29. Поняття механізму утворення слідів-відображень. Структура механізму слідоутворення.

Традиційно трасологія вивчає сліди тільки у вузькому розумінні, а саме — матеріально-фіксовані відображення зовнішньої будови одного об’єкта на іншому (сліди-відображення). Сліди-відображення виникають внаслідок взаємодії двох об’єктів і мають достатньо широке розповсюдження: це сліди рук людини, ніг, взуття, зубів, транспортних засобів, знарядь та інструментів тощо. Сліди-відображення є основним предметом вивчення у трасології.

Механізм слідоутворення — це система компонентів процесу утворення слідів-відображень. Такий механізм може бути різним: слідоутворення може здійснюватися в результаті фізичних, хімічних, біологічних та інших процесів. Матеріально-фіксовані сліди виникають у результаті механічної контактної взаємодії двох об’єктів: один об’єкт утворює слід (той, який залишив слід) — слідоутворюючий об’єкт, інший — сприймає змінення (на якому утворився слід) — слідосприймаючий. Ділянки поверхні об’єктів, якими вони стикаються під час утворення сліду, називаються контактними поверхнями, а факт взаємодії — слідовим контактом. Сліди завжди залишаються на слідосприймаючих об’єктах.

Слід виникає за умови, що слідоутворюючий об’єкт є твердішим, ніж слідосприймаючий і діє з такою силою, яка зможе викликати його відбиття. Утворення слідів при взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об’єктів залежить від ряду чинників: твердості об’єктів, напрямку взаємодії, розташування об’єктів, сили і характеру взаємодії.

30. Дактилоскопія, пальмоскопія, еджеоскопія: об’єкти дослідження, завдання та їх можливості щодо ідентифікації людини.

Дактилоскопія - криміналістичне вчення (складова трасології) про властивості капілярних візерунків, механізм утворення їх слідів, способи їх виявлення та дослідження. Д. базується на такій анатомічній особливості людини, як наявність неповторних рельєфних візерунків капілярних ліній, великих згинальних (флексорних) складок, великої кількості пop, з яких виділяється піт, дрібних складок та зморшок, які розташовані на поверхнях долоней, підошвах, пальцях рук і ніг.

Сліди капілярних візерунків утворюються в результаті контактної взаємодії долонь рук та ступнів ніг з поверхнею об'єктів за рахунок потожирових виділень або речовини, яка потрапила на їх поверхню (кров, фарба тощо).

Такі властивості капілярних візерунків, як індивідуальність, незмінність, відновлюваність та здатність залишати відбитки, які відображають малюнок візерунку, дають можливість ідентифікувати особу, що їх залишила. У ймовірній формі можли­во також діагностувати стать та вік особи, яка залишила відбитки, а також давнину зали­шення слідів. Ситуаційні дактилоскопічні досліджен­ня дозволяють встановити характер дій людини у момент залишення відбитків рук (захват, дотик, на­прямок руху руки в момент слідового контакту та ін.).

Для ототожнення використовуються: загальна будова візерунку (дуговий, петлевий, завитковий, атиповий), особливості капілярних ліній, які утворюють візерунок, та будова, форма і взаєморозташування окремих його ділянок. Осн. значення при цьому мають деталі будови капілярних візерунків, тобто початок і кінець ліній, їх перериви, злиття і розділення, острівки, обривки (фрагменти), містки, пори, крапки та їх взаємне розташування, зморшки, деталі флексорних складок, шрами тощо, оскільки саме вони індивідуалізують візерунок.

В структурі Д. розрізняють:

Пальмоскопію - вивчає будову шкірних візерунків долонній поверхні кисті. Застосовується для ідентифікації особи.

Еджеоскопію - криміналістичне дослідження нерівностей будови країв папілярних ліній на долонних поверхнях рук і підошвах ніг.