- •1.1. Праця й соціально-трудові відносини як предмет наукового економічного дослідження.
- •1.2. Мета, завдання, об'єкт, предмет, методологія й інформаційна база вивчення дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини".
- •1.3. Структура і логіка курсу. Взаємозв'язки дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини з іншими дисциплінами та науками.
- •1.1. Праця й соціально-трудові відносини як предмет наукового економічного дослідження.
- •1.2. Мета, завдання, об'єкт, предмет, методологія й інформаційна база вивчення дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини".
- •1.3. Структура і логіка курсу. Взаємозв'язки дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини з іншими дисциплінами та науками.
- •2.2. Основні етапи становлення науки економіка праці та соціально-трудових відносин.
- •2.3. Система наук про працю та місце в ній економіки праці і соціально-трудових відносин.
- •Лекція 3 праця як сфера життєдіяльності людини та провідний чинник виробництва План.
- •3.2. Роль праці у розвитку людини і суспільства. Еволюція праці як чинника виробництва.
- •3.3. Зміст, характер і види праці.
- •3.4. Гуманізація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин.
- •Лекція 4 система соціально-трудових відносин План.
- •4.2. Сторони і суб'єкти соціально-трудових відносин.
- •4.3. Предмет соціально-трудових відносин на різних рівнях.
- •Лекція 5. Чинники трансформації соціально-трудових відносин. План.
- •5.2. Зміни у відносинах власності та їх вплив на зміст характеристики соціально-трудових відносин.
- •5.3. Глобалізація економіки та її вплив на соціально-трудову сферу.
- •5.4. Соціальне партнерство як чинник трансформації та оптимізації відносин у сфері праці.
- •Лекція 6 Соціальна політика. План.
- •6.1. Поняття, сутність, мета та завдання соціальної політики.
- •6.2. Суб’єкти та умови реалізації соціальної політики.
- •6.1. Поняття, сутність, мета та завдання соціальної політики.
- •6.2. Суб’єкти та умови реалізації соціальної політики.
- •Лекція 6.1 Соціальна політика. План.
- •6.3. Система соціального захисту.
- •6.4. Структура та зміст соціального пакету підприємства.
- •6.3. Система соціального захисту.
- •6.4. Структура та зміст соціального пакету підприємства.
- •1. Загальні положення.
- •2. Порядок визначення і формування фонду фінансування додаткових соціальних гарантій
- •3. Напрями реалізації соціальної політики підприємства та порядок використання коштів, направлених на надання працівникам додаткових соціальних гарантій
- •Лекція 7 Методи регулювання соціально-трудових відносин План.
- •7.1. Характеристика методів регулювання соціально-трудових відносин.
- •7.2. Договірне регулювання соціально-трудових відносин.
- •7.1. Характеристика методів регулювання соціально-трудових відносин.
- •7.2. Договірне регулювання соціально-трудових відносин.
- •Лекція 7.1. Методи регулювання соціально-трудових відносин План.
- •7.3. Держава та нормативно-правове регулювання соціально-трудових відносин, роль трудового законодавства.
- •7.3. Держава та нормативно-правове регулювання соціально-трудових відносин, роль трудового законодавства.
- •Лекція 8 соціальне партнерство План.
- •8.1.Сутність, значення та форми соціального партнерства.
- •8.2. Колективний договір як форма оптимізації інтересів соціальних партнерів.
- •8.1.Сутність, значення та форми соціального партнерства.
- •8.2. Колективний договір як форма оптимізації інтересів соціальних партнерів.
- •Лекція 8.1. Соціальне партнерство План.
- •8.3. Сторони і суб’єкти соціального партнерства.
- •8.3. Сторони і суб’єкти соціального партнерства.
- •Оцінка функцій, що мають виконувати державні органи влади як один із суб’єктів соціально-трудових відносин, %
- •Кількісна характеристика виробничих бригад
- •Стан укладення колективних договорів по Україні
- •Страйки та їх наслідки для економіки України
- •Лекція 9 Моніторинг соціально-трудової сфери як інструмент регулювання й удосконалення соціально-трудових відносин. План.
- •9.1. Сутність моніторингу соціально-трудової сфери, його завдання і концептуальні положення.
- •9.2. Напрями моніторингу соціально-трудової сфери, його органи, об’єкти та інформаційна база.
- •9.1. Сутність моніторингу соціально-трудової сфери, його завдання і концептуальні положення.
