142. Структура кримінальної характеристики злочинів

криміналістична характеристика злочинів ширша за кримінально-правову та кримінально-процесуальну характеристики, вона містить не тільки систему обставин, які мають кримінально-правове значення, а й низку інших чинників. Так, сутність криміналістичної характеристики розглядається як система, що містить дані про закономірні зв'язки складових її елементів, встановлювані на основі узагальнення матеріалів кримінальних справ (злочинів), безпосереднього вивчення практики боротьби зі злочинністю.

Загальновизнаною в криміналістиці є така структуракриміналістичної характеристики:

• предмет злочинного посягання;

• спосіб учинення злочину (підготовки, скоєння та приховування);

• типові сліди злочину (або слідова картина);

• характеристики особи потерпілого (жертви);

• характеристики особи злочинця;

• обставини вчинення злочину (знаряддя, місце, час та обстановка вчинення злочину тощо).

143. Види і форми взаємодії в розкритті і розслідуванні злочинів.

Види - взаємодія орга­нів розслідування злочинів, та правоохоронних та інших державних органів і посадо­вих осіб у процесі розкриття і розслідування злочинів можна розглядати як узгоджену діяльність різних ла­нок однієї або декількох організаційних систем, спрямо­вану на досягнення загальної мети з найменшими ви­тратами сил, засобів і часу.

Форми по­діляються на: 1) нормативно-правові, що випливають з положень КПК, законів України, які регулюють діяльність органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, про­куратури та 2) організаційно-тактичні.

Вид— взаємодія слідчого та оперативно-розшукових органів.

Форма - обов'язкова участь відповідних правоохоронних та контролюючих органів у розкритті злочинів з виділенням для цього необхідних, специфічних для кожного органу, джерел інформації, сил та засобів,обмін процесуальною, оперативно-розшуковою та іншою службовою інформацією, передбаченою відповідними за­конодавчими актами, реалізацію цієї інформації шляхом проведення спільних дій, обговорення отриманих результатів, планування подальших заходів, спрямованих на розкриття злочинів.

Вид - координація діяльності правоохоронних органів (спрямований на узгодження у ви­рішенні загальних питань боротьби зі злочинністю, в тому числі розробки стратегії, тактики та практичних рекомен­дацій по боротьбі зі злочинністю, а також її профілактики). Форми взаємодії в цьому випадку специфічні і мають в ос­новному організаційний характер. До них належать між­відомчі оперативні наради, обмін інформацією, розробка спільних доповідей про стан злочинності, основні напрями та результати боротьби з нею.

144. Криміналістична характеристика вбивств.

Криміналістична характеристика вбивств - це система взаємопов”язаних узагальнених даних про найбільш типові ознаки, які проявляються у способі та механізмі вбивства, обстановці його вчинення, особі вбивці й жертви

Вбивство є злочином проти життя особи і являє собою умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині Найважливішим завданням оперативно-розшукових та слідчих органів є швидке розкриття таких злочинів, встановлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню. Складність розслідування вбивств зумовлена відсутністю, як правило, свідків, великою кількістю версій розслідування, характером речових доказів, а у деяких випадках інсценуванням обставин події злочину.

криміналістична характеристика вбивств:

1) спосіб вчинення;

2) спосіб приховування;

3) місце, час та обстановка;

4) «слідова картина»;

5) особа злочинця;

6) особа потерпілого.

спосіб вчинення злочину — важливо з’ясувати, як саме вбивство було вчинено — в умовахнеочевидності або очевидності. З’ясування цієї обставини впливає на планування та організацію розслідування. У першому випадку факт вчинення вбивства неочевидний, і особа, яка вчинила цей злочин, невідома. Завданням розслідування є встановлення особи злочинця, обставин вчинення злочину та особи потерпілого.

Вбивство, вчинене в умовах очевидності, характеризується тим, що особа злочинця відома, злочин вчинено в присутності інших осіб. Завданням розслідування є встановлення обставин злочину, виявлення речових доказів, встановлення особи потерпілого і мотивів убивства.

Спосіб вчинення: - застосування вогнепальної і холодної зброї, удавлення зашморгом, дія високої температури, утоплення та ін. Спосіб вчинення часто вказує на особу злочинця і дозволяє висувати версії як щодо вбивці, так і щодо мотивів учинення злочину, орієнтує слідчого на комплекс слідів і речових доказів, що можуть бути виявлені у процесі розслідування, сприяє встановленню особи потерпілого (мається на увазі характер попередніх стосунків потерпілого зі злочинцем).

Спосіб приховування: знищення слідів злочину; приховування чи знищення знарядь і засобів; інсценування вбивства під нещасний випадок чи самогубство; знищення трупа (спалювання, утоплення, розчленування, закопування); спотворення трупа з метою приховування особи потерпілого. Як правило, такі дії пов’язані з бажанням вбивці уникнути відповідальності, приховати свою причетність до злочину.

Час, місце та обстановка події злочину. Звичайно злочинець обирає час, коли немає свідків. Місце злочину, як і обстановка, є надзвичайно важливим джерелом інформації, бо воно містить велику кількість слідів і речових доказів, що визначають напрям розслідування і висунення слідчих версій.

«Слідова картина» події (сліди злочину). «Слідову картину» утворюють обставини і сліди події злочину. Виявлення їх, аналіз, встановлення причинних зв’язків дозволяють побудувати картину події, сформувати уявні або дійсні моделі злочину, механізм його вчинення. Дослiдження таких слідів і речових доказів може вказати на особу злочинця, особу потерпілого та обставини події, виявити негативні обставини, сліди приховання злочину.

Особа злочинця. Соціальний і психологічний портрет вбивці має різноманітні риси залежно від того, чи є злочин умисним або вчинений з необережності.

Особа потерпілого. Особа потерпілого нерідко вказує на особу злочинця (зв’язки потерпілого зі злочинцем, характер їхніх стосунків, мотиви вчиненого злочину).