- •І. Теорія та методологія криміналістики:
- •1. Генеза і сучасні уявлення про предмет науки криміналістики.
- •3. Історія становлення системи науки криміналістики. Сучасна традиційна система криміналістики та альтернативні погляди на неї.
- •4. Загальне поняття, історія становлення та структура «Методологічних основ криміналістики» як розділу криміналістики.
- •5. Завдання, функції, принципи і закони криміналістики.
- •6. Історія та сучасні уявлення про природу криміналістики.
- •7. Поняття методу дослідження в криміналістиці, їх класифікація. Загальнонаукові методи криміналістики: види, різновиди, характеристика.
- •8. Чуттєво-раціональні методи досліджень у діяльності з розкриття і розслідування злочинів.
- •9. Моделювання та реконструкція як методи криміналістичних досліджень. Їх види та сфера застосування під час розслідування кримінальних правопорушень.
- •12. Спеціальні (окремі) методи криміналістики. Критерії допустимості використання спеціальних методів криміналістики в кримінальному судочинстві.
- •13. Поняття і види криміналістичної ідентифікації.
- •14. Об’єкти криміналістичної ідентифікації, їх класифікація.
- •15. Суб’єкти криміналістичної ідентифікації.
- •16. Поняття ідентифікаційних ознак, їх властивості та класифікація.
- •17. Структура процесу криміналістичної ідентифікації (Стадії ідентифікаційного дослідження).
- •18. Форми та види криміналістичної ідентифікації.
- •19. Поняття, сутність, об’єкти і суб’єкти криміналістичного діагностування.
- •20. Структура процесу криміналістичного діагностування.
- •Іі. Криміналістична техніка:
- •21. Поняття, види і завдання судової фотографії.
- •22. Поняття, види і завдання судово-оперативної фотографії.
- •23. Методи судово-оперативної фотографії.
- •24. Види, методи та правила фотографування місця події.
- •25. Поняття, правила виконання, сфера застосування сигналетичної (впізнавальної) зйомки.
- •26. Поняття слідів злочину та їх види у криміналістиці. Система криміналістичного слідознавства.
- •27. Поняття трасології, її наукові основи, об’єкти дослідження і завдання, що нею вирішуються.
- •28. Поняття та класифікація слідів-відображень.
- •29. Поняття механізму утворення слідів-відображень. Структура механізму слідоутворення.
- •30. Дактилоскопія, пальмоскопія, еджеоскопія: об’єкти дослідження, завдання та їх можливості щодо ідентифікації людини.
- •31. Властивості, загальні та окремі ознаки папілярних візерунків людини.
- •32. Загальне поняття та будова папілярних візерунків. Їх типи та різновиди.
- •33. Класифікація методів виявлення слідів пальців рук людини.
- •34. Механічні (фізичні) методи виявлення слідів пальців рук: види та суть.
- •35. Правила і методи фіксації (закріплення) та вилучення слідів рук.
- •36. Динамічні сліди: види та ідентифікаційне значення.
- •37. Поняття та види слідів ніг. Їх ідентифікаційне та діагностичне значення.
- •38. Загальні і окремі ознаки сліду взуття. Його криміналістичне значення та правила опису в протоколі огляду місця події.
- •39. “Доріжка слідів ніг”, її елементи та криміналістичне значення. Правила фіксації доріжки слідів ніг.
- •40. Поняття та криміналістична класифікація зброї. Поняття криміналістичного зброєзнавства і судової балістики. Їх співвідношення та наукові основи.
- •41. Поняття судової балістики та її об’єктів (у вузькому і широкому розумінні). Поняття та ознаки (властивості) вогнепальної зброї як об’єкта судової балістики.
- •42. Класифікації вогнепальної зброї в криміналістиці.
- •43. Сліди застосування вогнепальної зброї: види та криміналістичне значення
- •44. Механізм пострілу і утворення слідів на гільзах та кулях. Їх криміналістичне значення.
- •45. Види і характеристика слідів куль на перешкодах. Ознаки вхідного та вихідного отворів. Ознаки пострілів у притул, з близької та неблизької відстані.