- •9.2. Напрями моніторингу соціально-трудової сфери, його органи, об’єкти та інформаційна база.
- •Лекція 10 Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин. План.
- •10.1. Міжнародна організація праці (моп) в сучасному світі: цілі, завдання, структура. Філадельфійська декларація про діяльність моп.
- •10.2. Механізм нормотворчої діяльності моп.
- •10.1. Міжнародна організація праці (моп) в сучасному світі: цілі, завдання, структура. Філадельфійська декларація про діяльність моп.
- •10.2. Механізм нормотворчої діяльності моп.
- •10.3. Основні напрямки удосконалення нормотворчої діяльності моп.
- •10.4. Застосування міжнародних трудових норм в Україні.
- •10.3. Основні напрямки удосконалення нормотворчої діяльності моп.
- •10.4. Застосування міжнародних трудових норм в Україні.
- •Лекція 11 Міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносин. План
- •11.2. Еволюція політики доходів і досвід їх регулювання в зарубіжних країнах.
- •11.3. Проблеми формування і розвитку соціально-трудових відносин в Україні
- •Лекція 12 Людський розвиток – мета і критерій соціально-економічного розвитку. План.
- •12.1. Логіка концепції людського розвитку.
- •12.1. Логіка концепції людського розвитку.
- •Лекція 12.1 Людський розвиток – мета і критерій соціально-економічного розвитку. План.
- •12.2. Взаємозв’язок економічного зростання й людського розвитку як одна з ключових проблем наукових досліджень.
- •12.3. Методологія розрахунку, призначення та сфера використання індексу людського розвитку.
- •12.2. Взаємозв’язок економічного зростання й людського розвитку як одна з ключових проблем наукових досліджень.
- •12.3. Методологія розрахунку, призначення та сфера використання індексу людського розвитку.
- •Лекція 13. Населення і трудовий потенціал. План.
- •13.1. Населення як демоекономічна категорія. Відтворення населення і його показники.
- •13.2. Людські ресурси, їх структура та місце в суспільному виробництві.
- •13.1. Населення як демоекономічна категорія. Відтворення населення і його показники.
- •Динаміка чисельності населення в Україні [3;9].
- •Чисельність, склад і показники природного руху населення України
- •13.2. Людські ресурси, їх структура та місце в суспільному виробництві.
- •Лекція 13.1. Населення і трудовий потенціал. План.
- •13.3. Економічно-активне населення як носій соціально-трудових відносин.
- •13.4. Трудовий потенціал, його сутність, структура і показники.
- •13.3. Економічно-активне населення як носій соціально-трудових відносин.
- •Розподіл населення за економічною активністю, статтю та місцем проживання у 2004 році
- •13.4. Трудовий потенціал, його сутність, структура і показники.
- •Лекція 14 Людський капітал як реалізований трудовий потенціал План.
- •14.1. Людський капітал як соціально-економічна категорія.
- •14.2. Інвестиції у людський капітал.
- •14.1. Людський капітал як соціально-економічна категорія.
- •14.2. Інвестиції у людський капітал.
- •Лекція 14.1 Людський капітал як реалізований трудовий потенціал План.
- •14.3.Оцінка ефективності інвестування в людський капітал.
- •14.3.Оцінка ефективності інвестування в людський капітал.
- •Оцінки норми віддачі освіти у сша іноземними економістами, %
- •Лекція 15. Якість робочої сили План.
- •15.1. Сутність категорії “робоча сила” та зміст її якісних характеристик.
- •15.1. Сутність категорії “робоча сила” та зміст її якісних характеристик.
- •Лекція 15.1 Якість робочої сили План.
- •15.2. Вимоги до якості робочої сили в умовах науково-технічного розвитку і становлення ринку праці.
- •15.3. Розвиток робочої сили в системі безперервної освіти.
- •15.2. Вимоги до якості робочої сили в умовах науково-технічного розвитку і становлення ринку праці.
- •15.3. Розвиток робочої сили в системі безперервної освіти.
- •Моделі використання робочої сили
- •Лекція 16 Ринок праці в системі соціально-трудових відносин. План.
- •16.1. Сутність ринку праці і механізм його функціонування.
- •16.1. Сутність ринку праці і механізм його функціонування.
- •Розподіл економічно активного населення по рівню освіти %
- •Грошових доходів на душу населення в Росії
- •Лекція 16.1 Ринок праці в системі соціально-трудових відносин. План.
- •16.2. Сегментація ринку праці.
- •16.3. Методи державного регулювання праці.
