Соціально екологічний ідеал

Пильна увага до екологічного виховання поставила на по­рядок денний необхідність розробки соціально-екологічного ідеалу, того образу досконалості відносин суспільства і приро­ди, що визначає спосіб мислення і діяльності і який повинен бути сформований у підростаючого покоління.

Формування соціально-екологічного ідеалу повинне базу­ватися на певній сукупності знань, зокрема, основ екології, які необхідно закладати з дошкільного віку. Але екологічне вихо­вання - це не тільки сума знань, але й оцінка, усвідомлення екологічної цінності природи в її єдності з людиною. Екологіч­на грамотність у сукупності з правильною екологічною оцін­кою дозволяє сформувати не тільки екологічне мислення, але і доцільну поведінку, правильну діяльність.

У кожен віковий період необхідно розкривати і формувати доступні сторони екологічного ідеалу. З вищих емоцій дитячо­му вікові більше від інших (поряд з моральними) доступні есте­тичні емоції. Почавши з оцінки «добре — погано», дитина до­сить швидко учиться бачити не тільки «добро - зло», але і «кра­сиво - некрасиво». У зв’язку з цим у дошкільний період у про­цесі формування екологічного ідеалу основна увага має приділя­тися саме естетичній і моральній його сторонам, конкретніше, вихованню морально- і естетико-екологічних знань.

Естетична сторона соціально-екологічного ідеалу являє со­бою образ досконалої (з погляду «прекрасне - потворне») при­роди з позицій сьогоднішнього і доступного для огляду завт­рашнього дня, виступає як міра й оцінка прекрасного в самій природі й у ставленні людини до неї, визначає мету і засоби досягнення ідеалу. Морально-екологічний ідеал дає образ дос­і з позиції «добро - зло», що відбиває усвідомлення її морпльної цінності самої природи, а також уявлення про моральне ставлення людини до природи, виходячи з потреб по­ні іі.того розвитку людини і суспільства. Екологічна проблема и моральному аспекті вимагає обґрунтування таких форм пове­стки людини у природі, що життєво необхідні їй для збере­женим її матеріального і духовного здоров’я і благополуччя.

Прекрасне й етично піднесене у ставленні до природи не-

1. м кіри її 11 і. Естетичний момент у соціально-екологічному ідеалі ІІІ.ЦЦІ ТІ.ОІ ((юрмою і змістом природи. Форма природних явищ пил не собою досконалість організованості відповідно до змісту. А оскільки «немає неподобства в природі», то природні явища дають людині специфічно естетичну інформацію про прекрас­не і піднесене в природі, завдяки чому і приносять насолоду. У кінцевому рахунку, у дітей повинна сформуватися єдність мо­рального і естетичного в екологічному понятті, де моральне (а ниходить, і прекрасне) ставлення до природи розглядається як моральне (і тому прекрасне) стосовно інших людей, тому що природа є тим середовищем, без якого немислиме людство. Отже, гуманне ставлення до природи є гуманним ставленням до інших людей і до людства в цілому. Ідеал у дошкільному віці через повсякденний рівень знань і переваги емоційного компо­ненту характеризується, з одного боку, сьогочасністю, очевид­ністю і конкретністю, аз іншого боку- наявністю більшої част­ки вимислу, перевагою фантазії над реальністю. У різному віці дитина може усвідомити різний рівень абстракції. Звідси: не­обхідно формувати в кожен віковий період різний рівень абст­рактних уявлень та оцінки. Б.Т. Лихачов вважає, що «кожен віковий період дитинства вимагає особливої специфічної фор­ми вираження ідеалу... Для дошкільного... віку провідною фор­мою знайомства з естетичним ідеалом, із красою суспільних ідеалів є казка». Саме в казці в дивному сплаві поєднуються у ставленні до природи добре і прекрасне, зле і потворне, що зна­ходить висвітлення не тільки в змісті, але й в емоційно-образній форм і, у мові. Історично казка виступає як певний рівень вира- і ' пни знань і вимислу, ціннісних орієнтації і сподівань, кра­щої Ііоиедінки людини, тобто як певний рівень вираження іде­алу людства. Пізнавальні, естетичні і морально-поведінкові зав­дання формування соціально-екологічного ідеалу вирішують­ся через казку в їхній єдності.