- •46. Будова і класифікації боєприпасів до вогнепальної зброї у криміналістиці.
- •47.Діагностичні, ідентифікаційні, класифікаційні та ситуаційні завдання, що можуть вирішуватись судово-балістичною експертизою.
- •48. Криміналістична документалістика, її система, місце у криміналістиці та наукові основи.
- •49. Документ як об’єкт криміналістичного дослідження. Криміналістична класифікація документів.
- •50. Види і способи підробки документів. Суть та елементи повної та часткової матеріальної підробки документів.
- •51. Способи видалення штрихів та реквізитів документа (підчистка, витравлювання, змивання) як способи часткової підробки документів: їх ознаки та способи виявлення.
- •52. Способи внесення необхідних змін без попереднього видалення первісного змісту як способи часткової підробки документів: ознаки та способи виявлення.
- •54. Ознаки підробки печаток і штампів. Способи їх виявлення.
- •55. Різновиди, завдання та можливості техніко-криміналістичної експертизи документів.
- •56. Методики встановлення тексту спалених документів, відтворення (прочитання) слабковидимих і невидимих текстів.
- •57. Поняття писемного мовлення (письмової мови) та письмово-мовних навичок особи. Загальні та окремі ознаки письмової мови.
- •58. Поняття криміналістичного письмовомовного (авторознавчого, судово-лінгвістичного) дослідження документів, його завдання та об’єкти.
- •59. Підготовка матеріалів для призначення авторознавчої експертизи. Види порівняльних зразків письмової мови та вимоги до них.
- •60. Поняття почерку в криміналістиці, його властивості та ознаки. Формування і зміна навиків почерку.
- •61. Загальні і окремі ознаки почерку, їх класифікація та ідентифікаційне значення.
- •63. Поняття криміналістичного ототожнення особи за зовнішніми ознаками (габітоскопія), його значення і завдання. Наукові основи та передумови застосування габітології в криміналістиці.
- •64. Характеристика та співвідношення властивостей і ознак зовнішності людини. Класифікація ознак зовнішності людини та її елементів.
- •65. Способи і засоби збирання інформації про зовнішність людини з метою пошуку та встановлення особи (ототожнення).
- •66. Правила (принципи) описання людини за методом „словесного портрету”. Використання методики «словесного портрету» у слідчій та оперативно-розшуковій практиці.
- •67. Анатомічні (морфологічні) ознаки зовнішності людини. Система та види.
- •68. Загальнофізичні, демографічні та антропологічні ознаки. Їх характеристика та система.
- •69. Функціональні властивості (ознаки) зовнішності людини та їх криміналістичне значення.
- •70. Суб’єктивні портрети як моделі мислених образів розшукуваних осіб. Поняття, види. Процес виготовлення різних видів суб’єктивних портретів. Технічні засоби і тактичні прийоми їх побудови.
- •71. Система криміналістичної реєстрації (класифікації криміналістичних обліків).
- •72. Оперативно-довідкові криміналістичні обліки: суть, об’єкти, правила ведення та їх можливості. Юридичні підстави реєстрації окремих категорій осіб.
- •73. Криміналістично-пошукові обліки: поняття, об’єкти, порядок поставлення на облік, їх призначення та можливості.
- •74. Довідково-допоміжні (інформаційно-довідкові) криміналістичні обліки: поняття, об’єкти, їх призначення та можливості.
- •Криміналістична тактика
- •76. Структура та характеристика елементів загальних положень криміналістичної тактики.
- •77. Поняття і класифікація засобів криміналістичної тактики.
- •78. Поняття, сутність та ознаки тактичного прийому. Його співвідношення із криміналістичною рекомендацією.
- •81. Тактика процесуальної (слідчої) дії.
- •82. Тактична операція і комбінація: поняття, місце в розслідуванні та їх класифікація.
- •83. Слідча ситуація: поняття, структура, види, значення.
- •84. Тактичне рішення й тактичний ризик у криміналістиці.