- •16.2. Сегментація ринку праці.
- •16.3. Методи державного регулювання праці.
- •Лекція 17. Регулювання зайнятості населення. План.
- •17.1. Зайнятість як соціально-економічна категорія і передумова формування соціально-трудових відносин.
- •17.2. Сутність, причини, форми та види безробіття і його вплив на стан соціально-трудових відносин.
- •17.1. Зайнятість як соціально-економічна категорія і передумова формування соціально-трудових відносин.
- •17.2. Сутність, причини, форми та види безробіття і його вплив на стан соціально-трудових відносин.
- •Лекція 17.1 Регулювання зайнятості населення. План.
- •17.3. Державна політика зайнятості та напрямки її вдосконалення.
- •17.4. Програми сприяння зайнятості.
- •17.3. Державна політика зайнятості та напрямки її вдосконалення.
- •17.4. Програми сприяння зайнятості.
- •Лекція 18. Продуктивність. Продуктивність праці: сутність і методи вимірювання План
- •18.1. Сутність продуктивності і продуктивності праці та їх значення в ринкових умовах.
- •18.2. Показники і методи вимірювання продуктивності праці.
- •18.1. Сутність продуктивності і продуктивності праці та їх значення в ринкових умовах.
- •Порівняльна динаміка ввп, чисельності зайнятих та реальної заробітної плати
- •18.2. Показники і методи вимірювання продуктивності праці.
- •Лекція 19. Фактори і резерви продуктивності праці План.
- •19.2. Резерви підвищення продуктивності праці.
- •19.3. Програми управління продуктивністю праці.
- •Лекція 20. Види, джерела і структура доходів населення. План.
- •20.1. Доходи населення: сутність та види.
- •20.2. Структура доходів населення і джерела їх формування.
- •20.1. Доходи населення: сутність та види.
- •20.2. Структура доходів населення і джерела їх формування.
- •Доходи і витрати населення
- •Лекція 21. Диференціація доходів населення: поняття, чинники, методи виміру План.
- •21.1. Соціально-економічна сутність диференціації доходів населення.
- •21.2. Показники та чинники диференціації населення за рівнем доходів.
- •21.1. Соціально-економічна сутність диференціації доходів населення.
- •Межа бідності
- •21.2. Показники та чинники диференціації населення за рівнем доходів.
- •Лекція 21.1 Диференціація доходів населення: поняття, чинники, методи виміру План.
- •21.3. Державне регулювання доходів населення.
- •21.3. Державне регулювання доходів населення. Підходи до аналізу державного регулювання доходів»
- •6. Мінімальна заробітна плата та її рівень
- •Лекція 22 Індекс людського розвитку План.
- •22.3. Динаміка індексу людського розвитку та його складових в Україні
- •Значення основних індикаторів людського розвитку в Україні, 1992-2002 рр.
- •Лекція 23 управління персоналом та кадрова політика на підприємстві План.
- •23.2. Структура та склад персоналу і методи їхнього обчислення.
- •23.3. Методи управління персоналом.
- •Лекція 24. Організація праці План.
- •24.2. Поділ і кооперація праці на підприємстві
- •24.3. Організація та обслуговування робочих місць.
- •Лекція 25 нормування праці як основа її організації План.
- •25.2. Показники, що характеризують нормування праці
- •25.3. Коефіцієнти,що розраховують норми праці
- •25.4. Методи нормування праці
- •Лекція 26 Сутність заробітної плати як соціально-економічної категорії План
- •26.2. Функції заробітної плати
- •26.3. Принципи та елементи організації заробітної плати
- •26.4. Державне регулювання оплати праці
- •26.5. Договірне регулювання оплати праці
- •Лекція 27. Тарифна система оплати праці План.
- •27.2. Тарифно-кваліфікаційні довідники, їх призначення, структура, зміст
- •27.3. Тарифні ставки, їх економічне значення, види
- •27.4. Тарифні сітки, їх призначення, різновиди
- •27.5. Оплата праці керівників, спеціалістів та службовців
- •27.6. Шляхи удосконалення тарифної системи оплати праці
- •Лекція 28 аналіз трудових показників План.
- •28.2 Аналіз продуктивності праці.
- •Взаємозв’язок між коефіцієнтом механізації та рівнем продуктивності праці
- •Залежність денного виробітку від кваліфікації робітників і стажу їх роботи
- •28.3. Аналіз заробітної плати.
- •Лекція 29. Планування трудових показників. План.