У літературі з дошкільного виховання досить чітко визначені рівні розумового розвитку дітей у кожен віковий пе­ріод. Виходячи зі структури ідеалу - знання, оцінки і вказів­ки,- спробуємо визначити, який рівень екологічних знань у кожній віковій групі, яку оцінну діяльність здатні виявити діти і які можливості регуляції поведінки у взаєминах з екологіч­ним середовищем. Це дозволить визначити рівень соціально- екологічного ідеалу, можливості його формування і способи кон­кретного втілення.

Молодший дошкільний вік. До трьох років у дітей накопи­чуються первісні знання про особливості предметів, здійсню­ються елементарні операції аналізу, синтезу, узагальнення. Екологічні знання мають загальний характер: діти мають уяв­лення про пори року, зауважують зміни в погоді і зв’язок між деякими природними явищами, знайомі з найближчим еколо­гічним оточенням, уміють відрізняти дерева від трав, листя від квітів, називають колір природних предметів, впізнають овочі, фрукти, рослини, розрізняють висоту звуків, наслідують голо­си тварин.

До кінця третього року життя діти починають усвідомлю­вати свої можливості, мотиви поведінки. їм уже доступні еле­ментарні оцінки, насамперед естетичні: красиво - некрасиво, подобається - не подобається, приємно - неприємно. Доступ­ними стають і найпростіші морально-екологічні оцінки. Зрозу­міло, малята ще нездатні самостійно аналізувати, щоб адекват­но оцінювати явища. Тому засвоюють в основному оцінки, за­гальноприйняті дорослими. Знайомство з оцінками у свою чер­гу активізує раціональну, розумову діяльність. На базі оцінки формуються і ціннісні орієнтації, що виступають найважливі­шим фактором, який регулює мотивацію. Тому надзвичайно важливо цілеспрямовано впливати на формування правильних екологічних оцінок.

Специфіка регуляції у повсякденній свідомості (а саме така і є в дітей) - це безпосередність, ситуативність, спрямованість

2. її и ми піп і и ч практичного результату, обумовленого найближчими їм потребами. Регулятивний аспект формування соціально- і'ипнііпчііого ідеалу виявляється в тому, що молодші дошкіль­ним! намагаються чітко виконувати правила дбайливого, тур- (їотнпного ставлення до природи. Ось чому можна вести мову ро ді к ту 11 не формування елементарних моральних уявлень про ні и н пи поводі міси, про гарні і погані вчинки. Ось чому так важливо -формувати в них і стереотипи й установки доброзичливого ставлення до природних явищ, створювати ситуації, що вимагають уваги, співчуття, чуйності, жалю: поли­ти рослини, годувати тварин, не знищувати квіти, трави, кущі Перегі н все живо.

Пізнавальні, естетичні і моральні завдання формуван­ні еоціа їїьно-екологічного ідеалу, зрозуміло, вирішуються в єдності. Таку єдність знань, оцінок і вказівок до поведінки вихо­ватель знайде в усній народній творчості, конкретно - у казках. Малята дуже люблять слухати казки. У три роки вони здатні засвоювати загальний зміст, уміють стежити за розвитком дій. Особливо їм доступні побутові казки про тварин («Теремок», « Колобок», «Три ведмеді», «Маша і ведмідь», «Заєць, лисиця і півень» тощо). Усі вони так чи інакше несуть «екологічну інфор­мацію», дають знання про природу, про звички тварин, про сто­гу н іс и людей із тваринним і рослинним світом. Малята бурхливо переживають драматичні події, що розгортаються в казках, хо­чуть, щоб усе скінчилося добре, співчувають героям, які потра­пили в лихо. Емоційні переживання формують і їхні власні оцін­ки, перші моральні уявлення. На цій основі складається схил ьність до певної діяльності відповідно до оцінок, складаєть- сіі установка. Тим самим через казку формуються елементи ес­тетико- і морально-екологічного ідеалу, і дуже важливо, щоб уйому житті цей ідеал не розвінчувався словами і вчинками дорослих, котрим дитина вірить беззастережно.

