Роль слова в ознайомленні з тваринами

Багато відомостей про різних представників тваринного світу діти дістають під час розповідей вихователя або проведе­них ним бесід, читання книг про природу тощо. Правильно поставлене запитання, емоційне, точне узагальнення знань, вчасно використане художнє слово - усе це має велике значення д чи розширення, уточнення і систематизації уявлень дошкіль­ні! к і в. З огляду на широкий вплив слова на розумовий розвиток дитини вихователь повинен добре продумувати зміст і послі­довність запитань до дітей; давати точні вказівки, як виконува­ти те чи інше завдання; чітко уявляти послідовність бесіди, спо­стереження або екскурсії; визначати місце узагальнень, вис­новків, указівок.

Серед опосередкованих прийомів ознайомлення дітей з нав- колишнім велике значення мають розповіді педагога. Зупини­мося на них більш докладно. Особлива цінність розповідей пе­дагога в тому, що вони доповнюють і конкретизують наявні в дон і к і л і.ників уявлення. їх можна використовувати в будь-який момент спостереження, прогулянки або екскурсії.

До розповіді висувають такі вимоги:

• зміст повинен бути вірогідний, науковий і відповідати реа- л істинному уявленню про ту чи іншу тварину;

• матеріал необхідно викладати доступно для дітей різного віку;

• у розповідь доцільно включати найбільше цікаві відомості про життя тварини, її звички, пристосування до умов життя.

Мова педагога повинна бути емоційною. Зацікавленість до­рослого змістом розповіді викликає інтерес і в дітей.

Щоб вчасно доповнити спостереження відомостями про ту чи іншу тварину, вихователеві варто постійно поповнювати свої знання, читати науково-популярну літературу про природу.

Наявність у дошкільників правильних реалістичних уяв­лень про природу - запорука доброго ставлення до живих істот. (’сред різних відомостей є такі, котрі найбільшою мірою сприя­ють формуванню гуманних почуттів. Це, як уже відзначалося, уявлення про те, що тварина - жива істота: вона дихає, пересу­вається, харчується, захищається, має потомство, приносить користь. Такий матеріал повинен бути присутнім у будь-якій розповіді вихователя.

... • Дітям старшого дошкільного віку доступні відомості про способи захисту тварин від ворогів (ящірка, метелик тощо),

про те, як ссавці, і зокрема звірі, піклуються про потомство (зайці, лисиці, вовки), як мешканці різного середовища при­стосовуються до умов життя (бабка, жаба, метелик), які стадії розвитку тварини (жаба, метелик).

Великий інтерес може викликати розповідь вихователя про життя мурах - найпоширеніших комах лісу.

Діти неодноразово можуть спостерігати, як мураха ретельно тягне личинку, гусеницю. Цей момент доцільно сполучити з роз­повіддю про корисність мурах. Якби в лісі не було мурашників, то ліс дуже швидко загинув би від комах, що харчуються листям і плодами дерев. Мурахи - старанні працівники: цілий день вони трудяться, розшукуючи і перетаскуючи в мурашник личинки і гусениць різних шкідливих комах. Невелика розповідь підво­дить дітей до правильної відповіді на запитання: «Чи корисні мурахи? Як потрібно ставитися до мурашників?» Діти дійдуть висновку: «Треба, щоб у лісі було багато мурашників».

У ясні літні дні діти зауважують, що квітник дитячого сад­ка сподобався бджолам. То одна бджола, то інша сідає на квітку, летить кудись, а потім з’являється знову. У цей момент доречно розповісти про користь комах: завзято і довго збирає бджола квітковий нектар, несе його в стільники, де й утвориться мед. Педагог може повідати і про цілющі властивості бджолиної от­рути. На додаток до бесіди проводиться екскурсія на пасіку. По можливості варто показати дітям стільники, запропонувати спробувати мед липовий і квітковий.