- •29.3.Планування й аналіз заробітної плати
- •30.2. Нормативно-правова та інформаційна база проведення аудиту соціально-трудової сфери
- •Список рекомендованої літератури
Лекція 8 соціальне партнерство План.
8.1.Сутність, значення та форми соціального партнерства.
8.2. Колективний договір як форма оптимізації інтересів соціальних партнерів.
8.1.Сутність, значення та форми соціального партнерства.
Узгодження соціально-економічних інтересів між суб’єктами соціально-трудових відносин утворює цілу систему суспільних відносин, які отримали у країнах з розвинутою ринковою економікою назву інституту соціального партнерства, який охоплює соціально-трудові відносини від конкретного підприємства (роботодавця) до національного рівня.
Соціальне партнерство – це такий тип і система відносин між працедавцями і найманими працівниками, при яких в рамках соціального миру відбувається узгодження їхніх найважливіших соціально-трудових інтересів.
На практиці соціальне партнерство виступає в якості альтернативи всякій диктатурі класу або особи і є цивілізованим (мирним) методом розв'язання соціальних конфліктів. Метод розв'язання соціальних конфліктів у межах соціального партнерства – компроміс, узгодження інтересів працедавців і найманих працівників шляхом мирних переговорів і взаємних поступок.
Словосполучення “соціальне” означає суспільне, тобто те, що відноситься до життя людей і їх відносин у суспільстві; “партнер” (від французького слова партія) — учасник спільної діяльності. Функціонування системи соціального партнерства здійснюється на тристоронній основі співпраці органів державної влади, підприємців і профспілок, яка спрямована на погодження інтересів і розв'язання проблем у соціально-трудовій діяльності людей [4].
Становлення системи соціального партнерства пройшло довгий і складний шлях. Коли робітники у капіталістичних країнах ще тільки почали об’єднуватись у професійні організації, вже тоді були започатковані перші спроби соціального партнерства у вигляді переговорів та консультацій між представниками найманих працівників і власників засобів виробництва. Перші колективні договори увійшли у практику наприкінці ХІХ ст. у Франції, Великобританії, Німеччині, тобто у найбільш розвинутих країнах Західної Європи.
Як механізм регулювання соціально-трудових відносин, система соціального партнерства почала розвиватися після Другої світової війни, остаточно утвердившись лише в 60-70-і роки ХХ століття. На сьогоднішній день найбільш розвинута система соціального партнерства існує в Німеччині, Австрії, Швеції. Меншою мірою вона розвинута в США і Японії.
Системи соціального партнерства немає в слаборозвинених країнах. В практику регулювання соціально-трудових відносин в Україні термін “соціальне партнерство” увійшов з кінця 1991 року.
До сфери соціального партнерства входять питання:
• досягнення консенсусу з питань забезпечення зайнятості;
• створення додаткових робочих місць;
• застосування найманої праці з дотриманням вимог техніки безпеки та вимог охорони здоров’я, питання оплати праці, прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати;
• забезпечення нормального режиму праці і відпочинку;
• забезпечення права працівників на участь в управлінні працею на підприємстві.
Основними завданнями системи соціального партнерства в Україні можна вважати:
• подолання монополії у розподілі створеного продукту шляхом
залучення всіх суб’єктів суспільних відносин до управління виробництвом;
• підвищення мотивації до праці з метою забезпечення високих кінцевих результатів роботи, що сприятиме зростанню рівня життя в країні;
• усунення чинників соціальної напруги у суспільстві і зменшення на цій основі негативних економічних наслідків.
Досвід зарубіжних країн свідчить, що ступінь розвиненості соціального партнерства залежить від ряду чинників, а саме:
1) ступеня демократизації управління виробництвом (тобто вирішення більшості соціально-трудових проблем колективами підприємств чи організацій, розширення прав областей, регіонів і міст);
2) рівня життя більшості населення і ступеня диференціації прибутків. Спостереження свідчать, що чим нижчий рівень життя і більша різниця в прибутках багатих і бідних верств населення, тим популярний заклик до скидання влади і перерозподілу власності з відповідними практичними діями. І навпаки, в країнах з високим рівнем життя і невисокою диференціацією доходів прагнення соціальних партнерів до соціального миру та стабільності у суспільстві збільшується. В більшості країн з розвинутою ринковою економікою різниця в прибутках (10/10%) найбідніших і найбагатших сімей не перевищують 1:9 раз. [2]. Основний прошарок суспільства складає середній клас, який має досить високий рівень життя і абсолютно не схильний до зміни суспільної системи, особливо до перерозподілу власності; психологічні передумови і культурні традиції в суспільстві сприяють орієнтації населення розвинутих країн на пошук соціальних компромісів, на раціональне розв'язання суспільних проблем.
