Моделі використання робочої сили

Ринково-орієнтована	Організаційно-орієнтована
1) Велика текучість, розвинений ринок робочої сили	1) Низька текучість, значна роль довічного найму
2) Умови контракту зшисят від рівня кваліфікації	2) Велика різниця між постійним і тимчасовим працівником
3) Однакова оплата за однакову працю	3) Оплата залежить від рівня кваліфікації і стажу
4) Наявність галузевих профспілок	4) Внутрішньофірмові профспілки, орієнтовані на колективну вигоду
5) Соціальне страхування ґрунтується на індивідуальних заощадженнях і страховках	5) Страхування здійснюється за рахунок фірми
6) Кваліфікація є індивідуальною власністю і об'єктом ринкової торгівлі	6) Кваліфікація створюється і цінується перш за все фірмою
7) Навчання розглядається як альтернатива 8 використанні робочої сили	7) Навчання є засіб кращого виконання робіт саме в своїй фірмі
8) Витрати на внутрішньофірмове навчання s прирівнюються до витрат на придбання аналогічній кваліфікації ззовні	8) Витрати на навчання є прямими витратами
9) Вигоди від навчання розглядаються як відносні	9) Вигоди від навчання розрахувати складно, але у будь-якому випадку фірма припускає їх
10) Менеджмент в цілому негативно відноситься до внутрішньофірмового навчання	10) Менеджмент заохочує навчання

Джерело: Dore R. Taking Japan Seriously. L., 1987. P. 29-31.

Важливим елементом системи підготовки і перепідготовки кадрів є професійне навчання незайнятого населення.

В Україні прийняти Концепція професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки безробітних громадян і незайнятого населення. Згідно цієї концепції політика в області професійного навчання повинна передбачати: створення умов для підвищення конкурентоспроможності людей на ринку праці шляхом підвищення якості робочої сили, формування соціального замовлення на професійне навчання і участь у визначенні об'ємів і профілів підготовки робочих і фахівців в професійних освітніх установах різного рівня, спеціалізації і типів, надання громадянам широкого спектру послуг в області професійної орієнтації і вибору форм і сучасних програм навчання, пріоритетний підхід до організації професійного навчання громадян, що особливо потребують соціального захисту, тривало безробітних, молоді, вступаючої в трудове життя, інвалідів, самотніх і багатодітних батьків, жінок, що виховують дітей дошкільного віку, біженців, вимушених переселенців, сприяння трудовій активності населення, розвитку підприємництва і різних форм самозайнятості.

Лекція 16 Ринок праці в системі соціально-трудових відносин. План.

16.1. Сутність ринку праці і механізм його функціонування.

16.1. Сутність ринку праці і механізм його функціонування.

Ринок праці як складова частина ринкової економіки є механізмом узгодження інтересів працедавців (пред'явників попиту на працю) і найманої робочої сили (продавців останньої). У більш загальному сенсі ринок праці є виразом конкретних систем громадській організації найманої праці в умовах товарно-грошових відносин і забезпечує функціонування ринкової економіки на основі дії закону попиту і пропозиції. Головними складовими частинами ринку праці є: сукупна пропозиція (СПр.), що охоплює всю найману робочу силу з числа економічно активного населення, і сукупний попит (СП), як синонім загальної потреби економіки в найманій робочій силі. Ці складові в своїй єдності визначають ємкість сукупного ринку праці, або ринку праці в широкому сенсі. Сукупний ринок праці можна сегментувати по рівнях і суб'єктах управління: виділяються загальнонаціональний ринок праці, регіональні (у розрізі адміністративно-територіальних утворень) і локальні ринки праці (у розрізі підприємств і організацій). Графічно структура сукупного ринку праці представлена на рис. 16.1.

У кожен даний момент основна частина сукупної пропозиції і попиту на працю задоволені, що і забезпечує функціонування суспільного виробництва.

Рис. 16.1. Сукупний ринок праці

Менша його частина через природний і механічний рух робочої сили і робочих місць – вибуття людей з працездатного віку і вступу до працездатного віку, звільнень і переходів на нове місце роботи, вибуття старих і введення нових робочих місць – виявляється вільною (вакантною) і потребує з'єднання пропозиції і попиту. Ця частина сукупного ринку праці відповідає поняттю ринку праці у вузькому сенсі, тобто поточному ринку праці, ємкість якої визначається кількістю вакансій і кількістю осіб, зайнятих пошуком роботи.