Середній дошкільний вік. Вищий рівень знань, оцінок і установок поведінки дозволяє окреслити і ширші можливості формування соціально-екологічного ідеалу. У чотири роки діти опановують досить великим словниковим запасом, що відбиває відповідний рівень уявлень про навколишнє, у тому числі й еко­логічний світ. Вони здатні розрізняти форму, колір предметів, бачать розташування їх у просторі; можуть не тільки відзначи­ти характерні, типові ознаки погоди, пір року, але й уважно стежать за природними змінами, виділяють зв’язки між яви­щами і роблять узагальнення. Ці логічні операції закріплюють­ся в лексиці, і діти вже розповідають, передають об’єктивні зв’язки і свої відчуття, свій почуттєвий досвід, набутий із влас­тивостей природних явищ. Отже, наявні раніше найзагальніші екологічні уявлення конкретизуються, розширюються і допов­нюються новим матеріалом.

Чотирирічні діти здатні помічати красу природи в її колірній і предметній розмаїтості, у пластичності рухів тварин­ного світу, у звуковому оформленні, що уже добре розрізняєть­ся. Естетичне сприйняття природи відбивається в оцінці - діти дуже емоційно реагують на екологічні явища, висловлюють своє ставлення до природи. Морально-екологічна оцінка ще досить проста і прямолінійна: погано - добре. Діти частіше висловлю­ють імперативні судження: «Неможна, тому що погано»; «Роби так, це добре». Цінність оцінки тут виявляється в тому, що ви­конання рекомендацій призводить до позитивних результатів діяльності, оцінка підсилює раціональну сторону.

У цей віковий період незмірно зростає роль казки як особ­ливої форми виховання соціально-екологічного ідеалу. Діти зас­воюють більш складні, ніж у молодшій групі, твори; оцінка змісту виявляється в умінні не тільки зафіксувати загальне вра­ження й емоційно сприйняти текст, але й у здатності стежити за послідовним ходом розвитку сюжету, дати оцінку вчинкам персонажів, мотивувати свої оцінки. Позитивний вплив казки підсилюється ще й тим, що вперше закладаються фізіологічні основи страху як фундаменту формування понять простору і часу (Цей період розвитку - один із критичних). Страх, при­родно, спочатку пов’язується з долею героїв казки, а потім пе­реноситься в життєві ситуації. Це проявляється в олюдненні персонажів, у співчутті до них. Виховний вплив у цей період стосовно добра і зла неоціненний, адже мова йде про сприйнят­ливу душу дитини.

Здатність сприйняти емоційне тло казки й уміння дати оцінку зв’язується з умінням сприйняти форму твору:

і поетичну мову, образність оповідання, наявність 141ITI'ТІ її, порівнянь, повторень поетичних зворотів, своєрідності личину і кінцівки. Взаємозв’язок у тому і виявляється, що художній образ дитина може усвідомлювати в результаті оцінки, що призводить до формування образності.

і і ні/і и к гі, сприйняття в цей віковий період зумовлюється мім ні'' 111 и і / пгііі і и і о і її і її під носити поетичні образи з реаль ищи <>іпіімііі ' и і п їм, що і дои вол я о їм оцінювати явища 11111 III И II, II 111 рі'МІІ СІ >11 і .ні 1.11 о 14(0 По гі Ч II і явища. Звідси й інте- ргі по загадок, її рис 11 і в ’ 1111 и рамках ісаліси, і як до самостійного Прислів'я можуть стати і самостійним вираженням ідеііп у, у тому числі і соціально-екологічного, що теж важливо ви­користовувати в екологічному вихованні.

Чим ще характеризується середній дошкільний вік? По- перше, специфічністю регуляції поведінки. У цей період най­більше зримо виявляються моменти активнодіючого морально- естетичного ставлення до природи: робота в живому куточку і на ділянці, допомога пораненим тваринам і рослинам, посадка і догляд за деревами, кущами, квітами, вирощування городніх рослин, дбайливе ставлення до мурашників, гнізд тощо. Отже, першорядний момент - орієнтувати поведінку дітей на гумані­стичний зміст взаємин з природою. Емоційна чуйність, актив­не співпереживання, почуття задоволення від результатів по­ведінки - ось складові успішного формування морально-есте­тичної установки соціально-екологічного ідеалу.

По-друге, формування соціально-екологічної установки необхідно проводити і з врахуванням того, що на п’ятому році життя активно здійснюється перехід до самостійної діяльності. Саме тоді починає проявлятися здатність (або елементи її) підпо­рядковувати свої вчинки моральним нормам і вимогам. А це спричинює розвиток волі, наполегливості, відповідальності за доручену справу, уміння і бажання переборювати труднощі і доводити розпочату справу до кінця.