- •85.Поняття, завдання, умови, зміст планування розслідування. Взаємозв'язок планування і організації розслідування.
- •86. Принципи планування розслідування.
- •87. Поняття криміналістичної версії, її логічна природа та специфіка.
- •88. Форми планування і структура плану розслідування.
- •89. Поняття, завдання, види й учасники слідчого огляду.
- •90. Принципи слідчого огляду.
- •91. Огляд місця подій: суть, об”єкти дослідження, завдання.
- •92. Негативні обставини, що можуть бути виявлені під час огляду місця події. Їх криміналістичне значення. Види інсценувань.
- •93. Етапи огляду місця події і завдання, що вирішуються на кожному з них.
- •94. Методи та способи огляду і дослідження обстановки місця події.
- •95. Фіксація результатів огляду місця події.
- •96. Тактика освідування.
- •97. Поняття обшуку, принципи організації і управління ним, умови правомірності його проведення.
- •98. Об’єкти і види обшуку.
- •99. Підготовка до проведення обшуку.
- •100. Тактика проведення обшуку в приміщенні (індивідуального, загального та службового користування).
- •101. Тактика особистого обшуку.
- •102. Особливості тактики проведення групового обшуку.
- •103. Фіксація результатів обшуку.
- •105. Підготовка до проведення слідчого експерименту.
- •106. Тактика проведення слідчого експерименту.
- •104. Поняття, мета, значення, види і учасники слідчого експерименту.
- •107. Тактика слідчого експерименту у формі перевірки показань на місці.
- •108. Зміна умов дослідів під час слідчого експерименту: мета, завдання, види.
- •Фіксація ходу і результатів слідчого експерименту та оцінка його результатів.
- •Оцінка результатів слідчого експерименту
- •Поняття допиту, його сутність і види.
- •Структура допиту і підготовка до нього як до керованого процесу одержання інформації (ідеальних відображень).
- •1. Встановлення психологічного контакту:
- •Способи виклику та місце проведення допиту
- •Тактичні прийоми допиту
- •1. Встановлення психологічного контакту:
- •Тактичні прийоми допиту свідка за умов конфліктної ситуації.
- •Тактика допиту і управління спілкуванням у конфліктній ситуації давання неправдивих показань. А Використати так звані прийоми емоційного впливу:
- •Підстави, процесуальні і тактичні правила застосування звукозапису і відеозапису під час допитів.
- •Тактика одночасного допиту (очної ставки).
- •Особливості тактики судових допитів.
- •Поняття, сутність, види і значення результатів пред'явлення для впізнання в розкритті й розслідуванні злочинів
- •Підготовка до пред’явлення для впізнання.
- •Пред'явлення для впізнання людей за фотознімками (фонограмами, відеозображеннями).
- •Пред'явлення для впізнання речей (будівель, споруд, земельних ділянок, тварин, птахів).
- •Тактичні особливості пред'явлення для впізнання трупа.
- •Поняття і значення судової експертизи як самостійної процесуальної форми використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві.
- •Вибір експертної установи або експерта. Система державних експертних установ в Україні.
- •Сутність етапу проведення судової експертизи. Функції та дії слідчого на етапі проведення судових експертиз.
- •Функції та дії слідчого на етапі проведення судових експертиз.
- •Загальні положення методики проведення судово-експертних досліджень.
- •Іv. Криміналістична методика:
- •137. Поняття, завдання структура методики розслідування окремих видів злочинів
- •138. Джерела формування окремих криміналістичних методик
- •139. Принципи формування окремих криміналістичних методик
- •140.Етапність окремих криміналістичних методик
- •141. Поняття кримінальної характеристики злочинів , її співвідношення з кримінально – правовою і кримінальною характеристиками злочинів.
- •142. Структура кримінальної характеристики злочинів
- •143. Види і форми взаємодії в розкритті і розслідуванні злочинів.
- •144. Криміналістична характеристика вбивств.
- •145. Типові версії розслідування вбивства за ситуації, коли виявлено труп із ознаками насильницької смерті, та шляхи їх вирішення.