Перетин безлічі сукупного попиту і сукупної пропозиції на ринку праці відповідає задоволеному попиту на сукупному ринку праці (ВУС = З п 77). Не пересічні частини цих множин відповідають поточному ринку праці (ТР- СР- ВУС). Сукупна пропозиція охоплює всі категорії працездатного населення, що претендує на роботу по найму (чоловіки, жінки, молодь, пенсіонери), а також осіб, охочих трудитися не по найму, а на правах самозайнятості або підприємництва. Попит на робочу силу на сукупному ринку праці визначається числом і структурою робочих місць, що існують в економіці і вимагають заповнення. Попит на робочу силу охоплює всю сферу суспільної праці і включає як укомплектовані працівниками, так і вільні робочі місця. Слід розрізняти ефективний попит, який визначається числом економічно доцільних робочих місць, і сукупний попит, який включає також заповнені працівниками неефективні робочі місця. Різниця між ефективним і сукупним попитом є зайвою чисельністю зайнятих, складовою частиною якої є приховане безробіття.

Основна функція поточного ринку праці полягає в забезпеченні через сферу звернення перерозподілу робочої сили в народному господарстві між галузями і сферами виробництва і забезпеченні роботою незайнятого в даний момент населення. Він грає важливу роль як в процесі відтворення ВВП, так і в створенні сприятливого соціального клімату в суспільстві.

Пропозиція робочої сили на поточному ринку праці має три основні складові: особи, не зайняті трудовою діяльністю і що шукають роботу; особи, що мають намір змінити місце роботи; особи, охочі трудитися у вільне від роботи або навчання час.

Попит на робочу силу на поточному ринку виражається потребою в працівниках для заповнення вакантних робочих місць на умовах основної діяльності або сумісниці, а також для виконання разових робіт.

Поточний ринок праці є багатосекторною структурою, що утворюється двома взаємозв'язаними частинами (відкритий і прихований ринки праці), які розрізняються способами і формами акумуляції резервів робочої сили, характером впливу на виробництво і зайнятість і на поведінку їх учасників (див. мал. 16.2).

Розглянемо елементи поточного ринку праці, що становлять.

Рис. 16.2. Поточний ринок праці

Відкритий ринок праці (рис. 16.2.а) – все економічно активне населення, що фактично шукає роботу і що потребують профорієнтації, підготовки і перепідготовки, а також всі вакантні робочі і учнівські місця у всіх секторах економіки. Складовими елементами відкритого ринку праці є його офіційна і неофіційна частини.

Офіційна частина відкритого ринку праці (рис. 4.2.6) включає вільну робочу силу і вакансії, зареєстровані в установах федеральної служби зайнятості, а також учнівські місця в системі профосвіти (куди входять як державні, так і недержавні учбові заклади).

Неофіційна частина відкритого ринку праці (рис.16.2.в) акумулює ту частину вакансій і учбових місць, а також ту частину пропозиції робочої сили, які не охоплені послугами органів працевлаштування і формальної профосвіти, і де потреба в працевлаштуванні задовольняється на основі безпосередніх контактів між працедавцями і особами, що шукають роботу.

Прихована частина ринку праці (рис. 16.2.г), часто іменована «прихованим безробіттям», — це особи, формально зайняті в народному господарстві, але які у зв'язку з скороченням об'ємів виробництва або зміною його структури без збитку для виробництва могли б бути вивільнені.

Прихований ринок праці так само можна розділити на офіційний і неофіційний. Офіційна частина прихованого ринку (рис. 16.2.д) праці реєструється статистикою у вигляді осіб, що знаходяться в адміністративних відпустках за ініціативою адміністрації, а також осіб, вимушених працювати неповний робочий час. Неофіційна частина прихованого ринку (рис.16.2.е) праці визначається за допомогою спеціальних методик.

Формування ринку праці як складовій частині ринкових відносин в наший країні тільки починається. Поки він існує лише статистично, будучи фактично механічною сумою безлічі регіональних і локальних ринків з їх специфічними проблемами. Відсутність реальної економічної (а часто і адміністративною) можливості купівлі-продажу житла різко знижує міграційну рухливість населення, істотно утрудняючи вирішення проблеми безробіття.

