Лекція 14.1 Людський капітал як реалізований трудовий потенціал План.
14.3.Оцінка ефективності інвестування в людський капітал.
14.3.Оцінка ефективності інвестування в людський капітал.
Методи економічної оцінки ефективності інвестування у людський капітал використовуються на стадіях:
• прийняття рішення щодо доцільності інвестування саме у людський капітал чи альтернативного використання коштів.
• оцінки ефективності капіталовкладень у результаті отримання фактичної віддачі від здійснення інвестування у людський капітал.
Як правило, дослідники ефективності у сфері людського капіталу звертаються до техніки аналізу "витрати – вигоди" (cost – benefit analysis).
Аналіз "витрати – вигоди" приходить на допомогу у тих випадках, коли потрібно відібрати проекти згідно з вигодами, що приходиться на одиницю витрат".
Аналіз за методом "витрати – вигоди" ділиться на три етапи.
1. Ідентифікація зисків та їх вартісна оцінка з урахуванням фактору часу.
2. Ідентифікація витрат та їх вартісна оцінка (також з урахуванням фактора часу).
3. Завершальним етапом аналізу "витрати — вигоди" є порівняння величини вигод з величиною витрат. Але, як вже зазначалося, попередньо необхідно ці два показники привести до одного моменту часу. Для цього застосовують метод дисконтування, що дуже поширений в економічних розрахунках.
При оцінці ефективності інвестування зіставляються інвестиційні витрати всіх видів з результатами (довгостроковими вигодами) у майбутньому. Тому треба визначити цінність майбутніх вигід, порівнявши їх із поточними витратами.
Для розрахунку зисків від вкладень в людський капітал з плином часу необхідно провести прогресивне дисконтування вигід, очікуваних у майбутньому. Розглянемо детально цей розрахунок, а також схему міркування, що визначає доцільність інвестування коштів у людський капітал.
Введемо поняття дисконтування вигід. Вигоди, що отримуються у майбутньому, завжди мають меншу цінність порівняно з тими вигодами, які отримуються сьогодні, з огляду на ряд причин психологічного характеру. По-перше, якщо людина планує витратити свої доходи на споживання, то намагається зробити це якнайшвидше. По-друге, якщо отримані доходи призначені для вкладення і примноження у майбутньому, то виникає бажання зробити це якомога раніше. Людині властиво оцінювати наявні блага вище, ніж майбутні через можливість передчасної смерті, зміни обставин життя, падіння значимості одиниці споживання при зростанні його загального обсягу тощо.
В основі розуміння процесу дисконтування лежить визначення еквівалентної вартості капіталу в різні періоди часу. Для прикладу, якщо інвестор має капітал у обсязі В0, то при ставці банківського відсотка г він буде еквівалентний через рік обсягу капіталу Ог (Вг= Во+В0 г) на тій підставі, що фінансові ресурси В1 можуть бути накопичені "автоматично" шляхом вкладення в банк капіталу В0. Притримуючись цієї концепції, можна визначити теперішню необхідну вартість капіталу, маючи яку в розпорядженні, можна було б шляхом інвестування отримати відому вартість капіталу в майбутньому. Таким чином, теперішня майбутня вартість визначається як
(14.1)
Величина В0 у даному рівнянні називається дисконтованою вартістю капіталу В1, тобто сьогоднішньою меншою цінністю більшого капіталу В1, що буде отриманий в наступному періоді.
Різниця між дисконтованими величинами витрат і вигід — "чиста приведена вартість" (net present value, NPV) — і вважається найточнішим критерієм доцільності будь-якого інвестиційного проекту:
(14.2)
де Bt — дохід від інвестицій в людський капітал у період t;
Ct — величина витрат у період t;
п — кількість періодів часу;
г — індекс ставки відсотка, або ставка дисконтування.
Слід зауважити, що дуже важко вирішити, який рівень відсотка має бути вибраний як коефіцієнт дисконтування.
Якщо інвестиційні витрати носять одномоментний характер, тобто відбуваються одноразово, то формула (4.2) дещо спроститься. Чиста приведена вартість, тобто чистий дохід від інвестицій, буде становити (при збереженні рівня процентної ставки):
(14.3)
Як бачимо, чим менша г, тим більша цінність майбутніх вигід Наприклад, якщо г = 0,02, тоді вигода, отримана через ЗО років, складатиме 55 % вигоди, що отримується негайно (при г = 0,06 -" лише 17%).
Таким чином, інвестиції в людський капітал є доцільними! якщо поточна вартість майбутніх вигід (грошових та моральних) більша, або хоча б рівна витратам. Дане співвідношення склада6 формалізовану модель економічної доцільності капіталовкладень в освіту:
(14.4)
Існують два методи перевірки справедливості вказаного вище Критерію.
1. Метод приведення до поточної вартості включає у себе:
• вибір ставки дисконтування або її визначення;
• підсумовування поточної вартості очікуваних у майбутньому вигід;
• підсумовування поточної вартості інвестиційних витрат;
• порівняння загальної віддачі з інвестиційними витратами. Якщо поточна вартість вигід перекриває такі витрати, вкладення капіталу можна вважати вигідним.
2. Метод внутрішньої норми віддачі:
• оцінюються майбутні вигоди;
• оцінюються інвестиційні витрати;
• вираховується ставка дисконтування, що урівнює поточну вартість вигід з інвестиційними витратами.
Внутрішня норма віддачі і являє собою таку норму відсотка, при якій приведена вартість майбутніх вигід дорівнює приведеній вартості витрат:
(14.5)
Наприклад, при визначенні ефективності здобуття вищої освіти внутрішня норма віддачі покаже, під яку норму відсотка потрібно покласти в банк суму, витрачену на здобуття освіти, щоб Доходи, отримані у вигляді відсотків на вкладений капітал, дорівнювали доходам, отриманим від здобуття вищої освіти.
Якщо майбутня віддача від конкретного рішення про інвестування в людський капітал настільки велика, що внутрішня норма віддачі перевищує норму віддачі від альтернативних інвестицій, То таке рішення може вважатися вигідним.
Дана методика завоювала найбільшу популярність з огляду на Методологічні труднощі при підборі коефіцієнта дисконтування.
Аналіз ефективності інвестиційних проектів щодо людського ^апіталу за методом "видатки — вигоди" може застосовуватися 8сШа суб'єктами інвестування: індивідуумом, діловими одиницями та державою.
Термін "внутрішня" підкреслює, що згідно з описаною методикою визначається абсолютна, а не відносна рентабельність інвестиційного проекту.
Окрім того, на відміну від показника поточної ефективності, що характеризує її рівень у кожний даний момент часу, внутрішня норма віддачі призначена для вимірювання ступеня окупності капітального блага за весь термін його служби. Саме тому при підрахунку норм віддачі користуються величинами доходів і витрат, дисконтованих на момент початку здійснення інвестиційного проекту.
Внутрішня норма віддачі займає центральне місце у концепції людського капіталу. Побудована за аналогією з нормою прибутку, вона дає можливість зіставити окупність вкладень у людський та
фізичний капітал.
Дуже цікавими є наукові дослідження рентабельності навчання, побудовані на базі оцінки норм віддачі для середньої та вищої освіти у США. Згідно з цими дослідженнями, "рентабельність" вузівської освіти залишається фіксованою на позначці 10—15 %, що майже відповідає рівню показників ефективності вкладень у фізичний капітал.
Узагальнені відомості про дослідження норм віддачі освіти іноземними вченими містить табл. 14.1.
Таблиця 14.1.