<...> Розповідь вихователя про користь, яку приносять до­машні тварини, звичайно, є частиною заняття по ознайомлен­ню з ними. Так, діти молодшої і середньої груп дістають дуже прості уявлення про корисність деяких ссавців: корова дає мо­локо, вівця - вовну, собака стереже будинок. Поступово, від гру­пи до групи, знання поглиблюються і розширюються. У старшій і підготовчій групах доцільно провести заняття, цілком при­святивши його формуванню уявлень про користь, що приносять різні тварини. Наприклад, якщо діти вже знають про те, що собака стереже будинок, можна розповісти, як ця тварина до­помагає людям на півночі і півдні нашої країни. Таке заняття проводиться з використанням ілюстративного матеріалу і може складатися з двох частин:

1. «Собака на службі в пастуха» (розповідь і розглядання ілюстрацій);

2. « Нро службу мисливських лайок на Півночі» (розповідь иихователя і розглядання ілюстрацій).

Цікаво проходить бесіда, у процесі якої уточнюються уяв­лення про користь таких тварин, як корова, коза, вівця, свиня. Ця бесіда, проведена після спостереження, доступна вже дітям середньої групи.

І Іпводимо зразковий конспект бесіди «Коза - домашня тва­рина».

Програмний зміст. Уточнити знання дітей про козу (назва, зовнішній вигляд, їжа). Розширити уявлення про користь цієї тварини.

Хід заняття. Діти розглядають картину, що зображує козу, і відповідають на запитання: «Як називається ця тварина? Яка вона? Чим харчується? Де живе? »

Потім вихователь показує речі, зв’язані з козячої вовни, роз­повідає про користь цієї тварини. Якщо можливо, пригощає дітей козячим молоком.

<...> Цілеспрямована педагогічна робота проводиться не тільки на заняттях. Для поглиблення інтересу дітей до світу тварин вихователь використовує будь-які моменти, що надає повсякденне життя. Літнім вечором на дачі діти розсаджують­ся навколо педагога і слухають нічний концерт комах - цвіркунів, цикад. Для бесіди з дітьми 6-7 років може бути вико­ристане оповідання П.І. Мариковського «Степові музиканти»:

«Велике червоне сонце опускалося в курний серпанок, що навис над обрієм пустелі. Розпалена земля повільно остигала, випаровуючи терпкий запах полину... І разом із сутінками всю­ди розлилася найдивовижніша тиша. Але раптом здалеку, з боку похмурих скель, роздалася трель пустельного цвіркуна, така несподівана, дзвінка і чиста! Сміливцеві відповів інший, відгук­нувся ще один, і раптово, як по команді, звідусіль понеслася дружна голосна пісня.

І задзвеніла на всю ніч пустеля...

Над ранок крізь сон я чую, як з багатоголосого хору виді- лясться зовсім особлива трель дзвінкого дзвіночка - пісня

цвіркуна. Здалеку з нею передзвонюється інша така ж. Як шко­да, що зачервонівся схід, перші промені сонця упали на червоні скелі і усі цвіркуни відразу замовкли.

Потім ми довго рилися в низенькому кущику терескена, оглядали кожну його гілочку, листик. Тільки тут, у цьому ку­щику, міг сидіти таємничий співак. Нарешті, легкий рух видає його, і я бачу довгасте ніжне зелене тіло, стрункі тонкі ноги, маленьку голівку з темними виразними очима, довгі, начебто ниточки, вусики і дивні, широкі, зовсім прозорі у вигнутих жилках крила. Вони не здатні до польоту і перетворилися в му­зичний апарат - своєрідний орган сигналів. Я впізнав цвірку­на. Це трубачик...

Довелося витратити ще чимало часу в пошуках інших тру- бачиків, переглянути безліч кущиків. Нам повезло: ще два та­ких же цвіркуни виявилися нашими бранцями. Удома їм був наданий великий рибник із дротяної сітки.

Цвіркунам не подобалася нова обстановка. Уже дуже вони були обережні: усе бачили, усе чули і всього лякалися. Шум автомобіля, що проїжджав, лементи граючих дітей, дзенькіт посуду, несподіване світло електричної лампи, телефонний дзвінок, кроки - усе їх насторожувало.

Але минали дні, і цвіркуни потроху освоїлися з незвичай­ним життям, перестали боятися. Один раз уночі не витримало серце музикантів, полилися трелі дзвінких дзвіночків і відра­зу ж нагадали пустелю.