І, нарешті, по-третє, активізується і художньо-виконавсь­ка діяльність. Цей фактор педагогові бажано використовувати як основу виховання правильних соціально-екологічних устаовок поведінки. Відтворюючи в особах, у ролях якісь форми соціально-екологічної поведінки, даючи при цьому їм оцінку, дитина мов би моделює, проектує їх у реальне життя; вона не просто повторює дії дорослих, а сама усвідомлено вибирає ті або інші типи поведінки. Тому в процесі драматичної дії бажано давати можливість дітям пофантазувати. Наприклад, а як би вона хотіла змінити поведінку негативного персонажа, подав­ши його роль у позитивному ракурсі? <...>

Таким чином, на п’ятому році життя в дитини закладають­ся основи вищих емоцій, йде процес формування змісту й обся­гу понять, починає розвиватися здатність до розуміння іноска­зання. Підсилюється раціональна сторона оцінки і зароджуєть­ся уміння її мотивування. Установки виступають як зовнішні регулятори поведінки. Формуванню ідеалу сприяє розвиток творчої уяви і фантазії. Розуміється й оцінюється не тільки зміст, але і художня форма казки, закладаються гуманістичні основи соціально-екологічного ідеалу.

Старший дошкільний вік.

Діти нагромадили вже досить великий багаж уявлень про природу. Понятійний рівень, як і словниковий запас, досить широкий і об’ємний. Розширюються і збагачуються знання про характерні явища природи і властивості явищ. Паралельно з ігровою і трудовою діяльністю найважливішою стає навчальна діяльність. Діти здатні пізнавати звички тварин, розрізняють за голосами птахів, описують рослини, їстівні й отруйні гриби і трави, лікарські, культурні і дикоростучі рослини: пов’язують назви рослин з їх властивостями, розуміють їх користь. Рівень узагальненості знань дозволяє тепер переходити від уявлень до понять. У порівнянні з попереднім віком понятійний рівень досить широкий і об’ємний. Так, це поняття повсякденного рівня, перша сходинка в пізнанні дійсності, однак вже в п’яти­річному віці активно формується не тільки зміст поняття, але і його обсяг. Тим самим наочно-образне відображення дійсності у формі уявлень піднімається на якісно новий рівень: уявлен­ня, збагатившись конкретним матеріалом, перетворюються в поняття. Елементи навчальної діяльності сприяють тому, що під керівництвом вихователя оцінна діяльність переходить на якісно новий етап. Діти вже здатні бачити красу природи, ра­діти квітучим травам і деревам, милуватися ними. Важливий оцінний момент - прагнення й уміння порівнювати, зіставля­ти форму природних предметів (квітів, листя) у реальній дійсності або з минулим досвідом, тобто в оцінці збільшується раціональний момент. Виробляється оцінне ставлення не тільки і не просто до природи, але і до результатів праці, до творів мис­тецтва, до однолітків. Іншими словами, формується емоційно- оцінна розмаїтість, тобто оцінюються якість малюнка, виробу, твору, казки, оцінкам дається більш глибоке і широке мотивування.

Здатність дати мотивовану оцінку вже припускає наявність якогось образу досконалості, з якого виходить оцінка. Цей іде­альний образ досконалості служить критерієм оцінки. Вищим критерієм оцінної діяльності, як відомо, є ідеал. Тому можна говорити, що у старших дошкільників уже є певний рівень іде­алу, що оцінка змінюється і кількісно, і якісно. Морально-оцін­ний аспект ідеалу веде до формування правил поведінки. На­громадження знань, розширення особистого поведінкового й оцінного досвіду сприяють поглибленню моральних уявлень. Розвиваються вже понятійні правила поведінки, що веде до більш високого ступеня усвідомленості. Ці правила стають од­ним з найважливіших регуляторів поведінки. Дослідники відзначають: старший дошкільний вік - найбільш відповідаль­ний етап у розвитку механізмів поведінки і діяльності, у ста­новленні особистості в цілому. Трудова діяльність у сфері при­роди ускладнюється, стає більш ініціативною, різноманітною, систематизованою: порядок і чистота панують у куточку живої природи, діти охоче годують тварин, доглядають за ними, виро­щують сільськогосподарські культури - саджають і доглядають за рослинами, спостерігають за їхнім ростом і розвитком, зби­рають насіння, овочі, квіти. Перераховане - продовження роз­витку трудових навичок, дбайливе ставлення до живого, діюча любов до природи - створює умови для активного застосування знань, готує до самостійної праці в природі.

