109. Тактика допиту і управління спілкуванням у конфліктній ситуації давання неправдивих показань. А Використати так звані прийоми емоційного впливу:

а) спонукати розкаятись і визнати вину шляхом розтлумачення допитуваному як шкідливих наслідків замовчування та брехні, так і позитивних наслідків визнанням вини та активної співпраці зі слідством, у тому числі й щодо злочинів, вчинених допитуваним у минулому, роз’яснити зміст і значення дійового каяття;

б) впливати на позитивні сторони особи допитуваного; використати його інтереси, хобі; відзиви про його високий професійний рівень та авторитет серед оточуючих;

в) т/п – використання антипатії, яку відчуває обвинувачений до співучасників, коли така є і проаналізувати його залежності від них, котра принижує його гідність. Підсилити сумніви у їх “надійності” і нездатність до кінця притримуватися наперед обумовленої між ними лінії поведінки на слідстві;

г) використати фактор раптовості шляхом постановки неочікуваних запитань в ситуації, коли обвинувачений таких запитань не очікує, оскільки вже внутрішньо демобілізувався на інший перебіг подій чи заспокоєний безпечним з його точки зору, змістом та напрямом допиту (інколи цей прийом ще називають “лобовим допитом”).

Б Використати, так звані прийоми логічного впливу:

а) пред’явлення доказів, що спростовують показання допитуваного (про особи пред’явлення доказів вже йшла мова);

б) пред’явлення доказів, які вимагають від обвинуваченого деталізації своїх та чужих показань, а це призведе до оголення протиріч між позицією допитуваного та іншими співучасниками;

в) логічний аналіз протиріч, які є в показаннях допитуваного;

г) логічний аналіз протиріч між інтересами допитуваного та інших співучасників;

д) постановка контрольних запитань щодо фактів, точно встановлених у справі;

е) максимальна деталізація показань;

є) запропонувати обвинуваченому повторно викласти показання про подію в цілому або окремих її обставинах.

Тактичні комбінації прийомі:

1. прийоми, що мають за мету приховати від допитуваного обізнаність слідчого про ті чи інші обставини справи;

2. метод непрямого (побічного) допиту, прийоми, що мають за мету створення ситуації, за якої допитуваний обмовляється:

3. створення напруги – забезпечується шляхом пред’явлення маси доказів, нагадуванням про мораль в оцінці вчиненого злочину. “допуск легенди” – допитуваному надається можливість безперешкодно викладати надумані свідчення щодо розслідуваної події, щоб згодом, використовуючи їх нелогічність, суперечності матеріалам справи продемонструвати завідому неправду, а отже спонукати до дачі правди;

4. форсування темпа допиту і незамітний перевід допиту з однієї сфери блоку питань до іншої з розрахунку на обмовлення за інерцією про обставини, які відомі лише злочинцю або особі, що була присутня на місці вчинення злочину;

використання “слабких місць” особистості обвинуваченого

109. Закінчення допиту, фіксація та аналіз його результатів.

сновним засобом фіксації показань допитуваного є протокол, порядок складання якого передбачено нормами КПК. Протокол допиту -процесуальний документ, в якому записані усні свідчення допитуваного у першому особі із збереженням лексики, стилю, термінології, при цьому неприпустимі нецензурні вирази й слова.

Допитуваний має право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок. Ці вимоги підлягають обов'язковому занесенню в протокол. Кожна сторінка протоколу підписується допитуваним окремо. Протокол допиту складає слідчий, особа, що проводить дізнання. Свідчення, питання і відповіді на них повинні записуватися точно. Правильність запису показань слідчий перевіряє, він виправляє неточності, узгоджуючи їх з допитуваним. Показання допитуваного записуються в повному обсязі і в тій послідовності, в якій вони викладалися. Питання та відповіді фіксуються в тому випадку, коли питально-відповідна форма допиту має тактичне і доказове значення. Протокол доцільно складати по закінченні допиту, а в процесі допиту слід робити чорнові записи.

Для фіксації показань допитуваного можуть застосовуватися стенографування, фотографування, кінозйомка, звукозапис чи відеозапис. Рішення про це приймає слідчий, про що він повідомляє допитуваного (свідка), обвинуваченого (підозрюваного). Зазначені способи фіксації є більш точними, з їх допомогою відтворюється не лише зміст показань, але й особливості мови, інтонації, специфічна термінологія. Аналіз свідчень, записаних на магнітну стрічку, кінострічку або касету відеозапису, що дозволяє об'єктивно оцінити процес допиту та його особливості. Про застосування фотографування, кінозйомки, звукозапису, відеозапису складається протокол, в якому необхідно зазначити технічні дані застосовуваної апаратури, а також магнітних стрічок, відеокасет, кінострічок, фотоплівки і т. д., умови, при яких вони використовувалися, швидкість запису, перерви, обриви стрічок і т. п. Після закінчення допиту звукозапис прослуховується (відеозапис прослуховується і проглядається), про що робиться відповідний запис на магнітній стрічці і в протоколі. Допитуваний особи, які беруть участь у допиті, засвідчують правильність фіксації показань (ст. 190 КПК).

Основним засобом фіксації показань допитуваного є протокол, порядок складання якого передбачений нормами КПК РФ. Протокол допиту - процесуальний документ, в якому записані усні показання допитуваного в першій особі із збереженням його лексики, стилю, термінології, але при цьому неприпустимі нецензурні висловлювання і слова. Допитуваний має право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок. Ці вимоги підлягають обов'язковому занесення до протоколу. Кожна сторінка протоколу підписується допитуваним окремо. Протокол допиту становить слідчий, особа, що проводить дізнання, або прокурор, якщо він проводить допит. Запис свідчень, питання і відповіді на них повинні записуватися точно. Правильність запису показань перевіряє слідчий, неточності він виправляє, погоджуючи їх з допитуваним. Показання допитуваного записуються в повному обсязі і в тій послідовності, в якій їх виклав допитуваний. Питання та відповіді фіксуються в тому випадку, коли питально-відповідна форма допиту має тактичну і доказове значення. Протокол доцільно складати по закінченні допиту, а в процесі допиту слід робити чорнові записи. Для фіксації показань допитуваного може застосовуватися стенографування, фотографування, кінозйомка, звукозапис або відеозапис. Рішення про це приймає слідчий, про що повідомляє допитуваного, або на прохання свідка (потерпілого), обвинуваченого (підозрюваного). Ці способи фіксації є більш точними, ними відтворюється не тільки зміст показань, але і особливості мови, інтонації, специфічна термінологія. Аналіз показань, записаних на магнітну стрічку, кінострічку або касету відеозапису, дозволяє об'єктивно оцінити процес допиту і його особливості. Про застосування фотографування, кінозйомки, звукозапису, відеозапису складається протокол, в якому необхідно зазначити технічні дані застосовуваної апаратури, а також магнітних стрічок, відеокасет, кінострічок, фотоплівки і т.д., умови, за яких вони використовувалися, швидкість запису, перерви, обриви стрічок і т.п. Після закінчення допиту звукозапис прослуховується (відеозапис прослуховується і проглядається), про що робиться відповідний запис на магнітній стрічці і в протоколі. Допитуваний та особи, що беруть участь у допиті, засвідчують правильність фіксації показань (ст.190 КПК України).