати перелітних (зозуля, стриж, жайворонок, зяблик, шпак, грак, ластівка, щиглик) і зимуючих (синиця, горобець, сорока, ворона, голуб, галка, дя­тел) птахів, з малюками проводилася дидактична гра «Знайди й погодуй зимуючих птахів». Цьому передувало читання казок Оксани Іваненко «Синичка», Георгія Скребицького «Весняна пісня», Віталія Біанкі «Зозуленя», АндріяМ’ястківського «Си­ничка та хурделиця», Олени Пчілки «Куликове болото», Юрія Старостенка «Тіточка Сплюшка», Ганни Барвінок «Гречка», Ганни Бєлєнької «Весняна казочка», Бориса Грінченка «Квіти», Оксани Іваненко «Кульбаба», Івана Сенченка «Як Оле­ся заснула в квітці» та ін.

Нетрадиційні методи.

Послуговувалися ми й нетрадиційними методами роботи з казками, наприклад перенесенням героїв знайомих казок у нові обставини, зміною ситуацій у знайомих казках, приду­муванням казці нового кінця, складанням «вінегрету» із ка­зок. Ефективними виявилися також і методи дидактичного й розвивального напрямку казкотерапії: створення казок і, роз­повідання казки «по колу», калькування (написання нової каз­ки з персонажами прочитаної), розповідання від першої осо­би, пригадування, в яких ще казках живе певний казковий персонаж. Ці форми роботи потребували від дошкільнят про­яву творчості, уяви, фантазії і логічного мислення. <...>

(Конюхова Т. Авторська казка про природу // Дошкільне вихо­ваним. 2006. № 2. - С. 7—9 ).

В. МАРШИЦЬКА