7.2. Договірне регулювання соціально-трудових відносин.

Якщо ви сформували високоякісний власний людський капітал відповідно до законів маркетингу на ринку праці, вмієте знаходити для себе підходящу роботу, плануєте й виконуєте плани розвитку своєї кар'єри, то час від часу ви будете укладати трудовий контракт на наступну, перспективнішу посаду.

Контрактні форми найму та оплати праці широко розповсюджені в усьому світі передусім на первинному ринку праці стосовно найвище кваліфікованих, найцінніших працівників. Ця форма є найприйнятнішою для ринкової економіки: вона дає можливість передбачити всі права й обов'язки сторін, конкретизувати окремі умови, пристосовуючи їх до індивідуального випадку. Передбачення додаткової взаємної відповідальності сприяє створенню оптимальних умов для реалізації цілей обох сторін.

Працівників наймають для досягнення цілей організації в обмін на виплату заробітної плати та інші блага. Згода працівника виконувати покладені на нього роботодавцем функції в обмін на обумовлені блага є індивідуальною трудовою угодою (індивідуальний трудовий договір). Трудова угода (договір) може бути строковою і безстроковою, формальною (укладеною відповідно до діючих правил у письмовій формі) і неформальною (усною).

Трудовий контракт — це індивідуальний, формальний і строковий трудовий договір. Його формальний характер означає, що він укладається згідно з діючими правилами, у письмовій формі, у двох екземплярах та підписується роботодавцем і працівником, зберігається у кожної зі сторін. Вважається, що таке оформлення) сприяє дотриманню умов угоди. Однак формальний характер трудового контракту означає також і те, що конфлікти, які виникають з питань виконання підписаного контракту, можуть вирішуватися офіційним або третейським судом.

Індивідуальний характер трудового контракту означає, що він укладається індивідуально з кожним працівником: права, обов'язки і відповідальність сторін у кожному випадку конкретизуються. Строковий характер трудового контракту означає, що він укладається на певний термін, обумовлений в цьому ж контракті.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації пращ працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін. Контракт як особлива форма трудового договору має орієнтуватися на забезпечення умов для прояву ініціативності та самостійності працівника, з урахуванням його індивідуальних здібностей і професійних навичок, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника. Відповідно до ст. 24 Кодексу законів про працю України контракт укладається у письмовій формі й підписується роботодавцем та працівником, якого приймають (наймають) на роботу за контрактом.

Для виконання звичайної регламентованої стандартної роботи, на якій особистість працівника, його індивідуальні якості не мають важливого значення, де досить лише чітко дотримуватися посадової інструкції, трудовий контракт не потрібен. Тут підійде звичайний трудовий договір, оформлений відповідно до чинного законодавства наказом по підприємству.

Трудовий контракт по суті є угодою між висококваліфікованим, дуже цінним працівником та організацією, відповідно до якої він зобов'язується виконувати важливу роботу на високому рівні, досягти певних важливих для організації конкретних результатів, а організація у відповідь на це приймає його умови щодо матеріального забезпечення, повноважень, умов праці і т. ін. В перспективних організаціях нині прийнято включати в контракт пункти про

гарантії персоналу зайнятості при ефективній роботі, безпечні та здорові умови праці, справедливе ставлення з боку керівництва та кадрових служб; можливості достатніх заробітків, отримання додаткових пільг та участь у прибутках; право на висловлення власної думки з питань управління організацією; підвищення кваліфікації, професійну перепідготовку, розвиток кар'єри тощо.

Положення контракту таким чином поділяються на основні, що стосуються характеру, виду і строків його дії, умов та оплати праці, й додаткові, пов'язані з іншими моментами організації трудового процесу та соціальними гарантіями.

Як правило, трудовий контракт включає такі позиції:

1. Загальні положення: хто, з ким і про що укладає контракт, термін його дії, умови випробувального терміну тощо.

2. Обов'язки працівника: виконання посадових обов'язків за певною посадою, деталізація трудових завдань, перспективні задачі (по суті — для чого, для виконання яких завдань, досягнення якої мети наймається працівник).

3. Обов'язки підприємства: організація необхідних умов трудової діяльності, розмір, порядок і термін виплати зарплати, інші складові компенсаційного пакета, визначення режиму праці й відпочинку, соціального обслуговування, соціального страхування та ін.

4. Відповідальність сторін за невиконання обов'язків за контрактом; матеріальна відповідальність працівника за завдані підприємству збитки; матеріальна відповідальність підприємства за шкоду, завдану працівникові та ін.

1. Підстави і порядок розірвання і продовження контракту.

2. Порядок розгляду трудових спорів.

3. Реквізити сторін.

Найважливішими позиціями в контракті є обов'язки працівника, обов'язки підприємства та відповідальність сторін. Чим чіткіше вони обумовлені, тим менше непорозумінь виникатиме в ході виконання контракту. В контракті потрібно конкретно зазначити все, про що домовляються сторони: місце, вид та термін роботи; режим праці та відпочинку; технічне забезпечення праці; зобов'язання адміністрації щодо оплати праці та соціальних пільг; можливості перепідготовки та підвищення кваліфікації; відповідальність за невиконання посадових обов'язків; підстави для розірвання контракту обома сторонами; порядок розгляду спорів; умови суміщення чи виконання обов'язків іншої особи на час її відсутності; випробувальний термін; дотримання комерційної таємниці тощо.

Під час укладання контракту можуть розглядатись будь-які додаткові пільги: надання матеріальної допомоги на оздоровлення під час відпустки; надання у користування автомобіля; компенсація обумовлених витрат; допомога в забезпеченні житлом, оплата навчання працівника або його дітей тощо. При цьому вважається, що в процесі переговорів прийнятним та навіть психологічно виправданим є торгування.

Важливо пам'ятати, що трудовий контракт діє у правовому полі законодавства України про працю. Немає сенсу переписувати у контракт положення трудового законодавства: вони діють незалежно від того, записані чи ні вони у контракті. Більше того, умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з умовами гарантованими чинним законодавством, колективним договором і угодами (див. § 10.3), вважаються недійсними. З іншого боку, в контракті неможливо передбачити все, тому у випадках, не передбачених трудовим контрактом, сторони керуються чинним законодавством.

Укладений підприємством з працівником трудовий договір оформляється наказом керівництва, який доводиться до відома працівника під розписку. На основі наказу оформляється особова картка працівника, робиться відповідний запис у трудовій книжці, відкривається особовий рахунок в бухгалтерії.

Індивідуальна трудова угода і, зокрема, трудовий контракт відіграють велике значення у розвитку соціально-трудових відносин. Уміння кожного працівника відстоювати свої трудові й соціальні права, домагатися гідних умов праці і її оплати, дотримуватися договірної дисципліни і трудового законодавства створює конкретні передумови для підвищення ефективності виробництва, якості трудового життя і гармонізації соціально-трудових відносин.