Як завжди, у таких випадках турбувало: чим годувати му­зикантів? У рибнику був сервірований багатий стіл вегетарі­анців: кілька ягід винограду, шматочки дині, кавуна, яблук і помідорів.

Але всі страви залишилися без уваги.

Тоді в рибник була покладена трава. Вона сподобалася, цвіркуни добряче її згризли, набили нею свої зелені животики, потовстіли і, набравши сил, заспівали на всю ніч, та так голос­но, що довелося прикрити двері в кімнату.

Трава в рибнику швидко підсихала. Тоді її доводилося об­бризкувати водою. Цвіркунам подобався дощ, вони пили кра­пельки вологи, а від змочених листків йшов чудесний аромат, як у жаркий день на косовиці.

Голосний спів трубачиків через відкриті вікна розносився на усю вулицю, і нерідко перехожі зупинялися біля наших вікон і слухали степових музикантів... Якось рибник переставили на освітлене сонцем вікно. Бранці негайно ж пожвавилися, вибра­лися наверх і, обігрівшись, стали посилено облизувати свої лап­ки... Після сонячних ванн трубачики всю ніч безперервно роз­співували голосними голосами. З тих пір стало правилом гріти їх на сонці.

У трубачиків був суворий розпорядок. Свої концерти вони починали рівно о дев’ятій годині вечора. Вони були пунктуальні, навіть якщо вікна закривалися шторами і запалювалося світло. Почуття часу в них було розвинене надзвичайно. Вони мали якийсь таємничий внутрішній годинник...»

Після читання розповіді бажано обговорити з дітьми такі питання: «Чому цвіркуни-трубачики не відразу стали співати в неволі? Що було зроблено для того, щоб вони звикли до клітки? Що цікавого довідалися ви про цвіркунів-трубачиків?»

У живому куточку дитячого садка живе їжачок. Діти з за­доволенням годують свого улюбленця, стежать за чистотою в клітці. З бесід з дітьми педагог з’ясував, що вони дуже мало знають про життя їжака в природних умовах, про його звички. Вихователь вирішив розширити уявлення дітей про колючого лісового жителя й один раз увечері розповів таке:

«Наш їжак Яшка не може жити без вас. Ви йому і їжу го­туєте, і клітку чистите, і небезпека Яшці не загрожує. А в лісі про їжака ніхто не піклується, він сам повинен турбуватися і про свою їжу, і про свою безпеку.

їжак весь день спить у затишному гнізді, влаштованому із сухих листків і трави, де-небудь під купою хмизу чи під корін­ням дерев. Коли стає темно, їжак прокидається, обтрушує лис­тя, що пристало до голок, і інше сміття і йде на полювання. Пробігши трохи, він зупиняється, принюхується, прислухаєть­ся, чи не пахне смачним цвіркунчиком, чи не шурхне в сухій траві миша. Кожен камінь, кожен пеньок, кожну улоговинку їжак обов’язково обстежує. Його влаштує будь-який жук, будь- яка личинка і навіть зовсім непривабливий слимак».

Вагато цікавого може повідати педагог і про таких знайо- мііх дошкільникам тварин, як хом’як, білка. Наприклад, ви­

хователь розповідає про захисну реакцію хом’яка при зустрічі з ворогом, про те, яку послугу надає білці її пухнатий хвіст:

«Деякі тварини одягнені в захисні костюми, але якщо їх знайти, то вони раптово виставляють яку-небудь сховану раніше яскраво пофарбовану частину тіла. Більшість тварин звичайно супроводжують таку демонстрацію загрозливими рухами. Наш звичайний хом’як, углядівши собаку, стає на задні лапи, пока­зує ворогові незвичайне темно-буре черево. Одночасно він хропе, брязкає зубами і роздуває свої защічні мішки. Собака, незнайо­мий з хом’яком, лякається і залишає його в спокої».

