31. Властивості, загальні та окремі ознаки папілярних візерунків людини.

Шкіра людини складається з двох шарів: верхнього - епідермісу та нижнього - дерми, тобто власне шкіри. Дерма має численні горбинки, які називаються дермальними сосочками, які на долонях рук і підошвах ніг розміщені рядами. Ці ряди покриті епідермісом і утворюють валики - складки, видимі неозброєним оком - папілярні лінії.

У середині сосочка міститься потова залоза, протока якої виходить на гребінець папілярної лінії та утворює отвір, з якого постійно виділяється потова речовина. Під час торкання предмета рукою утворюється потовий слід. Проте сліди рук найчастіше називають не потовими, а потожировими, бо реально ж на долонях рук майже завжди є жирова речовина, яка потрапляє на них з інших відкритих частин тіла при торканні їх рукою (погладжування рук, обличчя, волосся тощо).

Папілярні лінії розташовані паралельно, рядками; згинаючись, вони утворюють візерунки, що називаються папілярними.

Особливо складну форму вони мають на закінченнях пальців. На всіх фалангах руки папілярні лінії розпочинаються на одному боці та закінчуються на іншому, утворюючи майже прямі лінії. Лише на нігтьових фалангах лінії піднімаються уверх, згинаються і утворюють дуги, петлі, завитки (круги), які, власне, і є трасологічними папілярними візерунками.

Найпростішим і найменш поширеним серед людей (5% людей) є дуговий папілярний візерунок, у якого папілярні лінії (один потік), плавно підіймаючись на одному боці й досягнувши певної висоти, плавно опускаються на протилежному боці. Цей тип візерунка дельт не має. Види цього типу: прості, шатрові, пірамідальні, з невизначеним центром, обманнопетлеві.

У петлевому візерунку, який є дещо складнішим від дугового за будовою (а серед людей - найбільш поширеним, до 65%), папілярні лінії, що утворюють центральну частину малюнка, проходять від одного краю пальця до центру нігтьової фаланги, потім згинаються і повертаються до того ж краю, утворюючи таким чином петлю.

Кінці ліній, що повернуті до основи пальця, називаються ніжками петлі, а заокруглена частина - головкою петлі. На рівні головки розташовано два потоки папілярних ліній, що розходяться в різні боки, огинаючи петлю зверху і знизу. Місце розходження (сходження) потоків називають дельтою. Для петлевого типу є характерними три потоки папілярних ліній та одна дельта, що розташована збоку від ніжки петлі. Види петель: типові (прості), замкнуті, зігнуті, паралельні, половинчаті, обманнозавиткові, подвійні. Залежно від того, куди обернена ножка петлі - до мізинця чи до великого пальця - їх поділяють, відповідно, на ульнарні (мізинцеві) та радіальні (великопальцеві).

Завитковий (круговий) візерунок є найбільш складним за будовою (формою). До 30% людей мають такий тип. Піднявшись уверх, папілярна лінія (потік) може утворити коло, овал, спіраль, може повернутися на той самий бік чи закінчитися на протилежному боці. Для цього типу є характерним не менше двох дельт (зліва і справа від центральної частини); може бути, хоч і зрідка, три -чотири дельти і три потоки папілярних ліній. Види: прості, петлі-клубки, петлі-спіралі; петлі-овали (равлики), спіралеподібні, вигнуті петлі.

Тип і вид папілярних візерунків характеризують загальні ознаки сліду пальців рук і підошви ніг. Крім загальних ознак, для кожного типу й виду папілярного візерунка є характерними певні індивідуальні ознаки - деталі будови папілярних візерунків: 1) початок (основа) лінії - той її край, який розташований лівіше і нижче, а кінцем (вершиною) - край, що міститься правіше і вище; 2) вилка (вила) - роздвоєння ліній, коли за ходом годинникової стрілки папілярна лінія розгалужується на дві, або навпаки, злиття, якщо дві лінії з'єднуються в одну; 3) гачок (відгілкування) - коротке відгалуження роздвоєної лінії утворює з основною лінією (стовбуром) гострий кут; 4) мостик - з'єднання двох ліній короткою поперечною (єднальною) лінією; 5) дельта; 6) відрізок - коротка ізольована лінія; 7) цятка - папілярна цятка; 8) островок (очко) - роздвоєння папілярних ліній і наступне її з'єднання; 9) особливості будови пор (пороскопічний напрям дослідження); 10) особливості країв папілярних ліній (еджеоскопічний напрям дослідження).