Соціальне партнерство між сторонами соціально-трудових відносин, їх суб'єктами та органами здійснюється водночас на різних рівнях і у різних формах. Основні форми соціального партнерства такі:
спільні консультації представників сторін на всіх рівнях;
колективні переговори на всіх рівнях;
укладання договорів та угод на всіх рівнях;
погодження на національному й регіональному рівнях політики доходів і соціально-економічної політики в цілому, включаючи основні критерії і показники соціальної справедливості, заходи щодо захисту місцевого ринку праці та виробника і т. ін.;
спільне розв'язання колективних трудових спорів (конфліктів), запобігання їм на всіх рівнях;
організація примирних та арбітражних процедур на всіх рівнях;
• участь найманих працівників в управлінні виробництвом;
участь представників сторін у роботі органів соціального партнерства на всіх рівнях;
спільне управління представниками сторін фондами соціального страхування;
участь найманих працівників у доходах підприємства на умовах, визначених колективним договором;
• розгляд претензій та розбіжностей, що виникають між сторонами соціального партнерства відповідного рівня і їх вирішення шляхом компромісів, співробітництва, узгодження позицій;
• обмін необхідною інформацією;
• контроль за виконанням спільних домовленостей на всіх рівнях та ін., Соціальне партнерство як форма узгодження інтересів сторін може бути ефективним лише в тому випадку, якщо воно базується на взаємоузгоджених принципах. Міжнародною організацією праці вироблені принципи, які можуть і мають скласти основу концепції соціально-трудового партнерства на будь-якому рівні. Це такі принципи1:
Загальний і міцний мир може бути встановлений лише на основі соціальної справедливості.
Ненадання в якій-небудь країні працівникам нормальних умов праці є перешкодою для інших країн, які бажають покращити становище трудящих.
Свобода слова і свобода об'єднання є необхідними умовами постійного прогресу.
Злиденність у будь-якому місці є загрозою для загального добробуту.
Всі люди, незалежно від раси, віри і статі, мають право на матеріальний добробут і духовний розвиток в умовах свободи і гідності, сталості в економіці і рівних можливостей.
6. Повна зайнятість і зростання життєвого рівня.
Орієнтуючись на принципи діяльності МОП, яка по суті є вищою структурною ланкою загальносвітового механізму системи соціального партнерства, суб'єкти партнерства в Україні на всіх рівнях — від загальнодержавного до виробничого — повинні також визначити взаємоприйнятні принципи своєї діяльності й керуватися ними.
Основними принципами соціального партнерства в Україні мають бути:
законність;
повноважність та рівноправність сторін та їх представників;
сприяння держави розвиткові соціального партнерства на демократичних засадах;
свобода вибору та обговорення питань, які входять у сферу соціального партнерства;
добровільність і реальність зобов'язань, які беруть на себе сторони;
обов'язковість виконання досягнутих домовленостей;
відповідальність за виконання прийнятих зобов'язань;
контроль за виконанням досягнутих домовленостей.
Поряд з цими загальними принципами, на яких має будуватися вся система соціального партнерства, можна виділити низку специфічних принципів організації роботи партнерів при здійсненні ними окремих форм цієї роботи, зокрема при веденні колективних переговорів, при укладанні договорів і угод, при взаємних консультаціях і контролі, а також при вирішенні колективних спорів.
Соціальне партнерство при веденні колективних переговорів має здійснюватися на таких принципах:
трипартизм, тобто представництво уряду (виконавчих органів місцевої влади), найманих працівників і роботодавців;
рівність сторін на переговорах і недопустимість обмеження законних прав працівників і роботодавців;
знання і поважання прав і обов'язків один одного, недопущення конфронтації;
повага, відкритість і довіра у стосунках;
відкритість і доступність рівноправних переговорів;
вміння вислухати партнера;
дотримання культури спілкування, полеміки, дискусії, критики;
обов'язковість і надійність, націленість на досягнення домовленості.
Отже, ефективне функціонування системи соціального партнерства забезпечується рівноправністю і рівноцінністю сторін. Нерівноправність веде до переважання інтересів сильнішої сторони, її диктату й ігнорування інтересів слабшого партнера.
