25.3. Коефіцієнти,що розраховують норми праці

Діюча в народногосподарському комплексі система норм та нормативів праці повинна забезпечувати можливість розрахунку повної трудомісткості продукції щодо всіх елементів виробничого процесу, виробів, груп персоналу і структурних підрозділів.

Поряд з нормами, що встановлені на стабільні за організаційно-технічними умовами роботи, використовуються тимчасові та разові норми.

Тимчасові норми встановлюються на період освоєння тих чи інших робіт при відсутності затверджених нормативних матеріалів для нормування праці. Термін дії тимчасових норм не повинен перевищувати трьох місяців.

Разові норми встановлюються на окремі роботи, що носять одиничний характер (позаплановий, аварійний).

Існуюча система показників дозволяє оцінювати напруження різновидності норм, що використовуються. Це необхідно для того, щоб знати, наскільки об’єктивно розраховано норми і яким є рівень нормування праці.

Коефіцієнт напруги норм часу і норм обслуговування (К_) використовується при розрахунках коефіцієнта нормування праці та визначається за формулою:

де d_в – питома вага робітників з відрядною оплатою праці в загальній чисельності робітників; d_П – питома вага робітників з погодинною оплатою праці в загальній чисельності робітників; K_HB – коефіцієнт напруги норм виробітку при відрядній оплаті праці; K_НО – коефіцієнт напруги норм обслуговування при погодинній оплаті праці.

Коефіцієнт напруги норм виробітку (К_нв) використовується при оцінці рівня нормування праці:

де ΔJ – середній відсоток перевиконання норм виробітку робітниками-відрядниками.

Коефіцієнт напруги норм обслуговування (К_НО) використовується при оцінці рівня нормування праці робітників, які зайняті обслуговуванням обладнання, агрегатів і т. ін.:

де ΔJ встановлюється (в умовах погодинної оплати праці) відношенням середньої нормативної кількості одиниць обладнання (або робочих місць), що підлягають обслуговуванню одним робітником, N_Н до середньої фактичної кількості одиниць обладнання (робочих місць) N_Ф що обслуговуються одним робітником у даному цеху:

у випадку, коли величина N_н =N_ф – показник ΔJ приймається рівним нулю.

Коефіцієнт напруги праці робітників (q_НТ) визначається за формулою:

де J_C – середній фактичний відсоток чи коефіцієнт виконання годинних норм виробітку; J_П – середньопрогресивний рівень виконання норм виробітку, %.

Коефіцієнт нормування праці К_НП використовується під час аналізу резервів робочого часу:

де t_ННТ – час, витрачений на виконання і-го виду роботи, на яку немає технічно обґрунтованих норм часу, хв.; t_Ф – фактично витрачений час на виконання суми всіх видів нормованих і ненормованих робіт (операцій) у хвилинах за винятком регламентованих перерв та втрат.

Коефіцієнт нормування праці (К_НТ) може розраховуватися також за формулою:

де Σt_нт — час, витрачений на виконання нормованих робіт, год. (чи чисельність робітників-подільників і погодинників, які охоплені нормуванням, чол.); Σt_OT — загальний час роботи, год. (чи загальна чисельність робітників, чол.); K_НН — коефіцієнт напруги норм, що визначається як частка від ділення 100 на середній відсоток виконання норм.