5.2. Зміни у відносинах власності та їх вплив на зміст характеристики соціально-трудових відносин.

Дослідження та всебічний аналіз відносин власності, що є базовими для будь-якої економічної системи, завжди були одними з найактуальніших для економічної теорії і господарської практики.

Якщо не повсюдне, то щонайширше визнання переваг приватної власності над державною не припинило дискусій із приводу того, які з відомих форм власності є найбільш ефективними і справедливими та яким за змістом має бути подальший розвиток відносин власності.

Трансформація відносин власності, що сталася на Заході в останні два-три десятиліття в ході приватизації державного сектора, не означає дифузії власності в розумінні більш рівномірного розподілу прав власності на капітал між громадянами та на управління ним, принаймні така дифузія не має значного впливу на зміну базисних економічних відносин. Водночас більш очевидною за наслідками, як свідчить світовий досвід, є трансформація відносин власності, пов'язана зі зростанням частки капіталу, що належить працівникам конкретної фірми, завдяки реалізації різних схем участі працівників у капіталі своїх компаній. З огляду на це дедалі актуальнішим стає дослідження перетворень приватної власності, пов'язаних з розвитком власності працівників, з оцінкою її соціальної та економічної ефективності.

У зарубіжній практиці значну роль у розвитку акціонерної власності працівників відіграє державна політика в цій галузі і, зокрема, прийняті законодавчі акти. З дією законодавства, що стимулює збільшення кількості працівників-акціонерів, органи державної влади пов'язують справедливий розподіл власності, підвищення мотивації до праці, поліпшення відносин між провідними соціальними партнерами. Чинні в багатьох країнах світу і передусім у США, Західній Європі законодавчі норми передбачають значні податкові пільги для всіх учасників викупу акціонерного капіталу, вимагають, щоб капітал, який викуповується, не розподілявся нерівномірно, і щоб процес викупу та розподілу акцій серед працівників відбувався в найкоротші терміни.

Зміни, що відбуваються в базисних економічних відносинах, не можуть не формувати нових тенденцій у розвитку сфери праці. Різноманітні системи участі працівників у капіталі можна розглядати як реальний засіб розширення контролю над капіталом корпорацій.

Позитивні аспекти поєднання в одній особі працівника та співвласника компанії правомірно пов'язувати з більш широким і справедливим розподілом власності, зростанням ефективності виробничого менеджменту, зростанням мотивації трудової діяльності, що має позитивно впливати на продуктивність праці та конкурентоспроможність продукції.

Ще один аргумент „за”, на думку багатьох учених і практиків, стосується того, що поєднання в доходах працівників заробітної плати та дивідендів забезпечує гнучкість системи компенсації за працю, дозволяє адекватно реагувати на змінювану економічної кон'юнктури.

5.3. Глобалізація економіки та її вплив на соціально-трудову сферу.

Чинником, все більш могутньо регулюючим соціально-трудові відносини на сучасному світі, є глобалізація економіки, яка є процесом формування системи міжнародного розподілу праці, світової інфраструктури, світової валютної системи, міжнародної міграції робочої сили, бурхливе зростання світової торгівлі і потоків іноземних інвестицій, стрімкі технологічні зміни.

Особливо жорстко ця обмеженість у визначенні перспектив економічного зростання стосується політики у сфері праці і соціально-трудових відносин Це викликає серйозні проблеми Генеральний директор МОП в своїй доповіді на 82-ій сесії (1995 р.) цієї організації особливо виділив два аспекти нерівномірний розподіл плодів глобалізації між країнами і перерозподіл доходів усередині країн Річ у тому, що глобалізація вивільняє економічні сили, які заглиблюють вже існуючу нерівність в сферах продуктивності праці, доходів, матеріального добробуту, перешкоджають рівності можливостей в соціально-трудових відносинах.

Негативні наслідки глобалізації підтримують стійкий інтерес до використання в соціально-трудових відносинах політики трудового протекціонізму – захисту національних ринків праці Трудовий протекціонізм - це завжди синтез і слідство політичного, економічного, технологічного, фінансового і товарного протекціонізмів В набір їх методів входять, наприклад, такі відомі регулятори, як квотування і ліцензування імпорту, вибір шляхів технологічного розвитку, цілеспрямована експертиза міжнародних технологічних і економічних проектів, регулювання валютних курсів і т д, які кінець кінцем направлені на захист робочих місць на національному ринку праці Проте на ринку праці використовуються і «свої» специфічні методи захисту: адміністративне обмеження притоки іноземної робочої сили, регулювання ціни робочої сили на національному ринку праці і так далі У минулому протекціоністські заходи оборонного характеру по захисту інтересів своїх трудящих і підприємців широко застосовувалися промислово розвиненими країнами перед лицем конкуренції, що росте, з боку нових промислово розвинених і менш розвинених країн. Проте і тепер елементи трудового протекціонізму присутні в економічній політиці багатьох країн світу («оселедцева», «текстильна», «автомобільна» і ін. «війни»). Росії тільки належить оцінити дію наслідків глобалізації економіки на соціально-трудові відносини в контексті її нового економічного життя.

Доцільно в цих умовах, – вважають і експерти МОП і фахівці України, – впроваджувати фінансову і промислову політику, сприяючу конкурентоспроможності внутрішнього виробництва і ефективній перебудові підприємств, тимчасово захищаючи при цьому внутрішній ринок в його найуразливіших для імпорту областях з низькою доданою вартістю. Це дозволить надати внутрішнім виробникам якийсь час для необхідної перебудови. Необхідним організаційним елементом проведення такої політики є визначення сфер відповідальності різних урядових органів відносно розробки і проведення мерів по захисту і розвитку національного ринку праці.

Таким чином, будуть створені об'єктивні передумови і резерв часу для становлення і розвитку в Росії соціально-трудових відносин, що відповідають її новій соціально-економічній зовнішності.