I. Організаційний момент

Часу гаяти не варто —

Руки покладем на парти.

Маємо — бо час настав —

Повернутися до справ.

Всі веселі? От чудово!

А тепер до праці знову.

І. Глінка

II. Повторення вивченого матеріалу

1 Мовна розминка

Повторення вивченої на уроці читання скоромовки за малюнком.

Учитель вивішує на дошку малюнок до скоромовки, учні згадують її і повторюють.

Вибіг Гришка на доріжку,

На доріжці сидить кішка.

Взяв з доріжки Гришка кішку,

Хай спіймає кішка мишку.

В. Федієнко

2 Бесіда

— Які слова зі звуком [ж] ви зустрічали в цій скоромовці?(Доріжка)

— Які слова зі звуком [ш] ви зустрічали в цій скоромовці? (Гришка, кішка, мишка)

— Який звук [ж]? (Приголосний дзвінкий)

— Який звук [ш]? (Приголосний глухий)

3 Звуковий аналіз слів

— Розгляньте схеми і доберіть до них відповідні слова зі скоро­мовки.

4 Фізкультхвилинка

Раз! Два! Три! Чотири! П’ять! Час прийшов нам спочивать. Тож піднімем руки вгору, Ніби глянемо на зорі.

А тепер всі руки в боки, Як зайчата — скоки-скоки! Десять! Дев’ять! Вісім! Сім! Час за парти нам усім!

III. Повідомлення теми і мети уроку

Учитель вивішує на дошку карту України.

— Сьогодні у нас незвичайний урок. До нас завітав гість, з яким ми вирушимо у цікаву подорож. Він приніс нам нову букву, цікаві завдання з нею.

IV. Вивчення нового матеріалу

1 Відгадування загадок

— А який саме гість, дізнаємося, відгадавши загадку.

Хто це ходить по ліску

У колючім кожушку?

Миттю згорнеться в клубок —

Й стане купка голочок.

Ані вовк, ані лисиця,

Геть не можуть доступиться. (Їжачок)

М. Пономаренко

— Розгляньте карту. Що за країна знаходиться на ній? (Украї­на) Сьогодні ми будемо подорожувати нашою рідною Україною. А поїдемо у одне з найдревніших міст, столицю нашої країни — Київ. Яким транспортом ми будемо добиратися, ви дізнаєтеся, від­гадавши загадку.

Він по рейках вдалеч мчить,

Ще й фурчить, шипить, сичить. (Поїзд)

Учитель вивішує на дошку слова Україна, їжачок, поїзд.

— Що спільного є в усіх цих словах? (Буква ї)

2 Ознайомлення з буквою ї, ї

Учитель вивішує на дошку картку з буквою.

— А які звуки ця буква позначає, дізнаєтеся, прослухавши ка­зочку Олексія Катрича, яку приніс нам Їжачок.

Серед вірних і надійних друзів в Азбуці був звук [і]. Він був та­кий тендітний і тоненький, що легко протиснувся вперед і став по­руч з [й].

Ми з тобою теж можемо подарувати свою букву Азбуці.

Там, де ми звучатимемо разом,

На папері встане буква ї.

Я дарую їй свою поставу,

Ти їй очі подаруй свої.

І всі побачили, як на дві руки, що були поруч, стала струнка і вродлива красуня з кругленькими, проникливими очима-крапочками. Усі захоплено дивилися на неї, а вона скромно сказала:

— Дякую своїм творцям — звукам [й] та [і]. Я завжди познача­тиму їх там, де вони звучатимуть разом.

Усі приголосні мовчки милувалися красунею, і ніхто з них не посмів просити її ще про якусь послугу. Кожен думав: «Вона така ніжна й тендітна, що досить з неї й однієї роботи. Не буду завдавати їй клопоту».

З того часу чимало води утекло, а буква ї чесно виконує свою обіцянку — завжди позначає на письмі два звуки: [й] та [і].

— Які ж два звуки об’єдналися, щоб утворити букву ї? ([й] та [і])

— Так які два звуки завжди позначає ця буква? ([й] та [і])