«Хвіст у тварин може бути і парашутом. Рятуючись від ку­ниці, усе вище і вище по сучках волохатої ялини піднімається білка. Куниця не відстає. Попереду два сучки, один. Хижачка вже тріумфує перемогу. І отут... білка розпластує лапки, роз­правляє хвіст і кидається вниз з найвищої ялини. Хвіст діє як парашут, і білка плавно приземляється на галявину, обдурив­ши свого найлютішого ворога. У куниці хвіст не може працюва­ти як парашут, і поки вона опускається з ялини, білка встигає знайти затишний куточок».

Дошкільників зазвичай цікавить життя диких тварин. Спо­стерігати їх у природних умовах майже не вдається; тому оз­найомлення з ними йде в основному опосередкованим шляхом: діти з захопленням дивляться телепередачі про тварин, розгля­дають картинки, слухають оповідання, задають дорослим бага­то запитань. Для розширення кругозору дітей необов’язково проводити спеціальні заняття. Розповідь вихователя, що супро­воджується показом картинки, доречна у будь-який вільний від занять час. Можна розповісти старшим дошкільникам про те, як добуває собі їжу лисиця, як розгрібає сніг, шукає під ним мишу чи полівку. Цьому допомагають сильні передні лапи ли­сиці, якими вона узимку розгрібає сніг, а влітку риє глибокі нори. Розповідь доцільно супроводжувати розгляданням кар­тини П. Караченцова «Лисиця мишкує».

Розповіді вихователя допомагають розширити і системати­зувати уявлення дітей про деякі зв’язки у світі живої природи, зокрема про уміння тварин пристосовуватися до середовища існування. Діти 6—7 років добре розуміють такі способи захис­ту, як утеча, ховання, маскування, відлякування, наявність твердих і колючих покривів тіла. Розповідь є основним мето­дом, що сприяє зосередженню уваги на перерахованих спосо­бах захисту тварин. Зі слів дорослого діти дізнаються, що північний олень швидко бігає і цим рятується від ворогів, білка ховається в дуплі, а хом’як у норі; що тварини вміють по-різно- му маскуватися (заєць-біляк, метелики, тварини пустелі: ва­ран, ящірка). Деякі комахи, наприклад божа корівка, відмінні удавальники: якщо їм погрожує небезпека, вони на якийсь час зовсім перестають рухатися, не виявляючи ніяких ознак жит­тя, а потім знову відправляються в дорогу.

Цікавою формою роботи з дітьми різних вікових груп може бути складання розповідей за картинками, з’єднаними у виг­ляді ширми. На них зображені тварини в природних умовах існування. Малята за допомогою вихователя називають твари­ну, розповідають, де вона мешкає («Це зайчик, він живе в лісі»); діти середньої групи можуть уже з невеликою підказкою до­рослого описати характерні риси зовнішнього вигляду деяких диких тварин, їх звички («Лисичка хитра: вона тихенько підбіжить до мишки і схопить її», «Зайчик узимку білий, а влітку сірий, і шерстка у нього тепла-тепла»), а діти старшої і підготовчої до школи груп можуть виступити в ролі екскурсо­вода і, поступово розкриваючи ширму, скласти розповіді «Хто живе в нашому лісі».

Доцільно помістити ширму в куточку природи, щоб у вільний час діти розглядали її самостійно. За допомогою вихо­вателя старші діти готують ширми з картинками про різних тварин для малят і потім розповідають їм про лісових жителів.

Можна використовувати й розповідь-пояснення, що супро­воджує показ картин чи ілюстрацій. Вона застосовується в двох випадках: якщо немає супровідного тексту до картин або якщо він важкий для дітей. Діти слухають розповіді вихователя в не­вимушеній обстановці, часто невеликими групами. Це позитив- ио впливає на підвищення їхньої активності: вони запитують, сперечаються, висловлюють свої судження.

Використовуючи різні форми спілкування з дітьми, педагог дш і м приклади позитивного ставлення людини до природи; ви­

ховує в дітей відповідальність, доброту; учить піклуватися про рослини і тварин; розповідає про необхідність захисту й охорони природи, про працю людей у заповідниках, заказниках.

(Золотова Е.И. Знакомим дошкольников с миром живот­ных. - М., 1988. - С. 41-45 ).

В. МАРШИЦЬКА, канд. пед. наук, Ін-m проблем виховання АПН України