Паралельно формуються й емоційно-вольові якості: відпо­відальність, ініціативність, самоорганізація, самоконтроль. Ус­тановки екологічної поведінки ускладнюються, закріплюють­ся. Умотивованість оцінки приводить до формування аргумен- товіїмості і переконаності при виборі поведінки. Ще одна особливість старшого дошкільного віку: усвідомлення того, що у творах мистецтва відбивається багато подій і явищ реального життя. З мистецтва діти черпають приклади позитивного і не­гативного ставлення до тваринного світу. Особливо стійкий інте­рес до казки і настільки, що діти здатні зрозуміти її ідейний зміст, співвіднести з художньою формою втілення. Особливою любов’ю користується чарівна казка. Діти часом беруть собі за зразок поведінки якогось казкового героя і наслідують його приклад і в моральній поведінці. Таке непросте сприйняття поряд з визначеним рівнем узагальнення і становлення морально- і естетико-екологічних понять і правил поведінки формує спе­цифіку соціально-екологічного ідеалу.

Помітна особливість старшого дошкільного віку: діти ста­ють маленькими філософами, цікавляться глобальними пробле­мами. їх хвилюють не тільки причини і сутність природних явищ, космічних тіл, але і питання походження людини, пи­тання життя і смерті, духовного і тілесного, мови і мислення, соціальні відносини. Малята переносять дію чарівних казко­вих сил у життєві колізії, уявляють, фантазують, як покарають зло у своєму оточенні, які подвиги зроблять. Вони не завжди схвалюють вчинки і дії навіть позитивних героїв, у них уже є свій образ досконалості природи, поведінки, взаємин з приро­дою, тобто свій соціально-екологічний ідеал у його морально- екологічному й естетико-екологічному аспектах. Казки продов­жують розвивати цей ідеал. І ще одна особливість: ускладнюєть­ся оцінна діяльність - з’являється уміння порівнювати, зістав­ляти явища дійсності з минулим досвідом, розширюється сфе­ра оцінюваних явищ. Морально- і естетико-екологічні оцінки мають мотивований характер, що припускає наявність якогось образу досконалості.

Підіб’ємо підсумок.

Соціально-екологічний ідеал являє собою образ доско­налості екологічного середовища і соціально-екологічних відно­син, що визначає спосіб мислення і діяльності людей і являє собою єдність відповідних знань, оцінки і вказівок (регуляції). У соціально-екологічному ідеалі створюється складна система переплетення, взаємозв’язку екологічного змісту з естетични­ми, моральними, правовими й іншими аспектами.

Найбільший виховний ефект у дошкільному віці мають ес­тетична і моральна сторони соціально-екологічного ідеалу. І первинною формою її подання є казка. Аналіз розвитку знань, оцінок і установок, викладений вище, дозволяє виділити певні етапи становлення і розвитку соціально-екологічного ідеалу в його морально- і естетико-екологічному аспектах.

Різний зміст казок (про тварин, чарівні, побутові) виявляє собою наступність у формуванні ідеалу, тому що всі казки закін­чуються перемогою добра над злом, прекрасного над потворним не тільки в соціальному, але й в екологічному плані, тобто пере­могою ідеалу в кінцевому рахунку. Це ж розходження в рівні казок дозволяє дітям черпати, формувати саме ті складові час­тини ідеалу, що найбільш доступні їм. У молодшому віці на ос­нові казок про тварин формуються екологічні знання; у період середнього дошкільного віку чарівні казки найбільше вплива­ють на емоційно-оцінний компонент. Що стосується старшого дошкільного віку, побутові казки переважно позначаються на регулятивному аспекті. Сучасна дійсність висунула перед сус­пільством завдання формування екологічного мислення не в меншому ступені, ніж комп’ютерного. І діти наші повинні зна­ти: суспільство без природи не проживе, не виживе. Формуван­ня соціально-екологічного ідеалу і мислення - завдання насущ­не, завдання сьогоднішнього дня.

(ГайдамакА., Тийттанен 'Г.Социально-экологический идеал // Дошкольное воспитание. - 1990. - №1. — С. 71-77).

С. НІКОЛА ЄВА, К. ФАБРІ