- •146. Гласні та не гласні слідчих дій та оперативно-розшукові заходи початкового етапу розслідування вбивств
- •147. Види судових експертиз під час розслід. Вбивств
- •148. Кримінал. Характеристика та початковий етап розслідування крадіжок чужого майна
- •149. Криміналістична характеристика шахрайства.
- •150. Початковий етап розслідування шахрайства. Типові слідчі ситуації, версії та програми розслідування за кожної ситуації.
- •152. Криміналістична характеристика злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту.
- •153.Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту.
- •155. Види, завдання, моливості і обЄкти судових експертиз у кримінальних провадженнях про порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту.
Тактика допиту і управління спілкуванням у конфліктній ситуації давання неправдивих показань. А Використати так звані прийоми емоційного впливу:
а) спонукати розкаятись і визнати вину шляхом розтлумачення допитуваному як шкідливих наслідків замовчування та брехні, так і позитивних наслідків визнанням вини та активної співпраці зі слідством, у тому числі й щодо злочинів, вчинених допитуваним у минулому, роз’яснити зміст і значення дійового каяття;
б) впливати на позитивні сторони особи допитуваного; використати його інтереси, хобі; відзиви про його високий професійний рівень та авторитет серед оточуючих;
в) т/п – використання антипатії, яку відчуває обвинувачений до співучасників, коли така є і проаналізувати його залежності від них, котра принижує його гідність. Підсилити сумніви у їх “надійності” і нездатність до кінця притримуватися наперед обумовленої між ними лінії поведінки на слідстві;
г) використати фактор раптовості шляхом постановки неочікуваних запитань в ситуації, коли обвинувачений таких запитань не очікує, оскільки вже внутрішньо демобілізувався на інший перебіг подій чи заспокоєний безпечним з його точки зору, змістом та напрямом допиту (інколи цей прийом ще називають “лобовим допитом”).
Б Використати, так звані прийоми логічного впливу:
а) пред’явлення доказів, що спростовують показання допитуваного (про особи пред’явлення доказів вже йшла мова);
б) пред’явлення доказів, які вимагають від обвинуваченого деталізації своїх та чужих показань, а це призведе до оголення протиріч між позицією допитуваного та іншими співучасниками;
в) логічний аналіз протиріч, які є в показаннях допитуваного;
г) логічний аналіз протиріч між інтересами допитуваного та інших співучасників;
д) постановка контрольних запитань щодо фактів, точно встановлених у справі;
е) максимальна деталізація показань;
є) запропонувати обвинуваченому повторно викласти показання про подію в цілому або окремих її обставинах.
Тактичні комбінації прийомі:
прийоми, що мають за мету приховати від допитуваного обізнаність слідчого про ті чи інші обставини справи;
метод непрямого (побічного) допиту, прийоми, що мають за мету створення ситуації, за якої допитуваний обмовляється:
створення напруги – забезпечується шляхом пред’явлення маси доказів, нагадуванням про мораль в оцінці вчиненого злочину. “допуск легенди” – допитуваному надається можливість безперешкодно викладати надумані свідчення щодо розслідуваної події, щоб згодом, використовуючи їх нелогічність, суперечності матеріалам справи продемонструвати завідому неправду, а отже спонукати до дачі правди;
форсування темпа допиту і незамітний перевід допиту з однієї сфери блоку питань до іншої з розрахунку на обмовлення за інерцією про обставини, які відомі лише злочинцю або особі, що була присутня на місці вчинення злочину;
використання “слабких місць” особистості обвинуваченого
Закінчення допиту, фіксація та аналіз його результатів.
сновним засобом фіксації показань допитуваного є протокол, порядок складання якого передбачено нормами КПК. Протокол допиту -процесуальний документ, в якому записані усні свідчення допитуваного у першому особі із збереженням лексики, стилю, термінології, при цьому неприпустимі нецензурні вирази й слова.