Загальнонаціональний і регіональні ринки праці можна сегментувати по галузевій (по видах діяльності) і професійно-кваліфікаційній ознаках. Галузевий розріз ринку праці по своєму економічному змісту є сукупною суспільною потребою в робочій силі галузей національного господарства, забезпечену реальними робочими місцями. Галузева структура сукупного ринку праці співвідноситься з галузевою структурою зайнятих як причина і наслідок, тобто система робочих місць є первинним структуротворним елементом по відношенню до зайнятості, а в кількісному плані перша відрізняється від другої на величину незадоволеного попиту на робочу силу.

Галузеву структуру сукупного ринку праці, що склалася до теперішнього часу, в тій же мірі, що і галузеву структуру зайнятих, можна оцінити як нераціональну. Перш за все нераціональна найбільш загальна пропорція — співвідношення сукупного попиту на робочу силу сфери матеріального виробництві і сфери послуг. У матеріальній сфері зайнято близько 60%, а у сфері послуг близько 40%. Таке положення склалося із-за переважної орієнтації на екстенсивний шлях розвитку, недостатнього впровадження у виробництво досягнень НТП і недооцінки впливу соціальної сфери на ефективність економіки. З табл. 16.1 видно, що в США у виробничій сфері зайнято менше 30% працівників.

У економіці України гіпертрофована потреба в працівниках промисловості, сільського господарства і будівництва. Якщо в нашому сільському господарстві чисельність працівників складає 12,8% від зайнятих в народному господарстві, то в розвинених країнах вона коливається в межах 2-3%. Одне з основних завдань, яке покликаний вирішити механізм ринку, – створення умов ефективного міжгалузевого перерозподілу сукупної праці.

Таблиця 16.1.

Структура сукупного ринку праці Росії по видах діяльності, %

Показники	Росія		США
	1993 г	1994 г	1995 г	1993 г
Всього зайнято	100	100	100	100
Сільське, лісове риболовецьке господарство	13,9	14,0	14,1	2,6

Продовження таблиці 16.1.

Гірничодобувна промисловість	1,8	1,9	1,9	0,6
Оброблювальна промисловість	24.8	23,9	22,6	16,4
Будівництво	10,0	11	9,6	6,1
Торгівля, громадське харчування, послуги	10,9	11,3	11,8	23,2
Транспорт і зв'язок	7,6	7,4	7,4	7,1
Фінанси, страхування, управління, оборона	4,8	5,4	5,7	11,5
Освіта	9,4	9,3*	9,9	8,0
Охорона здоров'я	5,9	6,1	6,3	8,9

В той же час слід зазначити, що ефективний попит на робочу силу, який визначатиме галузеву структуру сукупного ринку праці в недалекому майбутньому, змінюється істотно швидше за сукупний попит, який визначає структуру зайнятих в даний час. Швидко скорочується потреба в працівниках виробничої сфери (перш за все промисловості), і росте потреба в працівниках сфери послуг, хоча на структурі зайнятих через наявність у виробничій сфері прихованого безробіття це поки що мало позначилося.

Професійно-кваліфікаційну структуру сукупного ринку праці можна розглядати, з одного боку, як потреба виробництва в працівниках певного рівня освіти і професійної підготовки, з іншої — як потреба економічно активного населення в робочих місцях, відповідних рівню його підготовки. Саме дисбаланс цих складових, якщо відвернутися від проблеми домагань працівника на певний рівень оплати праці, приводить до наявності вакантних робочих місць в умовах безробіття, і дефіциту певних робочих місць в умовах браку робочої сили.

Структура сукупної пропозиції робочої сили по рівню освіти представлена в табл. 16.2.

Якщо виходити з того, що структура зайнятих в народному господарстві по рівню освіти близька до потреби економіки в кадрах певного рівня освіти, то приведена таблиця свідчить про значний попит як на працівників з високим рівнем освіти, так і на малоосвічених.

Найближчим часом важкий фінансовий стан більшості підприємств може привести до того, що використання дешевої робочої сили на некваліфікованих, в першу чергу, ручних роботах буде значно вигідніше в порівнянні з витратами на механізацію цих робіт. Надалі у разі рішучішого повороту до ринку на основі широкої денаціоналізації підприємств можна чекати, що виникнення конкуренції між підприємствами створить зацікавленість в підвищенні рівня механізації і автоматизації виробництва, і почнеться вивільнення некваліфікованої робочої сили.

Суб'єктами відносин на ринку праці є: працедавці, найняті робітники, безробітні, елементи інфраструктури ринку праці.

Таблиця 4.3