Допитуваний має право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок. Ці вимоги підлягають обов'язковому занесенню в протокол. Кожна сторінка протоколу підписується допитуваним окремо. Протокол допиту складає слідчий, особа, що проводить дізнання. Свідчення, питання і відповіді на них повинні записуватися точно. Правильність запису показань слідчий перевіряє, він виправляє неточності, узгоджуючи їх з допитуваним. Показання допитуваного записуються в повному обсязі і в тій послідовності, в якій вони викладалися. Питання та відповіді фіксуються в тому випадку, коли питально-відповідна форма допиту має тактичне і доказове значення. Протокол доцільно складати по закінченні допиту, а в процесі допиту слід робити чорнові записи.
Для фіксації показань допитуваного можуть застосовуватися стенографування, фотографування, кінозйомка, звукозапис чи відеозапис. Рішення про це приймає слідчий, про що він повідомляє допитуваного (свідка), обвинуваченого (підозрюваного). Зазначені способи фіксації є більш точними, з їх допомогою відтворюється не лише зміст показань, але й особливості мови, інтонації, специфічна термінологія. Аналіз свідчень, записаних на магнітну стрічку, кінострічку або касету відеозапису, що дозволяє об'єктивно оцінити процес допиту та його особливості. Про застосування фотографування, кінозйомки, звукозапису, відеозапису складається протокол, в якому необхідно зазначити технічні дані застосовуваної апаратури, а також магнітних стрічок, відеокасет, кінострічок, фотоплівки і т. д., умови, при яких вони використовувалися, швидкість запису, перерви, обриви стрічок і т. п. Після закінчення допиту звукозапис прослуховується (відеозапис прослуховується і проглядається), про що робиться відповідний запис на магнітній стрічці і в протоколі. Допитуваний особи, які беруть участь у допиті, засвідчують правильність фіксації показань (ст. 190 КПК).
Основним засобом фіксації показань допитуваного є протокол, порядок складання якого передбачений нормами КПК РФ. Протокол допиту - процесуальний документ, в якому записані усні показання допитуваного в першій особі із збереженням його лексики, стилю, термінології, але при цьому неприпустимі нецензурні висловлювання і слова. Допитуваний має право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок. Ці вимоги підлягають обов'язковому занесення до протоколу. Кожна сторінка протоколу підписується допитуваним окремо. Протокол допиту становить слідчий, особа, що проводить дізнання, або прокурор, якщо він проводить допит. Запис свідчень, питання і відповіді на них повинні записуватися точно. Правильність запису показань перевіряє слідчий, неточності він виправляє, погоджуючи їх з допитуваним. Показання допитуваного записуються в повному обсязі і в тій послідовності, в якій їх виклав допитуваний. Питання та відповіді фіксуються в тому випадку, коли питально-відповідна форма допиту має тактичну і доказове значення. Протокол доцільно складати по закінченні допиту, а в процесі допиту слід робити чорнові записи. Для фіксації показань допитуваного може застосовуватися стенографування, фотографування, кінозйомка, звукозапис або відеозапис. Рішення про це приймає слідчий, про що повідомляє допитуваного, або на прохання свідка (потерпілого), обвинуваченого (підозрюваного). Ці способи фіксації є більш точними, ними відтворюється не тільки зміст показань, але і особливості мови, інтонації, специфічна термінологія. Аналіз показань, записаних на магнітну стрічку, кінострічку або касету відеозапису, дозволяє об'єктивно оцінити процес допиту і його особливості. Про застосування фотографування, кінозйомки, звукозапису, відеозапису складається протокол, в якому необхідно зазначити технічні дані застосовуваної апаратури, а також магнітних стрічок, відеокасет, кінострічок, фотоплівки і т.д., умови, за яких вони використовувалися, швидкість запису, перерви, обриви стрічок і т.п. Після закінчення допиту звукозапис прослуховується (відеозапис прослуховується і проглядається), про що робиться відповідний запис на магнітній стрічці і в протоколі. Допитуваний та особи, що беруть участь у допиті, засвідчують правильність фіксації показань (ст.190 КПК України).
